61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
15.04.2021 Справа № 905/162/21
Господарський суд Донецької області у складі судді Устимової А.М.,
за участю секретаря судового засідання Юрлагіної В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»
до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»
про стягнення додаткових зборів і плат у розмірі 14352,72грн,
за участю уповноважених представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився
Стислий зміст і підстави позовних вимог
22.01.2021, шляхом надіслання поштового відправлення Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - Залізниця) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі - ПрАТ «ММК ім.Ілліча», Комбінат) про стягнення додаткових зборів і плат у розмірі 14352,72грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договорами про надання послуг №00039/ЦТЛ-2018 від 14.02.2018 та про експлуатацію залізничної під'їзної колії №1/28 від 28.02.2017 в частині сплати збору за зберігання вантажу, а також плати за користування вагонами у загальному розмірі 14352,72грн.
Заявлені вимоги позивач нормативно обґрунтовує посиланням на статті 4, 12, 42, 46, 162, 163, 164 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), статті 46, 62, 119, 125 Статуту залізниць України.
Процедура провадження у справі у господарському суді
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2021 для розгляду даної справи визначена суддя Устимова А.М.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 01.02.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою суду від 15.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/162/21; справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; судове засідання у справі призначено на 09.03.2021.
Ухвалою суду від 09.03.2021 оголошено перерву в судовому засіданні до 23.03.2021.
Ухвалою суду від 23.03.2021 оголошено перерву в судовому засіданні до 06.04.2021.
Ухвалою суду від 06.04.2021 оголошено перерву в судовому засіданні до 15.04.2021.
У судове засідання 15.04.2021 представник позивача не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином під час судового засідання 06.04.2021, що підтверджується відповідною розпискою у справі №905/180/21 від 06.04.2021.
Представник відповідача у судове засідання 15.04.2021 не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, відповідно до якого копія ухвали суду від 06.04.2021 вручена останньому 12.04.2021.
Згідно приписів ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Судом встановлена відсутність підстав для застосування ч.2 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, що передбачає вичерпний перелік випадків, за наслідками настання яких суд повинен відкласти розгляд справи по суті.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; (ч.3 ст.202 цього Кодексу).
Приймаючи до уваги, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін про його хід, без виклику уповноважених представників сторін у судове засідання, неявка останніх не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними в ній матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.
Ухвалення рішення суду відбулось у нарадчій кімнаті у порядку ст.ст.219-220 ГПК України.
Позиція учасників процесу
Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» обґрунтовує позовні вимоги обставинами затримки 53 вагонів у складі потягу №9543 на передавальній під'їзній колії станції Маріуполь - Сортувальний Донецької залізниці з вини вантажоодержувача. Зокрема, 23.07.2020 о 04:45год. на Станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці прибув поїзд №9543, до складу якого входило 53 вагона, у тому числі 10 вагонів раніше основної відправки.23.07.2020 о 08:03год. передані Залізницею і прийняті відповідачем 43 вагона, фактично вагони були вивезені відповідачем 24.07.2020 о 15:20год. Таким чином, загальний час затримки вагонів на коліях станції склав 21 год. 27 хв.23.07.2020 о 19:31год. передані Залізницею і прийняті відповідачем 10 вагонів, фактично вагони були вивезені відповідачем 24.07.2020 о 15:20год. Таким чином, загальний час затримки вагонів на коліях станції склав 19 год. 49 хв.
Допущені відповідачем порушення підтверджуються складеним актом про затримку вагонів (ф. ГУ-23а) від 24.07.2020 №1-57 та актом загальної форми (ф.ГУ-23) від 29.07.2020 № 6-308, на підставі яких Залізницею нараховано відповідачу додаткові збори і плати, а саме, за користування вагонами в сумі 2943,00грн (без ПДВ) та збір за зберігання вантажу в сумі 9017,60грн (без ПДВ). Вказані суми були внесені до відомостей плати за користування вагонами (ф. ГУ-46) №29079109р, №29079111р та до накопичувальної картки (ф. ФДУ-92) №29070755.
Належні документи надані відповідачу на підпис, однак, представником відповідача розрахункові документи було підписано із застереженням про відхилення нарахованих сум та розгляд в претензійному порядку. Позивачем направлена претензія №МДонФілія-2007/4331 від 30.10.2020, яка була відхилена відповідачем, додаткові плата та збори не сплачені до теперішнього часу.
На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача нараховані додаткові збори і плати у розмірі 14352,72грн, з яких: плата за користування вагонами - 3531,6грн, збір за зберігання вантажу - 10821,12грн.
На підтвердження зазначених у позові обставин позивач надав суду: натурний лист поїзда №9543; пам'ятки про подавання вагонів №2097 від 23.07.2020 та №2102 від 23.07.2020; акт про затримку вагонів №1-57 від 24.07.2020; акт загальної форми №6-308 від 29.07.2020; відомості плати за користування вагонами №29079109р та №29079111р; накопичувальну картку №29070755; належним чином засвідчені копії: договору №00039/ЦТЛ-2018 від 14.02.2018; договору №1/28 від 28.02.2017 (з додатковими угодами); претензії №МДонФілія-2007/4331 від 30.10.2020; відповіді на претензію №94/838 від 20.11.2020; виписки з ЄДРПОУ позивача; положення про Регіональну філію «Донецька залізниця»; довіреності представника.
Також, позивач просить суд відшкодувати за рахунок відповідача понесені при зверненні з позовом до суду витрати зі сплати судового збору в розмірі 2270,00грн.
