Ухвала від 20.04.2021 по справі 904/6735/20

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про результати розгляду заяви

конкурсного кредитора про грошові

вимоги до боржника у справі про банкрутство

20.04.2021м. ДніпроСправа № 904/6735/20

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУКЛА", м. Дніпро

до боржника Приватного акціонерного товариства "НАСІННЕВЕ", м. Дніпро

про визнання грошових вимог

Суддя Мартинюк С.В.

за участю секретаря судового засідання Ільєнко В.Ю.

Представники:

Від ініціюючого кредитора: Волова О.В., дов. №08/01-19-1 від 08.01.2019, адвокат;

Від боржника: не з'явився;

Розпорядник майна ПрАТ "Насінневе": не з'явився;

Від ТОВ "ДУКЛА": не з'явився;

Від ТОВ "Консалтингова компанія "Агроцентр-Україна": не з'явився;

Від ТОВ "Агрофірма ім. М.О. Посмітного": не з'явився; адвокат

Від ТОВ "ПРИВАТ-АЛЬЯНС": не з'явився;

Від ТОВ "Білозірське-Агро": не з'явився;

Від ТОВ "Новоселівка-Агро": не з'явився;

Від ТОВ "Машівка-Агро-Альянс": не з'явився;

Від ТОВ "Слобожанське-Агро": не з'явився;

Від ТОВ "Приват-Агро 2": не з'явився;

Від ТОВ "Дніпровський елеватор": не з'явився;

Від ТОВ "Лада Фінанс": не з'явився;

Від ТОВ "Бірум": не з'явився;

Від ТОВ "ЦУКОРПРОМ": не з'явився;

Від ТОВ "Кам'янський елеватор": не з'явився;

Від ГУ ПФУ в Дніпропетровській області: не з'явився; адвокат

Від АТ КБ "ПРИВАТБАНК": Бондаренко В.О., дов. №5078-К-О від 20.11.2018, адвокат.

ВСТАНОВИВ:

15.12.2020 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Насінневе" на підставі ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2020 прийнято заяву Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Насінневе" до розгляду в підготовчому засіданні на 28.12.2020.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2021 відкрито провадження у справі №904/6735/20 за заявою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" (49100, Дніпропетровська область, м. Дніпро, узвіз Кодацький, б. 2; ідентифікаційний код 33248430) про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАСІННЕВЕ" (49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 12, каб. 15; ідентифікаційний номер юридичної особи 00387080). Призначено розпорядником майна боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю “НАСІННЕВЕ” арбітражного керуючого Чичву Олега Сергійовича.

25.01.2021 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі інтернет Господарським судом Дніпропетровської області здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “НАСІННЕВЕ”, №65802.

28.01.2021 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУКЛА" надійшла заява про визнання конкурсних грошових вимог до боржника у розмірі 6 586 490, 46 грн. та судового збору у розмірі 4 204, 00 грн.

Ухвалою господарського суду від 02.02.2021 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУКЛА" до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю “НАСІННЕВЕ” про визнання грошових вимог у розмірі 6 586 490, 46 грн. та судового збору у розмірі 4 204, 00 грн. по справі про банкрутство №904/6735/20 прийнято до розгляду в попередньому судовому засіданні на 16.03.2021.

02.03.2021 до господарського суду від розпорядника майна надійшло повідомлення про результати розгляду кредиторських вимог, які визнано в повному обсязі.

12.03.2021 до господарського суду надійшли пояснення кредитора до заяви з додатковими вимогами до боржника.

Ухвалою господарського суду від 16.03.2021 відкладено розгляд грошових вимог ТОВ "Дукла" та оголошено перерву у попередньому засіданні до 13.04.2021.

Ухвалою господарського суду від 13.04.2021 грошові вимоги ТОВ "Дукла" відкладено та оголошено перерву до 20.04.2021.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши присутніх в судовому засіданні учасників справи, встановлено наступне.

Між ТОВ “ДУКЛА” (Зберігач) та ПРАТ “НАСІННЕВЕ” (Поклажодавець) укладено Договір зберігання № 16/11-2016Н від 16.11.2016, відповідно до умов якого Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання Товар в асортименті і кількості вказаній в Актах прийому-передачі до даного Договору.

