79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
19.04.2021 справа № 914/3195/20
За позовом: Biuro Uslug Turystychnych i Handlowych «Trans-Europa» Piotr Chrzepa, м. Жешув, Польща,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Аккорд - Тур», м. Львів, про: стягнення заборгованості в розмірі 60000,00євро (еквівалент, згідно курсу НБ України 2 048 736,00 грн)
Суддя Н.Є. Березяк
Секретар судового засідання Х.Л. Лащ
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: А.М. Лотиш - представник
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Biuro Uslug Turystychnych i Handlowych "Trans-Europa" Piotr Chrzepа до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аккорд - Тур» про стягнення заборгованості в розмірі 60000,00євро (еквівалент, згідно курсу НБ України 2 048 736,00 грн).
Ухвалою суду від 11.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.02.2020. В подальшому розгляд справи відкладено на 01.03.2021.
Ухвалою суду від 01.03.2021 закрито підготовче провадження у справі №914/3195/20 та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.03.2021. В подальшому розгляд справи відкладено на 19.04.2021.
В судове засідання 19.04.2021 представник позивача не з'явився, через канцелярію суду 19.04.2021 (вх. №9371/21) подав клопотання, в якому просить визнати причину неявки поважною, провести судове засідання без участі позивача, задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем умов Довгострокового Договору № МВ/18-12 про надання послуг перевезення туристів в частині оплати за надані послуги.
В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив в повному обсязі з підстав наведених у відзиві на позовну заяву, наданих усних поясненнях. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що до позовної заяви не надані докази надання послуг, заборгованість за які просить стягнути позивач, ТОВ "Аккорд-Тур" (Замовник за Договором) не отримував від позивача (Виконавця за Договором) письмових документів (рахунків, актів) на оплату грошових коштів у розмірі 48 000 Євро.
Крім того, відповідач зазначає, що в укладеному Договорі відсутні необхідні істотні умови, визначені чинним законодавством України. Зокрема, у Договорі відсутня погоджена сторонами і необхідна істотна умова Договору, які ціна / вартість послуг Виконавця, - немає визначення вартості послуг Виконавця за надання послуг з перевезення туристів.
Відтак, на думку відповідача, у позивача відсутні правові підстави стягувати грошові кошти, сума яких не погоджена з відповідачем (шляхом підписання з ним Акту наданих послуг чи відповідної Додаткової угоди до Договору). Як зазначає відповідач, подані позивачем до суду Акти наданих послуг не можуть бути підставою виникнення обов'язку у відповідача щодо здійснення розрахунків з позивачем, оскільки останні не є відповідними первинними документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
На думку відповідача, позивач повинен спершу детально погодити вартість послуг за Договором (шляхом підписання відповідних Додаткових угод / Додатків до Договору та/або підписання Акту наданих послуг), - і лише після цього (зокрема, після спливу 10-ти банківських днів від дати підписання Сторонами Акту наданих послуг) позивач матиме право пред'являти вимоги до відповідача про стягнення грошових коштів у розмірі, визначеному в Акті наданих послуг (підписаному та скріпленому печатками сторін). Разом з тим, відповідач наголошує на тому, що у спірному періоді не отримував від позивача рахунки-фактури на оплату послуг за Договором; також не отримував і не підписував Акти наданих послуг за Договором.
Щодо нарахування позивачем пені, на думку відповідача таке нарахування здійснено безпідставно.
Не погоджуюсь з твердження відповідача, позивач подав до суду відповідь на відзив в якій зазначає, що у відповіді на досудову вимогу від 27.11.2020 року №27/11- 1 відповідач повністю визнає заборгованість, але посилається на карантинні заходи.
Також, позивач вважає необґрунтованим твердження відповідача про неукладення договору, з огляну на те, що, як зазначає позивач, співпраця позивача та відповідача тривала кілька років. Позивач надавав відповідачу послуги за Договором МВ/18-12, а відповідач сумлінно оплачував надані послуги. Тобто дії сторін свідчать про те, що Договір фактично було укладено та виконувався сторонами кілька років.
Щодо розрахунку пені, то, як зазначає позивач, ним прийнято рішення про зменшення суми пені з 43200 євро до 4000 євро з кожної неоплаченої фактури, зважаючи на велику її суму, та на те, що вказана сума пені може мати наслідком банкрутство підприємства (відповідача).
Через відділ документообігу суду відповідачем 10.03.2021 (вх. №5743/21) та 19.04.2021 (вх. №9381/21) подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
Судом в судовому засіданні розглянуто вказані клопотання та протокольною ухвалою відмовлено в задоволенні останніх.
