15.04.2021 Справа № 920/1355/20
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., при секретарі судового засідання Гордієнко Ж.М., розглянувши матеріали справи № 920/1355/20
за позовом Приватного підприємства “Засулля-5” (42107, Сумська область,
Недригайлівський район, с. Засулля, вул. Зарічна, 5,
код ЄДРПОУ 34337657)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерагростандарт”
(40007, м. Суми, вул. Промислова, буд. 2, код ЄДРПОУ 37052520)
про стягнення 4483147 грн 16 коп.
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув;
від відповідача: Вовк О.В., адвокат, договір № 24 від 02.02.2021,
посвідчення № 253 від 23.03.2007,
Суть спору: 31.12.2020 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до вимог якої просить суд стягнути з відповідача на свою користь 4483147,16 грн, з яких 4209148,86 грн сума попередньої оплати, 273998,30 грн. пеня, за невиконання Договору поставки від 24.01.2020 № 240114; а також судові витрати просить покласти на відповідача.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 05.01.2021 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 02.02.2021, 12:00.
В судовому засіданні 02.02.2021 судом постановлено протокольну ухвалу, якою оголошено перерву до 23.02.2021, 12:50.
23.02.2021 представник позивача подав до суду клопотання б/н (вх.№1891/21) від 23.02.2021 про долучення до матеріалів справи письмових доказів, а саме: опис до цінного листа від 09.02.2021 та ксерокопію листа з довідкою про причини повернення від 09.02.2021.
В судовому засіданні 23.02.2021 представником відповідача заявлено усне клопотання про перенесення судового засідання.
Ухвалою суду від 23.02.2021 відкладено підготовче засідання на 01.03.2021, 11:40.
25.02.2021 представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву №2021-02-24/01 (вх.№ 2036/21) від 24.02.2021.
01.03.2021 представником позивача надіслано до суду відповідь на відзив б/н (вх.№2152/21) від 01.03.2021.
Ухвалою суду від 01.03.2021 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 30.03.2021,11:00.
30.03.2021 протокольною ухвалою оголошено перерву в судовому засіданні до 08.04.2021.
08.04.2021 представником позивача надано до суду пояснення з приводу виконання договору поставки.
08.04.2021 представником відповідача подано до суду заяву, відповідно до змісту якої відповідач зазначає про зміну в березні 2021 року юридичної адреси ТОВ «Інтерагростандарт», якою на сьогодні є 40007, м. Суми, вул. Промислова, 2.
08.04.2021 протокольною ухвалою оголошено перерву в судовому засіданні до 15.04.2021, 12:00.
14.04.2021 позивачем надано до суду заяву від 14.04.2021, відповідно до змісту якої просить суду судове засідання 15.04.2021 розглядати без участі представника позивача, в свою чергу зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні 15.04.2021 проти задоволення позову заперечував.
Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Слід також відзначити, що у частині 2 статті 129 Конституції України визначено одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
З огляду на зазначене, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами та у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до укладеного між сторонами договору поставки № 240114 від 24.01.2020, відповідач зобов'язується поставити і передати у власність позивача хімічну продукцію (іменовану надалі - товар), а позивач зобов'язується належним чином прийняти й оплатити товар в сумі, строки та на умовах визначених даним договором.
Товар поставляється партіями в порядку та на умовах, визначених даним договором, відповідно до додатків, що укладаються сторонами на кожну партію товару і є невід'ємними частинами даного договору (п. 1.2. договору).
Найменування товару, його кількість, одиниця виміру, асортимент, ціна одиниці товару, вартість партії товару, строки та базис поставки товару та інші умови визначаються сторонами в додатках до даного договору (п. 1.3. договору).
Умови поставки товару узгоджені сторонами у розділі 3 договору.
Відповідно до п. 3.1. Договору постачальник зобов'язується передати товар покупцю на умовах, що визначаються в Додатках у відповідності до правил “Інкотермс» в редакції 2010 року.
Поставка товару відбувається на підставі транспортної інструкції покупця, яка є невід'ємною частиною виконання договору і документом, що підтверджує наміри покупця в отриманні товару, та надається постачальнику в письмовій (електронній) формі за 3 (дні) до поставки з обов'язковим зазначенням: номера та дати договору поставки товару; найменування вантажоодержувача, його місцезнаходження, ідентифікаційного коду (коду ЄДРПОУ) та коду по залізниці; найменування, асортименту та кількості товару, виду упаковки (тари); строків (термінів) поставки; адреси місця призначення, куди має бути поставлено товар; автопідприємства та реквізити автотранспорту (в разі перевезення товару за рахунок покупця); назви та коду станції (в разі перевезення товару залізничним транспортом, при умові, що передачу товару перевізникові має здійснити постачальник) (п. 3.5. договору).
