вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" квітня 2021 р. Справа№ 910/4436/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Доманської М.Л.
суддів: Верховця А.А.
Гарник Л.Л.
за участю секретаря судового засідання Звершховська І.А.
та представників учасників провадження у даній справі відповідно до протоколу судового засіданні від 14.04.2021 у даній справі,
розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1
на рішення господарського суду міста Києва від 21.09.2020
у справі №910/4436/19 ( суддя Чеберяк П.П.)
за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобуд" (Відповідач-1)
Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" (Відповідач-2)
Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Латанюк Інни Альфредівни (Відповідач-3)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційний альянс"
про визнання договору іпотеки частково недійсним
в межах справи № 910/23859/16
за заявою Публічного акціонерного товариства "УКРГАЗБАНК"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобуд" (ідентифікаційний код 31482028)
про банкрутство
Рішенням господарського суду міста Києва від 21.09.2020 у справі №910/4436/19 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_1 звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю і ухвалити нове рішення, яким визнати недійсним іпотечний договір від 18.09.2007 №371д, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Латанюк I.A., в частині передачі в іпотеку Публічному акціонерному товариству "Акціонерному комерційному банку "Київ" квартири номер АДРЕСА_1 та зобов'язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Латанюк I.A. зняти заборону відчуження нерухомого майна на квартиру номер АДРЕСА_1 . Стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача судовий збір, сплачений позивачем.
Також в апеляційній скарзі скаржник просить суд витребувати належним чином засвідчені копії:
1) у Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобуд" договору про участь у будівництві від 30.03.2007 №3003/09/69-6, укладеного між ТОВ "Компанія з управління активами "Інвестиційний альянс" та ТОВ "Екобуд", з відповідними додатками (в тому числі Додаток № 1),
2) у Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційний альянс" договору про участь у будівництві від 30.03.2007 №3003/09/69-6, укладеного між ТОВ "Компанія з управління активами "Інвестиційний альянс" та ТОВ "Екобуд", з відповідними додатками (в тому числі Додаток № 1);
3) в Господарському суді м. Києва, з матеріалів справи 910/23859/16 про банкрутство ТОВ "Екобуд" договору про участь у будівництві від 30.03.2007 №3003/09/69-6, укладеного між ТОВ "Компанія з управління активами "Інвестиційний альянс" та ТОВ "Екобуд", з відповідними додатками (в тому числі Додаток № 1).
Апеляційна скарга мотивована порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що судом першої інстанції помилково не враховано, що отримання права приватної власності, згідно з відповідним свідоцтвом, підтверджує той факт, що на час укладання іпотечного договору від 18.09.2007 №371д квартира АДРЕСА_2 , була проінвестована та закріплена за ТОВ «Компанія з управління активами «Інвестиційний альянс» на умовах Договору про участь у будівництві від 30.03.2007 №3003/09/69-6 та, в свою чергу, закріплена за ОСОБА_1 на умовах Договору відступлення права вимоги (цесії) від 01.03.2008 №19/122 та Договору резервування приміщення від 01.03.2008 №69-6/12, за наслідком чого ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право приватної власності. Окрім того, скаржник посилається на ст. 204 ЦК України, та зазначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, тобто, в Україні діє презумпція правомірності правочину, та жодною стороною вищевказані правочини не оскаржувалися. У подальшому, позивачу стало відомо, що 18.09.2007 між Акціонерним комерційним банком «Київ» та ТОВ «Екобуд» було укладено іпотечний договір майнових прав, що був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Латанюк І.А. за реєстровим номером 371д. Зазначений договір, в частині передачі в іпотеку Публічному акціонерному товариству «Акціонерному комерційному банку «Київ» квартири номер АДРЕСА_3 , є недійсним з огляду на наступне. Об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, може бути предметом іпотеки, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому. Крім того, необхідною передумовою для укладення відповідачем-1, ТОВ «ЕКОБУД», спірного договору іпотеки є наявність в нього права на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна в майбутньому. Скаржник зазначає, що в даному випадку станом на 18.09.2017 право на набуття у майбутньому права власності на квартиру АДРЕСА_2 відповідно до договору інвестування від 30.03.2007 №3003/09/69-б належало не ТОВ «ЕКОБУД», а «Компанії з управління активами «Інвестиційний Альянс»», а тому ТОВ «ЕКОБУД» не мав права укладати договір іпотеки щодо зазначених майнових прав. У подальшому, «Компанія з управління активами «Інвестиційний Альянс»» за договором цесії від 01.03.2008 №19/122 відступила позивачу права вимоги за Договором про участь у будівництві від 30.03.2007 №3003/09/69-6, у зв'язку з чим позивач у встановленому порядку, в подальшому, набув права власності на зазначене у договорі нерухоме майно ( вищевказану квартиру).
