"08" квітня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/3289/20
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.
при секретарі судового засідання: Пелехатій А.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Попов Р.М. (на підставі ордеру);
від відповідача: Брєєв О.П. (керівник); Будилко Є.Д. (на підставі довіреності);
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Фізичної особи-підприємця Боярського Віталія Сергійовича ( АДРЕСА_1 )
до відповідача: Оздоровчий комплекс "Люстдорф" Національної спілки театральних діячів України (65496, Одеська обл., Овідіопольський район, с. Чорноморка, вул. Зелена, 3)
про стягнення 130 252, 53 грн.
Суть спору: 17.11.2020 року позивач - Фізична особа-підприємець Боярський Віталій Сергійович звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО №3404/20) до відповідача - Оздоровчого комплексу "Люстдорф" Національної спілки театральних діячів України, в якій просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 130 252, 53 грн., а також судові витрати.
В обґрунтуванням поданого позову, позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача умов договору №17 від 01.08.2014 року в частині оплати винагороди за надані юридичні послуги.
Розглянувши матеріали вказаної позовної заяви, судом було встановлено, що вказана заява подана без додержання вимог, викладених у ст.ст. 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з чим, ухвалою суду від 23.11.2020 року, за результатами розгляду матеріалів даної позовної заяви, в порядку ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, відповідну позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення відповідних недоліків.
На виконання вимог ухвали суду від 23.11.2020 року позивачем 07.12.2020 року було подано до суду заяву про усунення недоліків (вх. ГСОО №32557/20), згідно якої позивачем усунуто встановлені судом недоліки.
Ухвалою суду від 08.12.2020 року судом було відкрито провадження у справі №916/3289/20 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін із призначенням судового засідання для розгляду справи по суті на 11.01.2021 року.
11.01.2021 року до суду від Оздоровчого комплексу "Люстдорф" Національної спілки театральних діячів України надійшло клопотання (вх.№ГСОО 481/21), у якому відповідач повідомляє, що не отримав позовної заяви з додатками, у зв'язку з чим просить суд перевірити факт направлення позивачем даних документів на належну адресу відповідача та залишити позовну заяву без руху.
У судовому засіданні від 11.01.2021 року судом було протокольною ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без руху з підстав необґрунтованості, оскільки судом встановлено, що позовна заява з додатками була направлена відповідачу на адресу місцезнаходження останнього, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Крім того, у судовому засіданні від 11.01.2021 року, задовольняючи усне клопотання відповідача, судом було оголошено перерву до 25.01.2021 року.
25.01.2021 року до суду від Оздоровчого комплексу "Люстдорф" Національної спілки театральних діячів України надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ГСОО 2205/21), відповідно до якого відповідач заперечує щодо позовних вимог та просить суд відмовити, мотивуючи тим, що в документарному обліку відповідача відсутні будь-які докази щодо необхідності надання відповідачу юридичних послуг, визначених п. 2.1 Розділу 2 Договору за вказаний позивачем період та відсутні відповідні документи, складені позивачем, які б підтверджували надання відповідачу конкретних юридичних послуг. При цьому, надані до позову акти є ідентичними за своїм змістом та по формі і з них неможливо встановити обсяг проведених робіт, кількість витраченого часу, використані інформаційні матеріали, а також ідентифікувати участь позивача у виконанні конкретних робіт/наданні послуг та до того ж акти не свідчить про реальне надання послуг.
Крім того, відповідач зауважує, акти виконаних юридичних послуг за період з 01.01.2017 року по 31.12.2019 року, підписані його колишнім керівником - ОСОБА_1, проте яка з 14.08.2019 року не виконувала обов'язки керівника та відповідно та відповідно не мала повноважень підпису Актів за серпень- грудень 2019 року.
Станом на 14.08.2019 року (дата звільнення керівника ОК «Люстдорф» ОСОБА_1 з посади), як зазначає відповідач, у відповідача знаходилось на рахунку 142340,20 грн та на вказану дату у бухгалтерському обліку була відсутня будь-яка заборгованість перед працівниками та контрагентами підприємства, що підтверджується довідкою ОК «Люстдорф» від 25.01.2021 року.
