проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"19" квітня 2021 р. Справа № 905/2067/20
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І. , суддя Шутенко І.А.
за участю секретаря Новікової Ю.В.
за участю представників сторін:
позивача - адвокат Зеркін А.С., ордер, свідоцтво № 3430 від 31.08.2017,
відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача (вх. 708 Д/1) на рішення господарського суду Донецької області від 08.02.2021, ухвалене у приміщенні вказаного суду суддею Аксьоновою К.І., повний текст якого складено 08.02.2021 року, у справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “EUTIT-UA”, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область ,
до: Товариства з обмеженою відповідальністю “Миронівська теплова електроцентраль”, смт. Миронівський, Донецька область ,
про стягнення пені у сумі 299836,56грн, 3% річних у сумі 76878,97грн, інфляційних втрат у сумі 69365,33грн, всього 446080,86грн,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “EUTIT-UA”, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю “Миронівська теплова електроцентраль”, смт. Миронівський, Донецька область, про стягнення пені у сумі 299836,56грн, 3% річних у сумі 76878,97грн, інфляційних втрат у сумі 69365,33грн, всього 446080,86грн (з урахуванням уточнень позовних вимог).
Рішенням господарського суду Донецької області від 08.02.2021 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “EUTIT-UA”, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, до Товариство з обмеженою відповідальністю “Миронівська теплова електроцентраль”, смт. Миронівський, Донецька область, про стягнення пені у сумі 299836,56грн, 3% річних у сумі 76878,97грн, інфляційних втрат у сумі 69365,33грн, всього 446080,86грн задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Миронівська теплова електроцентраль” (84791, Донецька область, смт. Миронівський, вул. Миру, б. 43, код ЄДРПОУ 42360523) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “EUTIT-UA” (50008, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Мелешкіна, б. 43Д, код ЄДРПОУ 31158639) пеню у сумі 299836,56грн, 3% річних у сумі 76878,97грн, інфляційні втрати у сумі 69365,33грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 6691,21грн.
Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду частково не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати в частині стягнення пені у сумі 299836,56 грн, ухвалити в цій частині нове рішення, про зменшення пені на 99%.
В обгрунтування апеляційної скарги вказує на те, що рішення суду першої інстанції не відповідає принципу верховенства права, оскільки не враховує баланс інтересів сторін договору та ступінь виконання зобов'язань. Зазначає, що на момент подання позову відповідач повністю розрахувався з позивачем за спірним договором, а втрати позивача покриваються у законодавчо встановлений спосіб - інфляційними та річними. На думку відповідача, додаткове стягнення пені не відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності. ТОВ «Миронівська ТЕЦ» виконує соціальну та інфраструктурну функцію, адже є єдиним підприємством теплопостачання населення, заборгованість якого за теплоносії на даний час складає понад 21 млн. грн.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2021 сформовано колегію Східного апеляційного господарського суду у складі: Сіверін В.І. - головуючий суддя, судді Терещенко О.І., Шутенко І.А.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.03.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача та призначено справу до розгляду на 19.04.2021 об 11:00.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 задоволено клопотання представника ТОВ “EUTIT-UA” про його участь у судовому засіданні 19.04.2021 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв'язку "EаsyCon".
Представники позивача у судовому засіданні 19.04.2021 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Відповідач не скористався правом участі представника у судовому засіданні апеляційної інстанції, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить зворотнє повідомлення про вручення ухвали суду.
За положеннями ст.42 Господарського процесуального кодексу України участь представника є правом, а не обов'язком учасника справи.
Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Законом України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” від 03.10.2017р. №2147-VIII викладено Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції, яка набрала чинності 15.12.2017р.
Згідно з приписами ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У відповідності до п.п. 1, 3 частини 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Східним апеляційним господарським судом встановлено наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 18.06.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю “EUTIT-UA” (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Миронівська теплова електроцентраль” (замовник) укладено договір підряду (ремонт на території замовника) №229-МиТЭЦ -ДЦ.
Відповідно до п.1.1., 1.4 договору підрядник зобов'язався на свій ризик, своїми силами та засобами, використовуючи свої матеріали й обладнання, за завданням замовника, виконати роботи з ремонту “Заміна золошлакопровода № 1” (код Робіт згідно з державним класифікатором продукції та послуг: 42.21) обладнання, його вузлів і комплектування, зазначених у специфікаціях, які підписані обома сторонами і є невіддільною частиною цього договору, а замовник зобов'язався прийняти та своєчасно оплатити виконані підрядником роботи.
Згідно з п.3.1 договору загальна сума договору визначається загальною сумою всіх додатків, які є невіддільною частиною цього договору. У будь-якому разі, загальна орієнтовна сума договору не повинна перевищувати суму, еквівалентну 2760014,40грн з ПДВ на дату укладання договору. Сума договору може бути збільшена шляхом підписання сторонами відповідної додаткової угоди після отримання письмового дозволу уповноваженого на те органу управління замовника.