В судовому засіданні 19.04.2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, заслухавши представника відповідача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:
01.10.2018 року між Biuro Uslug Turystychnych i Handlowych «Trans-Europa» Piotr Chrzepa (далі Виконавець, позивач) з однієї сторони та ТОВ «АККОРД-ТУР» (далі Замовник, відповідач) було укладено Довгостроковий Договір № МВ/18-12 про надання послуг перевезення туристів.
Згідно п.п. 1.1 Договору №МВ/18-12, виконавець зобов'язується за завданням Замовника надавати послуги по перевезенню туристів за маршрутом та графіком, встановленим Замовником.
Згідно п.п. 1.2 Договору № № МВ/18-12, замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги у відповідності з умовами цього Договору.
Відповідно до п.п. 2.2 Договору № № МВ/18-12, плата за надання транспортних послуг здійснюється замовником у наступному порядку: а) кошти в розмірі, визначеному у виставленому рахунку - сплачуються Замовником авансом; б) решта коштів - протягом 10 банківських днів від дати підписання сторонами Акту наданих послуг.
Пунктом 5.7 Договору № № МВ/18-12 передбачено, що замовник зобов'язується підписати та повернути Акт наданих послуг.
Згідно п.п. 6.1 Договору № № МВ/18-12, у випадку прострочення виконання платежів Замовник сплачує на користь Виконавця пеню у розмірі 0,5% суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Як зазначає позивач, ним було надано наступні транспортні послуги:
26.08.2019 - 23.09.2019, за маршрутом Львів-Прага-Дрезден-Берлін-Амстердам-Париж-Краків-Львів. Виставлена фактура-рахунок РУ/09/09/2019, термін оплати 03.10.2019;
24.09.2019 - 20.10.2019 за маршрутом Ненядувка-Львів-КраківВроцлав-Берлін-Амстердам-Прага-Відень-Львів-Ненядувка. Виставлена
фактура-рахунок РУ/13/10/2019, термін оплати 05.11.2019;
21.10.2019 - 05.11.2019, за маршрутом Ненядувка-Львів-Берлін-Амстердам-Париж-Прага-Краків-Львів-Ненядувка. Виставлена фактура-рахунок РУ/01/11/2019, термін оплати 11.11.2020.
Як стверджує позивач, вказані вище послуги відповідачем оплачені не були.
У зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань за вказаним договором, у відповідача виникла заборгованість у сумі 48000 євро, що і стало підставою для звернення до суду з матеріально - правовою вимогою про стягнення суми основного боргу в розмірі 48000 євро та 12000 євро - пені.
З метою досудового врегулювання спору, позивачем надіслано на адресу відповідача вимогу від 27.11.2020 року №27/11-1, у відповіді на яку відповідач зазначає, що взяті на себе зобов'язання будуть виконані по завершенні карантинних заходів.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтовані та такі що не підлягають до задоволення.
При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.
Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів.
За змістом ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст.626 ЦК України).
Відповідно до вимог ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір про надання послуг.
Відповідно до ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч.1 ст.193 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Разом з ким, як вбачається з матеріалів справи, відповідач заперечує існування заборгованості перед позивачем у розмірі 48000,00 євро.
На підтвердження позовних вимог позивачем надано Довгостроковий договір №МВ/18-12 про надання послуг перевезення туристів від 01.10.20218.
Згідно п. 1.1. Договору про перевезення туристів № М В /18-12 від 01.10.2018р.. укладеного позивачем і відповідачем (надалі - Договір), - Виконавець (Biuro Uslug Turystycznych і Handlowych «TRANS-EUROPA») зобов'язується за завданням Замовника (ТОВ «АККОРД-ТУР») протягом визначеного цим Договором терміну надавати йому послуги по перевезенні туристів останнього за маршрутом і графіком, встановленим Замовником.
Як вбачається з матеріалів справи, в якості доказів виконання договору про надання послуг з перевезення туристів позивачем до позовної заяви долучено:
- Рахунок - фактура РУ/09/09/2019 від 26.09.2019р. на суму 16 000,00 Євро;
- Рахунок - фактура РУ/13/10/2019 від 29.10.2019р. на суму 16 000,00 Євро;
- Рахунок - фактура РУ/01/11/2019 від 04.11.2019р. на суму 16 000,00 Євро;
- Акт наданих послуг від 26.09.2019р. на суму 16 000.00 Євро (за рахунком РУ/09/09/2019);
- Акт наданих послуг від 29.10.2019р. на суму 16 000.00 Євро (за рахунком РУ/13/10/2019);
- Акт наданих послуг від 05.11.2019р. на суму 16 000,00 Євро (за рахунком РУ/01/11/2019).