Також, відповідач звертає увагу, що акти №60 від 31.03.2019 року (неділя), №63 від 30.06.2019 року (неділя), №65 від 31.08.2019 року (неділя), №68 від 30.11.2019 року (субота) - складені в неробочі дні.
Разом з тим, відповідач стверджує, що у період з 01.01.2017 року по 31.12.2019 року, ним були здійснені часткові оплати з переплатою згідно актів за 2015 рік, 2016 рік та 2017 рік.
Одночасно з відзивом на позовну заяву, відповідачем надано заяву, в якій останній просив суд застосувати строк позовної давності за вимогами позивача про стягнення заборгованості за період з 01.07.2017 року по 16.11.2017 року та в цій частині відмовити у позові.
Також, 25.01.2021 року до суду від Оздоровчого комплексу "Люстдорф" Національної спілки театральних діячів України надійшло клопотання (вх.№ГСОО 2209/21), відповідно до якого відповідач просив суд витребувати від позивача оригінали актів виконаних юридичних послуг №№4-64 за період січень-грудень 2018 року та за лютий-липень 2019 року.
У судовому засіданні від 25.01.2021 року протокольною ухвалою судом було задоволено клопотання відповідача про витребування оригіналів письмових доказів у позивача та оголошено перерву до 10.02.2021 року.
01.02.2021 року до суду від Фізичної особи-підприємця Боярського Віталія Сергійовича надійшла відповідь на відзив (вх.№ГСОО 2844/21), в якій позивач зазначає, що перелік юридичних послуг визначений в Розділі 2 Договору.
У вказаній відповіді на відзив позивач зазначає серед іншого, що акт № 65 виконаних юридичних послуг за серпень 2019 р., який був надісланий на адресу відповідача рекомендованим листом з описом вкладення, однак так і не був повернутий позивачу. Докази відправки акту № 65 виконаних юридичних послуг за серпень 2019 р. були додані до позовної заяви (фіскальний чек 6508204815874, опис вкладення у цінний лист, супровідний лист на ОК «ЛЮСТДОРФ» НСТДУ). Враховуючи, що відповідач жодним чином не відреагував на вказане повідомлення, керуючись п. 4.4. Договору, позивач вважає, що відповідач погодився з наданими послугами та зобов'язаний їх оплатити.
Також, позивач стверджує, що акти підписані двома сторонами Договору, що повністю підтверджує фактичне надання послуг. При цьому, на думку позивача, посилання відповідача, що минулий директор ОК «ЛЮСТДОРФ» ОСОБА_1 не мала права підписувати акти за серпень-грудень 2019 р., не має відношення до предмету спору, адже Позивач не заявляє відповідні вимоги на вказаний період. А бухгалтерська довідка від 25.01.2021 року, на яку посилається відповідач, не є належним та достовірним доказом з огляду на те, що виготовлена відповідачем самостійно.
Крім того, позивач заперечує щодо спливу строку позовної давності, оскільки в серпні 2020 р. позивач вже звертався до Господарського суду Одеської області в порядку наказного провадження з вимогою стягнути заборгованість за Договором № 17 про надання юридичних послуг, тобто в межах відведеного строку.
08.02.2021 року до суду від Оздоровчого комплексу "Люстдорф" Національної спілки театральних діячів України надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив (вх.№ГСОО 3521/21), в яких відповідач наполягає на тому, що з наданих позивачем актів неможливо встановити обсяг виконаних робіт, їх деталізований зміст, кількість витраченого часу, використані інформаційні матеріали, а їх факт складання та підписання не є безумовним свідченням реальності господарських операцій за Договором.
Так, довідка від 25.01.2021 року була складена на підставі даних з виписки з рахунку ОК «Люстдорф» в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», даних бухгалтерського обліку ОК «ЛЮСТДОРФ», з огляду на що є належним доказом відображення фінансового становища підприємства станом на 14.08.2019 року.