11.01.2021 до Північного апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства "УКРГАЗБАНК" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що скаржником всупереч вимогам ч. 1 ст. 74 ГПК України не доведено, що на час укладення Іпотечного договору від 18.09.2007 квартира АДРЕСА_2 була проінвестована та закріплена за ТОВ «Компанія з управління активами «Інвестиційний Альянс» на умовах договору про участі у будівництві від 30.03.2007 №3003/09/69-б. На момент укладання Договору цесії від 01.03.2008 №19/22 Іпотечний договір майнових прав від 18.09.2007 між ТОВ «ЕКОБУД» та ПАТ АКБ «Київ» вже був укладений та нотаріусом Латанюк І.А. було внесено до реєстру відповідні відомості.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 у даній справі викладене в апеляційній скарзі клопотання ОСОБА_1 про витребування документів задоволено, витребовано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобуд" засвідчену копію договору про участь у будівництві від 30.03.2007 №3003/09/69-б, укладеного між ТОВ "Компанія з управління активами "Інвестиційний альянс" та ТОВ "Екобуд", з відповідними додатками (в тому числі Додаток № 1). Витребовано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційний альянс" засвідчену копію договору про участь у будівництві від 30.03.2007 №3003/09/69-б, укладеного між ТОВ "Компанія з управління активами "Інвестиційний альянс" та ТОВ "Екобуд", з відповідними додатками (в тому числі Додаток № 1). Витребовано у господарського суду міста Києва матеріали справи №910/23859/16 про банкрутство ТОВ "Екобуд", у тому числі копію договору про участь у будівництві від 30.03.2007 №3003/09/69-б, укладеного між ТОВ "Компанія з управління активами "Інвестиційний альянс" та ТОВ "Екобуд", з відповідними додатками (в тому числі Додаток №1). Розгляд апеляційної скарги відкладено.
15.02.2021 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду на виконання вимог ухвали від Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/23859/16 про банкрутство ТОВ "Екобуд".
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2021 у даній справі розгляд апеляційної скарги відкладено та повторно витребовано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційний альянс" засвідчену копію договору про участь у будівництві №3003/09/69-б від 30.03.2007, укладеного між ТОВ "Компанія з управління активами "Інвестиційний альянс" та ТОВ "Екобуд", з відповідними додатками (в тому числі Додаток № 1).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2021 у справі №910/4436/19 розгляд апеляційної скарги відкладено та повторно витребовано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційний альянс" засвідчену копію договору про участь у будівництві від 30.03.2007 №3003/09/69-б, укладеного між ТОВ "Компанія з управління активами "Інвестиційний альянс" та ТОВ "Екобуд", з відповідними додатками (в тому числі Додаток № 1).
19.03.2021 до Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги і проти задоволення позову в цілому, ліквідатор ТОВ «ЕКОБУД» пояснила, що у ліквідатора відповідача-1 відсутній договір про участь у будівництві від 30.03.2007 №3003/09/69-б, укладений між ТОВ "Компанія з управління активами "Інвестиційний альянс» (Інвестор) та ТОВ «ЕКОБУД» (Забудовник). Позивач зазначає, що пояснення представника відповідача-1, як і його намагання без поважної причини ухилитися від надання суду відповідного доказу вважає безпідставними, виходячи з того, що 30.03.2007 між ТОВ "Компанія з управління активами «Інвестиційний альянс» та ТОВ «ЕКОБУД», був укладений Договір про участь у будівництві №3003/09/69-6, відповідно умов якого, ТОВ «ЕКОБУД» передає, а ТОВ «Компанія з управління активами «Інвестиційний альянс» приймає на себе виконання функцій Замовника по будівництву житлового будинку, який складається з однієї 24-х поверхової секції та знаходиться за адресою м. Київ, вул. Ірпінський 69-б. Зазначений факт відповідачами не оспорюється. Зі змісту вищевказаного договору вбачається, що станом на 30.03.2007 між ТОВ "Компанія з управління активами "Інвестиційний альянс» (Інвестор) та ТОВ «Екобуд» (Забудовник) виникло зобов'язання, згідно з яким Забудовник передає, а Інвестор приймає на себе виконання функцій Замовника по будівництву житлового будинку. Забудовник, при цьому, зобов'язується, серед іншого, забезпечити набуття Інвестором прав власності на збудовані об'єкти інвестування, що входять до складу Житлового будинку. У подальшому, між ОСОБА_2 (цесіонарій) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвестиційний альянс» (цедент), було укладено Договір відступлення права вимоги (цесії) від 01.03.2008 №19/122. Згідно з п.1.1. вказаного договору, Цедент передає, а Цесіонарій приймає всі права вимоги за Договором про участь у будівництві від 30.03.2007 №3003/09/69-б. Згідно з п. 1.2. Цедент відступає Цесіонарію свої права та обов'язки на наступний об'єкт фінансування: Вид приміщення - АДРЕСА_4 ; Номер приміщення - 122, Поверх - 23; Кількість кімнат - 2 (двокімнатна): Загальна площа (м.