ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.04.2021Справа № 910/621/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкос Лайн»
до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія
«Енергоатом»
про стягнення 173.129,40 грн
Представники сторін: не викликались
15.01.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкос Лайн» до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення 173.129,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі укладеного між сторонами договору поставки № 53-122-01-20-09144 від 29.01.2020 позивачем поставлено відповідачу продукцію на суму 383.136,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 74 від 18.03.2020. 10.06.2020 товар відповідачем було повернуто позивачу відповідно до накладної на відпуск № 827 від 10.06.2020 на суму 217.608,00 грн. За умовами договору оплата товару здійснюється протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію, який виписано 17.02.2020 за № 1-2-15. Проте в порушення умов договору, відповідач оплату продукцію не здійснив, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача 173.129,40 грн, з яких 165.528,00 грн основного боргу, 4.154,75 грн інфляційних втрат та 3.446,65 грн - 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/621/21 від 19.01.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.
27.01.2021 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2021 відкрито провадження у справі № 910/621/21 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Даною ухвалою суду зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 01.02.2021 було 02.02.2021 направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3 (номер відправлення 0105476234820), яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.
Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Відповідач ухвалу суду від 01.02.2021, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 04.02.2021, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105476234820.
16.02.2021 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначає, що заборгованість виникла через критичну фінансову ситуацію ДП НАЕК «Енергоатом» яка спричинена енергетичною кризою в Україні. Проте незважаючи на дану ситуацію відповідач вживає всіх заходів для погашення існуючого боргу. Відповідач не погоджується з періодом нарахування 3% річних та інфляційних втрат. Зазначає, що 20.03.2020 згідно видаткової накладної № 74 від 18.03.2020 позивачем здійснено поставку продукції на загальну суму 383.136,00 грн, після чого, під час проходження вхідного контролю, відповідачем виявлено невідповідності поставленої продукції, про що складено довідку про виявлені невідповідності № Д1-2/60/1 від 03.04.2020 та повідомлено про це позивача. ТОВ «Інкос Лайн» усунено виявлені невідповідності лише відносно частини поставленої продукції а іншу частину продукції, на загальну суму 217.608,00 грн, постачальнику повернуто згідно накладної - вимоги на відпуск № 827 від 10.06.2020. І лише після цього відповідачем оформлено ярлик на решту придатної продукції, на загальну суму 165.528,00 грн, тобто решта продукції пройшла вхідний контроль 23.07.2020, а тому твердження позивача про те, що ярлик на придатну продукцію згідно видаткової накладної №74 від 18.03.2020 було виписано 17.02.2020 - є невірними, адже відповідач не може оформити ярлик на продукцію яку ще не отримав, а доданий до позовної заяви ярлик на придатну продукцію № 1-2-15 від 17.02.2020 містить описку. Враховуючи той факт, що ярлик на придатну продукцію, поставлену по видатковій накладній № 74, було оформлено 23.07.2020, останнім днем на оплату цієї продукції було 06.09.2020, а не 02.05.2020, як зазначає позивач, так як 06.09.2020 було вихідним днем (неділя), а тому, згідно положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, останнім днем строку виконання зобов'язання є перший за ним робочий день, тобто понеділок 07.09.2020. Через це, початок строку прострочення оплати цієї частини продукції розпочався 08.09.2020. У зв'язку з цим просить суд відмовити позивачу у стягненні зайво нарахованих 3% річних та інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Дане рішення судом прийнято з перевищенням встановленого вказаною вище нормою строку, проте у розумний строк, у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
29.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інком Лайн» (постачальник, позивач) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (замовник, відповідач) було укладено договір поставки № 53-122-01-20-09144 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язався поставити і передати у власність замовника певну продукцію, а замовник в свою чергу зобов'язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації № 1 (додаток № 1 до договору) (додаток № 1 містить 31 найменування продукції).
Предметом поставки по даному договору є продукція: 42130000-9 Арматура трубопровідна крани, вен литі, клапани та подібні пристрої, які передбачені специфікацією № 1 до даного договору (п. 1.2 договору).
Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору не сплатив вартість поставленої продукції у повному обсязі, у зв'язку з чим виникла заборгованість та позивачем за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання нараховані інфляційні втрати та 3% річних.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно з п. 11.1 договору він вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками (для контрагентів як застосовують печатку). Строк дії даного договору по 31.12.2020, а в частині виконання гарантійних зобов'язань постачальника, що передбачені даним договором - до спливу гарантійних строків.
Згідно з п. 2.2 договору загальна сума договору (вартість продукції) становить 383.136,00 грн.
Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно з п. 3.1 договору продукція постачається постачальником у 2020 році в строк до 28.02.2020 на умовах DDP Інкотермс-2010. Місце поставки та вантажоотримувач - 34400, м. Вараш, Рівненська обл., склад Р ВВП «Складське господарство» ДП «НАЕК «Енергоатом».
Відповідно до п. 8.2 договору товарно-супровідні документи, що надаються постачальником при здійсненні поставки продукції: видаткова накладна, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи.
Згідно з п. 8.4 договору датою поставки продукції вважається дата підписання видаткової накладної або накладної вантажоодержувачем.
З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв товар вартістю 383.136,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 74 від 18.03.2020.
Пунктом 8.6 договору передбачено, що у випадку виявлення замовником під час приймання продукції невідповідностей щодо кількості, якості, комплектності, відсутності або неналежного оформлення супровідних документів, постачальник зобов'язаний усунути виявлені невідповідності на протязі 30 днів з моменту отримання письмового повідомлення (вимоги) від замовника.
Відповідно до п. 8.3 договору успішне проходження продукцією вхідного контролю (ВК-1) підтверджується відповідним актом та ярликом на придатну продукцію згідно Стандарту ДП «НАЕК «Енергоатом» «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС» СОУ НАЕК 038:2017.
Відповідно до п. 5.1 Стандарту ДП «НАЕК «Енергоатом» «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС» СОУ НАЕК 038:2017 (далі - Стандарт) вхідний контроль продукції (матеріалів, напівфабрикатів, устаткування, комплектуючих та інших виробів) проводиться з метою недопущення у виробництво (монтаж та експлуатацію) такої продукції, що не відповідає вимогам та умовам договорів (контрактів) на закупівлю, технічним вимогам та умовам постачання, конструкторської документації, вимогам діючих правил, норм та стандартів з ядерної і радіаційної безпеки.
Згідно з п. 5.2 Стандарту вхідному контролю підлягає вся продукція, що закуповується для використання у ВП АЕС, в тому числі хімічна продукція для АЕС, вимоги до якої регламентовані СОУ НАЕК 041.
Згідно з п. 5.7 Стандарту вхідний контроль продукції, що надходить для потреб ВП АЕС, проводиться комісією, до складу якої можуть залучатись представники: закупника, замовника, зберігача, ВТК (СТК), інших підрозділів ВГІ АЕС. При надходженні продукції для СВБ до комісії залучаються представники ДОВК. Не допускається проведення вхідного контролю продукції комісією у складі менше 3-х осіб та без представників замовника. Конкретний склад комісії встановлюється програмою (процедурою) вхідного контролю.
Головою комісії на всіх етапах вхідного контролю та ВК-3 продукції для СВБ є начальник ВВК (СВК) ДОВК у ВП АЕС. Для продукції з ознакою «ДК» на всіх етапах вхідного контролю та ВК-3 головою комісії є замовник, для іншої продукції - зберігай.
При необхідності до робіт з вхідного контролю можливе залучення представника постачальника (або виробника). Представники постачальника (або виробника) не можуть входити до складу комісії з проведення вхідного контролю.
Відповідно до п. 7.1.2 Стандарту вхідний контроль включає:
- підготовчий етап - ВК-П;
- перший етап - ВК-1;
- другий етап - ВК-2;
- контроль продукції перед видачею у виробництво - ВК-3.
Згідно з п. 7.1.6 Стандарту вхідний контроль на етапі ВК-1 проводять для всієї продукції, що надходить для потреб ВП АЕС, після її приймання від транспортної організації та постачальника. Оформлення та подання заявки до ВВК (СВК) ДОВК на проведення ВК продукції для СВБ здійснює зберігач.