Крім того, відповідач звертає увагу суду, що звернення із заявою про видачу судового наказу не є підставою для переривання позовної давності.
Ухвалою суду від 08.02.2021 року судом було призначено справу №916/3289/20 до розгляду за правилами загального позовного провадження, замінивши засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням, підготовче засідання у справі №916/3289/20 призначено на 10.02.2021 року.
У судовому засіданні від 10.02.2021 року судом було оголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 10.03.2021 року.
26.02.2021 року до суду від Фізичної особи-підприємця Боярського Віталія Сергійовича надійшов розрахунок судових витрат, пов'язаних з розглядом справи у розмірі 20 102 грн. (Вх.№ГСОО 5469/21).
09.03.2021 року до суду від Оздоровчого комплексу "Люстдорф" Національної спілки театральних діячів України надійшли письмові пояснення (вх.№ГСОО 6387/21), в яких відповідач зазначає про відсутність доказів, які підтверджують надання позивачем послуг.
У судовому засіданні від 10.03.2021 року судом було оголошено перерву до 07.04.2021 року.
07.04.2021 року до суду від Оздоровчого комплексу "Люстдорф" Національної спілки театральних діячів України надійшло клопотання (вх.№ГСОО 9628/21), в якому відповідач просив суд відмовити позивачу у відшкодуванні розміру судових витрат (крім судового збору) повністю або зменшити заявлену позивачем суму для відшкодування судових витрат.
У судовому засіданні від 07.04.2021 року судом було оголошено перерву до 08.04.2021 року.
У судовому засіданні від 08.04.2021 року представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні від 08.04.2021 року заперечував щодо позовних вимог та просив суд відмовити в їх задоволенні.
У судовому засіданні 08.04.2021 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 19.04.2021 року.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Як встановлено судом, 01.04.2014 року між Оздоровчим комплексом «Люстдорф» Національної спілки Театральних діячів України (клієнт) та Фізичною особою-підприємцем Боярським Віталієм Сергійовичем (виконавець) укладено договір №17 про надання юридичних послуг, відповідно до п. 1.1 якого клієнт доручає виконавцю, а виконавець зобов'язується надавати клієнту за що сплачується їм винагорода і за умови відшкодування витрат виконавця юридичні послуги (послуги) в порядку, строки та на умовах, визначених цим Договором.
Згідно з п.2.1 Договору, виконавець буде надавати клієнту такі послуги, включаючи (без обмеження): надання консультацій з будь-яких юридичних питань, включаючи підготовку меморандумів і юридичних висновків; підготовка проектів договорів угод, установчих документів, заяв, скарг, позовних заяв, клопотань та інших документів юридичного характеру; представництво Клієнта в судах, арбітражних судах і установах, державних органах та органах місцевого самоврядування, у відносинах з фізичними та юридичними особами.
Положенням п. 2.2 Договору передбачено, що за дорученням клієнта, виконавець може надавати також інші узгоджені сторонами послуги. Надання таких послуг і їх оплата буде здійснюватися на умовах цього Договору, якщо сторони не погодять інше.
Умовами п. 3.1. Договору визначено, що вартість послуг виконавця, зазначених у розділі 2 даного Договору становить 4000 грн за 1 (один) календарний місяць.
У п. 3.4 Договору визначено, що клієнт погоджується відшкодовувати виконавцю витрати і розходи, понесені у зв'язку з наданням Послуг ("Витрати"), включаючи (без обмеження): міжміські телефонні розмови, використання факсу та інших засобів електронного зв'язку, кур'єрів, посильних і інші платежі за доставку, вартість поштових відправлень , вартість письмового та усного перекладу, виграти на переїзди (включаючи витрати на транспорт, харчування, проживання в готелях і всі інші витрати під час поїздок Виконавця, які здійснюються для виконання доручення Клієнта), витрати на фотокопіювання і інше розмноження матеріалів, витрати на сплату державного мита; державних реєстраційних зборів та інших платежів, а також інші подібні витрати. Витрати на залучення зовнішніх консультантів і експертів підлягають відшкодуванню тільки в разі, якщо таке залучення було погоджено Клієнтом.
