вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"08" квітня 2021 р. Cправа № 902/33/21
Суддя Господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом приватного підприємства "Паріс Ф", м.Вінниця
до державного підприємства Міністерства оборони України "Вінницьке інженерно-будівельне управління", м.Вінниця
про стягнення 521086 грн згідно договору підряду
за участю представника позивача: Давиденко Ю.В., діє на підставі ордера.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився.
11.01.2021 до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Приватного підприємства "Паріс Ф" про стягнення з державного підприємства Міністерства оборони України "Вінницьке інженерно-будівельне управління" 521086,00 грн заборгованості, нарахованої з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов Договору підряду на виконання сантехнічних робіт на об'єкті: Реконструкція житлового будинку по вул.П.Запорожця, 4 в м.Вінниця з прибудовою та надбудовою.ІІ черга" №02/04-2018 від 18.04.2018 в частині здійснення обумовлених платежів.
Ухвалою суду від 15.01.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/33/21, вирішено її розгляд здійснити за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання.
18.02.2021 на електронну адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, адресантом якого зазначено ДП Міністерства оборони України "Вінницьке інженерно-будівельне управління" та який просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи свою процесуальну позицію останній зазначає, що строк оплати за виконані роботи станом на дату подачі відзиву не настав. Оскільки в пункті 4.5 Договору сторони погодили оплату в строк 10 днів, з дня пред'явлення виконавчої документації. Проте, позивачем не надано відповідачу виконавчої документації передбаченої державними будівельними нормами та положеннями Договору, відповідно, вимоги по оплаті за виконані роботи є передчасною. Щодо заявленої до стягнення позивачем пені відповідач зазначає, що договором не передбачено її нарахування за несвоєчасну оплату.
Згідно довідки відповідального працівника апарату Господарського суду Вінницької області від 18.02.2021 вказаний відзив не містить електронного цифрового підпису.
Таким чином, щодо вказаного вище відзиву на позовну заяву суд зазначає наступне.
Згідно із ст.14 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу.
Статтею 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги" (ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг".
Відповідно до ст.6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З огляду на викладене, відсутність електронного цифрового підпису на відзиві робить неможливим ідентифікувати особу, що підписала та подала його.
Відповідно до ч.ч. 2 та 4 ст.170 Господарського процесуального кодексу України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.
Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Оскільки електронний відзив не містить ЕЦП, а тому не належить до офіційних документів, оригінал відзиву у паперовій формі на час проведення судового засідання до суду не надходив, а тому суд залишає його без розгляду.
09.03.2021 позивачем до суду подано відповідь на відзив в якому останній зазначає, що відповідно до змісту пунктів 4.1, 4.3, 4.5 Договору сторонами узгоджено, що оплата проводиться щомісячно та підставою для оплати є виставлений акт здачі-приймання робіт за формою КБ-2В. Таким чином, оскільки вся документація на виконані роботи передавалася разом із відповідними актами за формою КБ-2В, у всіх актах зазначені дати їх підписання сторонами, строк оплати настав у відповідні дати, визначені до кожного такого акту, відповідно. При цьому як на підставу стягнення пені позивач посилається на положення ч.1 ст. 230 та ч.2 ст. 343 ГКУ.
16.03.2021, судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 08.04.2021.
На визначену судом дату, 08.04.2021, представники сторін в судове засідання не з'явилися.
Поряд з тим, суд враховує, що 08.04.2021 від представника позивача надійшло клопотання від 08.04.2021 про проведення судового засідання за його відсутності. При цьому останній зазначає, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі.
Окрім того, 08.04.2021 на електронну адресу суду надійшло клопотання адресантом якого зазначено ДП Міністерства оборони України "Вінницьке інженерно-будівельне управління" та який просить суд оголосити перерву в судовому засіданні на інший день.
Згідно довідки відповідального працівника апарату Господарського суду Вінницької області від 08.04.2021 вказане клопотання не містить електронного цифрового підпису.
