вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
21.04.2021м. ДніпроСправа № 904/637/21
За позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ
до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, м. Дніпро
про стягнення заборгованості в сумі 44 883 грн. 39 коп. за договором відшкодування витрат споживача за використану електричну енергію від 15.11.2019 № 158-ТУ-10-БМЕС-19/Ю
Суддя Рудь І.А.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 02.02.2021 № 02/318 в якому просить стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області заборгованість за період з лютого по грудень 2020 в сумі 44 883 грн. 39 коп., відповідно до умов договору відшкодування витрат споживача за використану електричну енергію від 15.11.2019 № 158-ТУ-10-БМЕС-19/Ю.
В обґрунтування позовних вимог посилається на порушення відповідачем умов спірного договору в частині своєчасного внесення плати за спожиту електроенергію.
Ухвалою господарського суду від 08.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в матеріалах справи документами.
18.02.2021 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву від 17.02.2021 № б/н, в якому проти задоволення позову заперечував та зазначив, що ГУНП є бюджетною установою, яка фінансується за рахунок Державного бюджету України. Враховуючи, що кошторисом ГУНП на 2019 рік не передбачено кошти на оплату за надані послуги щодо постачання електроенергії Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд «Акціонерного товариства «Українська залізниця», відповідач вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
01.03.2021 позивач подав до суду відповідь на відзив від 25.02.2021 № 02/634, в якій зазначив, що відповідачем помилково вказано у відзиві період спірної заборгованості, оскільки позивач просить стягнути борг за період з лютого 2020 по грудень 2020, а не за 2019 рік. Крім того, вважає, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Згідно зі ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Також судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
У пункті 3 постанови № 11 від 17.10.2014 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" визначено, що розумним, зокрема вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).
При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.
З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
15.11.2019 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі виробничого структурного підрозділу “Криворізьке територіальне управління” Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (споживач) та Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області (субспоживач) укладено договір відшкодування витрат споживача за використану електричну енергію від 15.11.2019 № 158-ТУ-10-БМЕС-19/Ю (надалі-договір), відповідно до п.1.1. якого споживач в особі виробничого структурного підрозділу «Криворізьке територіальне управління» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» акціонерного товариства «Українська залізниця» здійснює передачу субспоживачу до будівель за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг. вул. Залізничників, 1А (надалі - майно), електричну енергію, отриману від основних постачальників, а субспоживач відшкодовує витрати споживача за використану електричну енергію згідно з показниками лічильників.
Згідно із п. 1.2 договору субспоживач в особі Відділення поліції на станції Кривий Ріг Головний Криворізького відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області користується майном, яке знаходиться на балансі споживача, загальною площею 1185,9 кв. м та складається з:
- будівля ЛВВС ст. Кривий Ріг-Головний, 1073,10 кв.м, інв.№ 8830100001046;
- сарай ЛВВС ст. Кривий Ріг-Головний. 8.5 кв.м, інв.№ 8830100000172;
- гараж ЛВВС на 1 бокс ст. Кривий Ріг-Головний, 29,9 кв.м, інв.№ 8830100000703:
- гараж ЛВВС ст. Кривий Ріг-Головний. 74,4 кв.м. інв.№ 8830ї00000702.
Споживач за даним договором передає субспоживачу електричну енергію, отриману від основних постачальників, що надають послуги з постачання електроенергії та з розподілу електроенергії (п. 1.3 договору).
Пунктом 1.4. договору передбачено, що споживач передає електричну енергію субспоживачу для забезпечення потреб електроустановок субспоживача з дозволеною потужністю 100.5 кВт та у обсягах згідно з Додатком № 1 до договору «Обсяги постачання електричної енергії». Облік електроенергії, спожитої субспоживачем, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ. У разі порушення субспоживачем вимог нормативно-технічних документів щодо встановлення та експлуатації засобів обліку, їх покази не використовуються при розрахунках за спожиту електроенергію, а обсяги спожитої електроенергії визначаються основними постачальниками шляхом розрахунку.
Відповідно до п. 2.1 договору розрахунки за спожиту електричну енергію здійснюються за тарифами (цінами) основних постачальників.
Орієнтовна сума договору складає за тарифами, діючими на момент його укладення 33627,01 грн (тридцять три тисячі шістсот двадцять сім грн 01 коп.) з ПДВ, у тому числі ПДВ 20% - 5604.50 грн (п. 2.2. договору).
За умовами п. п. 2.3, 2.4 договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата за використану електричну енергію здійснюється субспоживачем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок споживач не пізніше 30 числа місяця, що настає за розрахунковим відповідно до діючих на момент оплати тарифів та фактичного об'єму спожитої електричної енергії в попередньому періоді згідно рахунків, наданих споживачем.
Пунктом 3.2 договору визначений обов'язок споживача щомісяця, не пізніше 25 числа наступного за звітним місяцем, надавати на підпис субспоживача акт здачі-приймання електричної енергії відповідно до фактично наданих основними постачальниками послуг та рахунок.
Згідно пп. 3.3.4 п. 3.4 договору субспоживач надає споживачу дані про кількість спожитої електричної енергії згідно з додатком № 3 до договору «Акт про використану активну (реактивну) електричну енергію» у термін, визначений у додатку № 2 до Договору «Графік зняття показників засобів обліку електричної енергії».
Відповідно до п. 8.1 договору цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2019. Сторони домовились, керуючись ст. 631 Цивільного кодексу України, що умови цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли з 01.05.2019 року.
Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 8.4 договору).
На виконання умов договору позивач у період з лютого по грудень 2020 включно здійснював передачу електроенергії до будівель та споруд відповідача, вартість якої за цей період склала 44 883 грн. 39 коп.
