ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.04.2021Справа №910/1072/21
За позовомПублічного акціонерного товариства "Науково-технічний комплекс "Електронприлад"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Рєвєрс"
простягнення 534 723,23 грн.
Суддя Бойко Р.В.
секретар судового засідання Кучерява О.М.
Представники сторін:
від позивача:Вербицький Я.В.
від відповідача:не з'явився
У січні 2021 року Публічне акціонерне товариство "Науково-технічний комплекс "Електронприлад" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Рєвєрс" про стягнення 534 723,23 грн.
В обґрунтування позовних вимог Публічне акціонерне товариство "Науково-технічний комплекс "Електронприлад" вказує на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Рєвєрс" своїх грошових зобов'язань з оплати поставленого позивачем згідно Договору на поставку продукції №306/20 від 21.09.2020 та накладної №35/20 від 04.11.2020 товару, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 483 252,00 грн.
Крім того, позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені у розмірі 3 817,69 грн., 3% річних у розмірі 3 137,82 грн. та інфляційних втрат у розмірі 10 688,08 грн., нарахованих за період з 05.11.2020 по 22.01.2021, а також штрафу у розмірі 33 827,64 грн.
У змісті позовної заяви Публічне акціонерне товариство "Науково-технічний комплекс "Електронприлад" виклало попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у відповідності до якого позивач очікує понести витрати, пов'язані із розглядом даної справи, на сплату судового збору у розмірі 8 020,85 грн. та витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 22 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 відкрито провадження у справі №910/1072/21; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; визначено сторонам строки для надання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив; судове засідання призначено на 23.02.2021.
Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 відкладено судове засідання на 12.03.2021 для належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи.
В судовому засіданні 12.03.2021 Публічним акціонерним товариством "Науково-технічний комплекс "Електронприлад" подано клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в якому позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн.
Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2021 відкладено судове засідання на 25.03.2021.
Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2021 відкладено судове засідання на 08.04.2021.
В судове засідання 08.04.2021 представник позивача з'явився, надав усні пояснення по суті спору, за змістом яких позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідач явку свого представника в судове засідання 08.04.2021 не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час засідання був повідомлений належним чином з огляду на наступне.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 28.01.2021, як і послідуючі ухвали суду, направлялися відповідачу рекомендованими листами з повідомленнями про вручення, що підтверджується відтисками печатки про відправлення на зворотному боці відповідних ухвал, на адресу його місцезнаходження, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 04116, м. Київ, вул. Гаврилишина Богдана, буд. 27/29.
Однак, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 28.01.2021 та ухвали суду про повідомлення дати, часу та місця судового засідання від 23.02.2021 та від 12.03.2021 були повернуті суду без вручення з відміткою про причини повернення - за закінченням терміну зберігання, що підтверджується довідками відділення поштового зв'язку від 12.03.2021 та 31.03.2021 на конверті.
Крім того, ухвали суду про повідомлення дати, часу та місця судового засідання від 23.02.2021, від 12.03.2021 та від 25.03.2021 направлялись Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Рєвєрс" на адресу для листування вказану в листі №19/1 від 19.09.2020 (04123, м. Київ, вул. Бестужева Олександра, буд. 34, кв. 97) та були отримані відповідачем 03.03.2021, 19.03.2021 та 01.04.2021, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №0105477283809, №0105474864819 та №0105480007170 відповідно.
Таким чином, керуючись приписами п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи.
Пунктом 4 частини 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
З огляду на те, що відповідач у розумінні положень ст.ст. 120, 242 Господарського процесуального кодексу України був належним чином повідомлений про розгляд справи, проте Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Рєвєрс" не повідомлено суд про причини неявки (представника), суд, керуючись п. 1 ч. 3 ст. 202 вказаного Кодексу, прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності представника відповідача.
В судовому засіданні 08.04.2021 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
21.09.2020 між Публічним акціонерним товариством "Науково-технічний комплекс "Електронприлад", як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Рєвєрс", як замовником, було укладено Договір поставки продукції №306/20 (надалі - "Договір"), згідно умов якого постачальник зобов'язується виготовити і поставити, а замовник сплатити й прийняти комплектуючі вироби (продукцію), згідно Специфікації (п. 1.1 Договору).
Відповідно до п. 3.1 Договору поставка товару здійснюється на умовах: EXW - м. Київ (відповідно до правил ІНКОТЕРМС-2010) після 100% оплати.