Відповідно до п. 4.1 Договору, виконавець буде виставляти Клієнту акти за Послуги, як правило, щомісяця. Якщо протягом певного місяця суми гонорарів за надані послуги і витрат по справі були незначними, виконавець може включити їх в акти за наступні місяці.
П. 4.2 Договору передбачено, що клієнт погоджується оплачувати акти, які виставляються Виконавцем, відразу після їх отримання і, в будь-якому випадку, не пізніше 15 (п'ятнадцяти) календарних днів від дати їх отримання, за винятком тих випадків, коли за домовленістю між Сторонами Клієнт сплатив Послуги авансом. Виконавець зберігає право нараховувати пеню на суми прострочені платежів в розмірі 0,1% за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Крім цього, при несплаті акта протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з дня його отримання, Виконавець може анулювати такий акт і виставити новий акт.
Цей Договір набуває чинності з Дати Набуття чинності, зазначеної в Договорі, і зберігає свою дію до його припинення відповідно до положень цього Договору. (п.9.1 Договору).
Як вказує позивач, на виконання умов договору він надав відповідачу послуги відповідно до розділу 1, 2 та п.3.1 Договору на загальну суму 104 000 грн, про що між сторонами були складені акти виконаних юридичних послуг, а саме: акт №58 від 31.01.2019 року на суму 4000 грн, №59 від 28.02.2019 року на суму 4000 грн, №60 від 31.03.2019 року на суму 4000 грн, №61 від 30.04.2019 року на суму 4000 грн, №62 від 31.05.2019 року на суму 4000 грн, №63 від 30.06.2019 року на суму 4000 грн, №64 від 31.07.2019 року на суму 4000 грн, №46 від 31.01.2018 року на суму 4000 грн, №47 від 28.02.2018 року на суму 4000 грн, №48 від 31.03.2018 року на суму 4000 грн, №49 від 30.04.2018 року на суму 4000 грн, №50 від 31.05.2018 року на суму 4000 грн, №51 від 30.06.2018 року на суму 4000 грн, №52 від 31.07.2018 року на суму 4000 грн, №53 від 31.08.2018 року на суму 4000 грн, №54 від 30.09.2018 року на суму 4000 грн, №55 від 31.10.2018 року, №56 від 30.11.2018 року на суму 4000 грн, №57 від 31.12.2018 року на суму 4000 грн, №40 від 31.07.2017 року на суму 4000 грн, №41 від 31.08.2017 року на суму 4000 грн, №42 від 30.09.2017 року на суму 4000 грн, №43 від 31.10.2017 року на суму 4000 грн, №44 від 30.11.2017 року, №45 від 31.12.2017 року на суму 4000 грн. Також, позивачем надано до суду супровідний лист від 05.09.2019 року №33, яким, як зазначає позивач, він додатково направив відповідачу акт виконаних юридичних послуг №65 за серпень 2019 року на підписання.
Проте, як зазначає позивач, в порушення умов Договору, за наданими актами виконаних юридичних послуг, відповідачем не виконані свої зобов'язання за Договором та не оплачено прийняті послуги, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Як вбачається з виписки за період з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року, відповідачем здійснювались часткові проплати, останній платіж відповідачем було здійснено 13.08.2019 року за послуги згідно акт в/р 2017 року.
Разом з тим, відповідно до наявної в матеріалах справи довідки №1-с від 25.01.2021 року, станом на 14.08.2019 року на поточному рахунку ОК «Люстдорф» НСТДУ знаходилось 142 304, 20 грн та відсутня заборгованість перед працівниками та контрагентами ОК «Люстдорф» НСТДУ.
Згідно до ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вже зазначалось вище, п. 4.2 Договору передбачено, що клієнт погоджується оплачувати акти, які виставляються виконавцем, відразу після їх отримання і, в будь-якому випадку, не пізніше 15 (п'ятнадцяти) календарних днів від дати їх отримання, за винятком тих випадків, коли за домовленістю між Сторонами Клієнт сплатив Послуги авансом.
