пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
19 квітня 2021 року Справа № 903/153/21
Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Гримайла Олександра Петровича
та за присутності представників сторін:
від позивача: Масалов С.М. - адвокат (Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №133 від 01.06.1995р., Посвідчення адвоката України №133 від 01.06.1995р.)
від відповідача: Мартинюк О.М. - адвокат (Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №726 від 05.09.2012р., Ордер Серія АС №1016842 від 19.04.2021р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Адвоката (фізичної особи-підприємця) Масалова Сергія Миколайовича, с. Копачівка
до відповідача: Державного підприємства "Дослідне господарство "Перше Травня" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України", с. Копачівка
про стягнення 144 000 грн.
встановив: Адвокат (фізична особа-підприємець) Масалов Сергій Миколайович звернувся до господарського суду з позовом від 04.03.2021р. до Державного підприємства "Дослідне господарство "Перше Травня" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України" про стягнення 144 000 грн. заборгованості по оплаті наданих на підставі укладеного між сторонами 02.01.2020р. договору про представництво та надання правової допомоги (згідно актів приймання-передачі виконаних робіт №1 від 03.01.2020р. на суму 37 000 грн., №6 від 30.04.2020р. на суму 108 000 грн., №14 від 29.05.2020р. на суму 36 000 грн.) послуг.
Ухвалою від 09.03.2021р. відповідну позовну заяву було залишено без руху, постановлено позивачу впродовж 10 днів з дня вручення ухвали суду усунути встановлені при поданні позовної заяви недоліки.
Заява Адвоката (фізичної особи-підприємця) Масалова С.М. про усунення недоліків позовної заяви, подана у встановлений строк з долученими до матеріалів заяви відповідними підтверджуючими документами, надійшла до Господарського суду Волинської області 17 березня 2021 року.
Відтак, ухвалою Господарського суду Волинської області від 22.03.2021р. за вказаним позовом було відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 19.04.2021р., запропоновано учасникам судового процесу вчинити певні дії та надати суду відповідні додаткові матеріали.
08.04.2021р. до суду від відповідача надійшов відзив №45 від 08.04.2021р. на позовну заяву з обґрунтовуючими його документами та доказами надіслання останнього на адресу позивача, в котрому сторона позов заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду на таке.
У період з 02 по 22 лютого 2021 року на підприємстві відповідача Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області було проведено позапланову ревізію. Актом позапланової ревізії фінансово-господарської діяльності ДП "ДГ "Перше Травня" за період з 01.01.2018р. по 31.12.2020р. №070-22/00 від 01.03.2021р., складеним Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області, встановлено, що між ДП ДГ "Перше Травня", в особі директора Нікітіна В.Я. та адвокатом Масаловим С.М. укладено договори про представництво та надання правової допомоги від 02.09.2019р. та від 02.01.2020р. Предметами даних договорів є надання адвокатом правової допомоги (консультацій, роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичної особи, включаючи подання звітності до територіальних органів доходів і зборів, підготовка позовів і претензій). Відповідно до п. 2.3.1 договорів клієнт зобов'язаний сплатити гонорар адвокату в розмірі та в строк, погоджені між сторонами. Адвокат має право оскаржувати судові рішення (ухвали) до апеляційних судових інстанцій з правом їх підпису (п.2.2.8), вчиняти всі інші дії, передбачені чинним законодавством України для представництва інтересів клієнта, які, на думку адвоката, будуть доцільними для правильного і ефективного виконання цих договорів (п.2.2.10).
Пунктом 4.1 договору визначено, що гонорар адвоката погоджується за взаємною угодою сторін даного договору та підтверджується актом виконаних робіт, який є невід'ємною частиною договору.
Ревізією встановлено, що за даними бухгалтерського обліку ДП ДГ "Перше Травня" протягом ревізійного періоду відображено оплату за юридичні послуги із ФОП Масаловим С.М. на суму 147 400 грн., в тому числі: згідно платіжних доручень №150 від 11.10.2019р. на суму 37 000 грн., №276 від 03.12.2019р. на суму 36 400 грн., №291 від 06.12.2020р. на суму 37 000 грн. та №368 від 24.01.2020р. на суму 150 000 грн. (з яких 37 000 грн. за юридичні послуги).
