просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
13 квітня 2021 року м.Харків Справа № 913/54/21
Провадження №33/913/54/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Зоря", вул. Заводська, 1Г/36, м.Рубіжне, Луганська область, 93000
до відповідача Комунального підприємства "Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Рібіжанської міської ради, вул.Менделєєва, 49, м.Рубіжне, Луганська область, 93010
про стягнення 1 376 710 грн 83 коп.
Суддя Драгнєвіч О.В.
Секретар судового засідання Баштова М.О.
У засіданні брали участь:
від позивача: представник не прибув;
від відповідача : представник не прибув.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Зоря" звернулось до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Рібіжанської міської ради про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з очищення стічних вод № 1731 від 28.09.2020 у загальному розмірі 1 367 488 грн 25 коп., з яких: 1 325 034 грн 88 коп. - сума основного боргу; 6 078 грн 56 коп. - сума нарахованих 3% річних; 12 060 грн 55 коп. - інфляційних втрат, 24 314 грн 26 коп. - сума пені.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов укладеного між сторонами договору про надання послуг з очищення стічних вод № 1731 від 28.09.2020 позивач в період з лютого по грудень 2020 року надав відповідачу послуги з водовідведення на загальну суму 1 325 034 грн 88 коп., що підтверджується підписаними сторонами актами виконаних робіт (послуг), виставленими для оплати рахунками.
Відповідач прийняв вищевказані послуги в повному обсязі та без зауважень, однак, в порушення умов п.8.4 договору розрахунок з позивачем у визначений строк не здійснив.
У зв'язку із допущеним відповідачем простроченням виконання грошового зобов'язання на підставі ст.625 ЦК України, а також п.8.5 договору, позивачем були нараховані також до стягнення 3% річних, інфляційні втрати та пеня у зазначених вище розмірах.
Також в позовній заяві позивачем було заявлено клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Комунальне підприємство «Єдиний розрахунковий центр» Рубіжанської міської ради Луганської області.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2021 справа передана на розгляд судді Драгнєвіч О.В.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 04.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, судове засідання призначено на 25.02.2021; встановлено учасникам строки для подання заяв по суті; відмовлено в задоволенні клопотання позивача про залучення КП «Єдиний розрахунковий центр» Рубіжанської міської ради Луганської області до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
02.02.2021 від позивача також надійшла заява про застосування заходів забезпечення позову (в порядку ст.136-138 ГПК України) за вих.№218-435 від 29.01.2020. Зокрема, в поданій заяві позивач просив:
1) накласти арешт на грошові кошти, в межах ціни позову - 1 367 488 грн 25 коп., що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться на розрахункових рахунках Комунального підприємства «Єдиний розрахунковий центр» Рубіжанської міської ради Луганської області, оскільки на розрахункових рахунках останнього перебувають грошові кошти відповідача, які мають бути стягнені за даним позовом, та незастосувапня таких заходів може призвести до виведення грошових коштів з цих рахунків до прийняття судом рішення у справі по суті;
2) заборони Комунальному підприємству «Єдиний розрахунковий центр» Рубіжанської міської ради Луганської області вчиняти будь-які дії щодо предмета спору - грошових коштів у сумі 1 367 488 грн. 25 коп., здійснювати платежі, або передавати їх відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання, зокрема відкривати на прохання відповідача нові рахунки, оскільки невжиття вказаного заходу впливу, може призвести до відкриття КП «Єдиний розрахунковий центр» Рубіжанської міської ради Луганської області на прохання відповідача інших рахунків, на які не розповсюджуватиметься арешт, що також призведе до їх вільного використання відповідачем та не виконання рішення суду по суті.
3) заборони відповідачу, Комунальному підприємству «Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» відкривати нові рахунки в банківських та інших кредитно-фінансових установах, в тому числі в КП «Єдиний розрахунковий центр» Рубіжанської міської ради Луганської області до вирішення судом справи по суті, оскільки незастосуваїмія такого заходу забезпечення позову може призвести до відкриття відповідачем нових рахунків у банківських та інших установах, в тому числі нових рахунків за договором аутсорсингу, укладеним з КП «Єдиний розрахунковий центр» Рубіжанської міської ради Луганської області.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 04.02.2021 у задоволенні заяви ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Зоря» за вих.№218-435 від 29.01.2020 про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 913/54/21 відмовлено.