25.02.2021, шляхом направлення поштового відправлення, від відповідача надійшов до суду відзив на позовну заяву за №09/17 від 22.02.2021, за змістом якого останній заперечує проти позовних вимог, просить відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. Відповідач посилається на той факт, що 23.07.2020 Залізниця в порушення Положень Правил обслуговування залізничних під'їзних колій значно перевищила встановлену Залізницєю та власником колії Актом обстеження умов роботи на під'їзній колії ПРАТ «ММК ім. Ілліча» і станцій примикання від 16-17 травня 2018 року середньодобову кількість вагонів, що передаються на під'їзну колію, а саме, на під'їзні колії відповідача прибуло 728 вагони, із яких на станцію Маріуполь-Сортувальний прибуло 334 вагони, що перевищило середньодобове прибуття вагонів по станції Маріуполь-Сортувальний на 52,5%. За таких обставин, несвоєчасне звільнення колій станції призначення виникло виключно з причин, що не залежать від перевізника: у зв'язку з поданням залізницею вагонів у кількості, що перевищує максимальну переробну спроможність навантажувальних і розвантажувальних пунктів одержувача та ускладнення експлуатаційної роботи. Відповідач вважає, що відповідно до положень статті 121 Статуту залізниць України та пункту 16 (б) Розділу 6 ППВ, він, як вантажовласник, звільняється від плати за користування вагонами.
Відповідач звертає увагу, що всупереч вимогам статті 46 Статуту залізниць України та пункту 8 Розділу 7 ППВ позивачем при розрахунку зборів завищено термін зберігання вантажу у потягу №9543. У складі потягу з 53 власних вагонів з вантажем - вугілля 10 вагонів прибули з досильними накладними раніше основної накладної СМГС, що відповідно до пункту 35 Розділу 8 ППВ потребувало додаткового часу для складення належної документації, в тому числі, проведення митного оформлення по вагонам СМГС.
Відповідач заперечив проти розрахунку збору за зберігання вантажу, оскільки вважає, що термін зберігання вантажу обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнеру) засобами залізниці або 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача, а згідно з розділом 7 Правил Перевезення вантажів безоплатна доба починається з 24-ої години 23.07.2020 і закінчується о 24-ій годині 24.07.2020, та відповідно з 00:00 25.07.2020 починається нарахування збору за зберігання, таким чином, 53 вагона зберігалися безкоштовно протягом доби, відтак, Залізниця не має права нараховувати плату за користування власними вагонами в період знаходження їх з вантажем на коліях загального користування, тому що вони знаходяться у безоплатному зберіганні.
Відповідач вважає, що звільнення колії станції Маріуполь-сортувальний Донецької області здійснено своєчасно, тому вимоги щодо сплати додаткових зборів у сумі 14352,72грн відхиляються як безпідставно нараховані.
На підтвердження зазначених у відзиві заперечень відповідач надав суду належним чином засвідчені копії: відомості про прибуття у липні 2020 вагонів на під'їзду колію ПрАТ «ММК ім.Ілліча» з внутрішньої диспетчерської системи комбінату, копії аналізу інтервалів при прийнятті поїздів у липні 2020 року по ст. Сартана-2 та по ст. Рудна; акту обстеження умов роботи на під'їзній колії ПрАТ «ММК ім. Ілліча» і станцій примикання Маріуполь-Сортувальний та Асланове регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» від 16-17 травня 2018 року
Підставність своїх заперечень відповідач нормативно обґрунтовує посиланням на статті 42, 46, 161, 165 ГПК України.
09.03.2021, шляхом направлення поштового відправлення, позивач надав до суду відповідь на відзив №2022/466 від 04.03.2021, в якій з доводами відповідача викладеними у відзиві не погодився, вважав їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що суперечать вимогам Статуту залізниць України, Правилам перевезення вантажів та умовам укладеного між сторонами договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії №1/28 від 28.02.2017.
Позивач зазначив, що відповідач не заперечує факт затримки спірних вагонів, але помилково вважає, що затримка відбулася виключно з причин, що залежать від залізниці, а саме подавання вагонів в більшій кількості, ніж переробна спроможність вантажних фронтів, збільшення середньодобової кількості прибуття вагонів та ускладнення експлуатаційної роботи, очікування видачі вантажу, порушення умов п.6 договору №1/28 від 28.02.2017р.
З вказаними доводами позивач не погоджується, адже посилання відповідача на затримку вагонів виключно з причин, що залежать від Залізниці, є помилковим. У даному випадку вагони знаходились на передавальних коліях станції Маріуполь-Сортувальний згідно договору №1/28 від 28.02.2017 і за його умовами мали бути вивезені із залізничної станції локомотивом відповідача впродовж 4 годин після закінчення передавальних операцій. Вагони не подавалися локомотивом залізниці на фронти навантаження (вивантаження) відповідача, тому підстави для застосування у спірних відносинах положень пункту 16 Правил користування вагонами і контейнерами щодо звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами відсутні. Зафіксована в Акті обстеження під'їзної колії середньодобова кількість вагонів по станції Маріуполь-Сортувальний у розмірі 219 одиниць, на переконання позивача, не може бути прийнята до уваги, оскільки не обмежує цей показник ані з максимальної, ані з мінімальної сторони. Укладений між сторонами договір не встановлює будь-яких обмежень щодо мінімальної та максимальної їх кількості. Максимальна переробна спроможність фронтів навантаження (вивантаження) залізничної станції нормативно не визначена. Питання обсягу та кількості відправлених вантажів, що надходять на станцію призначення, повинно бути врегульовано ПрАТ «ММК ім.Ілліча» з відправниками.
Позиція відповідача щодо здійснення обліку часу користування вагонами з урахуванням безоплатного терміну зберігання, на думку позивача, не відповідає нормативним документам, оскільки облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, які складаються на підставі пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, актів загальної форми форми ГУ-23. Таким чином, позивач вважає, що нарахування плати за користування вагонами здійснено на підставі пам'яток про подавання вагонів №2097, 2102 з урахуванням 4 годин, необхідних для вивезення прийнятого відповідачем вантажу з передавальної колії власником локомотива. Контррозрахунок відповідача у цій частині позивач вважає необґрунтованим, так як плата за користування вагонами нараховується за весь час користування вагонами, в тому числі і за час затримки.