Таким чином, оскільки електронне клопотання не містить ЕЦП, а тому не належить до офіційних документів, оригінал клопотання у паперовій формі на час проведення судового засідання до суду не надходив, а тому суд залишає його без розгляду з підстав зазначених вище відносно відзиву.
Після закінчення судового розгляду, 08.04.2021, суд вийшов до нарадчої кімнати для прийняття судового рішення у даній справі.
В зв'язку з неявкою всіх учасників справи у судове засідання, яким завершився розгляд справи, суд долучив до матеріалів справи вступну та резолютивну частини рішення, без її проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
18.04.2018 між Державним підприємством Міністерства оборони України "Вінницьке інженерно-будівельне управління" (далі по тексту також Замовник, відповідач) та приватним підприємством "Паріс Ф" (далі по тексту також - Підрядник, позивач) укладено Договір підряду № 02/04-2018 на виконання сантехнічних робіт на об'єкті: "Реконструкція житлового будинку по вул.П.Запорожця, 4 в м.Вінниця з прибудовою та надбудовою. ІІ черга" (далі по тексту також - Договір).
Відповідно до статті 1 Договору Підрядник, в межах Договірної ціни згідно договірних об'ємів робіт, виконує за свій ризик власними та залученими силами внутрішні мережі опалення, водопроводу холодної та гарячої води, каналізації та пусконалагоджувальні роботи, здає доручені роботи Замовнику, усуває недоробки.
Договірна ціна робіт, що доручені Підряднику, складає 2 013 900,00 грн з урахуванням ПДВ (335650,00 грн) за ставкою діючою на момент виникнення податкового зобов'язання, згідно Договірної ціни та Договірних об'ємів робіт (статті 2 Договору).
Пунктом 3.1 статті 3 Договору встановлено, що тривалість виконання робіт становить 6 місяців. Разом з тим, у п. 3.2 Договору передбачено обставини, що перешкоджають виконанню робіт у встановленні строки не з вини Підрядника і дають йому право на їх зміну, зокрема, за які відповідає Замовник: зменшення розміру або відсутність фінансових ресурсів, заборгованість Замовника, яка перевищує 20 000,00 грн, несвоєчасне виконання зобов'язань, зміна проектної документації і виникнення додаткових робіт.
Згідно п. 3.4 статті 3 Договору продовження строків виконання робіт здійснюється на час дії обставин, які не залежать від діяльності Підрядника, з додаванням часу на поновлення робочого процесу і можливе перенесення робіт на більш сприятливий час.
Відповідно до умов п. 4.3 статті 4 Договору Замовник проводить оплату щомісячно, по факту виконаних робіт, згідно із представленої форми КБ-2В та попередню оплату на погоджене електрообладнання. Після пред'явлення виконавчої документації на виконанні роботи Замовник не пізніше 10 днів проводить остаточний розрахунок з Підрядником згідно Договору (п. 4.5 статті 4 Договору).
Здача-приймання робіт здійснюється у відповідності із діючими ДБН і правилами та оформлюються Актом здачі-приймання робіт (форма КБ-2В, КБ-3). Акт здачі-приймання робіт (форма КБ-2В, КБ-3) надається Замовнику не пізніше 25 числа поточного місяця. Замовник зобов'язаний прийняти роботи, виконані Підрядником, протягом п'яти діб з дня пред'явлення до виконання. Днем пред'явлення до приймання виконаних робіт є день передачі Замовнику акту КБ- 2В про виконані роботи, а саме 25 число поточного місяця (п.п. 6.1, 6.2, 6.6 статті 6 Договору).