Пунктами 5.1, 5.2, 5.3 Договору сторони погодили, що розрахунки між замовником і постачальником за продукцію, яка поставляється за цим Договором, проводяться шляхом перерахунку авансу в розмірі 50% від вартості Договору. Аванс в розмірі 50% перераховується замовником по рахунку постачальника протягом 10 днів з моменту отримання замовником рахунку-фактури. Кінцевий розрахунок 50%, перераховується замовником за 10 банківських днів до запланованої дати поставки продукції постачальником.
Згідно з п. 9.2 Договору у разі порушення строків кінцевого розрахунку, замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,01% від вартості неоплаченої в строк продукції за кожен день прострочення. За прострочення понад 30-ти днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2020 (п. 12.1 Договору).
16.12.2020 позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Рєвєрс" з претензією №520/1379, в якій вимагав сплатити заборгованість за поставлений товар у розмірі 483 252,00 грн., а також пеню, нараховану у зв'язку з порушенням відповідачем обов'язку по оплаті поставленого товару, у розмірі 37 013,85 грн.
Спір у справі виник у зв'язку з твердженнями позивача про невиконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати поставленого йому товару згідно Договору на поставку продукції №306/20 від 21.09.2020 та накладної №35/20 від 04.11.2020 товару, у зв'язку із чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 483 252,00 грн.
Крім того, позивач вказує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені у розмірі 3 817,69 грн., 3% річних у розмірі 3 137,82 грн. та інфляційних втрат у розмірі 10 688,08 грн., нарахованих за період з 05.11.2020 по 22.01.2021, а також штрафу у розмірі 33 827,64 грн.
Укладений сторонами Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 165, 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, Публічним акціонерним товариством "Науково-технічний комплекс "Електронприлад" поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Рєвєрс" продукцію - бортові аварійно-експлуатаційні реєстратори польотної інформації БУР-4-1-07 зав. №655491599, №645201600, що підтверджується видатковою накладною №35/20 від 04.11.2020 на суму 1 926 504,00 грн. з ПДВ.
Вказана видаткова накладна підписана уповноваженими представниками та скріплена їх печатками, а також в ній міститься посилання на реквізити Договору.
Таким чином, видатковою накладною №35/20 від 04.11.2020 підтверджується виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором з поставки відповідачу продукції на загальну суму 1 926 504,00 грн.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктами 5.1, 5.2, 5.3 Договору сторони погодили, що розрахунки між замовником і постачальником за продукцію, яка поставляється за цим Договором, проводяться шляхом перерахунку авансу в розмірі 50% від вартості Договору. Аванс в розмірі 50% перераховується замовником по рахунку постачальника протягом 10 днів з моменту отримання замовником рахунку-фактури. Кінцевий розрахунок 50%, перераховується замовником за 10 банківських днів до запланованої дати поставки продукції постачальником.
Як вбачається з наданих позивачем банківських виписок від 30.03.2021, відповідачем 29.10.2020 було оплаченено товар на загальну суму 963 252,00 грн. (призначення платежу: оплата за договором №306/20 від 21.09.2020, за бортовий авар. - експуатац. реєстратор польотної інф. БУР-4-1-07, у т.ч. ПДВ 20% - 160 542,00 грн.), а 30.10.2020 було оплачено товар на суму 480 000,00 грн. (призначення платежу: оплата за договором №306/20 від 21.09.2020, за бортовий авар. - експуатац. реєстратор польотної інф. БУР-4-1-07, у т.ч. ПДВ 20% - 80 000,00 грн.).
Приписами статті 693 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару та водночас виконання постачальником обов'язку з поставки товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Частинами 1, 2, 4 ст. 538 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).
Тобто, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що факт прийняття такого товару відповідачем зумовлює обов'язок відповідача оплатити поставлений йому позивачем товар.
В той же час, оскільки Договором передбачено строки здійснення відповідачем 100% попередньої оплати (аванс в розмірі 50% перераховується замовником по рахунку постачальника протягом 10 днів з моменту отримання замовником рахунку-фактури та кінцевий розрахунок 50% перераховується замовником за 10 банківських днів до запланованої дати поставки продукції постачальником), то позивач міг не поставляти за видатковою накладною №35/20 від 04.11.2020 без здійснення відповідачем попередньої оплати у повному обсязі.
З огляду на викладене, з урахуванням того, що позивачем було фактично поставлено товар за видатковою накладною №35/20 від 04.11.2020, беручи до уваги положення ч. 4 ст. 538 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, суд прийшов до висновку, що строк оплати поставленого позивачем товару за вказаною накладною настав.