Відповідно до п. 7.1.14 Стандарту при виявленні невідповідностей на будь-якому із етапів вхідного контролю, вони мають бути задокументовані відповідно до розділу 11. Продукцію приймають на тимчасове зберігання, а закупник повідомляє про виявлені невідповідності постачальника га взаємодіє з ним до їх усунення.
Згідно з п. 11.1 Стандарту всі невідповідності, виявлені на будь-якому етапі ВК, фіксуються у звітному документі «Довідка про виявлені невідповідності». У «Довідку про виявлені невідповідності» вноситься лише та продукція, в якій були виявлені невідповідності. Невідповідності повинні бути описані повно, лаконічно та однозначно, з посиланнями на пункти документів, вимоги яких порушені, з наведенням значень відхилень контрольованих параметрів. При цьому всі можливі контрольні операції повинні бути виконані в повному обсязі, незалежно від виявлених невідповідностей.
03.04.2020 комісією відповідача складено довідку № Д1-2-60/1 про виявлення невідповідності на етапі ВК-1 всієї продукції (31 найменування), поставленої відповідачем згідно видаткової накладної № 74 від 18.03.2020 на підставі договору № 53-122-01-20-09144 від 29.01.2020. Довідка містить опис невідповідностей та пункти нормативних документів вимоги яких порушено.
Відповідно до п. 10.10 Стандарту остаточним документом, що підтверджує позитивні результати робіт з вхідного контролю продукції, є «Ярлик на придатну продукцію», до якого додаються всі звітні документи, які були оформлені в процесі вхідного контролю продукції. У разі негативних результатів ВК та призупинення процесу вхідного контролю «Ярлик на придатну продукцію» не видасться, а комісією з ВК складається «Акт про неусунення невідповідностей» відповідно до вимог 11.14.
Відповідно до п. 3.24 Стандарту ярлик на придатну продукцію - документ складений за результатами вхідного контролю який підтверджує, що продукція відповідає всім встановленим вимогам, які повинні бути перевірені при проведені ВК та який є (з моменту його складання) невід'ємною частиною супроводжувальної документації на продукцію (використовується в цьому стандарті).
Відповідно до п. 11.14 Стандарту у разі ненадання протягом 3-х робочих днів письмового рішення щодо подовження строків усунення невідповідностей, встановлених 11.11, чи при завершенні подовженого строку згідно з 11.13, голова комісії з ВК скликає комісію, яка складає «Акт про неусунення невідповідностей» (додаток К). Оформлений «Акт про неусунення невідповідностей» направляється головному інженеру ВП АЕС та може бути підставою для оформлення «Акту на забраковану продукцію». Разом з цим роботи з вхідного контролю за заявкою призупиняються та «Справа продукції» повертається до ВП СГ.
05.05.2020 комісією відповідача складено акт № 1-2-60/1 про неусунення невідповідності продукції поставленої згідно видаткової накладної № 74 від 18.03.2020 на підставі договору № 53-122-01-20-09144 від 29.01.2020.
Згідно накладної - вимоги на відпуск № 827 від 10.06.2020 відповідачем повернуто позивачу 11 найменувань продукції загальною вартістю 217.608,00 грн.
Відповідно до п. 11.9 Стандарту у процесі усунення та/або врегулювання невідповідностей відповідальні і особи роблять записи щодо реалізації прийнятих рішень в «Звіті з усунення невідповідностей». Звіт, підписаний головним інженером ВГІ АЕС або його заступником за напрямком діяльності, разом із додатками надається комісії з вхідного контролю для аналізу на предмет повноти усунення всіх невідповідностей.
За умови позитивних результатів аналізу оформляється «Акт з вхідного контролю» (ВК-1, ВК-2, ВК-3). В Актах з ВК робляться відмітки щодо усунення всіх невідповідностей та висновки про відповідність продукції вимогам НД в обсязі проведеного контролю.
В матеріалах справи наявний ярлик на придатну продукцію за № 1-2-15 від 17.02.2020 (включає 20 найменувань продукції загальною вартістю 165.528,00 грн), який підписаний 23.07.2020 (стоїть дата на другій сторінці ярлику). У ярлику вказано, що 23.07.2020 складено акт вхідного контролю на відповідну продукцію за № 1-2-60.