Ревізією встановлено, що у вищевказаних актах приймання-передачі виконаних робіт обсяг наданих юридичних послуг адвокатом Масаловим С.М. для ДП ДГ "Перше Травня" не зазначено, а саме кількість годин консультацій та кількість підготовлених відгуків в суди.
За період з 01.01.2020р. по 31.05.2020р. в провадженнях судів всіх інстанцій була лише одна справа, а саме в Господарському суді Волинської області №903/241/20 за позовом ТОВ "ГЛОБАЛ АГРО" до ДП "ДГ "Перше Травня" про стягнення 947 691,14 грн., по якій адвокат Масалов С.М. підготував відзив.
Інших відзивів в період з 01.01.2020р. по 31.05.2020р. адвокатом Масаловим С.М. підготовлено не було, в зв'язку з відсутністю інших пред'явлених судових спорів.
Крім того, договір про представництво та надання правової допомоги від 02.01.2020р., на думку відповідача, не відповідає вимогам Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Так, посилаючись на положення ст.ст. 1, 26, 27, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", ст.ст. 626, 901, 903 ЦК України відповідач засвідчив, що договір про представництво та надання правової допомоги від 02.01.2020р. не визначає порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо.
Зміст цієї угоди (форма його виклад) не може свідчити про безумовну домовленість сторін про порядок обчислення гонорару та порядок його сплати, враховуючи, що відповідач заперечує визначений розмір гонорару. Міжнародним стандартом здійснення адвокатської діяльності є принципи чесності та добропорядної репутації адвоката, який відображений в етичних кодексах поведінки адвокатів та який розповсюджується на всі напрями професійної діяльності адвоката. Договір про надання правової допомоги має відповідати вимогам Закону та Правилам, а також визнаним міжнародним та національним стандартам надання правової допомоги.
Правові підстави для стягнення винагороди адвоката за надані послуги (гонорар) мають підтверджуватися належними та допустимими доказами, а саме договором про надання правової допомоги, письмовими документами про проведені розрахунки між сторонами договору.
У цій справі таких доказів позивач суду не надав, як і не надав будь-якого розрахунку на підтвердження обсягу виконаної ним роботи (фіксований розмір, погодинна оплата), а тому позов, на переконання відповідача, не підлягає до задоволення.
В судовому засіданні 19.04.2021р. позивач пред'явлені до відповідача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити останні в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Присутній в засіданні суду 19.04.2021р. представник відповідача, з посиланнями на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву, позовні вимоги заперечив, просив суд відмовити в їх задоволенні.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в засіданні суду позивача та представника відповідача, господарський суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку, що пред'явлений до відповідача позов підставний та підлягає до задоволення.
Викладена позиція суду пов'язана з наступними обставинами:
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 02 січня 2020 року між Адвокатом Масаловим Сергієм Миколайовичем (Адвокат) та Державним підприємством "Дослідне господарство "Перше Травня" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України" (Клієнт) було укладено договір про представництво та надання правової допомоги, згідно з п. 1.1. котрого предметом угоди є надання Адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги Клієнту (надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, включаючи подання звітності до територіальних органів доходів і зборів, підготовка позовів, претензій) у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані чи можуть бути пов'язані з представництвом прав та законних інтересів Клієнтів, захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів у судових органах всіх юрисдикцій та інстанцій з усіма необхідними для того повноваженнями, які надано позивачу, відповідачу, третій особі, цивільному позивачу та управління, іншими юридичними та фізичними особами, органами нотаріату, банками. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, що не заборонені законом.
У відповідності до п. 2.1. договору, Адвокат зобов'язується: надати правову допомогу, в тому числі, за окремими дорученнями Клієнта; представляти права і законні інтереси Клієнта в органах державної влади, місцевого самоврядування, перед третіми особами, а також в органах поліції та судах України та здійснювати професійну, діяльність Адвоката згідно з умовами цього Договору з усіма правами представника або захисника, які передбачені Цивільним процесуальним Кодексом України, Кримінальним процесуальним Кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, Господарським процесуальним Кодексом України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; під час здійснення адвокатської діяльності Адвокат зобов'язаний дотримуватись присяги адвоката України та прави адвокатської етики.