Ухвалою суду від 22.02.2021 задоволено клопотання відповідача про участь його представника в судовому засіданні 25.02.2021 в режимі відеоконференції.
Протокольними ухвалами суду від 25.02.2021 та від 11.03.2021 за клопотанням представника позивача з метою належного з'ясування обставин щодо здійснених відповідачем часткових оплат, оголошувалися перерви в судових засіданнях до 11.03.2021, та до 29.03.2021, про що ухвалами-повідомленнями було додатково повідомлено учасників.
Позивач через канцелярію суду подав заяву за б/н від 18.03.2021 про збільшення розміру позовних вимог, в якій останній врахував здійснену відповідачем часткову оплату у сумі 4000 грн 00 коп. за платжним дорученям №PL372274 від 17.12.2020 та допущені первісно арифметичні помилки під час розрахунку суми інфляційних втрат, що призвело до збільшення загального розміру первісно заявлених позовних вимог до 1 376 710 грн 83 коп. (а.с.137-144).
Судом досліджено подану заяву про збільшення розміру позовних вимог та встановлено наявність технічних помилок в прохальній частині вказаної заяви, зокрема позивачем помилково зазначено номер справи №913/65/21, в той час як заява подана у справі №913/54/21, про що сам же позивач зазначає у вступній частині цієї заяви.
Крім того, в прохальній частині позивач, збільшивши розмір заявлених позовних вимог, допустив технічні помилки та зазначив про стягнення з відповідача «…заборгованість у розмірі 1 376 710 грн 83 коп., 3% річних у сумі 6 067 грн 40 коп., пеню у сумі 24 269 грн 57 коп., інфляційні втрати у сумі 25 339 грн 12 коп.».
Таким чином, позивачем в прохальній частині заяви помилково зазначено суму боргу у розмірі 1 376 710 грн 83 коп. (до якої вже включено і зменшену суму основного боргу 1 321 034, 74 грн, обраховану з урахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати, а також зменшені суми заявлених 3% річних - 6 067,40 грн та пені - 24 269,57 грн, а також збільшену суму інфляційних втрат, з урахуванням виявлених помилок, допущених первісно в розрахунку - 25 339,12 грн), а також ще повторно позивачем зазначено вимоги про стягнення з відповідача вже включених сум 3% річних, пені та інфляційних.
Вказані висновки суду щодо допущених технічних помилок в прохальній частині відповідають змісту поданої позивачем заяви, наведеним позивачем розрахункам заявлених до стягнення сум, а також сумі сплаченого позивачем судового збору за подання відповідної заяви про збільшення розміру позовних вимог.
Зазначене наразі було враховано судом.
З огляду на дотримання позивачем встановленої процедури та відповідності поданої заяви вимогам ст.46 ГПК України, суд прийняв казану заяву до розгляду.
Отже, розгляду підлягають наступні позовні вимоги позивача до відповідача: про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з очищення стічних вод № 1731 від 28.09.2020 у загальному розмірі 1 376 710 грн 83 коп., з яких: 1 321 034 грн 74 коп.- сума основного боргу; 6 067 грн 40 коп. - сума нарахованих 3% річних; 25 339 грн 12 коп. - інфляційних втрат, 24 269 грн 57 коп. - сума пені.
Ухвалою суду від 29.03.2021 зметою забезпечення процесуальних прав учасників на завчасне отримання судової ухвали (з урахуванням строків отримання поштової кореспонденції) належної підготовки до розгляду справи по суті, було продовжено строк проведення підготовчого провадження на 10 днів, по 15.04.2020 (включно); закрито підготовче провадження; призначено справу до розгляду по суті на 13.04.2021.
В судове засідання 13.04.2021 учасники справи повноважних представників не направили, однак були повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином.