Отже, відповідно до умов договору, сторони обумовили момент виникнення обов'язку з оплати наданих послуг, а саме не пізніше 15 календарних днів від дати отримання актів.
Так, суд зауважує, що з огляду на принцип змагальності сторін, розподіл обов'язку доказування та подання доказів, на позивача, у даному випадку, покладається обов'язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а саме, надання юридичних послуг відповідачу на виконання умов Договору.
Водночас, дослідивши наявні в матеріалах справи акти виконаних юридичних послуг, суд зауважує, що позивачем не додано до позову підписаний між сторонами акт №65 в підтвердження надання послуг за серпень 2019 року, у зв'язку з чим у суду фактично відсутні підстави стверджувати про настання обов'язку оплати за вказаним актом.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Між тим, відповідачем, в порушення вимог положень ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, не надано доказів сплати наданих позивачем послуг на суму 100 000 грн.
При цьому, суд критично відноситься до посилань відповідача з приводу відсутності доказів, підтверджуючих реальне надання позивачем послуг та взагалі необхідність надання вказаних послуг відповідачу, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем договірні відносини на підставі укладеного договору № 17 від 01.08.2014 року з позивачем не заперечуються. Вказаний договір в судовому порядку не розривався та недійсним не визнавався. Даний договір зі сторони відповідача підписаний директором Оздоровчого комплексу "Люстдорф" Національної спілки театральних діячів України ОСОБА_1 та засвідчений печаткою. Крім того банківськими виписками підтверджується його часткове виконання з боку відповідача.
У п. 4.1 Договору передбачено, що виконавець буде виставляти Клієнту акти за Послуги, як правило, щомісяця. Якщо протягом певного місяця суми гонорарів за надані послуги і витрат по справі були незначними, виконавець може включити їх в акти за наступні місяці.
Так, в матеріалах справи наявні акти виконаних юридичних послуг, які підписані між сторонами та скріплені їх печатками, що свідчить про участь відповідача як юридичної особи у господарській операції та згоду з отриманням наданих позивачем послуг за відповідний місяць.
Посилання відповідача на те, що акти було підписано колишнім керівником - ОСОБА_1, яка з 14.08.2019 року не виконувала обов'язки керівника відповідача та відповідно не мала повноважень на підписання даних актів, не відноситься до предмета спору, оскільки останній акт виконаних юридичних послуг, наявних в матеріалах справи та з вимогою про оплату яких звернувся позивач датується - 31.07.2019 року. При цьому, належних доказів про відсутність повноважень ОСОБА_1 на підписання спірних актів відповідачем не надано, зокрема в матеріалах справи відсутній наказ про її звільнення або припинення виконання повноважень керівника відповідача на інших підставах.
Більш того, в матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про підробку чи інше незаконне використання печатки відповідача всупереч його волі. Суб'єкт господарської діяльності несе повну відповідальність за законність використання його печатки, у тому числі за засвідчення актів виконаних робіт. Адже контроль за виготовленням, зберіганням та використанням печаток і штампів підприємства покладено на канцелярії організацій та відповідальних за діловодство. Керівник підприємства призначає осіб, які персонально відповідають за їхній облік і зберігання. Разом з тим, належних доказів, які б свідчили про те, що відповідач звертався до правоохоронних органів з заявою про втрату, підробку чи інше незаконне використання всупереч волі підприємства печатки Оздоровчого комплексу "Люстдорф" Національної спілки театральних діячів України відповідачем до суду не подано і таких доказів в матеріалах справи не міститься.