Згідно п. 2.3. договору, Клієнт зобов'язується: сплатити гонорар Адвокату в розмірі та в строк погоджені між сторонами; прийняти все виконане, що стосується доручення, а при відмові у прийнятті доручення згідно цього Договору, протягом 2-х днів після повідомлення про виконання доручення, письмово мотивувати таку відмову; інформувати Адвоката про всі документи та відомі обставини, які можуть мати суттєве значення для прийняття та виконання Адвокатом доручення відповідно до цього Договору; не вимагати виконання дій, що входять за межі професійних прав і обов'язків Адвоката.
Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2020 року. Цей Договір може бути розірваний згідно вимог чинного законодавства України (п.п. 3.1.-3.2. договору).
Відповідно до п. 4.1. угоди, гонорар Адвоката погоджується за взаємною угодою сторін Договору та підтверджується актом виконаних робіт, який є невід'ємною частиною Договору.
Договір про представництво та надання правової допомоги від 02.01.2020р. підписано сторонами та скріплено відтисками печаток господарюючих суб'єктів.
На виконання умов договору про представництво та надання правової допомоги від 02.01.2020 року Адвокатом Масаловим Сергієм Миколайовичем було надано, а Державним підприємством "Дослідне господарство "Перше Травня" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України" прийнято, передбачені угодою правові послуги на загальну суму 181 000 грн., що стверджується долученими до матеріалів справи оригіналами актів приймання-передачі виконаних робіт від 03.01.2020р. №1 на суму 37 000 грн., від 30.04.2020р. №6 на суму 108 000 грн., від 29.05.2020р. №14 на суму 36 000 грн., які також підписані сторонами та скріплені відтисками печаток господарюючих суб'єктів.
Відповідно до ст. ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.
Судом встановлено, що зазначені вище акти на надання адвокатом Масаловим С.М. відповідачу послуг по наданню правової допомоги та їх прийняття ДП "ДГ "Перше Травня" підписані сторонами, скріплені відтисками печаток суб'єктів господарювання, містять в собі визначені законодавством обов'язкові реквізити, в повному об'ємі відображають зміст та обсяг здійснених сторонами на їх підставі, господарських операцій.
Поруч з цим, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на рахунок позивача було сплачено 37 000 грн. в якості оплати послуг, наданих згідно акту приймання-передачі виконаних робіт від 03.01.2020р. №1 на суму 37 000 грн., що стверджується платіжним дорученням №368 від 24.01.2020р. на суму платежу 150 000 грн. з призначенням платежу: "оплата згідно рах. №1, №2 від 03.01.2020р. без ПДВ".
Відтак, відповідач взяті на себе згідно договору про представництво та надання правової допомоги від 02.01.2020р. зобов'язання в частині проведення з позивачем розрахунків по оплаті отриманих послуг, пов'язаних з наданням правової допомоги не виконав, їх вартість в повному об'ємі не оплатив, у зв'язку з чим на момент звернення кредитора до суду з відповідним позовом заборгував адвокату Масалову С.М. 144 000 грн.
Непроведення відповідачем належних розрахунків з позивачем виступило підставою для його звернення до господарського суду з позовом про примусове стягнення суми існуючої заборгованості.
Судом засвідчується, що визначена сума боргу не була сплачена відповідачем у період з відкриття судом провадження у даній справі і до дати проведення судового засідання по розгляду справи по суті.
Відповідно до ст. ст. 174, 181 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
В силу положень ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В даному випадку суд констатує, що відносини між адвокатом (фізичною особою-підприємцем) Масаловим Сергієм Миколайовичем та Державним підприємством "Дослідне господарство "Перше Травня" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України" носять договірний характер, укладений між ними договір про представництво та надання правової допомоги від 02.01.2020р. за своєю правовою природою є договором про надання послуг, вказаний договір предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, договірними сторонами змінений чи розірваний не був.