У п.3.4 договору сторони визначили, що розрахунки за договором здійснюються замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника протягом 5 (п'яти) робочих днів з 60 календарного дня з дати підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт.
Сторони здійснюють приймання-передачу виконаних робіт з оформленням акту приймання-передачі виконаних робіт. Підрядник не пізніше ніж за 2 (два) робочі дні з моменту виконання робіт за відповідним додатком зобов'язаний підписати й передати замовнику два примірники акту приймання-передачі виконаних робіт (п.4.3 договору).
Відповідно до п.6.9 договору у разі несвоєчасної оплати виконаних робіт замовник, на письмову вимогу підрядника сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.
Згідно з п.8.1 договору, він може бути скріплений печатками сторін, набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2019, а в частині виконання зобов'язань - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, що виникли під час дії договору.
З матеріалів справи вбачається, що в межах договору №229-МиТЭЦ-ДЦ від 18.06.2019 між сторонами підписано специфікацію №1 (додаток №1 до договору) якою погоджено перелік, вартість робіт у розмірі 2760014,40 грн, та термін виконання робіт.
На виконання умов договору №229-МиТЭЦ-ДЦ від 18.06.2019, позивач виконав роботи “Заміна золошлакопровода №1”, а відповідач прийняв їх без зауважень, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт №01 за вересень 2019 на суму 1341042,00грн та №02 за вересень 2019 на суму 1417000,80грн, а також довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за вересень 2019 від 30.09.2019 на суму 2758042,80грн, підписаними представниками обох сторін.
За наслідком виконання робіт підрядником виставлено замовнику рахунок на оплату №EU130 від 30.09.2019 на суму 2758042,80 грн.
З огляду на невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати за виконані позивачем роботи за договором №229-МиТЭЦ-ДЦ від 18.06.2019 рішенням Господарського суду Донецької області від 08.09.2020 у справі №905/1003/20 були задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “EUTIT-UA” та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Миронівська теплова електроцентраль” на користь позивача заборгованість у розмірі 2758042,80 грн та судовий збір в сумі 41370,64 грн.
Вказане рішення Господарського суду набрало законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України 15.10.2020.
На виконання рішення Господарського суду Донецької області від 08.09.2020 у справі №905/1003/20 видано наказ №905/1003/20 від 26.10.2020 про примусове виконання рішення.
З відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань судом встановлено, що замовником, Товариством з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Миронівська теплова електроцентраль” 03.11.2020 змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю “Миронівська теплова електроцентраль”.
Як зазначено позивачем, заборгованість за договором №229-МиТЭЦ-ДЦ від 18.06.2019, присуджена до стягнення рішенням Господарського суду Донецької області від 08.09.2020 у справі №905/1003/20 була сплачена відповідачем 11.11.2020 та 12.11.2020, що підтверджується платіжними дорученнями №1750 від 11.11.2020 на суму 1250,73 грн, №1763 від 11.11.2020 на суму 196667,05 грн, №1775 від 12.11.2020 на суму 2601495,66 грн, у загальній сумі 2758042,80грн.
Враховуючи несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань в частині погашення заборгованості у розмірі 2758042,80 грн, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню за період 07.12.2019 - 06.06.2020 у сумі 299836,56грн, 3% річних за період 07.12.2019 - 10.11.2020 у сумі 76878,97грн та інфляційні втрати за період грудень 2019 - жовтень 2020 у сумі 69365,33грн.
Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України).
В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України, за якою зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
За положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами ( ст.629 Цивільного кодексу України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ( ст.610 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч.2 ст.193, ч.1 ст.216 та ч.1 ст.218 Господарського кодексу України за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарського кодексу України, іншими законами та договором.
За змістом ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. При цьому, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Факт порушення з боку відповідача умов договору підряду №229-МиТЭЦ-ДЦ від 18.06.2019 в частині повної та своєчасної оплати виконаних позивачем робіт у встановлений п.3.4 договору №229-МиТЭЦ-ДЦ від 18.06.2019 строк - протягом 5 (п'яти) робочих днів з 60 календарного дня з дати підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт, а саме до 06.12.2019 включно, встановлений рішенням Господарського суду Донецької області від 08.09.2020 у справі №905/1003/20.
За приписами ст.75 Господарського процесуального кодексу України дане судове рішення має преюдиціальне значення, а встановлені ним факти повторного доведення не потребують.
Разом з тим чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення, отже наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.
Отже з огляду на наявний факт порушення з боку відповідача умов договору підряду №229-МиТЭЦ-ДЦ від 18.06.2019 в частині повної та своєчасної оплати виконаних позивачем робіт у встановлений п.3.4 договору №229-МиТЭЦ-ДЦ від 18.06.2019 строк - протягом 5 (п'яти) робочих днів з 60 календарного дня з дати підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт, а саме до 06.12.2019 включно, кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання, що відбулось 12.11.2020.