На виконання умов Договору Підрядником виконані роботи на загальну суму 2 527 708,80 грн, які були прийняті Замовником, що підтверджується наступними обопільно підписаними документами:
1. Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, а також актами приймання виконаних будівельних робіт за травень 2018, підписаних уповноваженими представниками Сторін 31.05.2018 на суму 166 204,80 грн.;
2. Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, а також Актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2018, підписаних уповноваженими представниками Сторін 27.06.2018 на суму 421 174,80 грн.;
3. Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, а також Актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2018, підписаних уповноваженими представниками Сторін 31.07.2018 на суму 461 145,60 грн.;
4. Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, а також Актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2018, підписаних уповноваженими представниками Сторін 31.08.2018 на суму 492 832,80 грн.;
5. Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, а також Актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2018, підписаних уповноваженими представниками Сторін 28.09.2018 на суму 415 720,80 грн.;
6. Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, а також Актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2018, підписаних уповноваженими представниками Сторін 31.10.2018 на суму 340 340,40 грн.;
7. Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, а також актами приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2018, підписаних уповноваженими представниками Сторін 30.11.2018 на суму 134 606,40 грн.;
8. Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, а також актами приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018, підписаних уповноваженими представниками Сторін 29.12.2018 на суму 32 325,60 грн.
9. Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, а також Актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2019, підписаних уповноваженими представниками Сторін 31.05.2019 на суму 63 357,60 грн.
В свою чергу відповідач розрахувався за виконані роботи частково, на суму 2 238 130,50 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с.99 -108) у зв'язку із чим, відносно нього утворилася заборгованість у розмірі 289 578,30 грн.
18.09.2020 Позивач направив Відповідачу повідомлення про заборгованість, у якому вказав про існуючу заборгованість у розмірі 289 578,30 грн і просив здійснити остаточний розрахунок.
У відповідь на вказане звернення відповідач відреагував листом від 29.10.2020 № 45 в якому підтвердив наявність заборгованості у вказаному розмірі та, посилаючись на складну фінансову ситуацію, вказав на неможливість розрахунку. При цьому останній зобов'язався розпочати поступове погашення заборгованості перед ПП "Паріс Ф" з початком проведення Підприємством будівельно-монтажних робіт (орієнтовно березень-квітень 2021 року).
Поряд з тим, відповідач вказані зобов'язання не виконав у зв'язку із чим, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Враховуючи встановлені обставини, суд зважає на наступні законодавчі норми.
Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Беручи до уваги зміст договору укладеного між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору підряду, регулювання яких здійснюється в главі 61 "Підряд" Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).
У відповідності до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Вирішуючи питання щодо настання строку для виконання відповідачем зобов'язань в частині оплати вартості виконаних робіт суд враховує зміст п. 4.3. статті 4 Договору відповідно до якого Замовник проводить оплату щомісячно, по факту виконаних робіт, згідно представленої форми КБ_2В. Остаточний розрахунок з Підрядником згідно Договору, відповідно до п. 4.5. Договору, проводиться Замовником не пізніше 10 днів після пред'явлення виконавчої документації.
При цьому відповідно до положень п. 6.3 Договору сторони узгодили, перелік документації, що надається замовнику разом із актами на виконані роботи.
Таким чином, оскільки в матеріалах справи наявні обопільно підписані сторонами акти на виконані роботи у суду відсутні підстави вважати, що позивачем не було дотримано умови пункту 4.5 Договору. При цьому в матеріалах справи відсутні докази протилежного.
З викладеного слідує, що строк оплати за виконані позивачем роботи настав у відповідні дати, визначені до кожного такого акту, відповідно.
Враховуючи встановлені обставини, наведені вище приписи законодавства, відсутність доказів проведення відповідачем розрахунків за виконані позивачем роботи, суд вважає позовні вимоги про стягнення 289 578,30 грн заборгованості правомірними та обґрунтованими.
Окрім того, варто зазначити, що в матеріалах справи наявні обопільно підписані сторонами Акти звіряння розрахунків за період 18.04.2018- 31.07.2020 та за період 18.04.2018 - 31.08.2020, згідно із якими заборгованість відповідача становить 289 578,30 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 25 366,00 грн 3% річних та 36 737,19 грн інфляційних втрат суд зазначає наступне.