кв.) - 85,14 м. кв. Таким чином, на думку позивача, з укладенням договору відступлення права вимоги від 01.03.2008 №19/122, відбулася заміна сторони у зобов'язанні, яке раніше існувало між ТОВ «Компанія з управління активами ''Інвестиційний альянс» та ТОВ «Екобуд» на підставі договору про участь у будівниитві від 30.03.2007 №3003/09/69-6. У зв'язку із заміною сторони, ТОВ «Екобуд» стало зобов'язаним забезпечити набуття права власності на збудовані об'єкти вже не перед ТОВ «Компанія з управління активами «Інвестиційний альянс», а перед Цессіонарієм, ОСОБА_1 .. В продовження хронології подій та на виконання договору відступлення права вимоги від 01.03.2008 №19/122, ТОВ «Компанія з управління активами «Інвестиційний альянс» направило на адресу ТОВ «ЕКОБУД» довідку (письмове повідомлення про відступлення права вимоги) від 01.03.2008 за вихідним №104 (знаходиться в матеріалах справи). В той же день, між ТОВ «ЕКОБУД» та ОСОБА_2 було укладено Договір резервування приміщення від 01.03.2008 №69-6/122 (знаходиться в матеріалах справи). З пункту 3.1 вказаного договору вбачається, що він укладений саме в межах договору про участь у будівництві від 30.03.2007 №3003/09/69- б та відповідно до договору відступлення права вимоги (цесії) від 01.03.2008 №19/122. Після сплати вартості квартири відповідачем-1 позивачу була видана довідка від 03.11.2011 за вихідним №122 про сплату 100 відсотків вартості квартири АДРЕСА_5 за Договором резервування приміщення від 01.03.2008 № 69-6/122. А у подальшому, відповідачем-1 було складено та видано позивачу Акт прийому - передачі квартири (як сукупності майнових прав) від 02.12.2014 №122 та Акт прийому - передачі документів для оформлення права власності на квартиру, за адресою АДРЕСА_6 - від 02.12.2011 №122. Крім того, відповідач передав позивачу ключи від квартири (всі підтверджуючи документи знаходяться в матеріалах справи). Отже, на думку позивача, вчиненням вищезазначених дій відповідач-1, ТОВ «ЕКОБУД», повністю виконало свої зобов'язання за договором про участь у будівництві №3003/09/69-б, і намагання відповідача-1 це заперечувати є безпідставними. Вказаний договір №3003/09/69-б був укладений між ТОВ "Компанія з управління активами «Інвестиційний альянс» (правонаступником якого щодо повного обсягу прав за цим договором є ОСОБА_2 відповідно до договору відступлення права вимоги від 01.03.2008 №19/122) та ТОВ «Екобуд» 30.03.2007, тобто ще до укладення іпотечного договору від 18.09.2007 №371д. Скаржник наголошує, що право на набуття у майбутньому права власності на квартиру АДРЕСА_2 відповідно до договору інвестування від 30.03.2007 №3003/09/69-6, спочатку належало «Компанії з управління активами «Інвестиційний Альянс» (у тому числі станом на 18.09.2007), а з укладенням договору про відступлення права вимоги від 01.03.2008 №19/122 позивачу - ОСОБА_2 . Тому 18.09.2007 ТОВ «ЕКОБУД» не мав права укладати іпотечний договір №371 щодо вказаних майнових прав. На користь вищенаведеного висновку свідчить також і те, що з моменту набуття ОСОБА_1 права власності на квартиру, минуло майже десять років. Відповідачі, будучи обізнаними про вказані обставини з численних судових рішень (копії знаходяться в матеріалах справи), жодного разу не намагалися оспорити вищевказані правочини у судовому порядку.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2021 у справі №910/4436/19 оголошено перерву у судовому засіданні та повторно витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційний альянс" засвідчену копію договору про участь у будівництві від 30.03.2007 №3003/09/69-6, укладеного між ТОВ "Компанія з управління активами "Інвестиційний альянс" та ТОВ "Екобуд", з відповідними додатками (в тому числі Додаток № 1).