Заперечення відповідача щодо збору за зберігання вантажу в зв'язку з терміном безоплатного зберігання, на думку позивача є безпідставними і суперечать чинному законодавству України. На переконання позивача, строк нарахування вказаного збору розраховується з моменту затримки з 12 год. 03 хв. 23.07.2020р. до 23 год. 31 хв. 23.07.2020р. і складає відповідно 21 год. 27 хв. та 19 год. 49 хв. А відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом в межах України та пов'язані з ними послуги при обчисленні збору за зберігання вантажу неповна доба враховується як повна. З урахуванням пільгової доби, яка сплинула 24.07.2020р. о 00 год 00хв., з моменту затримки збір за зберігання вантажу нараховано за одну неповну добу (24.07.2020), про що зазначено в розрахунку позовних вимог.
Підставність своїх заперечень позивач нормативно обґрунтовує посиланням на статті 42, 46, 166 Господарського процесуального кодексу України.
12.03.2021, шляхом направлення поштового відправлення, від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останній не погоджується з доводами позивача викладеними у відповіді на відзив, зокрема, з тим, що додатково нарахована плата за користування, збір за зберігання є супутніми послугами, вказує, що жодним нормативно-правовим актом не зазначено, що надання супутніх послуг, пов'язаних із затримкою вагонів, починається після зарахування цих вагонів у платне користування вантажовласнику.
Відповідач зазначив, що умовою договору №1/28 передбачено звільнення колій загального користування впродовж 4-х годин, в той же час як статтею 46 Статуту визначено безкоштовне знаходження вантажу на станції призначення протягом доби. За таких обставин вантаж, який знаходиться на коліях загального користування у безоплатному зберіганні не може вважатися затриманим, тому Залізниця не має права нараховувати плату за його збереження. У своїх запереченнях відповідач наголосив на безпідставність нарахування позивачем збору за зберігання вантажу з підстав зібрання відповідачем вагонів 24.07.2020 під час безоплатної доби, а отже, на думку відповідача, сума позову повинна бути зменшена на 10821,12грн.
На думку відповідача, розрахунок плати за користування 10 вагонами, які прибули раніше основної відправки повинен здійснюватись з урахуванням 4 годин, починатися з 23.07.2021 з 23 год. 31 хв. та становити 16 год.
Відповідач окремо зазначає, що Залізниця на підтвердження своєї позиції посилається на пункт 16 (б) Правил користування вагонами і контейнерами у редакції змін, внесених наказом №540 від 12.09.2005 Міністерства транспорту та зв'язку України, дія яких зупинена з 28 лютого 2006 року згідно з повідомленням Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємства.
Відповідач зазначив, що згідно Акту обстеження під'їзної колії, що складений у відповідності до положень Правил обслуговування залізничних під'їзних колій з метою визначення технічних можливостей даної колії та умови роботи на ній, середньодобова кількість вагонів на станції Маріуполь - Сортувальний становить 219 одиниць, тому перевищення узгодженого середньодобового прибуття вагонів є корінною причиною несвоєчасного забирання вантажовласником вагонів, які прибули в потязі №9543.
Підставність своїх заперечень відповідач нормативно обґрунтовує посиланням на статті 42, 46, 161, 167 ГПК України.
Виклад обставин справи, встановлених судом
28.02.2017 між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця», яке змінило своє найменування та на даний час є Акціонерним товариством «Українська залізниця», в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» (Залізниця) та ПрАТ «ММК ім.Ілліча» (Власник колії,) укладено договір №1/28 про експлуатацію залізничної під'їзної колії Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» при станції Маріуполь-Сортувальний регіональної філії «Донецька залізниця».
В подальшому сторонами підписано та скріплено печатками додаткові угоди від 22.05.2018, від 17.07.2018, від 19.11.2019, якими сторонами внесені зміни та доповнення до договору №1/28 від 28.02.2017.
Додатковою угодою від 17.07.2018 сторонами внесено зміни до назви договору №1/28 від 28.02.2017 доповнивши її після слів «при станції Маріуполь-Сортувальний» словами «та станції Асланове».
Термін дії договору продовжено до 31.12.2020 включно (п.19 договору №1/28 від 28.02.2017 в редакції додаткової угоди від 19.11.2019).
Пунктом 1 договору №1/28 від 28.02.2017 в редакції додаткової угоди від 17.07.2018 сторонами погоджено, що згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору, експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику і примикає, зокрема, станцією Сартана ІІ власника колії до станції Маріуполь-Сортувальний стрілкою №4 залізниці до колії насуву на непарну гірку власника колії; стрілкою №18 залізниці до колії розпуску на парну гірку залізниці; стрілкою №103 залізниці до колії №30 станції Маріуполь-Сортувальний залізниці і стрілкою №2 до парної горловини парка прибуття станції Маріуполь-Сортувальний залізниці. Під'їзна колія обслуговується локомотивом власника колії.
Відповідно до п. 2 договору розгорнута довжина під'їзної колії складає 441775 метрів.
У пункті 3 договору сторони погодили, що рух поїздів на під'їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України (ПТЕ), Інструкції з сигналізації залізниць України, Інструкції з руху поїздів та маневрової роботи на залізницях України. Приймання та відправлення поїздів виконується на станціях Маріуполь-Сортувальний Залізниці та Рудна Власника колії.
Згідно з п. 5 договору вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці по станції Маріуполь - сортувальний на колії №1, 2, 3, 4, 5 непарного парку приймання: поїзда з різними вантажами і порожніми вагонами, маршрути з доменним коксом. Огляд і передача вагонів в технічному і комерційному відношеннях провадиться на передавальних коліях.