Разом з тим, від позивача на елетронну пошту суду 31.03.2020 надійшла заява про уточнення заяви про збільшення позовних вимог б/н від 30.03.2021, в якій останній зазначив про допущені технічні помилки в тексті прохальної частини раніше поданої заяви про збільшення позовних вимог. Враховуючи викладене, позовач просив вважати правильними наступні позовні вимоги заявлені до стягнення з відповідача з урахуванням поданої раніше заяви про збільшення позовних вимог: загальний розмір заборгованості у сумі 1 376 710 грн 83 коп., що складається з: 1 321 034 грн 74 коп.- сума основного боргу; 6 067 грн 40 коп. - сума нарахованих 3% річних; 25 339 грн 12 коп. - інфляційних втрат, 24 269 грн 57 коп. - сума пені (а.с.150-155).
Суд, розглянувши подану заяву, прийняв її та долучив до матеріалів справи, про що постановив протокольну ухвалу від 13.04.2021.
На час проведення судового засідання з розгляду спору по суті від відповідача відзив до суду не надходив.
Судом враховується, що згідно положень ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, подача відзиву та письмових пояснень є правом відповідача, а не обов'язком.
Відповідно до ч. 4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За змістом ч.9 ст.165, ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що відповідач своїм правом на подання належним чином оформленого відзиву у визначений судом строк не скористався, суд відповідно до вимог ч.9 ст. 165, ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України вважає можливим здійснити розгляд справи за наявними у справі матеріалами.
В судовому засіданні від 13.04.2021 суд встановив обставини справи, дослідив їх доказами.
В судовому засіданні 13.04.2021 у відповідності до положень ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України постановлено вступну та резолютивну частини судового рішення без її проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
28.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Зоря" (виконавець, позивач) та Комунальним підприємством "Рубіжанське виробниче управління водопровідно - каналізаційного господарства" Рубіжанської міської ради (споживач, відповідач) укладено договір про надання послуг з очищення стічних вод №1731 від 28.09.2020, згідно предмету якого виконавець зобов'язується протягом строку дії данного договору своїми силами та засобами надати споживачу вчасно та відповідної якості послуги з очищення стічних вод згідно з Державним класифікатором продукції та послуг код - ДК 021:2015-9042000-7 Послуги з очищення стічних вод в об'ємах визначених лімітом відпуску води та приймання стоків, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, визначених цим договором (а.с.14-20).
Місце надання послуг: 93010, України, Луганська область, м.Рубіжне, вул.Менделєєва, 49 (п.1.2. договору).
Згідно п.2.2. договору сторони погодили, що об'єм водовідведення відповідає обсягу наданої питної води, який визначається за показниками засобів обліку.
Контроль за дотримання споживачем установлених об'ємів відведення стоків здійснюється виконавцем (п.2.4. договору).
Відповідно до п.3.3 споживач зобов'язується оплачувати послуги у строки і на умовах, передбачених цим договором.
Сторонами у п.7.1 договору погоджено, що кількість стічних вод, які приймає виконавець у свої каналізаційні мережі від споживача, визначається за показниками приладів обліку, встановлених на мережі виконавця опломбованих і зареєстрованих виконавцем, які фіксуються в акті про приймання-передачу наданих послуг з рахунком, виставленим по оплаті за надані послуги надається споживачу для проведення кінцевого розрахунку за поточний місяць.
Кількість стічних вод, що надходить до каналізаційних мереж, визначається за обсягом води, використаної споживачем з водопроводу виконавця згідно показників водолічильників (п.7.5 договору).
Відповідно до п.7.7 договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг споживач зобов'язаний протягом 3 робочих днів з дня отримання рахунку та акта про приймання-передачу надання послуг, направити до виконавця вмотивовану відмову від підписання акту. При цьому остаточний розрахунок за надані послуги за відповідний місяць здійснюється після узгодження між сторонами спірних питань. При неотриманні виконавцем від споживача мотивованої відмови від підписання акта протягом 3 робочих днів, акт про приймання-передачу послуг вважатиметься підписаним.
На підставі показів засобів обліку воду та стоків оформлюються такі документи: рахунок-фактура за фактичний обсяг водовідведення, акт про приймання-передачу наданих послуг за поточний місяць, який підписується споживачем протягом 3 робочих днів з моменту його отримання (п.7.10 договору).
Відповідно до п.8.1 договору сума договору становить 1 869 600 грн 00 коп., у тому числі 311600 грн 00 коп. - ПДВ -20%.