Перевіривши правильність нарахування позивачем 3% річних за заявлений позивачем період з 07.12.2019 по 10.11.2020 та інфляційних втрат за період грудень 2019 - жовтень 2020, з урахуванням умов договору, прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, а також порядку розрахунків, колегія суддів зазначає про обгрунтованість вимог позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 69365,33 грн та 3% річних у розмірі 76878,97 грн.
Також, позивач просив суд стягнути з відповідача 299836,56грн пені за порушення строків оплати.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Штрафними санкціями, в розумінні ст.230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом статті 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (п.6 ст.232 Господарського кодексу України).
Пеню нараховано позивачем на підставі п.6.9 договору, яким встановлено, що у разі несвоєчасної оплати виконаних робіт замовник, на письмову вимогу підрядника сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.
Як вже зазначалось, факт порушення з боку відповідача умов договору підряду №229-МиТЭЦ-ДЦ від 18.06.2019 в частині повної та своєчасної оплати виконаних позивачем робіт у встановлений п.3.4 договору №229-МиТЭЦ-ДЦ від 18.06.2019 строк - протягом 5 (п'яти) робочих днів з 60 календарного дня з дати підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт, а саме до 06.12.2019 включно, встановлений рішенням Господарського суду Донецької області від 08.09.2020 у справі №905/1003/20.
Як встановлено судом заборгованість за договором №229-МиТЭЦ-ДЦ від 18.06.2019 у загальній сумі 2758042,80грн остаточно була погашена відповідачем 12.11.2020.
Перевіривши розрахунок пені за заявлений позивачем період, колегія суддів вважає, що розрахунок здійснений з дотриманням вимог п.6 ст.232 Господарського кодексу України; разом з цим за розрахунком суду пеня складає більшу суму, ніж заявлена позивачем, а тому з урахуванням ч.2 ст.237 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, господарським судом правомірно задоволено позов щодо стягнення пені у сумі 299836,56 грн.
Щодо заявленого відповідачем у справі клопотання про зменшення розміру пені на 99%, слід зазначити наступне.
Згідно з положеннями статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Право суду, при прийнятті рішення, зменшувати розмір неустойки, що підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, передбачене також частиною 3 ст.551 Цивільного кодексу України, згідно з якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Аналіз приписів зазначених статей дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлену до стягнення суму пені пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення пені, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. При цьому обов'язок доведення існування обставин, зокрема майнових та інших інтересів сторін, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Отже, зменшення пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обґрунтувань, наведених учасниками справи, таке зменшення не є обов'язком суду. Наведена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 916/188/17, від 19.09.2019 зі справи № 904/5770/18.
Водночас, ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України та іншими нормами чинного законодавства України не визначено переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено пеню, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 76, ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення пені, тому відповідне питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
В обґрунтування клопотання про зменшення на 99% розміру пені відповідач, зокрема, вказує на те, що його фінансовий стан є скрутним, суму основного боргу сплачено, інфляційні нарахування є великими та компенсують всі негативні наслідки для кредитора, виплата пені в повному обсязі негативно вплине на роботу підприємства.
На підтвердження скрутного фінансового становища відповідачем надано до апеляційної скарги статзвітність про оплату населенням житлово-комунальних послуг за січень 2021.
Дослідивши вказані документи, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що вказана статзвітність не є беззаперечним доказом знаходження відповідача у тяжкому фінансовому стані.
З огляду на таке, колегія суддів вважає обгрунтованими висновки місцевого господарського суду про не надання відповідачем належних та достатніх доказів в підтвердження існування виняткових обставин, за наявності яких може бути зменшено розмір стягуваної пені, зокрема, знаходження у тяжкому фінансовому стані або виникнення інших суттєвих негативних наслідків для відповідача у зв'язку із сплатою неустойки в установленому договором розмірі.
Крім того, колегія суддів зауважує, що за приписами ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідачем свідомо підписано договір №229-МиТЭЦ-ДЦ від 18.06.2019, погодивши всі істотні умови договору, зокрема, щодо порядку та строків внесення оплати за виконані роботи та сплати пені за прострочення оплати, відповідач взяв на себе зобов'язання належним чином виконувати умови підписаного сторонами договору.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши наявні в матеріалах справи докази та обставини справи в їх сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення клопотання про зменшення суми пені на 99%.
Європейським судом з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (Заява N4909/04) вказано, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010(Заява N4241/03) Європейським Судом зазначено, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
З огляду на наведене, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані та не підтверджуються належними та допустимими доказами.
Твердження заявника апеляційної скарги про неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду Донецької області від 08.02.2021 у справі № 905/2067/20.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд рішення господарського суду Донецької області від 08.02.2021 у справі № 905/2067/20 покладаються на заявника.
Керуючись ст. ст. 129, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу відповідача на рішення господарського суду Донецької області від 08.02.2021 у справі № 905/2067/20 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 08.02.2021 у справі № 905/2067/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 21.04.2021.
Головуючий суддя В.І. Сіверін
Суддя О.І. Терещенко
Суддя І.А. Шутенко