Відповідно до п. 3.6. договору, якщо постачальник протягом 7 (семи) робочих днів з моменту отримання транспортної інструкції покупця не надав останньому відмову в прийнятті такої транспортної інструкції до виконання, вважається, що транспортна інструкція покупця узгоджена сторонами і постачальник прийняв її до виконання.
За умовами п. 3.7. договору, право власності на товар від постачальника до покупця переходить в момент поставки товару.
Моментом поставки товару вважається:
- у випадку передачі товару на складі постачальника (виробника) - момент відвантаження товару покупцю або перевізнику;
- у випадку відвантаження залізничним транспортом - момент проставляння штемпельної відмітки на залізничній накладній.
Датою поставки товару вважається дата видаткової накладної (п. 3.8. договору).
Пунктом 3.9. договору визначено, що у випадку порушення покупцем строків оплати за цим договором, ненадання або несвоєчасного надання транспортної інструкції, постачальник має право призупинити відвантаження товару. Постачальник звільняється від зобов'язань по виконанню умов цього договору в частині подальшої поставки товару, при відсутності підтвердження про можливість виконання умов договору з боку покупця.
За умовами п. 3.10 договору, у разі ненадання постачальнику транспортної інструкції на відвантаження товару протягом 10 (десяти) календарних днів з дати надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, постачальник залишає за собою право повернути зазначені грошові кошти покупцеві та відмовитися від поставки.
Згідно із п. 5.1. договору, покупець здійснює оплату за товар в українських гривнях шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника згідно рахунку-фактури у порядку та строки, що визначені у додатках, які є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з додатком № 1 від 24.01.2020 до договору відповідач зобов'язався поставити позивачу товар - Добриво азотно-фосфорно-калійне комплексне марки 16:16:16 в біг-бегах у кількості 595, 000 т загальною вартістю 6306997 грн 62 коп.
Умови поставки товару згідно правил INCOTERMS - 2010: "EXW, склад постачальника”.
Ціна Товару встановлена на умовах: "EXW, склад постачальника”, згідно правил INCOTERMS - 2010.
Оплата за товар здійснюється на поточний банківський рахунок постачальника наступним чином: 100% попередня оплата вартості товару до 15.02.2020. Ціна за товар дійсна до 15.02.2020.
Термін поставки товару - до 30.04.2020, на підставі транспортної інструкції покупця, погодженої постачальником, але не раніше виконання покупцем вимог цього додатку щодо попередньої оплати вартості товару.
Згідно з додатком № 2 від 28.01.2020 до договору відповідач зобов'язався поставити позивачу товар - Добрива рідкі азотні (КАС-32) у кількості 211,000 т загальною вартістю 1297650 грн 00 коп.
Умови поставки товару згідно правил INCOTERMS - 2010: "EXW, склад постачальника”.
Ціна Товару встановлена на умовах: "EXW, склад постачальника”, згідно правил INCOTERMS - 2010.
Оплата за товар здійснюється на поточний банківський рахунок постачальника наступним чином: 100% попередня оплата вартості товару до 11.02.2020. Ціна за товар дійсна до 11.02.2020.
Термін поставки товару - до 30.04.2020, на підставі транспортної інструкції покупця, погодженої постачальником, але не раніше виконання покупцем вимог цього додатку щодо попередньої оплати вартості товару.
Згідно з додатком № 3 від 29.01.2020 до договору відповідач зобов'язався поставити позивачу товар - Аміак рідкий технічний у кількості 260,000 т загальною вартістю 2548260 грн 00 коп.
Умови поставки товару згідно правил INCOTERMS - 2010: «СРТ, Сумська область, Недригайлівський район, с. Засулля».
Ціна Товару встановлена на умовах: «СРТ, Сумська область, Недригайлівський район, с. Засулля», згідно правил INCOTERMS - 2010.
Оплата за товар здійснюється на поточний банківський рахунок постачальника наступним чином: 100% попередня оплата вартості товару до 10.02.2020. Ціна за товар дійсна до 10.02.2020.
Термін поставки товару - до 01.04.2020, на підставі транспортної інструкції покупця, погодженої постачальником, але не раніше виконання покупцем вимог цього додатку щодо попередньої оплати вартості товару.