В судове засідання 14.04.2021 з'явилися Арбітражний керуючий Белова О.А., представники Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" та скаржника, інші учасники справи не з'явились, про причини неявки в судове засідання не повідомили.
Учасники провадження про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином направленням на адреси місцезнаходження (місце проживання) учасників справи копії відповідної ухвали суду.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Частиною 11 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
В той же час за положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
Наведена правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №924/369/19.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд прийшов до висновку за можливе здійснювати розгляд скарги без участі певних представників учасників справи, що не з'явилися у судове засідання, так як вони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши представників учасників справи, колегія суддів прийшла до висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позову, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні господарського суду міста Києва перебуває справа №910/23859/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобуд" (суддя Пасько М.В.) на стадії процедури ліквідації, введеної постановою Господарського суду міста Києва від 16.01.2018.
Між Акціонерним комерційним банком "Київ" і ТОВ "Екобуд" (відповідач-1) було укладено кредитний договір від 12.09.2007 №76/07, за умовами якого Банк надає Товариству кредит на поповнення обігових коштів для здійснення статутної діяльності, пов'язаної з будівництвом нерухомості, в розмірі 18 000 000,00 грн. на умовах забезпеченості майновими правами на квартири в житловому будинку, що будується за адресою: АДРЕСА_6 . На забезпечення кредитного договору від 12.09.2007 №76/07 між Акціонерним комерційним банком "Київ" (правонаступником якого є ПАТ "АКБ "Київ") (далі-Банк) і ТОВ "Екобуд" (Іпотекодавець) було укладено Іпотечний договір майнових прав від 18.09.2007, що був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Латанюк Інною Альфредівною за реєстровим № 371д (даді - Іпотечний договір, Договір іпотеки).
За цим договором, відповідачем-1 було передано в іпотеку Банку майнові права на отримання у власність нерухомості, яка будується, а саме: майнові права на квартири загальною площею 5914,73 кв.м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_6 , і вказані в Додатку №1, що є невід'ємною частиною Договору іпотеки. Після завершення будівництва та отримання правовстановлюючих документів на зазначене нерухоме майно, предметом іпотеки будуть квартири, майнові права на які за цим договором є предметом іпотеки. Зазначений договір визначає порядок звернення стягнення на предмет іпотеки. У зв'язку з укладенням договору іпотеки нотаріусом були внесені відповідні записи до Державного реєстру іпотек, та до Єдиного державного реєстру заборон відчуження нерухомого майна та накладено на нього заборону.
Згідно з Додаткам №1, який є невід'ємною частиною Договору іпотеки майнових прав від 18.09.2007, приміщення, а саме: квартира №122, вул. Ірпінська, 69-б, м. Київ, є в переліку квартир, що передані в іпотеку (а.с.47-48 т.2 справи № 910/23856/126).
При цьому раніше між ТОВ "Компанія з управління активами "Інвестиційний альянс" (Інвестор) та ТОВ "Екобуд" (Забудовник) було укладено Договір про участь у будівництві від 30.03.2007 №3003/09/69-б (а.с.17-23 т.1 позовного провадження за позовом ОСОБА_1 в межах справи № 910/23856/126 ), відповідно до умов якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Забудовник передає, а Інвестор приймає на себе виконання функцій Замовника по будівництву Житлового будинку ( АДРЕСА_6 ), забезпечує повне фінансування Об'єктів фінансування (житлові та нежитлові приміщення в Житловому будинку) своїми або залученими коштами, а Забудовник зобов'язується збудувати належної якості Об'єкти інвестування, що входять до складу Житлового будинку, забезпечити введення його в експлуатацію та набуття Інвестором прав власності на збудовані Об'єкти інвестування, що входять до складу Житлового будинку при виконанні Інвестором умов цього Договору (п. 2.1).
