36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
20.04.2021 Справа № 917/1357/20
Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т. М., при секретарі судового засідання Сілаєвій О. Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітінтех Україна"
до Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький ремонтно-механічний завод"
про стягнення 608841,46 грн
за участю представників:
від позивача: Юрченко В. В.; від відповідача - Голобородько О. П.
встановив:
До Господарського суду Полтавської області звернулося з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітінтех Україна" до Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький ремонтно-механічний завод" про стягнення 608841,46 грн. за договором поставки № 01/02/18 від 01.02.2018р., у тому числі 448400,00 грн. основного боргу, 78230,44 грн. пені, 50758,88 грн. інфляційних, 31452,14 грн. - 3 % річних.
Відповідач у відзиві (вхід. № 1306 від 03.02.2021р.; а.с.165-168) проти позову заперечує повністю, посилаючись на те, що згідно з п. 4.1 договору позивач зобов'язаний поставити обладнання протягом 30 календарних днів з моменту оплати; відповідач перерахував грошві кошти 22 лютого 2018 року, проте позивач зобов'язання з поставки обладнання не виконав;
згідно з п. 6.2 договору позивач гарантував відповідачу відсутність в обладнання технологічних та виробничих дефектів та нормальну роботу обладнання; згідно з п. 4.3 договору запуск обладнання не входить у вартість поставки обладнання; отже, позивач зобов'язаний був запустити обладнання та продемонструвати його працездатність за додаткову оплату; проте позивач не продемонстрував працездатність обладнання;
відповідач не відмовлявся прийняти обладнання та оплатити залишок його вартості, однак, після дотримання позивачем гарантій за договором;
дане обладнання знаходиться в неробочому стані, оскільки з лютого 2018 року представники позивача неодноразово намагалися запустити обладнання з метою демонстрації його працездатності;
відповідач не може пересвідчитись в працездатності обладнання, тому його не приймає;
позивач не відобразив поставку обладнання у власному податковому обліку.
Інші заяви по суті справи до суду не надійшли.
У даній справі були вчинені наступні процесуальні дії.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2020р. даний позов був переданий на розгляд судді Безрук Т. М. (а.с.61).
Ухвалою господарського суду від 21.08.2020р. було залишено позовну заяву без руху та встановлено строк для усунення недоліків (а.с.64-65). Позивач у встановлений судом строк виправив вказані недоліки (а.с.71-93).
За даним позовом ухвалою Господарського суду Полтавської області від 21.09.2020р. відкрито провадження у справі № 917/1357/20, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження в підготовче засідання та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи (а.с.95-96).
20.10.2020 Приватне акціонерне товариство "Кременчуцький ремонтно-механічний завод" подало до суду зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітінтех Україна" (а.с.115-117).
Ухвалою суду від 22.10.2020 було відмовлено Приватному акціонерному товариству "Кременчуцький ремонтно-механічний завод" в задоволенні клопотання про поновлення строку для подання зустрічного позову; повернуто зустрічну позовну заяву Приватному акціонерному товариству "Кременчуцький ремонтно-механічний завод" (а.с.113-114).
ПАТ "Кременчуцький ремонтно-механічний завод" подало апеляційну скаргу на ухвалу від 22.10.2020р. про повернення зустрічної позовної заяви у цій справі (а.с.132-135).
В зв'язку з цим ухвалою від 03.11.2020р. було зупинено провадження у справі до перегляду ухвали від 22.10.2020р. в порядку апеляційного провадження (а.с.128-129).
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.12.2020р. ухвалу Господарського суду Полтавської області від 22.10.2020р. залишено без змін (а.с.149-152).
Ухвалою від 14.01.2021 було поновлено провадження та призначено підготовче засідання у цій справі (а.с.162).
Ухвалою від 04.02.2021 було поновлено відповідачу строк для подання відзиву на позов (а.с.191-192).
Ухвалою від 24.02.2021 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті (а.с.201).
Про час і місце розгляду справи по суті сторони повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями від 25.02.2021, від 05.04.2021, розпискою від 25.03.2021 (а.с.202, 203, 214, 212).
Відповідач на підставі ст. 207 ГПК України подав клопотання (вхід. № 3300 від 25.02.2021) про залучення до справи доказів: накладної № б/н від 26.02.2018 та акту приймання-передачі майна від 26.02.2018, посилаючись на те, що вказані документи були зазначені позивачем у позовній заяві, проте до позову не були додані (а.с.205-208).