На виконання п. 3.2 договору позивачем направлені на адресу відповідача з супровідним листом від 18.03.2020 № 02/943 рахунок на оплату №084/883 від 29.02.2020 на суму 4782,82 грн., а також акт про використану активну (реактивну) електричну енергію за лютий 2020 року, які отримані відповідачем 24.03.2020 згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
З супровідним листом від 18.05.2020 № 02/1344 відповідачу направлено рахунок № 150/883 від 27.04.2020 на суму 3688,86 грн., акт про використану активну (реактивну) електричну енергію за березень 2020, рахунок № 181/883 від 15.05.2020 на суму 6495,78 грн. і акт про використану активну (реактивну) електричну енергію за квітень 2020, які отримані відповідачем 22.05.2020 згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
З супровідним листом від 02.07.2020 № 02/734 відповідачу направлено рахунок №217/883 від 30.06.2020 на суму 4517,72 грн. і акт про використану активну (реактивну) електричну енергію за травень 2020.
З супровідним листом від 28.07.2020 № 1997 відповідачу направлено рахунок № 245/883 від 21.07.2020 на суму 3335,84 грн. і акт про використану активну (реактивну) електричну енергію за червень 2020, які отримані відповідачем 03.08.2020 згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
З супровідним листом від 20.08.2020 № 02/2248 відповідачу направлено рахунок № 289/883 від 19.08.2020 на суму 2794,69 грн. і акт про використану активну (реактивну) електричну енергію за липень 2020, які отримані відповідачем 26.08.2020 згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
З супровідним листом від 17.09.2020 № 02/2473 відповідачу направлено рахунок № 314/883 від 16.09.2020 на суму 2932,34 грн. і акт про використану активну (реактивну) електричну енергію за серпень 2020, які отримані відповідачем 21.09.2020 згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
З супровідним листом від 16.10.2020 № 02/2805 відповідачу направлено рахунок № 362/883 від 16.10.2020 на суму 2940,88 грн. і акт про використану активну (реактивну) електричну енергію за вересень 2020, які отримані відповідачем 20.10.2020 згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
З супровідним листом від 19.11.2020 № 3111 відповідачу направлено рахунок № 404/883 від 17.11.2020 на суму 2835,23 грн. і акт про використану активну (реактивну) електричну енергію за жовтень 2020, які отримані відповідачем 24.11.2020 згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
З супровідним листом від 18.12.2020 № 3415 відповідачу направлено рахунок № 451/883 від 16.12.2020 на суму 5061,27 грн. і акт про використану активну (реактивну) електричну енергію за листопад 2020, які отримані відповідачем 23.12.2020 згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
З супровідним листом від 26.01.2021 № 02/255 відповідачу направлено рахунок № 25/883 від 26.01.2021 на суму 5497,96 грн. і акт про використану активну (реактивну) електричну енергію за грудень 2020 (а.с. 26-75).
Відповідач всупереч умовам договору не повернув підписані зі своєї сторони акти про використану активну (реактивну) електричну енергію за лютий - грудень 2020 включно, не направив жодних заперечень щодо спожитого обсягу електричної енергії за цей період та не відшкодував витрати позивача за використану електричну енергію.
Відповідачем суму заборгованості у розмірі 44 883 грн. 39 коп. не оплачено, що і є причиною виникнення спору.
Предметом доказування у справі є обставини укладання договору, виконання відповідачем обов'язку з відшкодування позивачу витрат за використану електричну енергію, наявність прострочення виконання такого обов'язку, строк дії договору тощо.
Доказів сплати відповідачем заборгованості у розмірі 44 883 грн. 39 коп. сторонами до матеріалів справи не надано.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору відшкодування витрат споживача за використану електричну енергію від 15.11.2019 № 158-ТУ-10-БМЕС-19/Ю є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.
За ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З урахуванням наданих позивачем доказів направлення на адресу відповідача рахунків, актів здачі-приймання електричної енергії у спірному періоді та умов п. 2.4 договору строк виконання зобов'язання відповідача з відшкодування витрат позивача за використану електричну енергію за період з лютого по грудень 2020 в сумі 44 883 грн. 39 коп. є таким, що настав.
Отже, порушення відповідачем умов спірного договору підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем належними та допустимими доказами.
Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 44 883 грн. 39 коп. заборгованості з відшкодування витрат позивача за використану електричну енергію за період з лютого по грудень 2020 - є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, судом відхиляються, оскільки не стосуються спірного періоду.
Щодо посилань відповідача на відсутність бюджетного фінансування на оплату наданих позивачем послуг за спірним договором господарський суд зазначає таке.
За змістом ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У ст. 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до ст.. 617 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику цього суду як джерело права.
У рішеннях Європейського Суду з прав людини від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (пункти 48 та 40 рішень відповідно).
Відсутність у боржника необхідних коштів або взяття ним зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не звільняє його від обов'язку виконати господарські зобов'язання. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 30.03.2020 у справі № 910/3011/19, від 03.04.2018 у справі № 908/1076/17.
Отже, посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування як на підставу невиконання своїх грошових зобов'язань є безпідставними та необґрунтованими.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (49101 м. Дніпро, вул. Троїцька, 20А, код ЄДРПОУ 40108866) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул.. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03035, м. Київ, вул. Льва Толстого, 61, код ЄДРПОУ 41149437) 44 883 грн. 39 коп. (сорок чотири тисячі вісімсот вісімдесят три грн. 49 коп.) заборгованості з відшкодування витрат позивача за використану електричну енергію за період з лютого по грудень 2020, 2 270 грн. 00 коп. (дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.
Повне рішення складено 21.04.2021
Суддя І.А. Рудь