Згідно п. 8.2 договору, ціна на каналізаційні послуги встановлюється згідно із затвердженими тарифами, які на момент укладення договору складають - на каналізаційні послуги 15 грн 58 коп.(в тому числі ПДВ 2 грн 60 коп.) за 1 куб. метр.
У п. 8.4 договору сторони визначили, що споживач після отримання рахунків виконавця, протягом 10 банківських днів з моменту отримання рахунку та акту приймання-передачі наданих послуг, здійснює 100% оплату.
В п. 8.5 договору сторони погодили, що при ненадходженні коштів в терміни, обумовлені договором, споживач вважається боржником і йому нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. У разі прострочення платежу споживач зобов'язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції.
Відповідно п. 11.1 договору, сторони домовились, що цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2020. Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України сторони встановлюють, що умови цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення з 01.02.2020.
Матеріали справи свідчать про те, що на виконання вказаних умов договору, який укладено сторонами у відповідності до Законів України «Про питну воду та питне водопостачання та водовідведення», «Про житлово-комунальні послуги», Правил технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення населених пунктів Україїни, зареєстровано в Міністерстві юстиції України №231/767 від 21.07.1995, Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, зареєстровано в Міністерстві юстиції України №936/15627 від 07.10.2008, позивачем в період з лютого по грудень 2020 року були надані відповідачу вказані послуги водовідведення на загальну суму 1 325 034 грн 74 коп.
На обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем як споживачем зобов'язань за договором в частині здійснення своєчасного та повного розрахунку за надані послуги, внаслідок чого у відповідача утворилася основна заборгованість у сумі 1 321 034 грн 74 коп. (враховуючи здійснену часткову оплату в сумі 4000 грн 17.12.2020).
Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з метою захисту порушених прав із відповідним позовом до відповідача.
Відповідач відзиву на позовну заяву, контррозрахунків не надав, участі свого представника в судових засіданнях не забезпечив.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам сторін, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.
Згідно з ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір про надання послуг з очищення стічних вод № 1731 від 28.09.2020 є договором про надання послуг.
Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно із ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.
Факт належного виконання позивачем зобов'язань за договором, надання ним як виконавцем відповідачу послуг водовідведення, очищення стічних вод в період лютого - грудня 2020 року підтверджується підписаними сторонами без зауважень актами виконання робіт (надання послуг), а також виставленими та отриманими відповідачем рахунками, зокрема:
- акт виконання робіт (надання послуг) №1955 від 01.10.2020 на суму 949 341 грн 62 коп. (а.с.25) та рахунок на оплату №2718 від 01.10.2020 (а.с.36), отримані відповідачем нарочно 06.11.2020 супровідним листом №209-4947 від 06.11.2020 (а.с.35);
- акт виконання робіт (надання послуг) №1997 від 31.10.2020 на суму 121 414 грн 92 коп. (а.с.26) та рахунок на оплату №2788 від 31.10.2020 (а.с.34) отримані відповідачем нарочно 10.11.2020 супровідним листом №209-4965 від 10.11.2020 (а.с.33);
- акт виконання робіт (надання послуг) №2163 від 30.11.2020 на суму 131 477 грн 02 коп. (а.с.27), рахунок на оплату №3017 від 30.11.2020 (а.с.32) отримані відповідачем нарочно 10.12.2020 супровідним листом №209-5442 від 09.12.2020 (а.с.31);
- акт виконання робіт (надання послуг) №2353 від 31.12.2020 на суму 122 801 грн 18 коп. (а.с.28), рахунок на оплату №3205 від 31.12.2020 (а.с.30) отримані відповідачем нарочно 08.01.2021 супровідним листом №209-74 від 08.01.2021 (а.с.29).
Позивач в заяві про збільшення розміру позовних вимог б/н від 18.03.2020 зазначає, що відповідачем було здійснено лише часткову оплату у розмірі 4000 грн 00 коп. згідно платіжного доручення @PL372274 від 17.12.2020 за актом виконання робіт (надання послуг) №2162 від 30.11.2020, що ним було враховано у розрахунках, наведених у заяві.