Для надання можливості позивачу висловити свою думку щодо вказаного клопотання, в судовому засіданні 25.03.2021 було оголошено перерву (а.с.210-213).
Представник позивача в судовому засіданні 20.04.2021 не заперечував щодо залучення вказаних доказів до справи.
З метою об'єктивного дослідження обставин справи, суд клопотання відповідача про залучення доказів задовольнив.
Під час розгляду справи по суті судом були заслухані пояснення сторін та досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
В судовому засіданні 20.04.2021р. судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно з ч. 6 ст. 233, ст. 240 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі наявні у справі докази та письмові пояснення, суд встановив наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вітінтех Україна" (далі - позивач, постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Кременчуцький ремонтно-механічний завод" (далі - відповідач, покупець) укладений договір поставки № 01/02/18 від 01 лютого 2018 року (далі - Договір); (а.с.16-19).
Згідно з п. 1.1. 2.1 Договору позивач зобов'язується поставити і передати у власність відповідачу вживане обладнання, вказане в п. 2.1. Договору, а саме токарний станок швейцарського типу з ЧПУ TSUGAMI BS20 1996 року випуску (далі - обладнання) в кількості 1 шт. загальною вартістю 1120000,00 грн., а відповідач оплатити і прийняти обладнання.
Відповідно до п. 2.2 Договору ціна договору становить 1 120 000, 00 грн. та є еквівалентом 32 000, 00 євро за курсом 35.
Згідно п. 3.1.1. відповідач сплачує в гривні передоплату позивачу в розмірі 20 000,00 євро із розрахунку офіційного міжбанківського курсу гривні по відношенню до євро на момент сплати, згідно виставленого рахунку.
Відповідно до п. 3.1.2. Договору відповідач сплачує позивачу суму в гривні, еквівалентну 6000,00 євро із розрахунку офіційного міжбанківського курсу гривні по відношенню до євро на момент сплати, на протязі 30 календарних днів з моменту поставки обладнання.
Також, відповідно до п.3.1.3. Договору відповідач сплачує позивачу суму в гривні, еквівалентну 6000,00 євро із розрахунку офіційного міжбанківського курсу гривні по відношенню до євро на момент сплати, на протязі 60 календарних днів з моменту поставки обладнання.
На виконання п. 3.1.1 договору позивач виставив відповідачу рахунок № 02-18 від 07.02.2018 р. на сплату 671 600,00 грн. попередньої оплати за обладнання (а.с.24).
07.02.2018р. відповідачем сплачено 600 000,00 грн. передплати обладнання, що підтверджується випискою по рахунку (а.с.20).
22.02.2018р. відповідачем сплачено 71 600,00 грн. передплати за обладнання, що підтверджується випискою по рахунку (а.с.21).
Загальна сума сплачених відповідачем коштів становить 671 600,00 грн.
Згідно з п. 4.1. Договору позивача повинен поставити обладнання на протязі 30 днів з моменту виконання відповідачем умов п. 3.1. і. Договору, тобто до 22.03.2018 р.
Пунктом 5.1. Договору визначено, що позивач поставляє обладнання відповідачу на умовах «DDP», передбачених міжнародними правилами тлумачення торгових термінів «ІНКОТЕРМС 2010» за адресою: Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Заводська, 4е.
З метою виконання умов Договору та поставки обладнання відповідачу позивачем був укладений договір із Товариством з обмеженою відповідальністю «Антрай» на транспортно-експедиційне обслуговування автомобільним транспортом № 12-02-18 від 12.02.2018 р. (а.с.25-28).
Між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Антрай» підписано заявку № 0212/18 від 12.02.2018 р. на перевезення вантажу автомобільним транспортом, в якій узгоджено маршрут перевезення, вантаж - токарний станок швейцарського типу з ЧПУ TSUGAMI BS20 1996 року випуску (далі - обладнання) в кількості 1 шт., адресу розвантаження: Україна, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Заводська, 4е (а.с.29).
Відповідно до міжнародної товаро-транспортної накладної (CMR) lnternationaler Frachtbrief від 20.02.2018 проставлена відмітка митного органу про ввезення товару на територію України 26.02.2018 та перебування його під митним контролем (а.с.31).
У графі 24 цієї міжнародної товаро-транспортної накладної (CMR) підтверджено отримання товару підписом та печаткою Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький ремонтно-механічний завод" (відповідача); (а.с.31). Вказана відмітка відповідачем не оспорена.