При цьому, відповідно до п. 4.4 Договору, при наявності у Клієнта заперечень щодо вартості Послуг і/або Витрат, зазначених у рахунку, Клієнт повинен негайно повідомити про де Виконавця, і Сторони докладатимуть усіх зусиль для врегулювання всіх спірних питань у найкоротші можливі терміни. Якщо протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня отримання рахунку від Клієнта не надійшло повідомлення, вказане в даному пункті, вважається, що Клієнт погодився з вартістю Послуг і Витрат, зазначених у рахунку, таким чином, Послуги будуть вважатися прийнятими Клієнтом. При наявності заперечень з боку Клієнта щодо наданих Послуг Сторони докладуть усіх зусиль для врегулювання спірних питань в найкоротший термін; в останньому випадку датою прийняття Послуг Клієнтом буде вважатися дата оплати Послуг, тобто дата зарахування грошових коштів на рахунок Виконавця.
З врахуванням вищенаведених положень, суд зауважує, що відповідач не був позбавлений можливості висловити свої заперечення відповідачу з приводу вартості послуг і витрат та, більш того, мав право не підписувати акти виконаних робіт у разі заперечень щодо них. До того ж, перелік послуг, які за Договором зобов'язувався надавати позивач визначений у розділом 2 Договору, при цьому Договором не встановлено особливих вимог до акту виконаних вимог, зокрема конкретизації наданих послуг, виходячи з принципу правомірності правочину, суд зауважує, що підписання відповідачем таких актів свідчить про його погодження з кількості та об'ємом наданих послуг.
Водночас, суд зауважує, що надана відповідачем довідка від 25.01.2021 року №1-с, в підтвердження відсутності заборгованості у відповідача перед контрагентами, в тому числі ОК «Люстдорф» НСТДУ та наявність коштів на рахунку не може прийматись судом в якості належного доказу на спростовування доводів позивача, оскільки не є первинним бухгалтерським документом в законодавчому розумінні, а лише має інформативний характер. При цьому, виписка з рахунку відповідача банку АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», яка відображає рух коштів відповідача та, зокрема залишки коштів на рахунку, також не спростовує факту виникнення у відповідача заборгованості за Договором № 17 від 01.08.2014 року. При цьому суд зауважує, що зміна керівників не впливає на виконання юридичною особою своїх зобов'язань за чинними договорами.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено та не спростовано належними доказами, надання позивачем юридичних послуг за Договором №17 від 01.08.2014 року на суму 100000 грн. та відповідно неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків за даним Договором в частині їх оплати.
Разом з тим, суд зауважує, що відповідно до ст.257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За загальним правилом, визначеним у ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг строку позовної давності починається з моменту, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав.
Згідно ч.2 ст.264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач
Так, позивач (представник позивача) наполягає, що ним не пропущений строк позовної заяви, оскільки він в серпні 2020 року вже звертався до господарського суду Одеської області з вимогою про стягнення заборгованості за Договором №17 про надання юридичних послуг з ОК «Люстдорф» у вигляді заяви про видачу судового наказу про стягнення заборгованості у розмірі 92000,00 грн.
Однак, суд зауважує, що подання заяви про видачу судового наказу заявник (стягувач) не може використовувати згідно з частиною другою статті 264 ЦК України з метою переривання позовної давності за відповідною вимогою чи за її частиною. На підставі припису частини другої статті 264 ЦК України, переривання позовної давності відбувається у разі подання до суду саме позову до належного відповідача з дотриманням вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб'єктної юрисдикції й інших вимог, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі.
Аналогічна правова позиція, наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 року по справі № 712/8916/17.
Отже, подання позивачем заяви про видачу судового наказу від 17.08.2020 року про стягнення з Оздоровчого комплексу «Люстдорф» НСТДУ заборгованості у розмірі 92 000 грн не є підставою для переривання строку загальної позовної давності.
Оскільки заборгованість за надані юридичні послуги нараховувались позивачем щомісяця, то перебіг загальної позовної давності слід відраховувати від кожного щомісячного платежу.
Так, у відповідності до п. 4.2 Договору, саме з 16 числа кожного місяця, наступного за тим, в якому були надані відповідні послуги, починається прострочення оплати цих послуг, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожним місячним платежем.
