ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
15 квітня 2021 року м. Київ № 640/3902/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «В80»
до Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради
третя особа Фізична особа - підприємець ОСОБА_1
про зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «В80» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (далі по тексту - відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - третя особа) в якому просить суд: зобов'язати Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради зробити запис в журналі реєстрації про втрату чинності пріоритетом, вказаним в пункті 20 Додатку до наказу Управління з питань реклами Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1715 від 14 грудня 2020 року «Про встановлення пріоритетів», яким заявнику - фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 було встановлено пріоритет на заявлене місце, а саме рекламного засобу - відеоекрану на фасаді будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Підставами позову вказано порушення суб'єктом владних повноважень прав позивача внаслідок вчинення відповідних дій.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
До суду від позивача надійшла заява про розгляд справи з викликом сторін у судове засідання.
Частиною третьою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до частини четвертої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".
Враховуючи викладене, заява відповідача про розгляд справи з викликом сторін у судове засідання не підлягає задоволенню, оскільки у даному випадку справа є незначної складності та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи з викликом сторін у судове засідання.
30 березня 2021 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) надійшов відзив на позов, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.
Від третьої особи письмових пояснень або заперечень не надходило.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено наступне.
Позивач зазначає, що Товариству з обмеженою відповідальністю «В80» належить право власності на нерухоме майно, багатоповерхову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 (відповідний витяг з Єдиного з державного реєстру прав на нерухоме майно міститься в матеріалах справи).
14 грудня 2020 року Управлінням з питань реклами Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) виданий Наказ № 1715 «Про встановлення пріоритетів», яким замовнику - фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 було встановлено пріоритет на заявлене місце, а саме рекламного засобу - відеоекрану на фасаді будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Пріоритет зареєстрований за № 79350-20, в силу положень п.п. 2.1.7 Порядку встановлений пріоритет діє до 14 березня 2021 року.
Позивач вважає, що після прийняття наказу № 1715 від 14 грудня 2020 року «Про встановлення пріоритетів» відповідач не виконав низьку вимог передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року № 2067 «Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами» та Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Києві, затвердженого Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05 вересня 2019 року за № 207, зареєстрованого в Головному управлінні юстиції у місті Києві 25 лютого 2019 року за № 34/2211.
Позивач наголошує, що будівля, за адресою АДРЕСА_2 перебуває у тимчасовому платному користуванні ТОВ «Форум Груп Україна» на підставі договору оренди № ОТК № 46 від 24 листопада 2017 року, зі строком дії до 31 грудня 2026 року (копія додаткової угоди № 4 від 23 березня 2020 року міститься в матеріалах справи).
ТОВ «Форум Груп Україна» по Договору суборенди № П9_0805 від 08 травня 2020 року передало ТОВ «РА Дев'ята Планета» в користування частину фасаду будівлі, площею 200 кв.м. для розміщення на ньому рекламного засобу (світлодіодного екрану), за адресою вул. Саксаганського 53/80/ вул. Володимирська, буд. 53/80.
За таких обставин, позивач зазначає, що він несе збитки у вигляді упущеної вигоди за тимчасове користування місцями розташування зовнішньої реклами.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суд.
Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відтак, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004 дав визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес", який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "право" має один і той же зміст.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України, в рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Як вбачається зі змісту позову, ТОВ «В80» обґрунтовує наявність підстав для захисту його прав тим, що наказом 03 березня 2021 року № 298 третій особі (Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 ) продовжено строк дії пріоритету на місце розташування рекламного засобу за адресою: АДРЕСА_1 .
На переконання позивача, внаслідок надання відповідачем пріоритету ФОП ОСОБА_1 на місце розташування рекламного засобу, ТОВ «В80» позбавлене права отримувати певні економічні вигоди від використання власного майна.
Так, судом встановлено, що ТОВ «В80» належить право власності на нерухоме майно, багатоповерхову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .
На підставі договору оренди № ОТК № 46 від 24 листопада 2017 року (зі строком дії до 31 грудня 2026 року) будівля за адресою АДРЕСА_2 перебуває у тимчасовому платному користуванні ТОВ «Форум Груп Україна».
ТОВ «Форум Груп Україна», відповідно до Договору суборенди № П9_0805 від 08 травня 2020 року, передало ТОВ «РА Дев'ята Планета» в користування частину фасаду будівлі, площею 200 кв.м. для розміщення на ньому рекламного засобу (світлодіодного екрану), за адресою АДРЕСА_2 .
Відповідно до підпунктів 2.1. та 2.3. пункту 2 Договору суборенди № П9_0805 від 08 травня 2020 року об'єкт суборенди надається Суборендарю для розміщення на ньому рекламного засобу (світлодіодного екрану), надалі іменується «Рекламний засіб». Суборендар даним свідчить про те, що Рекламний засіб є його власністю.
У той же час, наказом відповідача 03 березня 2021 року № 298 ФОП ОСОБА_1 продовжено строк дії пріоритету саме на місце розташування рекламного засобу за адресою: АДРЕСА_1 - відеокрен на фасаді будинку за адресою АДРЕСА_1 .
Суд звертає увагу на те, що за умовами Договору суборенди № П9_0805 від 08 травня 2020 року (підпунктів 2.1. та 2.3. пункту 2) рекламний засіб (світлодіодний екран) є власністю ТОВ «РА Дев'ята Планета», а не ТОВ «В80».
Отже, у позивача, ТОВ «В80», відсутнє право власності на рекламний засіб (світлодіодний екран), який розміщений за адресою АДРЕСА_2 , що виключає наявність у нього права на використання такого рекламного засобу та, як наслідок, отримання певної економічної вигоди.
Відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскарженого рішення.
Суд може робити висновок про неправомірність рішень, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та про порушення у зв'язку із цим прав лише за позовом належного позивача. Оцінка рішень за позовом особи, яка не має права на звернення до суду, яка не є потерпілою у конкретних правовідносинах (є неналежним позивачем), апріорі не може призвести до захисту прав і не узгоджується із завданнями адміністративного судочинства.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 640/21611/19.
Крім цього, як вбачається з наказу від 03 березня 2021 року № 298 третій особі продовжено строк дії пріоритету на місце розташування рекламного засобу за адресою: АДРЕСА_1 до 14 березня 2021 року, відповідно, на момент розгляду справи у суді строк дії пріоритету закінчився.
Також суд звертає увагу на те, що позовні вимоги ТОВ «В80» викладені у такому вигляді: «зобов'язати Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради зробити запис в журналі реєстрації про втрату чинності пріоритетом, вказаним в пункті 20 Додатку до наказу Управління з питань реклами Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1715 від 14 грудня 2020 року «Про встановлення пріоритетів», яким заявнику - фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 було встановлено пріоритет на заявлене місце, а саме рекламного засобу - відеоекрану на фасаді будинку за адресою: АДРЕСА_1 ».
Відповідно до пунктів третього, четвертого частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Натомість, позивач просить зобов'язати відповідача вчинити певні дії, не заявляючи при цьому вимог про визнання протиправними дій та/або рішень відповідача - суб'єкта владних повноважень.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність дій з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, розподіл судових витрат не здійснюється.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «В80» - відмовити повністю.
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.В. Аверкова