Вартість послуг Зберігача по даному Договору складає 10,00 грн. з урахуванням ПДВ за один тонно-день.

Даний договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.03.2017.

За невиконання умов даного договору Сторони несуть відповідальність у поряд передбаченому чинним законодавством України.

Між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 від 16.11.2016 до Договір зберігання № 16/11-2016Н від 16.11.2016, відповідно до якої, Сторони дійшли згоди частину Договору зберігання № 16/11-2016Н від 16.11.2016 викласти у наступній редакції: “Сторони дійшли згоди, що строк позовної давності щодо зобов'язань сторін за цим Договором додатковими угодами до Договору, в тому числі у випадку нарахування штрафних санкції прострочення виконання зобов'язань, становить п'ятнадцять років.

При простроченні Поклажодавцем виконання грошового зобов'язання перед Зберігачем на строк більше 3 (трьох) календарних днів, розмір процентів, встановлений ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується в розмірі 360 % процентів річних.

ПРАТ “НАСІННЕВЕ” не виконало своїх грошових зобов'язань перед ТОВ “ДУКЛА” за Договором зберігання № 16/11-2016Н від 16.11.2016.

Заборгованість ПРАТ “НАСІННЕВЕ” перед “ДУКЛА” за Договором зберігання № 16/11-2016Н від 16.11.2016 становить 59 588,32 грн., із яких 3961,10 грн. - основний борг;1 244,03 грн. - інфляційні витрати; 54 383,19 грн. - розмір річних.

Між ТОВ “ДУКЛА” (Орендодавець) та ПРАТ “НАСІННЕВЕ” (Орендар) укладено Договір № 28/10/16Н від 28.10.2016, відповідно до умов якого Орендодавець зобов'язує передати Орендарю в тимчасове платне володіння та користування транспортний засіб, також зобов'язується забезпечити своїми силами його керування та технічну експлуатацію, а Орендар зобов'язується сплачувати Орендодавцю орендну плату.

Розмір орендної плати визначається виходячи з фактичного часу роботи та простою ТЗ. При цьому, вартість однієї години роботи ТЗ складає 1 529,16 грн.

Даний договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2017.

За невиконання умов даного договору Сторони несуть відповідальність у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Між цими ж сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 від 28.10.2016 до Договору № 28/10/16Н від 28.10.2016, відповідно до якої, Сторони дійшли згоди замінити абзац частини 8 Договору № 28/10/16Н від 28.10.2016: “У разі прострочення сплати орендних платежів Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення виконання зобов'язань, від суми заборгованості за кожний день прострочки.” на абзац: “Сторони дійшли згоди, що строк позовної давності щодо зобов'язань сторін за цим Договором, додатковими угодами до Договору, в тому числі у випадку нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, становить п'ятнадцять років.

При простроченні Орендарем виконання грошового зобов'язання перед Орендодавцем на строк більше 3 (трьох) календарних днів, розмір процентів, встановлений ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується в розмірі 360 % процентів річних.”.

ПРАТ “НАСІННЕВЕ” не виконало своїх грошових зобов'язань перед ТОВ “ДУКЛА” за Договором № 28/10/16Н від 28.10.2016.

З огляду на вищевикладене заборгованість ПРАТ “НАСІННЕВЕ” перед ТОВ “ДУКЛА” за Договором № 28/10/16Н від 28.10.2016 становить 6 526 902,14 грн., з яких: 534 173,97 грн. - основний борг; 107 740,86 грн. - інфляційні витрати; 5 884 987,31 грн. - розмір річних.

З огляду на вищевикладене, у ТОВ “Дукла” наявні грошові вимоги до ПРАТ “НАСІННЕВЕ” на загальну суму 6 586 490,46 грн.

У судовому засіданні представник АТ КБ "Приватбанк" просив повністю відхилити вимоги даного кредитора по нарахованих процентах, посилаючись на те, що умова договору щодо підвищених процентів має ознаки фраудаторного правочину, такого, що порушує права інших кредиторів.

Розглянувши усні заперечення представника АТ КБ "Приватбанк" щодо необхідності зменшення розміру чи повного відхилення процентів, нарахованих кредитором за неналежне виконання грошових зобов'язань у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, господарський суд дійшов висновку про необхідність їх відхилення з огляду на таке.