Таким чином, враховуючи те, що подання позивачем заяви про видачу судового наказу від 25.08.2020 року не перервало загальної позовної давності, остання не спливла до тих щомісячних платежів, від моменту прострочення яких до дня звернення до суду з позовом не минуло 3 роки.
З врахуванням зазначеного, оскільки позовну заяву позивачем було подано 17.11.2020 року, вимоги позивача за актами №40 від 31.07.2017 року, №41 від 31.08.2017 року, №42 від 30.09.2017 року, №43 від 31.10.2017 року заявлені з пропущеним строком загальної позовної давності, у зв'язку з чим в цій частині позовних вимог слід відмовити.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця Боярського Віталія Сергійовича та стягнення з відповідача суми основної заборгованості за Договором №17 про надання юридичних послуг та стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 84 000 грн.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків, позивачем було нараховано відсотки у розмірі 6769, 97 грн. та інфляційні витрати у розмірі 19482, 56 грн.
Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних по кожному підтвердженому судом акту виконаних юридичних послуг окремо, починаючи з 16 числа кожного місяця, наступного за тим, в якому були надані відповідні послуги, встановив його помилковість, у зв'язку з чим за допомогою системи «Ліга-Закон» зробив власний розрахунок та встановив, що загальний розмір 3 % річних становить 2209, 99 грн.
Також перевіривши розрахунок інфляційних витрат по кожному підтвердженому судом акту виконаних юридичних послуг окремо, встановив його помилковість, у зв'язку з чим за допомогою системи «Ліга-Закон» зробив власний розрахунок та встановив, що загальний розмір інфляційних витрат становить 4098, 30 грн.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця Боярського Віталія Сергійовича та стягнення з Оздоровчого комплексу "Люстдорф" Національної спілки театральних діячів України 84 000 грн. заборгованості за Договором, 2209, 99 грн - 3 % річних, та 4098, 30 грн. інфляційних витрат.
Водночас, вирішуючи питання щодо відшкодування витрат позивача на правову допомогу у розмірі 18 000 грн, суд вказує таке.
У відповідності до ч.ч.1,3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи; до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати: на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч.1,2, ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. При цьому, у разі відмови у позові такі витрати, згідно з ч.4 ст.129 ГПК України покладаються на позивача.
Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
За приписами ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Як вбачається з позовної заяви, позивач, заявляючи вимоги про відшкодування судових витрат за рахунок відповідача, зазначив, що такі витрати склали 18 000 грн.
Відповідно до положень ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
У підтвердження понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивачем надано суду копію Договору № 47 про надання правової допомоги від 14.08.2020 р, укладеного між Фізичною особою-підприємцем Боярським Віталієм Сергійовичем та Адвокатським об'єднанням «Сергеєв, Боярський і партнери», копію Додаткової угоди № 1 від 14.08.2020 р., копію Рахунку № 1 від 14.08.2020 р.; копія Акту № 1 наданих послуг від 27.01.2021 року, копію платіжного доручення №609 від 27.01.2021 року про оплату 18000 грн.
Так, відповідно до п. 1.1 Договору № 47 про надання правової допомоги від 14.08.2020 (надалі - Договір) Адвокатське об'єднання «Сергєєв, Боярський і партнери» приймає себе зобов'язання надавати юридичну (правову) допомогу в обсязі та на умов передбачених даним договором, а ФОП Боярський В.С. зобов'язується прийняти послуги та оплатити винагороду в порядку, строки та на умовах, визначених цим договором відшкодувати витрати Адвокатського об'єднання, понесені ним при виконанні умов цього договору.
Згідно з п. 5.1 Договору, вартість послуг Адвокатського об'єднання визначається, як сума гонорарів Адвокатського об'єднання за надані послуги та витрат понесених Адвокатським об'єднанням у зв'язку з наданням послуг. Гонорари за послуги Адвокатського об'єднання розраховуються, як правило, шляхом множення погодинної ставки співробітників Адвокатського об'єднання, залучених до виконай доручення Клієнта, на кількість годин, витрачених співробітниками Адвокатського об'єднання для виконання доручення. Погодинні ставки (тарифи) співробітників Адвокатського об'єднання: адвоката складають 1500,00 грн, помічника адвоката 500,00 грн.
