ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.04.2021Справа № 910/20139/20
За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Країна"
про ухвалення додаткового рішення
у справі № 910/20139/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Країна"
до Міністерства оборони України
про внесення змін до договору
Суддя Удалова О.Г.
Секретар судового засідання Бортнюк М.В.
Представники сторін:
Від позивача (заявника) Павленко А.А. адвокат за довіреністю №02 від 15.01.2021
Від відповідача не з'явились
У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/20139/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Країна" до Міністерства оборони України про внесення змін до договору про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (паливо дизельне), для техніки спеціального призначення (за кошти державного бюджету України) від 11.11.2020 № 286/1/20/92, укладеного між сторонами, в частині вартості усього товару (3 500 тонн), який є предметом поставки за вказаним договором на 10%. Фактично позивач просив змінити вартість одиниці виміру продукції за договором з обумовлених договором 18 191,00 грн (без ПДВ) на 20 010,10 грн (без ПДВ) щодо усього обсягу продукції у розмірі 3 500 тонн
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 позов задоволено частково, внесено зміни до договору постачання для державних потреб нафти і дистилятів (паливо дизельне), для техніки спеціального призначення (за кошти державного бюджету України) від 11.11.2020 № 286/1/20/92, застосувавши ціну в розмірі 20 010,10 грн/тонну (без ПДВ) лише щодо продукції у кількості 79,767 тонн. Повний текст рішення складено 25.03.2021.
17.03.2021 до суду надійшла заява позивача, в якій сторона просила ухвалити додаткове рішення щодо розподілу понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу в розмірі 70 000,00 грн.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 22.03.2021 призначив розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/20139/20 на 06.04.2021.
У засідання суду 06.04.2021 з'явився представник позивача (заявника), вимоги заяви підтримав у повному обсязі, просив відкласти розгляд заяви, представник відповідача не з'явився. Судом відкладено судове засідання з розгляду заяви на 13.04.2021.
07.04.2021 представник позивача через відділ діловодства суду подав письмові пояснення по справі, в якому виклав власні доводи щодо розподілу заявлених вимог з огляду на часткове задоволення позову та зауважив на неподання відповідачем клопотання щодо зменшення витрат на професійну правничу допомогу.
У засіданні суду 13.04.2021 представник позивача (заявника) вимоги заяви підтримав, представник відповідача не з'явився, про дату та час розгляду заяви повідомлявся належним чином в порядку ст. 120 ГПК України.
Приймаючи додаткове рішення у справі № 910/20139/20, суд виходив з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Згідно з ч. 2 ст. 221 ГПК України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Частиною 3 ст. 221 ГПК України встановлено, що у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).
За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі відмови в позові - на позивача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 5 ст. 126 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
У позовній заяві позивачем не наведено попереднього обґрунтованого розрахунку судових витрат в частині зазначення наміру понести витрати на професійну правничу допомогу.
У підготовчому засіданні 18.02.2021 позивачем подано заяву про покладення на відповідача понесених витрат на професійну правничу допомогу, зазначення орієнтовного розміру яких не є можливим з огляду на триваючий процес розгляду справи, конкретний розмір та докази понесення цих витрат будуть подані до проведення судових дебатів.
11.03.2021 позивач через відділ діловодства суду подав заяву про визначення розміру судових витрат, в якій просив покласти на відповідача судові витрати по справі, у т.ч. витрати на правничу допомогу в розмірі 70 000,00 грн за договором № 02 про надання правової допомоги від 09.12.2021
Проте, зі змісту рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.20.21 у справі № 910/20139/20 вбачається, що судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем, а саме витрат на оплату професійної правничої допомоги.
Відповідно до поданої заяви про ухвалення додаткового рішення у справі позивачем зазначено про розмір фактично понесених витрат на правничу допомогу 70 000,00 грн, які він просить покласти на відповідача.
Судом враховано, що відповідно до частини 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
При цьому, аналіз частини 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.
Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України містяться у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 922/1897/18, від 24.12.2019 у справі № 909/359/19, від 13.02.2020 у справі № 911/2686/18, від 19.02.2020 у справі № 910/16223/18, від 21.05.2020 у справі № 922/2167/19.
На підтвердження понесених ним судових витрат позивач долучив до матеріалів справи:
- копію довіреності № 03 від 15.01.2021, виданої позивачем адвокату Тележинському Михайлу Михайловичу (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 952 від 12.08.2017) на представництво інтересів та ведення справ товариства за цією довіреністю у будь-яких без виключення судах, незалежно від території розташування таких судів;
- копію договору № 02 про надання правової допомоги від 09.12.2020, укладеного між адвокатом Тележинським М.М. та ТОВ "Люкс Країна" зі змінами та додатками, предметом якого є у т.ч. представництво інтересів клієнта у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного законодавства, з усіма правами, наданими законом стороні (позивачу, відповідачу, потерпілому) та третій особі у судовому процесі;
- копію додаткової угоди №2 від 05.03.2020 до договору про внесення змін до додатку № 1 договору щодо визначення тарифів на послуги: повний юридичний супровід інтересів клієнта, включаючи підготовку матеріалів позову та супроводження судового процесу в суді першої інстанції у справі № 910/20139/20 - 70 000,00 грн, ПДВ не нараховується;
- копію акта від 09.03.2021 наданих послуг (додаток № 2 до договору) з найменуванням наданих послуг, загальною вартістю 70 000,00 грн;
- копію детального опису наданих адвокатом послуг згідно договору № 02 від 09.12.2020;
- копію платіжного доручення № 412 від 09.03.2021 та банківської виписки з рахунку позивача за 09.03.2021 про перерахування позивачем на користь Тележинського М.М. 70 000,00 грн. оплати за надання правової допомоги згідно з договором № 02 від 09.12.2020.
