ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.04.2021Справа № 910/2368/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи
за позовом Комунального автотранспортного підприємства №273904 КАТП-273904
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрай ЛТД»
про стягнення 151202,68 грн,
Без виклику представників сторін
У лютому 2021 року Комунальне автотранспортне підприємство №273904 КАТП-273904 звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрай ЛТД» про стягнення 151202,68 грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Юрай ЛТД» не виконало взятих на себе зобов'язань за Договором №271020 про надання послуг від 27.10.2020, в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму основної заборгованості у розмірі 145932,19 грн.
Окрім того, позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 3166,52 грн, інфляційні втрати у розмірі 1313,39 грн, 3% річних у розмірі 790,58 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2021 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 01.03.2021, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 11.03.2021 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 22.03.2021. Позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 16.03.2021.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 19.02.2021 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03039, м. Київ, пров. Руслана Лужевського, буд. 14, корпус 7, оф. 32/9
Станом на дату розгляду справи на адресу Господарського суду міста Києва повернулось повідомлення про вручення поштового відправлення №0105477414865 з відміткою про вручення конверту представнику відповідача за довіреністю 02.03.2021.
В силу положення пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Частиною 7 вказаної статті Кодексу визначено, що якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Таким чином, суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 27.10.2020 між Комунальним автотранспортним підприємством №273904 КАТП-273904 (виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юрай ЛТД» (замовник, відповідач) було укладено Договір про надання послуг №271020 відповідно до умов якого, виконавець зобов'язується за дорученням замовника надавати замовникові послуги дорожньої техніки та автомобілів (надалі - послуги), а замовник зобов'язується оплатити вказані послуги (п.1.1. договору).
Згідно з п. 2.1. договору порядок обсяги, початок і закінчення надання послуг, вид і кількість техніки, необхідної для надання послуг, визначається замовником у відповідних замовленнях (далі по тексту - замовлення), що є невід'ємною частиною договору і складається у довільній формі та доводяться до відому виконавця не менше, ніж за 2(дві) доби до вказаного у них дня і часу початку надання послуг у письмовій формі, факсимільним або телефонним зв'язком уповноваженим представником замовника.
Пунктом 3.2.1. договору визначено, замовних зобов'язаний своєчасно здійснювати оплату послуг, в т.ч. понаднормове надання послуг на умовах і в порядку, визначених цим договором та діючим законодавством України.
Відповідно до п. 4.3. договору розцінки вартості роботи техніки визначені сторонами у додатку №1, що є невід'ємною частиною даного договору, та можуть змінюватись у зв'язку зі зміною розміру заробітної плати працівників виконавця, вартість ПММ, запасних частин, інших витратних матеріалів тощо шляхом внесення відповідних змін та/або доповнень до договору.
Згідно з п.п. 4.4., 4.5. договору об'єм наданих послуг щомісячно визначається виконавцем на підставі підписаної (замовлення, талони замовника, змінні рапорти тощо) шляхом оформлення акту про надання послуг, що надається замовнику у двох примірниках не пізніше останнього дня місяця, в якому такі послуги були надані. Замовник зобов'язаний підписати отриманий від виконавця акт про надані послуги не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем фактичного надання послуг, та повернути один примірник підписаного акту виконавцю.
Пунктом 4.6. договору визначено, що за наявності зауважень щодо отриманого акту про надані послуги замовник зобов'язаний надати виконавцю їх перелік та погодити із виконавцем строки їх усунення. У випадку відсутності до 5 числа місяця, наступного за місяцем фактичного надання послуг, послуг, підписаного замовником акту про надані послуги або переліку зауважень до нього - надані послуги, пред'явлення виконавцем в акті про надані послуги є прийнятими замовником в повному обсязі та підлягають оплаті у встановлені договором терміни.
Згідно з п. 7.1. договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2020 включно, а у частині взаєморозрахунків між сторонами - до повного їх завершення.
Додатком №1 до договору від 01.10.2020 сторони погодили тарифи на послуги дорожньої техніки та автомобілів.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було подано замовлення, а позивачем надані обумовлені договором послуги, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями талонів замовлень, зокрема, від 08.11.2020 на суму 46264,70 грн, від 08.11.2020 на суму 37590,10 грн, від 08.11.2020 на суму 18319,08 грн, від 08.11.2020 на суму 22546,56 грн, від 08.11.2020 на суму 21211,78 грн.