Придатність вагонів під навантаження у технічному стані (в т.ч. під подвійні операції), що прибули на станцію Маріуполь-Сортувальний та Рудна встановлюється робітниками Залізниці під час огляду вагонів на здавальних коліях з визначенням їх придатності записом у журналі ф.ВУ-15. Залізниця по станції Маріуполь-Сортувальний та Рудна до передачі в користування власнику колії та розкредітовки документів на вагони, що здаються і які прибули з ознаками втрати, розкрадання та інших не збережених перевезень, зобов'язана провести видачу таких вантажів з перевіркою маси і оформлення необхідних актів після їх переважування на вагах власника колії №14, №17 (п.5 договору доповнено Додатковою угодою від 17.07.2018).
За змістом пункту 6 договору (у редакції додаткової угоди від 17.07.2018) кількість вагонів в кожній передачі, яка здається власнику колії встановлюється: - в маршрутах з доменним коксом, окатишами залізорудними, порожніми хоперами під навантаження - в кількості, що прибули; - в поїздах з різними вантажами по станції Маріуполь-Сортувальний - не більше 228 осей (57 вагонів); в поїздах на станцію Асланове, які подаються на станцію Рудна - не більше 220 осей (55 вагонів). Вагони, які здані власнику колії, забираються власником колії з передавальних колій станції Маріуполь-Сортувальний залізниці впродовж 4-х годин після закінчення передавальних операцій, по станції Рудна власника колії - впродовж 4-х годин після закінчення передавальних операцій.
Відповідно до пункту 10 договору (у редакції додаткової угоди 17.07.2018) на під'їзній колії встановлюється загальний (єдиний) термін знаходження вагонів 36,0 годин.
За умовами пункту 14 договору власник колії сплачує залізниці плату:
а) збір за подачу та забирання вагонів, який визначається за загальну кількість вагонів, що подаються (забираються) протягом звітної доби на середньозважену відстань залежно від відстані й кількості вагонів для кожного пункту подачі (забирання) вагонів, згідно Тарифного керівництва №1» (з урахування додаткової угоди від 22.05.2018);
б) за користування вагонами (контейнерами) згідно Правилам користування вагонами і контейнерами та Тарифного керівництва №1;
в) інші збори і плати згідно Статут залізниць, Правил перевезень вантажів та Тарифного керівництва №1.
Збори і плати вносяться залізниці згідно діючому законодавству.
Згідно з п. 15 договору в редакції додаткової угоди від 17.07.2018 при передаванні на під'їзну колію несправних власних вагонів або контейнерів, що належать підприємствам або власності перевізника залізниця складає відповідний акт загальної форми ГУ-23 та при поверненні даних вагонів у порожньому стані на передавальні колії складається ф.ВУ-23М та дається повідомлення до Автоматизованої Системи УЗ.
14.02.2018 між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця», яке змінило своє найменування та на даний час є Акціонерним товариством «Українська залізниця»(Перевізник) та ПрАТ «ММК ім.Ілліча» (Вантажовласник, Вантажоодержувач, Платник, Замовник) укладено договір №00039/ЦТЛ-2018 про надання послуг, предметом якого згідно з п. 1.1 є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.
Згідно з п. 1.3 договору надання послуг за договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами.
Замовник зобов'язаний, зокрема: оплачувати Перевізнику послуги, пов'язані з організацією та перевезенням вантажів та інші надані послуги з сум внесеної передоплати за кодом платника; відшкодовувати Перевізнику витрати, пов'язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів, що виникли на станціях залізниць України, через: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірку вантажів перевізником (маси вантажу), митними та іншими державними органами контролю; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини, що залежать від перевізника, а також нести відповідальність за затримки вантажів на підходах до станції призначення та здійснювати оплату платежів, пов'язаних з цими затримками. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника ( п.п. 2.1.6, 2.1.7 договору).
Відповідно до п.п. 2.3.2, 2.3.5 договору Перевізник зобов'язаний, зокрема: приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) Замовника або у вагонах (контейнерах) Перевізника, надавати вагони (контейнери) Перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації АС «Месплан», доставляти вантаж до станції призначення та видавати його одержувачу, надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до договору; складати документи передбачені пунктом 1.3. договору щодо нарахування сум платежів.
Згідно з п. 3.1 договору розмір плати за перевезення вантажу у вагонах Замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов'язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірника Тарифів.
Розрахунки за договором здійснюються через філію «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» ПАТ «Укрзалізниця» (п. 4.1. договору).
Відповідно до п.5.1 договору сторони договору несуть відповідальність за невиконання плану перевезень згідно зі Статутом залізниць України.
Договір вступає в силу з моменту одностороннього підписання Замовником договору в електронному вигляді з накладанням ЕЦП в АС «Месплан» або АС «Клієнт УЗ», або вчинення Замовником будь-якої дії на виконання цього договору і діє з 19.02.2018 по 31.12.2018. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги (п. 12.1 договору).
В матеріалах справи відсутні докази припинення дії договору №00039/ЦТЛ-2018 про надання послуг від 14.02.2018, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що строк дії означеного договору продовжено та у заявлений до стягнення період договір є чинним.
Сторонами у справі цей факт не заперечується.
23.07.2020 о 04:45 год. на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці на адресу ПрАТ «ММК ім.Ілліча» зі станції Волноваха прибув потяг №9543, у складі якого знаходилось 53 вагона.
Всі вагони передані на відповідальність вантажоотримувача - відповідача без зауважень щодо технічного стану вагонів: 43 вагона о 08:03год. 23.07.2020, що підтверджується пам'яткою про подавання вагонів №2097; 10 вагонів о 19:31год. 23.07.2020, що підтверджується пам'яткою про подавання вагонів №2102.