Як вбачається з умов спірного договору остаточний розмір плати встановлюється сторонами по закінченні поїздки і зазначається в акті наданих послуг (п. 2.1.).
Згідно п. 2.2. Договору плата за надання транспортних послуг здійснюється Замовником в наступному порядку:
а) кошти в розмірі, визначеному у виставленому Виконавцем рахунку - сплачуються Замовником авансом;
б) решта коштів - протягом 10 банківських днів від дати підписання сторонами Акту наданих послуг.
Згідно п. 5.7. Договору Замовник зобов'язується підписати і повернути Виконавцеві Акт наданих послуг.
Разом з тим, до матеріалів справи не долучено доказів здійснення замовлення таких послуг Замовником, а також доказів сплати авансу в розмірі, визначеному у виставленому Виконавцем рахунку.
Відповідач заперечуючи надання позивачем таких послуг, наголошує на тому, що вказані документи не підтверджують наявність у Відповідача заборгованості, оскільки:
- рахунок - фактуру РУ/09/09/2019 від 26.09.2019 на суму 16 000,00 Євро Відповідач не отримував від позивача, відтак відсутній підпис Відповідача у графі «Особа, уповноважена на одержання рахунка-фактури»;
- рахунок - фактуру РУ/13/10/2019 від 29.10.2019 на суму 16 000,00 Євро Відповідач не отримував від позивача, відтак відсутній підпис Відповідача у графі «Особа, уповноважена на одержання рахунка-фактури»;
- рахунок- фактуру РУ /01/11/2019 від 04.11.2019 на суму 16 000,00 Євро Відповідач не отримував від позивача, відтак відсутній підпис Відповідача на вказаному документу у графі «Особа, уповноважена на одержання рахунка-фактури»;
- Акт наданих послуг від 26.09.2019 на суму 16 000,00 Євро (за рахунком РУ/09/09/2019) Відповідач не отримував від позивача, відтак відсутній його підпис;
- Акт наданих послуг від 29.10.2019р. на суму 16 000,00 Євро (за рахунком РУ/13/10/2019) Відповідач не отримував від позивача, відтак відсутній його підпис;
- Акт наданих послуг від 05.11.2019р. на суму 16 000.00 Євро (за рахунком РУ /01/11/2019) Відповідач не отримував від позивача, відтак відсутній його підпис.
Акти надання послуг підписані лише позивачем не є відповідним первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та, відповідно, підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги з огляду на наступне.
Первинний документ (в господарському праві) - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Первинні документи фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, основним документом, що підтверджує надання послуг та їх прийняття є підписані акти наданих послуг.
Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Проте матеріали справи не містять доказів того, що у спірному періоді сторони фактично виконували вимоги укладеного між ними довгострокового договору, оскільки до матеріалів справи позивачем не долучено доказів того, що замовник (відповідач) у спірному періоді звертався із завданням за наданням послуг до позивача на виконання умов п.1.1 укладеного договору. Відсутні докази в підтвердження того, які саме послуги замовляв відповідач. Відсутні докази погодження сторонами вартості замовлених послуг та докази оплати відповідачем авансу. В матеріалах справи відсутні докази надсилання рахунків факту та актів на адресу відповідача. Відтак, позивачем не надано доказів отримання вказаних документів відповідачем, або доказів відмови в підписанні останніх.
За відсутності вищевказаних доказів у справі додані акти не можуть бути оцінені як достатні, допустимі та належні докази виконання сторонами договору надання транспортних послуг. Рахунок-фактура взагалі не є доказом надання послуг і не може бути оцінена судом як доказ виконання такої господарської операції, як послуга.
З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, про недоведеність позовних вимог.
Оскільки позивачем не надано належних доказів надання відповідачу послуг перевезення туристів за договором №МВ/18-12 від 01.10.2018 у спірному періоді, позовні вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 48000,00 євро задоволенню не підлягають.
У зв'язку із відмовою в задоволенні вимоги про стягнення основного боргу, позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 16000,00 євро також задоволенню не підлягають.
Враховуючи наведене, суд розглянувши позовні вимоги, вважає такі необґрунтованими, не доведеними належними та допустимими доказами, а тому заявлені вимоги не підлягають до задоволення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005 р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
У свою чергу, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 р. у справі «Серявін проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010 р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Суд враховує висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Судові витрати на підставі статей 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак судовий збір залишається за позивачем.
З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду може бути оскаржене до Західного апеляційного
господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 20.04.2021.
Суддя Н.Є. Березяк