Окрім того, на підтвердження надання послуг позивачем долучено Акт надання послуг №1527 від 30.11.2020 на суму 145932,19 грн, який підписано представниками сторін та скріплено відповідними печатками сторін, без будь-яких зауважень, щодо кількості, якості чи строкам надання послуг.
Однак, як стверджує позивач, відповідач надані послуги не оплатив, у зв'язку з чим у останнього утворилася заборгованість в розмірі 145932,19 грн.
Як зазначає позивач, 19.01.2021 ним було направлено на адресу відповідача лист №13 від 18.01.2021 з претензією про погашення суми основної заборгованості у розмірі 145932,19 грн, яка виникла у зв'язку із неналежним виконанням останнім умов вищезазначеного договору.
За приписами ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Пунктом 4.1. договору сторони погодили, що отримані послуги оплачуються замовником: передоплата згідно виставленого рахунку чи по факту наданих послуг за домовленістю сторін.
Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Факт надання послуг позивач відповідачу підтверджується долученими до матеріалів справи копіями талонів замовлень та Актом надання послуг №1527 від 30.11.2020, які підписано представником відповідача, жодних зауважень останнім щодо отриманих послуг.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 4.7. договору замовник зобов'язаний оплатити вартість послуг, у розмірі, визначеному актом про надані послуги відповідно до пунктів 4.1.-4.4. цього договору, безготівковим платежем на поточний рахунок виконавця, в національній валюті України до 5 числа місяця, наступного за місяцем фактичного надання послуг.
Матеріали справи не містять доказів щодо оплати відповідачем наданих йому послуг, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позову в частині стягнення основної заборгованості у повному обсязі.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).
Нормами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі зазначених норм позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 1313,39 грн інфляційних втрат та 790,58 грн трьох відсотків річних.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що наданий розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства та є арифметично вірним, у зв'язку з чим, суд зазначає, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних, судом встановлено, що позивачем невірно визначено період нарахування трьох відсотків річних, у зв'язку з чим, судом здійснено власний розрахунок.
Суд зазначає, що відповідно до п. 4.7. договору замовник зобов'язаний оплатити вартість наданих послуг до 5 числа наступного за місяцем фактичного надання послуг, оскільки предметом розгляду справи є невиконання відповідачем зобов'язання щодо оплати отриманих послуг у листопаді 2020 року, строк прострочення зобов'язання має обліковуватись з 06.11.2020.
Здійснивши власний розрахунок трьох відсотків річних, який відповідає вимогам чинного законодавства, умовам договору та є арифметично вірним, суд дійшов висновку, що позовні вимог в частині стягнення трьох відсотків річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 718,81 грн.
Стосовно заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 3166,52 грн, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Згідно з положеннями ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно ч. 1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Пунктом 5.1. договору сторони погодили, що у випадку порушення строків оплати, визначених за цим договором, замовник сплачує на користь виконавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від загальної вартості послуг, визначеної актом про надані послуги відповідно до пунктів 4.1.-4.4. цього договору, за кожен день.
Оскільки відповідачем допущено прострочення виконання своїх зобов'язань за вказаним договором в частині своєчасної оплати за отримані послуги, що є підставою для стягнення з відповідача пені.
В той же час, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що позивачем невірно визначено період нарахування пені, у зв'язку з чим, судом здійснено власний розрахунок.
Здійснивши власний розрахунок пені, який відповідає вимогам чинного законодавства, умовам договору та є арифметично вірним, суд дійшов висновку, що позовні вимог в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 2872,50 грн.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідачем під час розгляду справи не подано до суду жодних заперечень щодо позовних вимог позивача, як і не подано доказів на підтвердження сплати заборгованості.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрай ЛТД» (36003, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Соборності, буд. 46, офіс 123; ідентифікаційний код 42322645) на користь Комунального автотранспортного підприємства №273904 КАТП-273904 (03022, м. Київ, вул. Охтирська, буд. 8; ідентифікаційний код 05433011) заборгованість у розмірі 145932 (сто сорок п'ять тисяч дев'ятсот тридцять дві) грн 19 коп., інфляційні втрати у розмірі 1313 (одна тисяча триста тринадцять) грн 39 коп., три відсотки річних у розмірі 718 (сімсот вісімнадцять) грн 81 коп., 2872 (дві тисячі вісімсот сімдесят дві) грн 50 коп., а також судові витрати у розмірі 2264 (дві тисячі двісті шістдесят чотири) грн 51 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено: 19.04.2021
Суддя Я.В. Маринченко