Згідно з Актом про затримку вагонів №1-57 від 24.07.2020 встановлені наступні обставини: 23.07.2020 прибув поїзд №9543 о 04:45 на 5-ту колію парка прибуття. 53 вагона. Віднесення на відповідальність вантажоодержувача згідно договору 1/28. 23.07.2020 43 вагона на 08:03год. і 10 вагонів р-основного 23.07.2020 19:31год. Состав в кількості 53 вагона прибран з 5-ї колії парка прибуття ст. Маріуполь-Сортувальний 24.07.2020 о 15:20год.
Акт підписаний агентом комерційним ОСОБА_1 , представником Комбінату Марцевою Т.В., останньою при підписанні Акта зроблено застереження: «Термін, вказаний в договорі, має декларативний характер, і не несе за собою фінансову відповідальність».
На підставі вказаного акту про затримку вагонів на станції Маріуполь-Сортувальний складений акт загальної форми №6-308 (форма ГУ-23), відповідно до якого на 5 колії ст.Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці з вини вантажоотримувача ПрАТ «ММК ім.Ілліча» простоював поїзд №9543 в кількості 53 вагонів, віднесені на відповідальність 08 год. 03 хв. 23.07.2020, 10 вагонів раніше основної відправки на 19 год. 31 хв., прибулих на адресу ПрАТ «ММК ім. Ілліча». Вагони з 5 колії ст. Маріуполь-Сортувальний забиралися вантажовласником колії о 15 год. 20 хв. 24.07.2020. За затримку вагонів на коліях станції нараховані наступні платежі: плата за користування 43 вагонів 27 год. 17 хв. - 2580грн 00коп., 10 вагонів власних 19год. 49хв. - 363грн 00коп. Загальна сума за користування - 2943грн 00коп. Зберігання вантажів (2979т, 1 доба) - 9017грн 60коп. Загальна сума по поїзду 11960грн 60коп. без ПДВ.
Вказаний акт підписаний НТК ОСОБА_2 та агентом комерційним ОСОБА_3 без зауважень.
Відповідно до відомості №29079109р плати за користування вагонами (форма ГУ-46) складеної на станції Маріуполь-Сортувальний, залізницею за час простою вантажоодержувачу нарахована плата за користування вагонами у розмірі 2580,00грн.
Означена відомість підписана комерційним агентом ОСОБА_4 із зауваженням: «сума пред'явлена згідно акту загальної форми №1-57 від 24.07.2020 станції Маріуполь-Сортувальний» та техніком вантажоодержувача ОСОБА_5 із зауваженням: «сума 2580,00грн відхиляється, буде розглянута у претензійному порядку».
Відповідно до відомості №29079111р плати за користування вагонами (форма ГУ-46) складеної на станції Маріуполь-Сортувальний, залізницею за час простою вантажоодержувачу нарахована плата за користування вагонами у розмірі 363,00грн.
Означена відомість підписана комерційним агентом ОСОБА_4 із зауваженням: «сума пред'явлена згідно акту загальної форми №1-57 від 24.07.2020 станції Маріуполь-Сортувальний» та техніком вантажоодержувача ОСОБА_5 із зауваженням: «сума 363,00грн відхиляється, буде розглянута у претензійному порядку».
Згідно до накопичувальної картки №29070755 зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) від 29.07.2020, яка складена на станції Маріуполь-Сортувальний, залізницею вантажоодержувачу нарахований збір за зберігання вантажів в розмірі 9017,60грн.
Означена накопичувальна картка підписана працівником станції ОСОБА_2 із зауваженням: «сума пред'явлена згідно акту загальної форми №6-308 від 29.07.2020 станції Маріуполь-Сортувальний» та техніком вантажоодержувача ОСОБА_5 із зауваженням: «сума 9017,60грн відхиляється, буде розглянута у претензійному порядку».
Претензією №МДонФілія-2007/4331 від 30.10.2020 залізниця звернулась до ПрАТ «ММК ім. Ілліча» з вимогою сплатити кошти в сумі 14352,72грн з ПДВ, в тому числі, нарахована плата за користування вагонами в сумі 3096,00грн і 435,60грн та збір за зберігання вантажу в сумі 10821,12грн. У письмовій претензії наведені розрахунки платежів.
Згідно відповіді №94/838 від 20.11.2020 на претензію, вимоги про сплату коштів у сумі 14352,72грн відхилено відповідачем з посиланням на обставини того, що звільнення колій станції Маріуполь-Сортувальний було здійснено своєчасно.
Вказані обставини зумовили звернення позивача з відповідним позовом до Господарського суду Донецької області з вимогами про стягнення з відповідача 14352,72грн, з яких плата за користування вагонами у розмірі 3531,6грн, збір за зберігання вантажу у розмірі 10821,12грн.
Правова оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду
Перевіривши доводи, викладені в позовній заяві, та подані заперечення, дослідивши надані сторонами в порядку статті 74 Господарського процесуального кодексу України письмові докази в їх сукупності та взаємозв'язку, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог зважаючи на таке.
За своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб.
Приписами статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Реалізуючи встановлене статтею 55 Конституції України та статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмету заявленого позову, а відтак, наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17).
Предметом спору в даній справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення додаткових зборів і плат, а саме, плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу у зв'язку із затримкою вагонів, що нараховані відповідачу внаслідок затримки вагонів передавальних коліях станції призначення Маріуполь-Сортувальний.
За змістом частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини, що укладаються між суб'єктами цивільних правовідносин, до яких законодавцем віднесено договір перевезення (стаття 908 ЦК України).
Загальні умови перевезення визначаються Цивільним кодексом України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Водночас, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, правилами, що видаються відповідно до них (частина друга статті 908 ЦК України).
Положеннями частини п'ятої статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту та відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами (статутами) та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 8 Закону України «Про залізничний транспорт» встановлено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.