Крім того, зазначені обставини також відповідають даним, наведеним у підписаному сторонами акті звіряння розрахунків за вказаним договором за 2020 рік (а.с.84).
Наразі відповідач не спростував доводів позивача, доказів здійснення часткових оплат суду не надав. Також під час розгляду спору доказів погашення заявленої до стягнення заборгованості суду не надав.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ураховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про те, що факт наявності заборгованості у розмірі 1 321 034 грн 74 коп. за зобов'язаннями лютого - грудня 2020 року (1 325 034 грн 74 коп. - 4 000 грн) за договором про надання послуг з очищення стічних вод № 1731 від 28.09.2020, належним чином доведений, документально підтверджений, тому вимога позивача про стягнення основного боргу визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відносно вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних за загальний період з 23.11.2020 до 26.01.2021 в сумі 6 067 грн 40 коп. та інфляційних втрат за період з грудня 2020 року - січня 2021 року в сумі 25 339 грн 12 коп. суд зазначає наступне.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
У п. 8.4 договору сторони визначили, що споживач після отримання рахунків виконавця, протягом 10 банківських днів з моменту отримання рахунку та акту приймання-передачі наданих послуг, здійснює 100% оплату.
Перевіривши розрахунок позивача, викладений в заяві про збільшення розміру позовних вимог б/н від 18.03.2021 з урахуванням заяви про уточнення заяви про збільшення розміру позовних вимог б/н від 30.03.2021 за допомогою програми "Законодавство" (а.с.137-139, 150-153) щодо нарахування 3 % річних, судом встановлено, що позивачем допущені помилки у визначенні дат виникнення прострочення по окремим зобов'язанням.
Зокрема, за результатами перевірки, здійсненої судом з урахуванням вимог ст.253, ч.5 ст.254 ЦК України, п. 8.4 договору та дат отримання відповідачем нарочно рахунків, актів, суд зазначає, що:
- за актом №1955 від 01.10.2020, який було отримано 06.11.2020, дата виникнення прострочення - з 21.11.2020, а не 23.11.2021 (як помилково вказує позивач);
- за актом №2353 від 31.12.2020, який було отримано 08.01.2021, дата виникнення прострочення - з 22.01.2021, а не 25.01.2021 (як помилково вказує позивач).
Однак, вказані помилки не призводять до неправильності розрахунку вцілому та не порушують права відповідача, оскільки допустивши помилки у визначенні дати виникнення прострочення, позивач за цими зобов'язаннями розраховував 3% річних в періоді, починаючи з більш пізніх дат.
За актом №1997 від 31.10.2020 дата виникнення прострочення визначано вірно.
Розрахунки 3% річних за вказаними актами арифметично здійснені позивачем вірно.
Однак, за актом №2163 від 30.11.2020, який було отримано відповідачем 10.12.2020, дата виникнення прострочення - з 25.12.2020, а не з 24.12.2020 (як помилково вказує позивач).
Зазначене відповідно вплинуло на правильність визначення періоду нарахування, кількості днів прострочення, за які нараховувалися 3% річних за цим актом, а тому судом здійснено перерахунок за актом №2163 від 30.11.2020.
За актом №2163 від 30.11.2020 3% річних за період з 25.12.2020 до 26.01.2021 на суму 127 477,02 грн, 33 дні прострочення, складають 345,56 грн.
Враховуючи викладене, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню визнаються 3% річних в загальній сумі 6 056 грн 95 коп.(5 063,51 +627,69+345,56+20,19). В іншій частині стягнення 3% річних слід відмовити.
Перевіривши розрахунок (а.с.137-139, 150-153) щодо нарахування інфляційних втрат, які розраховані за загальний період з грудня 2020 року по січень 2021 року за трьома актами в загальній сумі 25 339 грн 12 коп., суд зауважує про наявність в ньому помилок.
Зокрема позивачем неправильно визначено (без заокруглення) величини приросту індексу споживчих цін, який має заокруглюватися до десяткового числа після коми та використовуватися в розрахунках (саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України).
Викладене відповідає висновкам, наведеним у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19, від 20.11.2020, які в силу положень ч.4 ст.236 ГПК України враховуються наразі судом.