24.01.2020 відповідач виставив позивачу рахунок на оплату № 29 на суму 6306997 грн 62 коп.
28.01.2020 відповідач виставив позивачу рахунок на оплату № 66 на суму 1297650 грн 00 коп.
29.01.2020 відповідач виставив позивачу рахунок на оплату № 84 на суму 2548260 грн 00 коп.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем згідно з платіжним дорученням № 2008 від 11.02.2020 на суму 3154097 грн 62 коп. та платіжним дорученням № 2010 від 11.02.2020 на суму 3152900 грн на підставі рахунку № 29 від 24.01.2020 сумарно перераховано відповідачу 6306997 грн 62 коп. Також, платіжним дорученням № 2006 від 11.02.2020 на підставі рахунку № 66 від 28.01.2020 перераховано відповідачу 1297650 грн 00 коп. і платіжним дорученням № 2007 від 11.02.2020 на підставі рахунку № 84 від 29.01.2020 перераховано відповідачу 2548260 грн 00 коп.
В сього 11.02.2020 позивачем перераховано на розрахунковий рахунок відповідача 10152907 грн 62 коп, в якості попередньої оплати вартості товару згідно з Додатками №№ 1-3 до Договору поставки № 240114 від 24.01.2020.
На виконання умов договору Відповідач у період з 07.02.2020 по 05.04.2020 відповідно до видаткових накланих поставив товар на загальну суму 4627022 грн 28 коп., зокрема:
- видаткова накладна № ИАС 0207-02 від 07.02.2020 на суму 211999,92 грн.,
- видаткова накладна № ИАС 0213-03 від 13.02.2020 на суму 158999,94 грн.,
- видаткова накладна № ИАС 0213-04 від 13.02.2020 на суму 158999,94 грн.,
- видаткова накладна № ИАС 0218-05 від 18.02.2020 на суму 211999,92 грн.,
- видаткова накладна № ИАС 0218-06 від 18.02.2020 на суму 211999,92 грн.,
- видаткова накладна № ИАС 0218-07 від 18.02.2020 на суму 211999,92 грн.,
- видаткова накладна № ИАС 0221-04 від 21.02.2020 на суму 139482,00 грн.,
- видаткова накладна № ИАС 0224-02 від 24.02.2020 на суму 134070,00 грн.,
- видаткова накладна № ИАС 0225-06 від 25.02.2020 на суму 129150,00 грн.,
- видаткова накладна № ИАС 0316-08 від 16.03.2020 на суму 185826,96 грн.,
- видаткова накладна № ИАС 0317-10 від 17.03.2020 на суму 24502,50 грн.,
- видаткова накладна № ИАС 0317-11 від 17.03.2020 на суму 143486,64 грн.,
- видаткова накладна № ИАС 0319-10 від 19.03.2020 на суму 244436,94 грн.,
- видаткова накладна № ИАС 0319-11 від 19.03.2020 на суму 168185,16 грн.,
- видаткова накладна № ИАС 0320-10 від 20.03.2020 на суму 208607,92 грн.,
- видаткова накладна № ИАС 0320-11 від 20.03.2020 на суму 208607,92 грн.,
- видаткова накладна № ИАС 0320-25 від 20.03.2020 на суму 183474,72 грн.,
- видаткова накладна № ИАС 0321-03 від 21.03.2020 на суму 140938,38 грн.,
- видаткова накладна № ИАС 0321-04 від 21.03.2020 на суму 208173,24 грн.,
- видаткова накладна № ИАС 0322-04 від 22.03.2020 на суму 218366,28 грн.,
- видаткова накладна № ИАС 0323-07 від 23.03.2020 на суму 208607,92 грн.,
- видаткова накладна № ИАС 0324-09 від 24.03.2020 на суму 178574,22 грн.,
- видаткова накладна № ИАС 0325-13 від 25.03.2020 на суму 140742,36 грн.,
- видаткова накладна № ИАС 0327-06 від 27.03.2020 на суму 178574,22 грн.,
- видаткова накладна № ИАС 0405-09 від 05.04.2020 на суму 208607,92 грн.,
- видаткова накладна № ИАС 0405-10 від 05.04.2020 на суму 208607,92 грн.,
- видаткова накладна № ИАС 0207-02 від 07.02.2020 на суму 211999,92 грн.