Отже, правовідносини з перевезення вантажів залізничним транспортом на підставі договорів про надання послуг перевезення, укладених із суб'єктами господарювання-замовниками, регулюються в порядку, визначеному Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів та іншим галузевим законодавством, що застосовується під час надання залізницею послуг з перевезення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 затверджено Статут залізниць України (далі - Статут залізниць), положення якого згідно з пунктом 2 визначають обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Пунктом 3 Статуту залізниць передбачено, що його дія поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.
За змістом абзацу 2 пункту 64 вказаного Статуту для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування призначено під'їзні колії.
Взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів) (абзаци 1, 4 пункту 71 Статуту).
Між сторонами у справі укладені договори про надання послуг №00039/ЦТЛ-2018 від 14.02.2018 та про експлуатацію залізничної під'їзної колії №1/28 від 28.02.2017, зі змісту яких вбачається, що відповідно до вимог статті 181 Господарського кодексу України сторони досягли згоди і визначилися між собою за всіма істотними умовами щодо: предмету та строків виконання договірних зобов'язань.
Зазначені правочини та додаткові угоди до них укладені у письмовій формі, підписані уповноваженими представниками сторін юридичних осіб, які мають необхідний обсяг дієздатності, скріплені відтисками печаток підприємств.
За користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянам-суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати (пункт 119 Статуту залізниць).
Отже, за період фактичного використання суб'єктами господарювання вагонів та/або контейнерів залізниці для перевезення вантажів вноситься плата; до періоду використання вагонів (контейнерів) включається час затримки (простою) вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. Звільнення від такої плати може мати місце лише у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці.
Відтак, при розгляді спору про стягнення залізницею плати за користування вагонами (контейнерами) до предмета доказування належить доведення позивачем належними, допустимими і достатніми доказами факту використання вагонів (контейнерів) для перевезення вантажів замовника послуг з перевезення у відповідний період, а у разі якщо мала місце затримка вагонів на станціях призначення і на підходах до них (якими можуть бути проміжні станції) в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження, - надання доказів того, що така затримка була спричинена саме з вини вантажоодержувача (власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства).
Порядок користування вагонами визначається Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, пунктами 3, 6, 8-10, 12 яких передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).
Відомості плати за користування вагонами складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, і є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами.
Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника. Час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у Пам'ятці про подання/забирання вагонів, яка оформлюється після закінчення приймально-здавальних операцій.
Час закінчення приймально-здавальних операцій фіксується в пам'ятках про подання/забирання вагонів форми ГУ-45, на підставі яких формуються відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка є первинним документом бухгалтерського обліку. При цьому усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи, що не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість (пункт 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.000 №644, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №864/5085).
Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.
У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери. Про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці.
Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у «Повідомленні про затримку вагонів» до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення. Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).
Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів. Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.
Господарським судом встановлено, що згідно з пам'яткою про подавання вагонів №2097 43 вагонів були передані Залізницею та прийняті вантажоодержувачем 23.07.2020 о 08:03 год. без зауважень щодо їх технічного стану; згідно з пам'яткою про подавання вагонів №2102 10 вагонів були передані Залізницею та прийняті вантажоодержувачем 23.07.2020 о 19:31 год. без зауважень щодо їх технічного стану. За долученими до матеріалів справи Актом про затримку вагонів від 24.07.2020 №1-57 та акту загальної форми від 29.07.2020 №6-308 підтверджено, що 53 вагона з вантажем - вугілля у складі потягу №9543 на станції призначення Маріуполь-Сортувальний були віднесені на відповідальність вантажоотримувача - ПРАТ «ММК ім. Ілліча»: 43 вагона о 08 год. 03 хв. 23.07.2020, 10 вагонів 19 год. 31 хв. 23.07.2021, а забрані вантажовласником 24.07.2020 о 15 год. 20 хв.
Вказаний фактичний час перебування вагонів на передавальних коліях залізничної станції визнається відповідачем і підтверджений документально в установленому порядку.
Зважаючи на положення пункту 6 договору №1/28 у редакції додаткової угоди від 17.07.2018 - Вагони, які здані власнику колії, забираються власником колії з передавальних колій станції Маріуполь-Сортувальний Залізниці впродовж 4-х годин після закінчення передавальних операцій - відповідач повинен був забрати спірні вагони з 2-ої колії станції Маріуполь-Сортувальний своїм локомотивом протягом 4-х годин після закінчення передавальних операцій, а отже, 43 вагона не пізніше 12:03 23.07.2020, як наслідок, загальний час простою 43 вагонів становить 27 год. 17 хв. (з 12:03 23.07.2020 по 15:20 24.07.2020), що з врахуванням приведення до повної години дорівнює 27 годин; 10 вагонів не пізніше 23:31 23.07.2020, як наслідок, загальний час простою 10 вагонів становить 19 год. 49 хв. (з 23:31 23.07.2020 по 15:20 24.07.2020), що з врахуванням приведення до повної години дорівнює 20 годин.
У відзиві та запереченнях відповідач, як на підставу для звільнення від плати за користування вагонами, посилався на факт того, що затримка вагонів сталась з причин, що не залежали від нього, оскільки 23.07.2020 на під'їзні колії комбінату прибуло 728 вагонів, із яких на станцію Маріуполь-Сортувальний прибуло 334 вагони, що перевищило середньодобове прибуття вагонів по станції Маріуполь-Сортувальний на 52,5%, а тому відповідно до ст. 121 Статуту та п. 16 Розділу 6 Правил користування вагонами і контейнерами відповідач звільнений від плати за користування вагонами.
Так, згідно до пункту 121 Статуту залізниць вантажовідправник, вантажоодержувач, порт звільняються від плати за користування вагонами і контейнерами, зокрема: б) у разі подання залізницею вагонів (контейнерів) у кількості, що перевищує максимальну переробну спроможність навантажувальних і розвантажувальних пунктів відправника і одержувача.