Оскільки ярлик складається після поставки продукції та проведення її вхідного контролю суд погоджується з твердженням відповідача, що у зазначеному ярлику допущено описку в даті його складання та його фактичною датою складання є 23.07.2020, а не 17.02.2020.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом 6.1 договору визначено, що оплата за поставлену якісну продукцію здійснюється замовником за умови реєстрації постачальником податкової накладної у ЄРПН, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2017 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС».
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
З огляду на те, що ярлик виписано 23.07.2020 з урахуванням п. 6.1 договору останній день оплати припадає на 06.09.2020, яке є суботою (вихідним днем).
Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Отже враховуючи положення наведеної норми останнім днем здійснення платежу є понеділок 07.09.2020 та відповідно першим днем прострочення є 08.09.2020.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Позивач звертався до відповідача з претензією № 03/12/20 від 03.12.2020 про сплату боргу в сумі 165.528,00 грн, у відповідь на яку відповідач листом № 19902/001 від 30.12.2020 підтвердив наявність заборгованості, повідомив про складний фінансовий стан та вчинення усіх можливих заходів для якнайшвидшого виконання договірних зобов'язань.
Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення взятих на себе за договором зобов'язань вартість продукції у визначений строк не сплатив, в зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка на момент звернення з позовом до суду становила 165.528,00 грн.
Проте, відповідачем подано платіжне доручення № 3230 від 26.03.2021, яке свідчить, що відповідач перерахував позивачу кошти в розмірі 50.000,00 грн. В призначені платежу даного платіжного доручення вказано: «за сантехніку згідно накладної № 74 від 18.03.29020 по договору № 53-122-01-20-09144 від 29.01.2020».
Таким чином, подане платіжне доручення свідчить, що відповідач частково перерахував борг після звернення позивача з позовом до суду.
Стаття 231 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд закриває провадження у справі.
Закриття провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.
Надані докази свідчать про відсутність предмету спору, що у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, тягне за собою закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача 50.000,00 грн основного боргу.
Відповідно до ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів того, що відповідачем виконано зобов'язання по сплаті поставленої продукції не подано.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості поставленої продукції в розмірі 115.528,00 грн.
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за отриману продукцію не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті поставленого товару, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 4.154,75 грн інфляційних втрат (нарахованих на суму боргу 165.528,00 грн за період з травня по листопад 2020 року) та 3.446,65 грн - 3% річних (нарахованих на суму боргу 165.528,00 грн за період з 03.05.2020 по 11.01.2021).
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Умовами договору не визначено інший розмір процентів.
За розрахунками суду розмір 3% річних на суму боргу 165.528,00 грн за період з 08.09.2020 по 11.01.2021 (126 днів) становить 1.709,96 грн.
Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 1.709,96 грн 3% річних.
В іншій частині вимоги позивача про стягнення 3% річних задоволенню не підлягають, оскільки нараховані позивачем з порушенням чинного законодавства України, а саме початком періоду прострочення визначено 03.05.2020, тоді як слід обраховувати з 08.09.2020.
За розрахунками суду розмір інфляційних втрат на суму боргу 165.528,00 грн за період з 08.09.2020 по 30.11.2020 становить 4.675,45 грн. Однак, у зв'язку з тим, що у суду відсутні повноваження виходити за межі пред'явлених позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України) суд погоджується із заявленим позивачем розміром інфляційних втрат - 4.154,75 грн.
Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 4.154,75 грн інфляційних втрат.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкос Лайн» підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При розподілі судового збору судом прийнято до увагу ту обставину, що відповідач частково сплатив боргу після відкриття провадження у справі.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Провадження у справі в частині стягнення 50.000,00 грн основного боргу закрити.
3. Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкос Лайн» (02140, м. Київ, вул. Вишняківська, 3, код ЄДРПОУ 39459829) 115.528 (сто п'ятнадцять тисяч п'ятсот двадцять вісім) грн 00 коп. основного боргу, 4.154 (чотири тисячі сто п'ятдесят чотири) грн 75 коп. інфляційних втрат, 1.709 (одна тисяча сімсот дев'ять) грн 96 коп. - 3% річних, 2.570 (дві тисячі п'ятсот сімдесят) грн 89 коп. витрат по сплаті судового збору.
4. В іншій частині в позові відмовити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
СуддяВ.В. Сівакова