26.02.2018 позивач оформив та підписав накладну № б/н від 26.02.2018 та акт приймання-передачі майна від 26.02.2018 в підтвердження передачі відповідачу обладнання - токарного станку швейцарського типу з ЧПУ TSUGAMI BS20 1996 року випуску, в кількості 1 шт. Проте вказані накладну та акт відповідач не підписав (а.с.207, 208).
ТОВ «АНТРАЙ» в рахунку № Е-43 від 02.03.2018 р. зазначив дату вивантаження обладнання 02.03.2018р. (а.с.30).
Позивач направив відповідачу вимогу від 08.07.2020 вих. № 3/08-07/2020 про підписання акту приймання-передачі та накладної на обладнання. Це підтверджується поштовим описом вкладення та накладною від 08.07.2020 (а.с.32-37).
Також позивач направив відповідачу претензію від 08.07.2020 вих. № 4/08-07/2020 про сплату залишку вартості обладнання в сумі 448400,00 грн. Це підтверджується поштовим описом вкладення та накладною від 08.07.2020 (а.с.38-47).
Відповідач оплати заборгованості не провів, що стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.
При вирішенні спору суд зазначає наступне.
Статтею 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.
Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст.193 ГК України.
Згідно з умовами DDP Інкотермс 2010 (Delivered Duty Paid, «поставка з оплатою мита»), продавець бере на себе відповідальність за ризики за псування/втрату вантажу і витрати, пов'язані з транспортуванням і митним оформленням вантажу до тих пір, поки покупець не отримає його в пункті призначення і вивантаження. Договір, укладений на підставі DDP, передбачає, що вантажовідправник відповідає за виконання всіх умов поставки, у тому числі термінів перевезення, митне очищення під час експорту в країні відправлення, під час імпорту в країні призначення, а також в третіх країнах при транзиті, оплату податків та інших зборів, пов'язаних з транспортуванням вантажу.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" міжнародні перевезення пасажирів і вантажів - перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону.
Статтею 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів визначено, що ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.
Тобто Конвенція вказує на початок перевезення - місце прийняття вантажу для перевезення та його завершення - місце, передбачене для доставки.
Згідно зі статтею 4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної", яка є міжнародним перевізним документом, що відображає шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" та статті 6 Закону України "Про транзит вантажів" перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, а саме міжнародною автомобільною накладною (CMR).
У пункті 24 міжнародної автомобільної накладної (CMR) ставиться підпис і штамп вантажоодержувача, чим підтверджується факт приймання вантажу.
У графі 24 міжнародної товаро-транспортної накладної (CMR) lnternationaler Frachtbrief від 20.02.2018 підтверджено отримання товару підписом та печаткою Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький ремонтно-механічний завод" (відповідача); (а.с.31).
Вказана відмітка відповідачем не оспорена. Відповідач у відзиві на позов вказану відмітку не заперечує. Жодних доказів щодо її недійсності відповідач під час розгляду справи суду не надав.
Таким чином, матеріалами справи доведено факт поставки відповідачу товару, передбаченого умовами договору № 01/02/18 від 01.02.2018р.
Відповідно до п. 5.4 Договору поставки розвантаження та розпаковування обладнання на території покупця здійснює покупець (відповідач) у присутності повноважних представників постачальникаю.
Суд враховує, що у відзиві на позов відповідач зазначив, що з лютого 2018 року неодноразово проводилися дії щодо демонстрації працездатності обладнання, вказане обладнання знаходиться в неробочому стані, відповідач не відмовлявся прийняти обладнання та оплатити залишок його вартості, однак, після дотримання позивачем гарантій за договором.
Зазначене спростовує твердження відповідача про нездійснення поставки обладнання.
Заперечення відповідача проти позову судом відхиляються з наступних підстав.
Так, відповідач у відзиві зазначає, що за умовами Договору позивач зобов'язаний був запустити обладнання та продемонструвати його працездатність за додаткову оплату; проте позивач не продемонстрував працездатність обладнання; відповідач не відмовлявся прийняти обладнання та оплатити залишок його вартості, однак, після дотримання позивачем гарантій за договором; дане обладнання знаходиться в неробочому стані, оскільки з лютого 2018 року представники позивача неодноразово намагалися запустити обладнання з метою демонстрації його працездатності; відповідач не може пересвідчитись в працездатності обладнання, тому його не приймає.
Згідно з п. 5.5 Договору комплектність обладнання перевіряє покупець до проведення розвантажувальних робіт.
В п. 5.6 Договору вказано, що обладнання поставляється без гарантій.