Приписами пункту 16б Правил користування вагонами і контейнерами визначено, що вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами: у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником (підпункт «б» пункту 16 викладено із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства транспорту та зв'язку №540 від 12.09.2005).
Дійсно, Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва у повідомленні від 07.03.2006 наголосив про зупинення з 28 лютого 2006 року дії окремих пунктів змін, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.09.2005р. №540 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства транспорту України», а саме: до підпункту «б» пункту 16 Правил користування вагонами, затверджених наказом Мінтрансу України від 25.02.1999 №113.
Між тим, зміст пункту 16б Правил у редакції наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.09.2005р. №540 залишається чинним.
Господарський суд звертає увагу на те, що за умовами пункту 6 договору №1/28 у редакції додаткової угоди від 17.07.2018 встановлений строк забирання вагонів локомотивом власника колії з передавальних колій станції Маріуполь-Сортувальний впродовж 4-х годин після закінчення передавальних операцій, що не пов'язано з фактом подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) відповідача.
Договір між Акціонерним товариством «Українська залізниця» та Приватним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (власник колії) щодо визначення максимальної переробної спроможності фронту навантаження (вивантаження) відповідача не укладався. При цьому укладені між сторонами договори не встановлюють максимальну переробну спроможність фронтів навантаження (вивантаження) комбінату.
В Акті обстеження під'їзної колії позивач і відповідач передбачили середньодобову кількість вагонів на станції Маріуполь-Сортувальний, яка становить 219 одиниць. При цьому умовами договору №1/28 від 28.02.2017 (зі змінами і доповненнями) та у вказаному Акті обстеження не встановлено будь-яких обмежень щодо мінімальної, максимальної кількості вагонів, що мають подаватись Залізницею на під'їзну колію Комбінату.
Умовами укладених між сторонами договорів, ні в Акті обстеження не передбачена заборона Залізниці подавати вагони (виставляти на передавальні колії станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці) у більшій від зазначеної середньодобової кількості.
Відтак, питання обсягу та кількості відправлених вантажів, що надходять на адресу одержувача, вирішуються між одержувачем та його контрагентами під час здійснення ними господарської діяльності та виконання укладених договорів без участі залізниці, тому залізниця не може і не повинна впливати на кількість, обсяг, періодичність направлення вантажів на адресу відповідача. Залізниця зобов'язана доставити прийнятий до перевезення вантаж у встановлений Правилами строк та видати його одержувачу.
Доводи відповідача щодо витрат додаткового часу для оформлення належної документації на підтвердження факту прибуття та неприбуття частини вантажу у 10 вагонах СМГС потягу №9543, у тому числі митного оформлення, не підтверджені будь-якими доказами.
Таким чином, на переконання господарського суду, відповідачем не доведено належними і допустимими доказами факт затримки вивезення вагонів потягу №9543 з передавальних колій станції Маріуполь-Сортувальний з вини Залізниці.
Зважаючи на викладені обставини, господарський суд відхиляє аргументи відповідача відносно того, що у даному випадку затримка вагонів сталася з причин, незалежних від ПрАТ «ММК ім. Ілліча».
Доводи відповідача щодо настання періоду затримки вагонів з вини вантажовласника тільки після закінчення терміну безоплатного зберігання вантажів, на переконання господарського суду, є непереконливими та ґрунтуються на власному помилковому тлумаченні норм чинного законодавства, оскільки виходячи з умов ст. 46 Статуту передбачено виключно термін безоплатного зберігання, норма не має відношення по порядку оплати користування вагонами, розрахунок та внесення якої здійснюється у порядку, встановленому Правилами користування вагонами і контейнерами (пункти 119-126 Статуту залізниць України). Згідно з п. 6 договору №1/28 від 28.02.2017, вагони, які здані власнику колії, забираються власником колії з передавальних колій впродовж 4 годин після закінчення передавальних операцій, у зв'язку з чим нарахування плати за користування вагонами здійснено на підставі пам'ятки про подавання вагонів №2176 та з урахуванням 4 годин, необхідних для вивезення прийнятого відповідачем вантажу з передавальної колії власним локомотивом. Відтак, плата за користування вагонами нараховується за весь час користування вагонами, в тому числі і за час затримки.
Плата за користування вагонами нараховується згідно з п. 15 Правил користування вагонами і контейнерами та Тарифного керівництва №1 розділ 5 «Ставки плати за користування вагонами і контейнерами залізниць», пункт 1.5 (таблиця №1) з урахуванням діючого коефіцієнта телеграфної вказівки №00019/ЦМ підпісн.№Ц-4/6-60/14-19 від 29.03.2019. Застосований позивачем коефіцієнт зазначений в наказі Міністерства інфраструктури України від 22.03.2019 №205 «Про внесення змін до Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги».
Відповідно до положень Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 №317 встановлена, зокрема, наступна ставка плати за користування вантажними вагонами перевізника: за 20 годин - 24,00грн, за 41 годину - 39,7грн у разі виконання однієї вантажної операції.
За затримку на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення власних та орендованих вагонів з вини одержувача, відправника або власника (орендаря) вагонів залізниці сплачується плата в розмірі 50 % від зазначених вище ставок.
За час простою відповідачеві нарахована плата за користування 43 власними вагонами у розмірі 2580,00грн, яка була внесена до відомості плати за користування вагонами (форма ГУ-46) №29079109р та 10 власними вагонами у розмірі 363,00грн, яка була внесена до відомості плати за користування вагонами (форма ГУ-46) №29079111р.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що позивачем надано до суду декілька розрахунків вказаної суми, а саме, у змісті позовної заяви безпосередньо та окремий розрахунок.