Згідно зі ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.

Кодекс України з процедур банкрутства є спеціальним законом, що регулює відносини неплатоспроможності, він не містить норм, які б надавали право господарському суду при розгляді грошових вимог зменшувати розмір процентів, які сторони погодили в договорі як міру відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Виходячи із системного аналізу ст.ст. 1, 47 Кодексу України з процедур банкрутства стосовно визначення грошового зобов'язання, господарський суд прийшов до висновку про те, що сума процентів, нарахованих у відповідності до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, входить до основної заборгованості з віднесенням до 4 черги задоволення.

Штрафними санкціями є неустойка (штраф, пеня), вони враховуються в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов'язань і задовольняються в 6 чергу, лише в ліквідаційній процедурі.

Статтею 233 Господарського кодексу України регулюються питання зменшення штрафних санкцій. Так, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

З огляду на те, що проценти річних не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, застосування положень ст. 233 Господарського кодексу України при розгляді грошових вимог у справі про банкрутство є неможливим.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Матеріалами справи про банкрутство підтверджується, що ні правочин в цілому, ні окремі його положення, що стосуються встановлення розміру процентів, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, у встановленому порядку не визнані недійсними на час розгляду грошових вимог у попередньому судовому засіданні по даній справі про банкрутство.

Кредиторам у справі про банкрутство, яким є АТ КБ "Приватбанк", арбітражному керуючому статтею 42 Кодексу України з процедур банкрутства надано право на оспорення правочинів боржника протягом здійснення провадження у справі про банкрутство. Цим правом ні кредитор, ні арбітражний керуючий не скористалися.

Господарський суд не наділений правом за своєю ініціативою визнавати недійсними правочини в цілому чи їх окремі положення незалежно від підстав.

Згідно зі ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Положення ст. 526 Цивільного кодексу України (Недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання) передбачають, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України (Загальні умови виконання зобов'язання) передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Також, у ч.1. ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 625 ЦК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, частиною першою цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У частині другій зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І “Загальні положення про зобов'язання” книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.

Зазначена норма передбачає, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов'язання, має компенсаційний, а не штрафний характер.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто такі проценти є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов'язань.

Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Приписи статті 625 ЦК України про три проценти річних, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються в разі, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто в разі якщо в договорі не зазначено розміру процентів, цивільно-правова відповідальність за порушення грошового зобов'язання настає на підставі вимог закону, а саме статті 625 ЦК України. Якщо в договорі позики чи кредитному договорі встановлено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшена плата за користування позикою (кредиту), слід вважати іншим розміром процентів, встановленим договором відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Таким чином, стаття 625 ЦК України надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, встановити інший, ніж три проценти річних, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили іншого розміру процентів річних.

Судом встановлено, що у відповідності до внесених додатковими угодами змін до договорів, передбачено, що при простроченні Покупцем виконання грошового зобов'язання перед Постачальником на строк більше 3 (трьох) календарних днів, розмір процентів, встановлений ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується в розмірі 360 % процентів річних

Указані виплати процентів річних, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, не є процентами за користування чужими грошима в розумінні статті 536 цього Кодексу, а є гарантією належного виконання грошового зобов'язання.

Підвищені проценти за статтею 625 ЦК України встановлені й узгоджені самими сторонами.

Зазначені проценти входять до складу основного боргу. Чинне цивільне законодавство не передбачає можливості суду зменшувати основний борг. Тому не може бути зменшено і розмір процентів, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.

З урахуванням наведених норм матеріального права можна зробити висновок, що обумовлені сторонами в пункті 5 угоди про добровільне погашення заборгованості проценти річних не можуть бути зменшені за аналогією неустойки (пені) на підставі частини третьої статті 551 ЦК України, також не може бути відмовлено в їх стягненні тільки з тих підстав, що їх розмір або загальний розмір заборгованості є неспівмірним до суми основного боргу, оскільки їх стягнення не залежить від задоволення вимог про стягнення основного боргу, який до дня ухвалення судового рішення може бути виплачено.