Доказів поставки відповідачем позивачу іншої частини товару за договором на суму 5525884,84 грн у строк, обумовлений умовами договору, а саме до 01.04.2020 та до 30.04.2020 матеріали справи не містять.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не передав у власність позивача товар у повному обсязі у встановлений строк, у зв'язку з чим позивач, на підставі ст. 693 ЦК України, вимагає повернення суми попередньої оплати в розмірі 5525884 грн. 84 коп.
З метою мирного врегулювання спору позивачем на адресу відповідача 28.05.2020 було направлено лист-претензію № 28/05/20, відповідно до змісту якого позивач просив відповідача повернути на поточний рахунок підприємства грошові кошти в сумі 5525884 грн 84 коп. за непоставлений товар.
Як зазначає позивач, відповідач відповіді на означений лист-претензію не надав.
Також з матеріалів справи вбачається, що 10.08.2020 за № 38позивачем на адресу відповідача було направлено лист, відповідно до змісту якого було запропоновано кошти в сумі 1316735 грн 98 коп. сплачені зна виконання договору поставки № 240114 від 24.01.2020 зарахувати як оплату рахунку № 169 від 28.02.2020 по Договору № 2802-2020/14 від 28.02.2020 за суборенду техніки.
Щодо зарахування зустрічних однорідних вимог суд зазначає настпне:
Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 3, 4 ст. 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Таким чином, за змістом статей 203 ГК України, 601 ЦК України зарахування являє собою спосіб припинення зобов'язання і можливе за наявності умов зустрічності та однорідності вимог, настання строків виконання зобов'язання, а також відсутності спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.
Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними. Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов'язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов'язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов'язані з виконанням. В силу цього для зарахування достатньо ініціативи однієї сторони. Поряд з цим припущення про можливість зарахування підлягає спростуванню у тому чи іншому випадку стороною, яка отримала заяву про зарахування. Предметом доказування такого спростування буде достатньо обґрунтоване посилання на обставину, яка робить вимогу непридатною до зарахування.
Зарахування є односторонньою угодою, для нього достатньо заяви однієї сторони.
Якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов'язання (наприклад, за відсутністю зобов'язання другої сторони або в разі недопустимості зарахування зустрічних вимог згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 203 ГК України, статтею 602 ЦК України), то друга сторона вправі звернутися до суду з позовом про примусове виконання зобов'язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом (п. 31 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 №01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України").
Умовою, за наявності якої можливе припинення зобов'язання зарахуванням, є прозорість вимог, тобто коли між сторонами немає спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання. Якщо ж одна зі сторін звернулась із заявою про зарахування, а інша сторона зобов'язання звернулась до суду з позовом про стягнення тієї суми, на яку проводиться зарахування зустрічної вимоги, тобто фактично наявним є протиставлення цій вимозі заперечення відносно характеру, терміну, розміру виконання тощо, то в такому випадку спір підлягає судовому розгляду.
Вказана правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 14.03.2006 у справі №8/600.
Матеріалами справи підтверджується, що між сторонами укладений Договір суборенди с/г техніки з екіпажем № 2802-2020/14 від 28.02.2020. Відповідно до актів наданих послуг №ИАС0326-06 від 26.03.2020 та ИАС 0330-19 від 30.03.2020 вартість платного користування с/г технікою приватного підприємства «Засулля-5» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерагростандарт» сумарно становить 1316735 грн 98 коп. В свою чергу заборгованість Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерагростандарт» перед Приватним підприємством «Засулля-5» за Договором поставки № 240114 від 24.01.2020 становить 5525884 грн 84 коп.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що в силу положень статей 202 та 601 Цивільного кодексу України заяви відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог, викладена у листі від 02.11.2020 № 126, за зобов'язаннями, що виникли за Договором поставки №240114 від 24.01.2020 та Договором суборенди с/г техніки з екіпажем № 2802-2020/14 від 28.02.2020 в загальному розмірі 1316735 грн 98 коп. за своєю правовою природою є одностороннім правочином, направленим на припинення взаємних грошових зобов'язань сторін у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами за період січень 2020 -квітень 2020 був підписаний акт звірки взаєморозрахунків станом на 30.04.2020, в якому погоджено загальну суму заборгованості відповідача перед позивачем за Договором поставки № 240114 від 24.01.2020 - 4209148 грн 86 коп., яка зменшена фактично на сума здійснених зарахувань зустрічних однорідних вимог у сумі 1316735 грн 98 коп.