В окремому розрахунку, наданому позивачем останній визначає періоди простою:
43 власних вагонів з 12 год. 03 хв. 23.07.2020 по 15 год. 20 хв. 24.07.2020, що складає 27 год. 17 хв. (при округленні - 27 год.);
10 власних вагонів з 19 год. 31 хв. 23.07.2020 по 15 год. 20 хв. 24.07.2020, що складає 19 год. 49 хв. (при округленні - 20 год.).
Відповідно до наданого позивачем окремого розрахунку, ним за час простою нараховано відповідачу плати за користування:
43 власними вагонами потягу №9543 у розмірі 2580,00грн (без ПДВ), яка розрахована наступним чином: 39,7 х 3,023 = 120,014 х 50% = 60,007грн = 60,00грн х 43 вагонів = 2580,00грн (без ПДВ);
10 власними вагонами потягу №9543 у розмірі 363,00грн (без ПДВ), яка розрахована наступним чином: 24 х 3,023 = 72,552 х 50% = 36,276грн = 36,30грн х 10 вагонів = 363,00грн (без ПДВ).
Загальна сума плати за користування 53 вагонами з урахуванням ПДВ зазначена позивачем у позовній заяві та складає 3531,60грн.
Контррозрахунок відсутній.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок, судом встановлено, що останній здійснений методологічно та арифметично правильно, загальна сума плати за користування 53 вагонами з урахуванням ПДВ за визначені періоди складає 3531,60грн.
Відповідачем не представлено доказів сплати коштів у якості плати за користування спірними вагонами.
Зважаючи на викладене, позовні вимоги щодо стягнення з ПРАТ «ММК ім. Ілліча» плати за користування вагонами підлягають задоволенню в розмірі в сумі 3531,60грн.
Щодо заявлених позивачем позовних вимог про стягнення з відповідача збору за зберігання вантажу 53 вагонів потягу №9543 у розмірі 10821,12грн, суд зазначає про таке.
Пунктом 46 Статуту залізниць України визначено, що на одержувача покладено обов'язок прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Вказаний термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Порядок зберігання вантажів та нарахування у зв'язку із цим відповідного збору визначено Правилами зберігання вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (далі - Правила №644).
Термін граничного зберігання починається з моменту вивантаження вантажу (контейнера з вагона) засобами залізниці або з моменту подачі вагона під вивантаження засобами одержувача. Якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені п. 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу. (п.п 4, 5 Правил №644).
Згідно з п. 8 Правил №644, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) сплачується після закінчення терміну безоплатного зберігання незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
Отже, за умовами наведених вище приписів Статуту та Правил обов'язок щодо сплати збору за зберігання вантажів покладається на одержувача (вантажоодержувача, вантажовласника) у разі, якщо ним було допущено прострочення у вивезенні вантажу з місця загального користування в межах терміну безоплатного користування, та у разі затримки залізницею вантажів у вагонах з вини одержувача незалежно від місця затримки зі спливом терміну безоплатного зберігання.
При цьому, термін безоплатного зберігання обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача.
Згідно наданого позивачем розрахунку, ним заявлено до стягнення з відповідача збір за зберігання вантажу 43 власних вагонів потягу №9543 у розмірі 9017,60грн (без ПДВ), який розрахований наступним чином:
4 (збір за кожну добу) х 2979 (нетто у 43 вагонах) х 1 (кількість діб зберігання вантажу з урахуванням того, що у всіх випадках неповна доба зберігання вантажу округлюється до повної) х 3,023 (коефіцієнт) = 9017,60грн.
Сума збору за зберігання вантажу з урахуванням ПДВ зазначена позивачем у позовній заяві та складає 10821,12грн.
Контррозрахунок відсутній.
Матеріалами справи встановлено, що 43 вагонів з вантажем - вугілля, які прибули на станцію призначення Маріуполь-Сортувальний у складі потягу №9543, були віднесені на відповідальність вантажоотримувача - ПРАТ «ММК ім. Ілліча» 23.07.2020 о 08:03 год., які фактично забрані вантажовласником з передавальних колій залізничної станції 24.07.2020 о 15:20 год.
Вказаний фактичний час перебування вагонів на передавальних коліях залізничної станції визнається відповідачем і підтверджений документально в установленому порядку.
Таким чином, суд доходить висновку, що безкоштовний термін зберігання вантажу розпочався з 24-ої години 23.07.2020 та закінчився, відповідно, о 24-ій годині 24.07.2020.
Враховуючи, що відповідачем забрані вагони з передавальних колій залізничної станції 24.07.2020 о 15:20год., тобто, у безкоштовний термін зберігання, останнім не порушені положення пункту 46 Статуту залізниць України.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про безпідставність вимог позивача в частині стягнення з відповідача збору за зберігання вантажу 43 вагонів потягу №9543 у розмірі 10821,12грн, відтак, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Зважаючи на викладене, проаналізувавши встановлені обставини у справі, оцінивши докази, які надані на їх підтвердження, за своїм внутрішнім переконанням, в їх сукупності та взаємозв'язку, виходячи із загальних засад господарського законодавства, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення вимог Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про стягнення додаткової плати за користування вагонами у розмірі 3531,60грн. Решта позовних вимог задоволенню не підлягає.
Розподіл судових витрат
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судовий збір, відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про стягнення додаткових зборів і плат у розмірі 14352,72грн - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (адреса місцезнаходження: 87504, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця Левченка, будинок 1; код ЄДРПОУ: 00191129) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (адреса місцезнаходження: Україна, 03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5; код ЄДРПОУ: 40075815) в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (адреса місцезнаходження: 84400, Донецька обл., місто Лиман, вулиця Привокзальна, будинок 22; код ЄДРПОУ: 40150216) плату за користування вагонами в сумі 3531,60грн, судовий збір у розмірі 558,55грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 15.04.2021.
Повний текст рішення складено та підписано 20.04.2021.
Рішення господарського суду може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.М. Устимова