ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.04.2021Справа № 910/3338/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-зерно-продукт»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК Лібрейл»
про стягнення 217 871, 99 грн.
Без виклику представників сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Волинь-зерно-продукт» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК Лібрейл» про стягнення 217 871, 99 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для стягнення з відповідача збитків у зв'язку з не реєстрацією податкових накладних.
Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2021 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив. Вказану ухвалу позивач отримав 24.03.2021, відповідач ухвалу суду не отримав.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
З метою належного повідомлення відповідача про дату та час слухання справи, ухвалу про відкриття провадження у справі від 10.03.2021 було направлено на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак вказана ухвала була повернута до суду.
За приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
За змістом частин 1, 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись із вищевказаною ухвалою у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Отже, судом вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення учасників судового процесу - відповідача.
Відповідач не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим їм процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим їм процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, оскільки до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
04.09.2018 між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) укладено Договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 0410/2018-ВЗП.
Відповідно до п. 1.1. Договору виконавець зобов'язується надати замовнику транспортно-експедиційні послуги, пов'язані з навантаженням, сертифікацією, митним оформленням і відправкою зернових, олійних культур та мінеральних добрив, а також продуктів їх переробки, з усіх дирекцій залізниць «Укрзалізниці» за реквізитами останнього.
Пунктом 4.2. Договору визначено, що оплата замовником здійснюється на розрахунковий рахунок виконавця в наступній пропорції: - 80 % в якості попередньої оплати згідно встановленого рахунку; - 20 % оплачується протягом 3-х банківських днів після відправлення вантажу за реквізитами замовника. Оплата здійснюється згідно виставленого рахунку.
Згідно п. 2.1.25. Договору виконавець зобов'язаний після завершення відвантаження передати замовнику оригінали наступних документів: оригінали рахунків-фактур; податкові накладні, згідно здійснених оплат; акти виконаних робіт згідно фактичних виконаних робіт; 4 екземпляри з.д. накладних - квитанції про прийом вантажу (копія, належним чином завірена виконавцем).
Відповідачем на виконання умов Договору надано позивачу послуги, на загальну суму 1 798 329,98 грн, що підтверджується актами надання послуг долучених позивачем до позовної заяви.
Позивач на виконання умов договору здійснив оплату товару у повному обсязі, а саме у розмірі 1 798 329, 98 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: № 43823 від 12.10.2018; № 43850 від 19.10.2018; № 43855 від 22.10.2018; № 43881 від 24.10.2018; № 43959 від 29.10.2018; № 43970 від 30.10.2018; № 43980 від 31.10.2018; № 44021 від 01.11.2018; № V5371 від 02.11.2018; № 44379 від 20.11.2018.
Як вказує позивач згідно його відомостей з Електронного кабінету платника податків, відповідачем направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідні податкові накладні, однак їх реєстрацію було зупинено.
За результатами розгляду поданих відповідачем документів комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄДРН, винесено рішення про відмову в реєстрації податкових накладних № 34 від 11.10.2018, № 57 від 18.10.2018, № 58 від 18.10.2018, № 59 від 18.10.2018, № 60 від 18.10.2018, № 77 від 22.10.2018, № 78 від 22.10.2018, № 83 від 22.10.2018, № 84 від 22.10.2018, № 85 від 22.10.2018, № 98 від 24.10.2018, № 109 від 26.10.2018, № 135 від 30.10.2018, № 134 від 31.10.2018.
З урахуванням викладеного позивач зазначає, що на момент подачі позову відповідачем не зареєстровано податкові накладні, у зв'язку з чим позивач втратив право на включення до податкового кредиту податку на додану вартість в розмірі 217 371, 99 грн. Зазначене призвело до понесення позивачем збитків у вказаному розмір, що і стало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.
Внаслідок укладення Договору на транспортно-експедиційне обслуговування № 0410/2018-ВЗП від 04.09.2018, між сторонами згідно статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За приписами ч. 2 ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Частиною 1 ст. 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Отже, невиконання відповідачем зобов'язання, яке виникає не перед контрагентом за договором, а з податкових правовідносин, не може бути підставою для покладення на виконавця господарської відповідальності у вигляді відшкодування збитків, які можуть наставати по факту порушення стороною умов договору або маючи компенсаційну природу, по факту настання реальних негативних наслідків у іншої сторони.
Частинами 1, 2 ст. 623 ЦК України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Згідно зі ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Однак, позивачем не подано доказів на підтвердження понесення ним реальних збитків в розмірі суми, яку останній не зміг зарахувати до податкового кредиту за ПДВ, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання з реєстрації податкових накладних на товар у Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому, суд звертає увагу, що відповідач склав та направив податкові накладні до органу фіскальної служби, однак контролюючим органом було прийнято рішення про відмову в їх реєстрації. А тому посилання позивача на бездіяльність відповідача відхиляються як безпідставні.
Водночас, відповідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України у разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених п. 201.1. ст. 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов'язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.
Зі змісту абзацу п'ятнадцятого зазначеної норми вбачається, що порушення відповідачем порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних не позбавляло позивача права на включення спірної суми до податкового кредиту, а зумовлювало її нарахування необхідністю додання до податкової декларації за звітний податковий період заяви із скаргою на відповідача з доданням певного пакету документів.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 917/799/17.
Отже, дізнавшись про відмову в реєстрації податкових накладних, позивач мав передбачену законодавством можливість здійснити заходи з метою недопущення негативних наслідків своєї господарської діяльності у зв'язку з незарахуванням сплачених ним за договором грошових коштів до податкового кредиту ПДВ. Доказів понесення збитків позивачем суду не надано.
Зі змісту ст. 3, 173 ГК України вбачається, що зобов'язанням (господарським зобов'язанням) є обов'язки сторін вчинити дії, які спрямовані на досягнення мети договору, тобто, зобов'язанням виконавця є обов'язок виконати роботи (надати послуги), а зобов'язанням замовника - обов'язок оплатити вартість цих робіт (послуг).
При цьому збитки та штрафні санкції, відповідно до ст. 173, 224, 230 Господарського кодексу України, можуть нараховуватись лише за порушення бо неналежне виконання саме основних зобов'язань.
Виходячи з положень ст. 173, 174 ГК України суд зазначає, що не здійснення реєстрації податкової накладної, відмова контролюючого органу в їх реєстрації не є порушенням з боку відповідача правил здійснення господарської діяльності - невиконанням господарського зобов'язання, оскільки обов'язок зі складання та реєстрації податкових декларацій виникає у відповідача саме на підставі податкового законодавства.
Тому не реєстрація податкової накладної в ЄРПН не є правопорушенням у сфері господарювання, що відповідно до вимог ст. 218, 224 Господарського кодексу України виключає можливість притягнення учасника господарських правовідносин до відповідальності у вигляді стягнення збитків або штрафних санкцій.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 908/3565/16.
До того ж, матеріалами справи підтверджується вчинення скаржником дій щодо реєстрації відповідних податкових накладних. Однак орган фіскальної служби відмовив в їх реєстрації, що є предметом окремого судового провадження.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладене, враховуючи відсутність доказів понесення позивачем реальних збитків у зв'язку з порушенням відповідачем свого обов'язку щодо дотримання порядку складання та реєстрації спірних податкових накладних, наявність передбаченого приписами податкового законодавства механізму впливу на ситуацію, яка склалася, господарський суд, вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 217 371, 99 грн є недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору у відповідності до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,
У задоволені позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Алєєва