У п. 5.2 Договору визначено, що з метою визначення суми гонорарів, Адвокатське об'єднання веде облік часу, витраченого на надання послуг, при цьому мінімальною одиницею обліку вважається одна шоста частина години. Гонорари підлягають нарахуванню за будь-яку роботу, яка здійснюється співробітниками Адвокатське об'єднання в інтересах клієнта в зв'язку з наданням послуг, включаючи, але обмежуючись, наступним: вивчення та аналіз документів; підготовка документів; участь у переговорах, проведення зустрічей, відрядження, телефонні переговори з клієнтом та/або його уповноваженими представниками, а також іншими особами у зв'язку з наданням послуг.
Умовами п.1.2 Додаткової угоди №1 до Договору передбачено, що послуги з даної Додаткової угоди включають в себе: 1) юридичний аналіз документів і обставин, які стосуються надання усних та письмовий консультацій щодо Справи, підготовки проектів необхідних документів, претензій, заяв листів і т.п .; (Б) підготовка юридичних висновків і рекомендацій Клієнту щодо Справи; (В) надання консультацій щодо стратегії ведення Справи; (Г) підготовка і подача позовної заяви, відповіді на відзив, письмових пояснень, іншик процесуальних документів пов'язаних з представництвом Клієнта в суді, включаючи участь в засіданнях суду, а при необхідності в державних органах, органах місцевого самоврядування, а також перед іншими підприємствами, організаціями та особами, щодо або у зв'язку провадженням у Справі.
Згідно п. 2.1 Додаткової угоди №1 до Договору, гонорар, з урахуванням складності справи, її важливості та терміновості для клієнта, витраченого адвокатами часу, розумності та інших чинників становить 18 000 грн.
Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічних висновків дійшов також Європейський суд з прав людини, рішення якого, відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини можуть бути використані судом в якості джерела права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р. заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Суд вважає, що розмір гонорару є завищеним, зважаючи на складність справи, ціну позову, витрачений адвокатом час. Зокрема щодо зазначених в акті №1 наданих послуг «підготовка та складання процесуальних документів у справі №916/3289/20, що включає в себе: ознайомлення з документами, необхідними для підготовки позовної заяви, вивчення та аналіз судової практики, підготовка правової позиції», судом встановлено, що позовна заява позивача, відповідь на відзив, не містять великої кількості посилань на нормативно-правову базу, правові висновки Верховного Суду, які регулюють спірні правовідносини та підлягали дослідженню і застосуванню адвокатом.
Крім того, суд також враховує, що за змістом п. 3 ч. 4 ст.129 ГПК України, у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно.
За таких обставин, оцінивши правомірність вимог Фізичної особи-підприємця Боярського Віталія Сергійовича щодо покладання на відповідача обов'язку відшкодування понесених позивачем витрат на правову допомогу, виходячи із загальних принципів справедливості та верховенства права, з огляду також на часткову відмову у позові, з урахуванням п.3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, суд вважає за доцільне та правомірне покласти на відповідача витрати на правову допомогу у сумі 6 000 грн.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Оздоровчого комплексу "Люстдорф" Національної спілки театральних діячів України (65496, Одеська обл., Овідіопольський район, с. Чорноморка, вул. Зелена, 3, код ЄДРПОУ 03961757) на користь Фізичної особи-підприємця Боярського Віталія Сергійовича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) 96 000 /дев'яносто шість тисяч/ грн. заборгованості, 2885 /дві тисячі вісімсот вісімдесят п'ять/ грн. 28 коп. 3% річних, 5901 /п'ять тисяч дев'ятсот одна/ грн. 68 коп. інфляційних витрат, 6000 /шість тисяч/ грн. витрат на правову допомогу та 1690 /одна тисяча шістсот дев'яносто/ грн. 84 коп. судового збору.
3.В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його підписання.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено 19 квітня 2021 р.
Суддя Ю.М. Невінгловська