Згідно з п. 6.1 Договору постачальник гарантує кількість, найменування та комплектність обладнання.
Згідно з п. 6.2 Договору постачальник гарантує покупцю відсутність в обладнанні технологічних та виробничих дефектів, а також нормальну роботу обладнання, у відповідності до його заводських технічних характеристик, з врахуванням робочого зносу.
Згідно з п. 6.3 Договору постачальник гарантує працездатність обладнання до навантаження на транспорт.
Згідно з п. 6.3 Договору постачальник гарантує цілісність обладнання до моменту його вивантаження.
Відповідно до ст. 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:
1) пропорційного зменшення ціни;
2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;
3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:
1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;
2) вимагати заміни товару.
Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару.
Положення цієї статті застосовуються, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншим законом.
В статті 679 ЦК України вказано, що продавець відповідає за недоліки товару, якщопокупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.
Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.
Відповідачем не надано суду жодного доказу в підтвердження того, що поставлений за договором товар є неналежної якості чи доказів істотного порушення вимог щодо якості товару.
Не надав відповідач також і доказів направлення позивачу вимоги позивачу про зменшення ціни, чи безоплатне усунення недоліків товару, чи відшкодування витрат на усунення недоліків товару, як це передбачено ст. 679 ЦК України.
Відповідно до статті 688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.
У разі невиконання покупцем цього обов'язку продавець має право частково або в повному обсязі відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покупцем обов'язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця витрати, що перевищують його витрати у разі своєчасного повідомлення про порушення умов договору.
Якщо продавець знав або міг знати про те, що переданий покупцеві товар не відповідає умовам договору купівлі-продажу, він не має права посилатися на те, що не одержав від покупця повідомлення про порушення умов договору, та на наслідки невиконання покупцем цього обов'язку, встановлені частиною першою цієї статті.
Відповідач не надав суду жодного доказу повідомлення позивача про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості поставленого обладнання, як це передбачено ст. 688 ЦК України.
Згідно зі статтею 690 ЦК України якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товару, переданого продавцем, він зобов'язаний забезпечити схоронність цього товару, негайно повідомивши про це продавця. Продавець зобов'язаний забрати (вивезти) товар, не прийнятий покупцем (одержувачем), або розпорядитися ним в розумний строк.
Відповідач не надав суду жодного доказу, що він повідомив продавця (позивача) про відмову від прийняття товару, як це передбачено ст. 690 ЦК України.
В статті 689 ЦК України вказано, що покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують позовні вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення спору.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 ГПК).
Жодних доказів в підтвердження наведених у відзиві обставин щодо непридатності обладнання до використання чи того, що поставлене за договором обладнання, є неналежної якості, відповідач суду не надав.
Посилання відповідача у відзиві на те, що позивач податкову накладну не зареєстрував і не відобразив податкові зобов'язання у відповідній декларації з ПДВ, не є підставою для звільнення від оплати відповідно до умов Договору та ЦК України.
Таким чином, заперечення відповідача проти позову є необґрунтованими та не доведені належним чином; зобов'язання щодо оплати залишку вартості товару відповідачем не виконані.
Отже, позовні вимоги про стягнення 448400,00 грн основного боргу є правомірними та задовольняються судом.
Позивачем також заявлено вимоги про стягнення 78230,44 грн пені за період 04.04.2018р. - 04.10.2018р., 50758,88 грн інфляційних за період квітень 2018 - квітень 2020, 31452,14 грн - 3 % річних за період 04.04.2018р. - 04.08.2020.
За ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
В п. 3.1.4 Договору сторони передбачили, що в разі порушення покупцем строків оплати, передбачених п. 3.1 договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період обчислення пені, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочки платежу, але не більше ніж за шість календарних місців з дня виникнення у постачальника вимоги про нарахування пені.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Проте, при визначенні періоду нарахування пені, інфляційних та 3 % річних позивачем не враховані умови п. 3.1.2 та п. 3.1.3 Договору, якими передбачено сплату відповідачем залишку вартості товару рівними частинами через 30 та через 60 календарних днів.
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Після проведення перерахунку судом встановлена належна до стягнення сума пені у розмірі 71744 грн 00 коп., а 3% річних - у розмірі 30899 грн. 32 коп. Позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та задовольняються судом.
В іншій частині вимоги про стягнення пені та 3% річних судом відхиляються як безпідставні.
Вимоги про стягнення 50758 грн. 88 коп. інфляційних не перевищують розрахункову суму, а тому задовольняються судом повністю.
Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати понесені ним у даній справі, до яких включає витрати на сплату судового збору та на професійну правничу допомогу.
Суд встановив, що при подачі даного позову позивачем сплачено всього 9132,62 грн судового збору, у тому числі за платіжним дорученням № 320 від 10.08.2020р. на суму 8655,32 грн та за платіжним дорученням № 321 від 28.08.2020р. на суму 321,30 грн. (а.с.15, ). Факт надходження даного судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено виписками від 11.08.2020 та від 31.08.2020 (а.с.62, 94).
Відповідно до ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам, тобто у розмірі 9041 грн 16 коп.
У позовній заяві позивачем наведено суду орієнтовний розрахунок судових витрат, згідно якого він планував понести 20700,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу адвоката (а.с.10).
Згідно з ч. 3 ст. 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
В ч. 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
В ч. 3 ст. 126 ГПК України вказано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
В підтвердження факту понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката суду надані такі докази.
-договір на надання правової допомоги від 08.07.2020 р. № 08/07, укладений між позивачем (клієнтом) та Адвокатським бюро «Юрченко та партнери», за умовами якого клієнт замовляє надання правової допомоги та юридичних послуг по захисту прав і законних інтересів у судах всіх рівнів, підготовку та подачу необхідних документів у правовідносинах, що виникли між клієнтом та Приватним акціонерним товариством "Кременчуцький ремонтно-механічний завод". В п. 4.1 цього договору визначено види та вартість юридичних послуг (а.с.48-53).;
-ордер № 1021536 від 12.08.2020 на надання адвокатом - Юрченко В. В. правової допомоги (а.с.56). Право на заняття Юрченко В. В. адвокатською діяльністю підтверджується Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 4451/10 від 16.02.2011р. (а.с.57);
В акті виконання послуг від 31.07.2020 за договором про надання правової допомоги від 08.07.2020р. №08/07, позивачем підтверджено надання Адвокатським бюро «Юрченко та партнери» в особі адвоката Юрченко В. В. наступних юридичних послуг та їх вартість, а саме: консультація - 1000,00 грн., аналіз законодавства до подання позовної заяви - 1500,00 грн, аналіз практики Верховного Суду - 1500,00 грн, витрати на канцелярію - 500, 00 грн, складання вимоги до відповідача - 1000,00 грн, складання претензії до відповідача - 1500, 00 грн, складання позовної заяви до господарського суду - 6000, 00 грн. (а.с.54).
Таким чином, у акті підтверджено надання правничих послуг на загальну суму 13000,00 грн.
За платіжним дорученням № 316 від 15.08.2020 р. позивач сплатив Адвокатському бюро «Юрченко та партнери» 13000,00 грн. за наданян правової допомоги (а.с. 55).
Таким чином, матеріалами справи підтверджено понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката в загальній сумі 13000,00 грн.
Суд встановив, що вказані судові витрати пов'язані з розглядом даної справи; є розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України вказані судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам, тобто у розмірі 12740,00 грн.
Відповідач під час розгляду даної справи сплатив 10074,00 грн. судового збору за платіжним дорученням № 4122 від 16.10.2020 за подання зустрічної позовної заяви (а.с.118). Факт надходження даного судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено випискою від 19.10.2020 (а.с.122).
Ухвалою суду від 22.10.2020 зустрічну позовну заяву було повернуто Приватному акціонерному товариству "Кременчуцький ремонтно-механічний завод" (а.с.113-114).
Отже, у відповідності до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» відповідач має право звернутися до суду з клопотанням про повернення вказаного судового збору з Державного бюджету України.
Інші судові витрати відповідачем не заявлено.
Суд роз'яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.
Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький ремонтно-механічний завод" (вул. 29 Вересня, буд. 10/24, офіс 62А, м. Кременчук, Полтавська область; ідентифікаційний код 00380391) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітінтех Україна" (пров. Червономанєжний, буд. 6, м. Чугуїв, Харківська область, 63503; ідентифікаційний код 40241989) 448400 грн 00 коп. основного боргу, 71744 грн 00 коп. пені, 30899 грн. 32 коп. - 3% річних, 50758 грн. 88 коп. інфляційних, 9041 грн 16 коп. відшкодування витрат з оплати судового збору, 12740 грн 00 коп. відшкодування витрат на професійну правову допомогу.
Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
3. В іншій частині - у позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Полтавської області.
Дата складення повного судового рішення: 21.04.2021р.
Суддя Т. М. Безрук