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частинною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави (глави 63 «Послуги. Загальні положення» підрозділу 1 розділу III Книги п'ятої цього Кодексу) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Згідно з п. 4.1 договору № 02 про надання правової допомоги від 09.12.2020, клієнтом та адвокатом узгоджено, що гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами та зазначені в додатку 1 до цього Договору.
Факт наданих послуг за один календарний місяць та/або судову справу підтверджується актом наданих послуг, зразок якого є додатком 2 до цього договору (п. 4.5 договору), підставою для сплати гонорару є підписаний сторонами Акт наданих послуг (п. 4.6).
Відповідно до п. 4.7 договору, клієнт сплачує гонорар протягом 5 банківських днів, з дня наступного за днем підписання Акту наданих послуг, якщо в акті сторони не визначать інше.
У додатку № 1 до договору сторонами визначено, що повний юридичний супровід судових справ, включаючи підготовку матеріалів позовних заяв та супроводження судових процесів в суді першої інстанції щодо захисту інтересів клієнта у спірних взаємовідносинах з Міністерством оборони України під час публічних закупівель, - 140 000,00 грн, ПДВ не нараховується.
Додатковою угодою № 2 від 05.03.2021 до договору внесено зміни до договору, доповнено додаток № 1 «Тарифи на послуги» наступними умовами: повний юридичний супровід інтересів клієнта, включаючи підготовку матеріалів позову та супроводження судового процесу в суді першої інстанції у справі № 910/20139/20, - 70 000,00 грн, ПДВ не нараховується.
Додатком № 2 від 09.03.2021 до договору сторонами підписано Акт наданих послуг з переліком наданих адвокатом послуг з юридичного супроводу інтересів клієнта в Господарському суді міста Києва у справі № 910/20139/20, у т.ч. підготовчі дії, здійснені адвокатом до подачі позову, загальною вартістю 70 000,00 грн.
Судом встановлено, що позивач надані йому послуги за підписаним сторонами актом наданих послуг від 09.03.2021 оплатив у повному обсязі 09.03.2021, що підтверджується платіжним дорученням та банківською випискою з рахунку позивача.
Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвокатом у даній справі у заявленому розмірі 70 000,00 грн, судом враховано, що розмір гонорару визначено за погодженням адвоката з клієнтом і є фіксованим, послуги адвоката було реально надані позивачеві і це підтверджується матеріалами справи, також судом взято до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору та те, що адвокатом Тележинським М.М. здійснювалось представництво інтересів позивача в Господарському суді міста Києва, про що свідчать наявні у матеріалах справи протоколи судових засідань.
За приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, втручання суду в договірні відносини між адвокатом та його клієнтом в частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому в статті 43 Конституції (Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду).
Відповідачем не надано доказів з метою доведення надмірності понесених позивачем витрат на правничу допомогу та не надано доказів на їх спростування, клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката до суду не подано.
Враховуючи викладене, ступінь складності справи, суд дійшов висновку про те, що позивач надав належні та допустимі докази на доведення понесених ним витрат та професійну правничу допомогу, пов'язаних з розглядом справи № 910/20139/20, і розмір таких витрат є обґрунтованим.
Згідно з частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 126 та частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову витрати на професійну правничу допомогу адвоката покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з цим, суд зазначає про те, що, якщо пропорції задоволення позовних вимог точно визначити неможливо (зокрема, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну. Аналогічний правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду викладений у постановах від 18.12.2018 у справі № 923/20/18, від 10.12.2020 у справі № 922/3812/19.
Враховуючи те, що позовна вимога у цій справі є вимогою немайнового характеру, була частково задоволена, однак визначити пропорційність задоволеної позовної вимоги, яка є немайновою, неможливо, витрати відповідача на професійну правничу допомогу, понесені у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції, покладаються на обидві сторони та стягненню з відповідача підлягає сума у розмірі 35 000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 130, 221, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Країна" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу в справі № 910/20139/20 задовольнити частково.
2. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6, ідентифікаційний код 00034022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс Країна» (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 20-В, офіс 1037, ідентифікаційний код 39237508) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 35 000,00 грн (тридцять п'ять тисяч гривень 00 коп.).
3. В іншій частині заяви відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст додаткового рішення підписано 21.04.2021.
Суддя О.Г. Удалова