У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Беручи до уваги викладене, а також те, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення замовником оплати вартості виконаних позивачем робіт суд вважає, що вимоги щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та нормам чинного законодавства.
При цьому перевіряючи періоди нарахування позивачем компенсаційних нарахувань судом встановлено, що останнім допущено помилку у визначенні початку прострочення відповідачем грошових зобов'язань.
Так, згідно змісту п.4.5. Договору остаточний розрахунок з Підрядником проводиться Замовником не пізніше 10 днів після пред'явлення виконавчої документації. Таким чином, оскільки акти приймання виконаних будівельних робіт обопільно підписано сторонами, вказаний строк обраховується з моменту їх підписання.
Здійснивши перевірку правильності розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних в межах періодів, визначених позивачем із врахуванням викладених вище обставин, а також положень ч.5 ст.254 ЦК України, за допомогою калькулятора інформаційно-правової системи "ЛІГА:ЗАКОН" судом встановлено, що визначені позивачем суми компенсаційних нарахувань не перевищують розмір встановлений судом.
Враховуючи вказані обставини, вимоги позивача про стягнення компенсаційних нарахувань підлягають повному задоволенню, а саме: інфляційні втрати в розмірі 36737,19 грн та 3 % річних в розмірі 25 366,00 грн.
Також судом розглянуті позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 169404,15 грн у зв'язку із чим слід зазначити наступне.
Так, вказані вимоги позивачем обґрунтовані з посиланням на положення ч. 1 ст. 230 ГК України відповідно до якого штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Окрім того, позивач як підставу нарахування пені зазначає положення ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, відповідно до якого платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Надаючи оцінку обґрунтованості вказаних позовних вимог суд враховує позицію Касаційного господарського суду Верховний Суд, викладену в постанові від 05.09.2019 у справі № 908/1501/18, відповідно до якої:
"За змістом частини 2 статті 217 Господарського кодексу України слідує, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які в силу частини 1 статті 230 ГК України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.
Отже, законодавець пов'язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов'язань саме з умовами їх встановлення за договором за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій".
Поряд з тим, суд констатує, що сторони в Договорі підряду № 02/04-2018 від 18.04.2018 не передбачили в його умовах можливість стягнення пені, як виду відповідальності замовника за невиконання ним грошового зобов'язання.
Разом з тим, частиною 2 статті 343 Господарського Кодексу України на яку посилається позивач, визначено максимальний дозволений до застосування сторонами розмір штрафної санкції за порушення грошових зобов'язань. Однак, саме зобов'язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, який встановлює можливість і не передбачати будь-яких санкцій за порушення строків розрахунку.
Таким чином, у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача пені, нарахування якої не погоджено в договірному порядку та прямо не передбаченому законом.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Положення ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України передбачають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідач не подав до суду докази, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили б про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлені до стягнення нарахування.
З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
За правилами ст.129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 8, 13, 14, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з державного підприємства Міністерства оборони України "Вінницьке інженерно-будівельне управління" (вул.Стрілецька, 17, м.Вінниця, 21007, код ЄДРПОУ 24967623) на користь приватного підприємства "Паріс Ф" (вул.Можайського, буд.19Б, м.Вінниця, 21032, код ЄДРПОУ 30836753) 289578,30 грн - основного боргу; 25366,00 грн - 3 % річних; 36737,19 грн - інфляційних втрат та 5275,22 грн - судового збору.
3. В позові в частині стягнення пені в розмірі 169404,15 грн відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст. 256, 257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 19 квітня 2021 р.
Суддя Нешик О.С.
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2 - представнику позивача - адвокату Давиденко Ю.В. (вул.Соборна, 38, оф.303, м.Вінниця, 21050);
3 - відповідачу (вул.Стрілецька, 17, м.Вінниця, 21007)