За перерахунком суду:
- за актом №1955 від 01.10.2020 на суму 949 341,62 грн підлягають нарахуванню інфляційні за період грудня 2020 - січня 2021 року, округлений індекс складає 102,2% = 20 885,52 грн;
- за актом №1997 від 31.10.2020 на суму 121 414,92 грн підлягають нарахуванню інфляційні за період грудня 2020 - січня 2021 року, округлений індекс складає 102,2% = 2 671,13 грн;
- за актом №2163 від 30.11.2020 на суму 127 477,02 грн підлягають нарахуванню інфляційні за січень 2021 року, індекс складає 101,3% =1 657,20 грн.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про обгрунтованість заявлених до стягнення з відповідача інфляційних втрат в загальному розмірі 25 213 грн 85 коп. (20 885,52 + 2 671,13+ 1 657,20). В іншій частині стягнення інфляційних слід відмовити.
Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, обрахованої за загальний період з 23.11.2020 по 26.01.2021 у загальній сумі 24 269 грн 57 коп. суд зазначає наступне.
Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Згідно з ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В п. 8.5 договору сторони погодили, що при ненадходженні коштів в терміни, обумовлені договором, споживач вважається боржником і йому нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. У разі прострочення платежу споживач зобов'язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції.
Перевіривши розрахунок позивача щодо правильності нарахування пені (а.с.137-139, 150-153), суд зауважує про наявність аналогічних помилок щодо правильності визначення дати виникнення прострочення, про які зазначалося вище, та були виявлені при обрахунку 3% річних.
Як вже зазначалося, помилки допущені позивачем у визначені дат виникнення прострочення за актами №1955 від 01.10.2020, №2353 від 31.12.2020, не призводять до неправильності розрахунку вцілому та не порушують права відповідача, оскільки допустивши помилки у визначенні дати виникнення прострочення, позивач за цими зобов'язаннями розраховував пеню в періоді, починаючи з більш пізніх дат.
За актом №1997 від 31.10.2020 дата виникнення прострочення визначано вірно.
Розрахунки пені за вказаними актами арифметично здійснені позивачем вірно.
Однак, оскільки за актом №2163 від 30.11.2020, як було з'ясовано дата виникнення прострочення виникла з 25.12.2020, а не з 24.12.2020, судом здійснено перерахунок за цим актом.
За актом №2163 від 30.11.2020 пеня за період 25.12.2020 - 26.01.2021 на суму 127 477,02 грн, 33 дні прострочення, складає 1 382,24 грн.
Отже, загальний розмір пені, що підлягає обґрунтовано стягненню з відповідача, становить 24 227 грн 78 коп. (20 254,04+2 510,75+1 382,24+80,75). В іншій частині заявленої до стягнення пені, слід відмовити.
Враховуючи вищевикладене, позов визнається обґрунтованим та підлягає задоволенню частково. З відповідача на користь позивача слід стягнути основний борг у сумі 1 321 034 грн 74 коп., 3% річних у сумі 6 056 грн 95 коп., інфляційні втрати у сумі 25 213 грн 85 коп., пеню у сумі 24 227 грн 78 коп. В іншій частині позову слід відмовити.
Крім того, згідно положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 20 648 грн 00 коп.
Керуючись ст.ст.129, 232 - 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Зоря" до Комунального підприємства "Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Рібіжанської міської ради про стягнення 1 376 710 грн 83 коп. задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Рібіжанської міської ради, вул.Менделєєва, 49, м.Рубіжне, Луганська область, 93010, ідентифікаційний код 32026192, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Зоря", вул. Заводська, 1Г/36, м.Рубіжне, Луганська область, 93000, ідентифікаційний код 36999957, основний борг у сумі 1 321 034 грн 74 коп., 3% річних у сумі 6 056 грн 95 коп., інфляційні втрати в сумі 25 213 грн 85 коп., пеню у сумі 24 227 грн 78 коп., витрати зі сплати судового збору у сумі 20 648 грн 00 коп.
Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
3. В іншій частині позову відмовити.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду згідно положень ст.256 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення (з урахуванням положень п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення підписано 20.04.2021.
Суддя О.В. Драгнєвіч