Отже, враховуючи вищезазначене суду приходить до висновку, що документально обґрунтованою є заборгованість відповідача за спірним Договором поставки у розмірі 4209148 грн 86 коп (5525884 грн 84 коп - 1316735 грн 98 коп. -залік зустрічних однорідних вимог).
Доказів погашення відповідачем вищезазначеної заборгованості матеріали справи не містять.
В свою чергу, в обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач вказує на те, що позивач не виконав договірних зобов'язань в частині надання постачальнику транспортної інструкції, що унеможливило постачання товару.
Вирішуючи спір у даній справі суд керується наспним:
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписами ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ст. 538 Цивільного кодексу України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Відповідно 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Згідно зі ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Визначене частиною другою статті 693 ЦК України право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати за своїм змістом є правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем з поставки товару.
Відповідно до ст. 613 Цивільного кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Боржник не має права на відшкодування збитків, завданих простроченням кредитора, якщо кредитор доведе, що прострочення не є наслідком його вини або осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання.
Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.
Судом встановлено, що факт перерахування позивачем відповідачу коштів у строки встановлені договором в сумі 4209148 грн. 86 коп. підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями. Доказів поставки відповідачем позивачу товару матеріали справи не містять, відповідачем такі докази не подані.
Твердження відповідача з посиланням на ст. 613 ЦК України про те, що поставку товару у строки визначені договором унеможливило ненадання позивачем транспортної інструкції, суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.
У додатках № 1, № 2, №3 до договору сторонами узгоджено кількість, номенклатуру, вартість товару, умови поставки, строки оплати товару та строки поставки.
Термін поставки визначено моментом у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення, зокрема конкретною датою - до 30.04.2020 (Додаток № 1 та №2) до 01.04.2020 (Додаток №3), з умовою - не раніше виконання покупцем вимог щодо попередньої оплати товару.
Попередня оплата перерахована позивачем у строк визначений договором 11.02.2020, що підтверджується платіжними дорученнями № №» 2006, 2007, 2008 від 11.02.2020.
Ненадання (несвоєчасне надання) транспортної інструкції не змінює строку поставки товару, а надає відповідачу право, виходячи з умов договору, призупинити відвантаження товару, повернути грошові кошти покупцеві та відмовитися від поставки.
В свою чергу, як свідчать матеріали справи в період з 07.02.2020 по 05.04.2020 відповідачем було поставлено частина товару на суму 4627022 грн 28 коп., що складає близько 50% загального об'єму. Що є твердженням мовчазної згоди відповідача з умовами договору і фактичної поставки без транспортної інструкції.
Суд враховує, що відповідач не подав доказів повідомлення позивача про призупинення відвантаження товару відповідно до п. 3.9. договору, повідомлення позивача про повернення коштів та відмову від поставки відповідно до п. 3.10 договору через ненадання транспортної інструкції або надання неналежним чином оформленої транспортної інструкції.
Оскільки відповідач в порушення умов договору не виконав зобов'язань щодо поставки товару у встановлений строк, суд вважає правомірною та обґрунтованою вимогу позивача про повернення суми попередньої оплати, що за своїм змістом є правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем з поставки товару, задовольняє позовні вимоги шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 4209148 грн 86 коп. попередньої оплати.
Судом встановлено, що відповідач не виконав договірних зобов'язань щодо поставки товару у строк до 30.04.2020 (по поставці відповідно Додатків № 1та № 2) та у строк до 01.04.2020 (по поставці відповідно Додатку № 3).
Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частин другої та третьої статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6.2. договору, за прострочення поставки товару постачальник сплачує покупцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, від вартості непереданого товару за кожний календарний день прострочення.
Згідно з поданим розрахунком, позивачем відповідачу нарахована пеня в загальній сумі 273998 грн 30 коп. за період з 01.05.2020 по 01.11.2020, виходячи з вартості непоставленого товару в розмірі 4209148 грн 86 коп.
Суспільні відносини щодо укладання та виконання господарських договорів регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Абзацом другим частини першої статті 193 ГК України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Як зазначено в частині сьомій статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
За змістом частини другої статті 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.
Тож до правовідносин сторін договору щодо забезпечення належного виконання господарського договору штрафними санкціями (неустойка, штраф, пеня) слід застосовувати положення глави 26 ГК України.
Згідно зі статтею 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частина перша статті 173 ГК України містить визначення господарського зобов'язання, яким визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Тобто в розумінні статей 173 та 230 ГК України пеня є різновидом господарської санкції за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, суть якого може полягати як в зобов'язанні сплатити гроші (грошове зобов'язання), так і в зобов'язанні виконати роботу, передати майно, надати послугу (негрошове зобов'язання).
Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Отже, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною четвертою статті 231 ГК України, є можливим, оскільки суб'єкти господарських відносин наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення при укладанні договору санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 19.09.2019 у справі N 904/5770/18.
Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо поставки товару, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 273998 грн. 30 коп. Розрахунок перевірений судом за допомогою програми ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.5.3 Інформаційно-аналітичний центр “ЛІГА”, ТОВ “ЛІГА: ЗАКОН”, 2021.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується наступним:
Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За приписами ч.ч. 3 - 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до частин 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:
1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");
2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 ЦК України;
3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;
4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;
5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";
6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності ввід конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
На підтвердженням витрат на правничу допомогу позивачем надано до матеріалів справи:
- Договір про надання правничої (правової) допомоги № 12-20гс від 21.12.2020 (адвокатом Сенча О.С.),
-Додаткова угода щодо розміру гонорару адвоката, порядку його обчислення та сплати від 21.12.2020 (адвокатом Сенча О.О.),
-Рахунок № 5 від 21.12.2020 на суму 10000 грн.,
- Платіжне доручення № 540 від 22.12.2020 про сплату 10000 грн.,
- Детальний опис робіт (надання послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат для надання правничої допомоги від 28.12.2020 насуму 8400 грн.,
- Акт № 1 від 24.12.2020 про виконання Договору про надання правничої (правовї) допомоги № 12-20гс від 21.12.2020 на суму 8400 грн.,
-Договір про надання правничої (правової) допомоги № 96/2020 від 21.12.2020,
-Додаткова угода щодо розміру гонорару адвоката, порядку його обчислення та сплати від 2.12.2020,
-Рахунок № 54 від 21.12.2020 на суму 10000 грн.,
- Платіжне доручення № 539 від 22.12.2020 про сплату 10000 грн.,
- Ордер на надання правничої (правової) допомоги № 1011368 від 28.12.2020,
-Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія СМ №000438 від 27.01.2016 ,
- Ордер на надання правничої (правової) допомоги № 1011366 від 28.12.2020,
- Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія СМ №000441 від 30.03.2016,
Верховний Суд у своїй постанові від 14.05.2019 по справі 922/576/18 зазначив наступне.
« 4.3. Окрім того, враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997р. № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006р. № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015р., пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009р., пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006р., пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р., пункті 268 рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014р., заява N 19336/04, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
4.4. Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.».
Відтак, суд приходить до висновку, що обґрунтованими та документально доведеними є витрати на правничу допомогу в сумі 8400 грн. Щодо іншої заявленої до стягнення частини витрат на правничу допомогу в сумі 11600 грн., суд звертає увагу, що до матеріалів справи не надано доказів в підтвердження обсягу виконаних адвокатом робіт, а також не надано детального опису робіт (наданих послуг) із зазначенням витраченого адвокатом часу на це, обсягу наданих ним послуг та виконаних робіт, необхідних для надання правничої допомоги у справі № 920/1355/20, що суперечить частині третій, четвертій статті 126 ГПК України, та є підставою для відмови у задоволенні вимоги позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в цій частині.
Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є змагальність сторін.
Суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, про часткове задоволення заяви позивача (викладеній у прохальній частині позову) про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, зокрема витрати у сумі 8400 грн є доведеними та обґрунтованими та такими, що належать задоволенню, в інший частині - щодо відшкодування 11600 грн суд зазначає про необґрунтованість та безпідставність, а тому не підлягають відшкодуванню.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору, враховуючи задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача в сумі 67247 грн 22 коп.
Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагростандарт» (40007, м. Суми, вул. Промислова, буд. 2, код ЄДРПОУ 37052520) на користь Приватного підприємства «Засулля-5» (42107, Сумська область, Недригайлівський район, с. Засулля, вул. Зарічна, 5, код ЄДРПОУ 34337657) 4209148 (чотири мільйони двісті дев'ять тисяч сто сорок вісім) гривень 86 коп. попередньої оплати, 273998 (двісті сімдесят три тисячі дев'ятсот дев'яносто вісім) гривень 30 коп. пені, 67247 (шістдесят сім тисяч двісті сорок сім) гривень 22 коп. судового збору, 8400 (вісім тисяч чотириста) гривень 00 коп. витрат на правничу (правову) допомогу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 20.04.2021.
Суддя С.В. Заєць