Судом також засвідчується, що предметом договору від 02.01.2020р. є надання адвокатом підприємству-відповідачу правової допомоги.
В аспекті викладеного суд засвідчує, що як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно адвоката (фізичної особи-підприємця) Масалова Сергія Миколайовича, останній здійснює підприємницьку діяльність за наступними видами: 69.10 Діяльність у сфері права (основний); 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи; 43.31 Штукатурні роботи; 43.91 Покрівельні роботи; 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 77.31 Надання в оренду сільськогосподарських машин і устаткування; 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів; 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 3 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").
За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України.
Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару.
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи-та інших критеріїв.
Адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Така правова позиція відображена і в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 06.03.2019р. по справі №922/1163/18.
В даному випадку сторони в пункті 4.1. договору від 02.01.2020р. визначили, що гонорар адвоката погоджується за взаємною угодою сторін даного договору та підтверджується актом виконаних робіт, який є невід'ємною частиною договору, з огляду на що суд не приймає до уваги твердження відповідача стосовно того, що договір про представництво та надання правової допомоги від 02.01.2020р. не визначає порядок обчислення гонорару та порядок його сплати.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 526, 527 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно приписів ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Встановлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов'язання, ЦК України покладає на неї обов'язок довести відсутність своєї вини. Особа звільняється від відповідальності лише в тому разі, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 17.05.2017 р. у справі №911/151/16).
Таким чином саме особа, яка порушила зобов'язання повинна довести відсутність своєї вини у вказаному порушенні в силу вимог вищевказаних норм законодавства.
В той же час, відповідачем в порушення приписів ст.74 ГПК України не доведено, що ним ужито усіх заходів для недопущення господарського правопорушення в частині оплати наданих адвокатом та отриманих підприємством послуг, погашення існуючої заборгованості за договором про представництво та надання правової допомоги від 02.01.2020р.
Уклавши вказаний вище договір та отримавши від позивача відповідні визначені у підписаних між сторонами актах приймання-передачі виконаних робіт послуги з правової допомоги, відповідачу було відомо про виникнення у підприємства обов'язку щодо оплати наданих послуг (виконаних та прийнятих робіт).
Невжиття відповідачем заходів, спрямованих на виконання свого зобов'язання за договором щодо оплати наданих послуг за своєю суттю є ухиленням від виконання господарського зобов'язання.
Разом з тим, в силу ст.ст. 6, 626 ЦК України, сторони є вільними у виборі контрагента та визначенні (погоджені) умов договору. При цьому відносини, що виникли між сторонами засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ч. 1 ст. 1 ЦК України), що регулюються актами цивільного законодавства України.
Судом встановлено, що долученими до матеріалів справи актами приймання-передачі виконаних робіт від 03.01.2020р. №1 на суму 37 000 грн., від 30.04.2020р. №6 на суму 108 000 грн., від 29.05.2020р. №14 на суму 36 000 грн. підтверджено прийняття ДП "ДГ "Перше Травня" виконаних адвокатом Масаловим С.М. за Договором про представництво та надання правової допомоги робіт на загальну суму 181 000 грн. Визначені акти підписані уповноваженими представниками сторін, скріплені печатками господарюючих суб'єктів, зауважень чи заперечень не містять, вказані у актах обсяги послуг відповідачем прийняті та суми відповідачем (вартість послуг) при цьому не оспорюються.
Відтак, на думку та переконання суду, з моменту підписання сторонами та скріплення відтисками печаток господарюючих суб'єктів зазначених вище актів приймання-передачі виконаних робіт у відповідача виник обов'язок з оплати отриманих на підставі останніх послуг.
Однак, визначений обов'язок відповідач виконав частково на суму 37 000 грн., заборгувавши таким чином позивачу 144 000 грн., що й виступило підставою для звернення останнього до суду за захистом своїх порушених та охоронюваних законом прав та інтересів.
Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути визнання права, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.
Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду.