З банківських виписок від 30.03.2021 вбачається, що аванс в розмірі 50% сплачено відповідачем у повному розмірі (963 252,00 грн.) 29.10.2020, а кінцевий розрахунок 50%, сплачено частково у розмірі 480 000,00 грн. 30.10.2020.
Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.
Твердження позивача щодо прострочення оплати відповідачем поставленого згідно видаткової накладної №35/20 від 04.11.2020 товару не були спростовані Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Рєвєрс" належними та допустимими доказами.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідачем обставин, з якими законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
За таких обставин, суд приходить до висновку про правомірність вимоги Публічного акціонерного товариства "Науково-технічний комплекс "Електронприлад" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Рєвєрс" заборгованості з оплати поставленого за Договором товару у розмірі 483 252,00 грн.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 3 817,69 грн., 3% річних у розмірі 3 137,82 грн. та інфляційних втрат у розмірі 10 688,08 грн., нарахованих за період з 05.11.2020 по 22.01.2021, а також штрафу у розмірі 33 827,64 грн.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по оплаті поставленого товару не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно з п. 9.2 Договору запрострочення понад 30-ти днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Враховуючи те, що відповідач допустив прострочення оплати поставленого товару за Договором більш як на 30 днів, то вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу, нарахованого у відповідності до п. 9.2 Договору, є обґрунтованою.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд дійшов висновку, про правомірність вимоги Публічного акціонерного товариства "Науково-технічний комплекс "Електронприлад" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Рєвєрс" про стягнення штрафу у розмірі 33 27,64 грн. та необхідність її задоволення в повному обсязі.
Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 3 817,69 грн., нараховану на існуючу заборгованість у період з 05.11.2020 по 22.01.2021.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно з п. 9.2 Договору у разі порушення строків кінцевого розрахунку, замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,01% від вартості неоплаченої в строк продукції за кожен день прострочення.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
З пункту 9.2 Договору вбачається, що сторонами було визначено розмір (0,01%) порядок нарахування пені (від вартості неоплаченої в строк продукції за кожен день прострочення), проте не визначено строк такого нарахування, а відтак в силу приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України період нарахування штрафних санкцій обмежено піврічним терміном.
Судом враховано приписи ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", однак визначений сторонами у Договорі розмір пені (0,01%) не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у спірний період.
Суд здійснивши перерахунок пені (враховуючи визначений позивачем період нарахування пені), за відсутності жодних заперечень відповідача з приводу правильності такого розрахунку, прийшов до висновку про правомірність стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Рєвєрс" пені у розмірі 3 817,69 грн.
Суд не застосовує правову позицію Верховного Суду України, наведену у постанові №6-2003цс15 від 21.10.2015, оскільки даного висновку Верховний Суд України дійшов за результатом розгляду цивільних спорів щодо боржників фізичних осіб за кредитними договорами, що не є подібними правовідносинами до правовідносин у даній справі щодо стягнення неустойки за порушення господарського зобов'язання за договором оренди, яке регулюється Господарським кодексом України.
Аналогійний висновок щодо неможливості застосування правової позиції Верховного Суду України, наведеної у постанові №6-2003цс15 від 21.10.2015, до господарських правовідносин наведений у постановах Верховного Суду від 08.08.2018 у справі №908/1843/17 та від 20.06.2018 у справі №911/2314/17.
Крім того, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Відповідний правовий висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.07.2019 у справі №910/7398/18, від 27.09.2019 у справі 910/10939/18, від 27.09.2019 у справі №923/760/16.
У постанові від 19.09.2019 у справі №904/5770/18 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України. При цьому, в інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Щодо інфляційних втрат та 3% річних.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних (враховуючи визначений позивачем період нарахування інфляційних втрат та 3% річних), за відсутності жодних заперечень відповідача з приводу правильності такого розрахунку, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 10 688,08 грн. та 3% річних у розмірі 3 137,82 грн. є правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі.
За таких обставин, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Науково-технічний комплекс "Електронприлад" підлягають задоволенню у повному обсязі із стягненням з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Рєвєрс" заборгованості у розмірі 483 525,00 грн., пені у розмірі 3 817,69 грн., 3% річних у розмірі 3 137,82 грн., інфляційних втрат у розмірі 10 688,08 грн. та штрафу у розмірі 33 827,64 грн.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача з огляду на задоволення позову у повному обсязі.
Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Публічне акціонерне товариство "Науково-технічний комплекс "Електронприлад" просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн., про що ним було подано відповідне клопотання.
Згідно з ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У відповідності до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем було долучено до матеріалів справи копію Договору про надання правничої допомоги №19/01-21-4626/21 від 19.01.2021, укладеного з адвокатом Вербицьким Ярославом Володимировичем; копію Додаткової угодою №3 Договору про надання правничої допомоги №19/01-21-4626/21 від 19.01.2021; копію Акту прийому-передачі наданих послуг №1 від 09.03.2021 до Додаткової угоди №3 Договору про надання правничої допомоги №19/01-21-4626/21 від 19.01.2021 на суму 25 000,00 грн. та копію платіжного доручення №685 від 09.03.2021 на суму 25 000,00 грн.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, як зазначає Об'єднана Палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
В Акті прийому-передачі наданих послуг №1 від 09.03.2021 до Додаткової угоди №3 Договору про надання правничої допомоги №19/01-21-4626/21 від 19.01.2021 було погоджено вартість послуг, що надавались Публічному акціонерному товариству "Науково-технічний комплекс "Електронприлад", а саме:
- попереднє опрацювання матеріалів. Опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини. Формування правової позиції. Підготовка та направлення позовної заяви з додатками до суду (16 000,00 грн. за 16 годин);
- підготовка та подання письмових пояснень (3 000,00 грн. за 3 години);
- участь у судових засіданнях (6 000,00 грн. за 2 засідання).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).
В ухвалі Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 судом було надано оцінку складності справи та визнано справу №910/1072/21 малозначною та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки ціна спору в частині майнової вимоги у даній справі не перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також з урахуванням характеру спірних правовідносин та предмету доказування, які вказують на незначну складність даної справи.
Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за товар, поставлений за однією видатковою накладною, а також нарахованих на вказану заборгованість пені, 3% річних у розмірі, інфляційних втрат та штрафу. При цьому, нарахування пені, 3% річних у розмірі, інфляційних втрат та штрафу здійснювалось за один період часу без переривань (з огляду на відсутність часткових оплат такої заборгованості у спірний період).
Суд не вбачає обґрунтованою та співмірною витрату суб'єктом професійної діяльності в сфері надання юридичних послуг 16 годин часу на попереднє опрацювання матеріалів; опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини; формування правової позиції; підготовка та направлення позовної заяви з додатками до суду, оскільки дана справа є типовою та взагалі не являється складною. У даному випадку суд вважає, що співмірною є витрата часу на надання таких послуг адвокатом 3 години.
Таким чином, здійснюючи розподіл понесених позивачем судових витрат на оплату професійної правничої допомоги, зважаючи на доведеність неспівмірності таких витрат, суд, керуючись ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги адвоката, який підлягає покладенню на Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Рєвєрс", та стягнути з відповідача суму відшкодування витрат на оплату правничої допомоги у розмірі 17 000,00 грн. (11 годин загальною вартістю 11 000,00 грн. + 6 000,00 грн. за участь у судових засіданнях, відшкодування послуг за що було заявлено Публічним акціонерним товариством "Науково-технічний комплекс "Електронприлад" у своїй заяві про стягнення судових витрат).
Керуючись ст.ст. 13, 74, 76, 79, 129, 226, 233, 238, 239, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Науково-технічний комплекс "Електронприлад" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Рєвєрс" (04116, м. Київ, вул. Гаврилишина Богдана, буд. 27/29; ідентифікаційний код 24099486) на користь Публічного акціонерного товариства "Науково-технічний комплекс "Електронприлад" (04116, м. Київ, вул. Богдана Гаврилишина, буд 27/29; ідентифікаційний код 14312134) суму основного боргу у розмірі 483 252 (чотириста вісімдесят три тисячі двісті п'ятдесят дві) грн. 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 10 688 (десять тисяч шістсот вісімдесят вісім) грн. 08 коп., 3% річних у розмірі 3 137 (три тисячі сто тридцять сім) грн. 82 коп., пеню у розмірі 3 817 (три тисячі вісімсот сімнадцять) грн. 69 коп., штраф у розмірі 33 827 (тридцять три тисячі вісімсот двадцять сім) грн. 64 коп., витрати на правничу допомогу у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 8 020 (вісім тисяч двадцять) грн. 85 коп. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через Господарський суд міста Києва.
Повний текст рішення складено 16.04.2021
Суддя Р.В. Бойко