При цьому необхідно керуватися тими мотивами, що сторони в договорі є рівними. У даному випадку обидві сторони є юридичними особами з однаковим правовим статусом. Між сторонами не існує правовідносин підпорядкування чи управління.

Також суд виходить з визнання боржником в повному обсязі нарахованих кредитором відсотків річних. Крім того, не доведено зловживання кредитора при визначенні процентів за статтею 625 ЦК України під час укладення договору про добровільне погашення заборгованості.

Якщо рівні сторони при здійсненні господарської діяльності визначили проценти за статтею 625 ЦК України в договорі, то такі проценти можуть бути переглянуті лише і виключно у випадку або зловживання стороною, на користь якої вони сплачуються, своїм привілейованим становищем, або визнання в цій частині умов договору недійсними у разі, якщо чинився протиправний тиск на одну зі сторін, чи в інших, передбачених законом випадках, якщо одна зі сторін діяла незаконно чи недобросовісно, чи штучно створила умови для такого стягнення.

Вимоги ТОВ “Дукла” є конкурсними, оскільки заборгованість виникла до відкриття провадження у справі про банкрутство.

Щодо постанови Великої Палати Верховного Суду по справі №904/417/18 від 18.03.2020, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з вищезазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду по справі №904/417/18 від 18.03.2020, судом було зменшено розмір відсотків річних, передбачених умовами договору, з посиланням на неспівмірність заявлених до стягнення сум та враховано сплачену в повному обсязі, після відкриття провадження у справі, суму заборгованості.

Господарський суд бере до уваги те, що в спірних правовідносинах суму заборгованості не сплачено, а щодо боржника відкрито провадження у справі про банкрутство, що взагалі ставить під сумнів можливість повного погашення заборгованості. Крім того, Великою Палатою Верховного Суду було зменшено розмір відсотків річних при розгляді спору в позовному провадженні, в той час як наразі розглядається заява про визнання грошових вимог у справі про банкрутство.

За таких обставин, господарський суд не вбачає підстав для застосування до даних правовідносин позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові по справі №904/417/18 від 18.03.2020.

За змістом положень статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Згідно ч.1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

За змістом частини 1 статті 64 Кодексу України з процедур банкрутства кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому:

1) у першу чергу задовольняються: вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати працюючим та звільненим працівникам банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов'язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, які направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідна допомога, належна працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин, та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі; вимоги щодо виплати заборгованості із компенсації збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішень Європейського суду з прав людини, постановлених проти України; вимоги кредиторів за договорами страхування; витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді; витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їхніх коштів;

2) у другу чергу задовольняються: вимоги із зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації у ліквідаційній процедурі відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування України за громадян, які застраховані в цьому фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов'язань із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, крім вимог, задоволених позачергово, з повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування України, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);

3) у третю чергу задовольняються: вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом;

4) у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою;

5) у п'яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства;

6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.

Зазначені вимоги є конкурсними, оскільки виникли до дати відкриття провадження у справі про банкрутство.

Грошові вимоги ТОВ “Дукла” залишаються повністю неоплаченими з боку Боржника.

З огляду на обґрунтованість вимог, викладених в заяві ТОВ “Дукла”, яка подана до господарського суду в межах строку, визначеного приписами ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, дійшов висновку щодо наявності підстав для визнання його конкурсним кредитором з грошовими вимогами до боржника на суму 6586490,49 грн. та 4540,00 грн. витрат по сплаті судового збору, яка підлягає погашенню у наступному порядку:

- 1 черга - 4 540, 00 грн (витрати по сплаті судового збору);

- 4 черга - 6586490,46 грн. (заборгованість)

Керуючись ст.ст. 2, 73-74, 76-79, 86, 91, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 45, 64 Кодексу України з процедур банкрутства, суд

УХВАЛИВ:

Визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дукла" до Приватного акціонерного товариства "НАСІННЕВЕ" (49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 12, каб. 15; ідентифікаційний номер юридичної особи 00387080) на суму 4 540, 00 грн. (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 6 586 490,46 грн. (заборгованість) - 4 черга задоволення вимог кредиторів.

Ухвала набирає законної сили - 20.04.2021 та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідних положень ГПК України, до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Суддя С.В. Мартинюк