У відповідності до ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
У розумінні зазначених приписів суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Процесуально-правовий зміст захисту права, закріпленого у Господарському процесуальному кодексі України, полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. (ст. 4 ГПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.
В аспекті викладеного суд констатує, що отримавши 19 березня 2021 року позовну заяву адвоката Масалова С.М. від 04 березня 2021 року (витяг із сайту Укрпошта про отримання відправлення долучено судом до матеріалів справи), яка була направлена позивачем на адресу відповідача цінним листом з описом вкладення 17.03.2021р., відповідач заборгованості не оплатив.
Сума заборгованості залишилась не оплаченою відповідачем і у період судового розгляду справи, натомість була заперечена боржником у відзиві на позовну заяву.
Судом в даному аспекті засвідчується, що у відзиві на позовну заяву в обґрунтування своїх заперечень на пред'явлений позов відповідач посилається лише на Акт Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області позапланової ревізії фінансово-господарської діяльності ДП "ДГ "Перше Травня" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України" за період з 01.01.2018р. по 31.12.2020р. від 01.03.2021р. №070-22/002.
При цьому, на думку та переконання суду, зазначений акт не може братись судом до уваги в якості доказу відсутності обов'язку відповідача по оплаті позивачу отриманих від останнього на підставі укладеного між сторонами договору про представництво та надання правової допомоги від 02.01.2020р. послуг, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем в повному розмірі підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами (договором, актами приймання-передачі виконаних робіт).
З огляду на викладене, враховуючи укладення між адвокатом Масаловим С.М. та ДП "ДГ "Перше Травня" договору про представництво та надання правової допомоги від 02.01.2020р., надання на виконання його умов відповідачу послуг з правової допомоги, прийняття послуг підприємством та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про повну підтвердженість пред'явлених до відповідача позовних вимог належними та допустимими доказами, наявність у адвоката Масалова С.М. правових підстав на звернення до суду з відповідним позовом про стягнення з боржника існуючої заборгованості.
Судом досліджено, що залишкова сума боргу 144 000 грн. включає в себе різницю вартості наданих позивачем послуг з надання правової допомоги в загальному розмірі 181 000 грн. за мінусом здійснених відповідачем часткових розрахунків з позивачем на суму 37 000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України" за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58) відповідно до котрої згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоячщою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.
Суд також приймає до уваги положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, хоч йому було створено усі можливості для надання заперечень та доказів в обґрунтування останніх, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве та вирішальне значення для правильного вирішення спору.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позовних вимог.
Інші доводи та заперечення відповідача судом розглянуті та відхилені, зокрема, як такі, що на результат вирішення спору - задоволення позовних вимог з наведених вище підстав, впливу не мають.
Згідно п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 2 статті 129 ГПК України визначено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Поруч з цим, Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до пунктів 9, 10 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю; позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Як вбачається з долученої до матеріалів справи копії Посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи Масалова Сергія Миколайовича Серії НОМЕР_1 від 05.12.2019р. позивач у даній справі є інвалідом 2 групи та постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеним до 1 категорії, а тому звільнений від сплати судового збору.
Враховуючи прийняття рішення про задоволення позовних вимог, а також те, що спір до суду було доведено з вини відповідача, суд вважає, що витрати, пов'язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), слід стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Перше Травня" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України" в доход Державного бюджету України у повному розмірі, що становить 2 270 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 5 Законом України "Про судовий збір", ст.ст. 13, 14, 73, 74, 75, 76-80, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Перше Травня" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України" (село Копачівка, вулиця Першотравнева, будинок 46, код ЄДРПОУ 00729310) на користь адвоката (фізичної особи-підприємця) Масалова Сергія Миколайовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) 144 000 грн. заборгованості.
3. Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Перше Травня" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України" (село Копачівка, вулиця Першотравнева, будинок 46, код ЄДРПОУ 00729310) в доход Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ 37993783; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету 22030106 (стягувач: Державна судова адміністрація України, вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795) 2 270 грн. судового збору.
4. Накази на виконання рішення суду видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне судове рішення
складено 21.04.2021р.
Суддя В. А. Войціховський