Згідно з розділом 1 договіру про участь у будівництві від 30.03.2007 №3003/09/69-б об'єкт фінансування це житлове/нежитлове приміщення, яке розташоване в Житловому будинку, що складається з Одиниць нерухомості. Житловий будинок - відповідно до проектної документації житловий будинок, будівництво якого здійснюється у АДРЕСА_6 та який складається з 1 секції і 24 поверхів. Предметом договору від 30.03.2007 №3003/09/69-б є об'єкт фінансування - житловий будинок, що складається з будівельного номеру - 69-б, кількості поверхів - 24, загальної кількості квартир - 132, загальної житлової площи нежитлового приміщення - 958, 78 кв. м.
В подальшому, між позивачем (Цесіонарій) та ТОВ "Компанія з управління активами "Інвестиційний альянс" (Цедент) було укладено Договір про відступлення права вимоги (цесії) від 01.03.2008 №19/122, згідно умов якого Цедент передає, а Цесіонарій приймає всі права вимоги за Договором про участь у будівництві від 30.03.2007 №3003/09/69-б на об'єкт фінансування, а саме: квартиру АДРЕСА_2 .
Між відповідачем-1 та позивачем було укладено Договір резервування приміщення від 01.03.2008 №69-б/122, відповідно до умов якого відповідач-1 зобов'язався за умови належного виконання позивачем своїх зобов'язань, закріпити (здійснити резервування) та передати приміщення після введення в експлуатацію житлового будинку.
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобуд" (далі - відповідач 1), Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" (правонаступник - ПАТ «Акціонерний банк» «Укргазбанк») (далі - відповідач-2) та Приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Латанюк Інни Альфредівни (далі - відповідач 3) про:
- визнання недійсним іпотечного договору від 18.09.2007 №371д, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Латанюк Інною Альфредівною, в частині передачі в іпотеку публічному акціонерному товариству "Акціонерний комерційний банк "Київ" квартири номер АДРЕСА_1 ;
- зобов'язання приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Латанюк І. А. зняти заборону відчуження нерухомого майна на квартиру номер АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги мотивовані тим, що іпотекодавець за спірним договором станом на 18.09.2007, не був власником майнових прав на квартиру АДРЕСА_2 , оскільки зазначене майнове право, на підставі договору про участь у будівництві від 30.03.2007 №3003/09/69-б, вже належало Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційний альянс", який не надавав згоду на передачу цих майнових прав в іпотеку.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, керуючись ч. 4 ст. 75, ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 76 ГПК України, виходив з того, що 10.04.2018 господарським судом міста Києва у справі № 910/23859/16 ухвалене рішення яким: визнано недійсним іпотечний договір від 18.09.2007 №371д, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Латанюк Інною Альфредівною, в частині передачі в іпотеку Публічному акціонерному товариству "Акціонерному комерційному банку "Київ" квартири номер АДРЕСА_1 .; зобов'язано приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Латанюк І.А виключити відомості про обтяження іпотекою майнових прав на квартиру номер АДРЕСА_1 . Ухвалюючи вказане рішення, Господарський суд м. Києва виходив з того, що зазначені в іпотечному договорі від 18.09.2007 № 371д майнові права не могли бути предметом договору іпотеки тому, що така можливість з'явилася лише з 26.12.2008, з внесенням Законом 800-VI змін до частини 2 статті 5 Закону України "Про Іпотеку" №898-IV, а до цієї дати, об'єкти незавершеного будівництва не могли бути предметом іпотеки взагалі. В подальшому, дане рішення суду першої інстанції було скасовано постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2018 у даній справі. Суд апеляційної інстанції в наведеній постанові також встановив, що позивачем не було доведено, що на час укладання Іпотечного договору майнових прав від 18.09.2007 №371д, квартира АДРЕСА_2 була проінвестована та закріплена за ТОВ "Компанія з управління активами "Інвестиційний альянс" на умовах Договору про участь у будівництві від 30.03.2007 №3003/09/69-б. Суд першої інстанції зазначив, що вказані докази не були додані позивачем і до даного позову, що суперечить приписам ч. 1 ст. 74 ГПК України. Суд першої інстанції встановив, що з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що Іпотекодержателем на майнові права на квартири загальною площею 5914,73 кв.м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_6 , є ПАТ АБ "Укргазбанк" і на усе іпотечне майно накладена заборона, включаючи квартиру АДРЕСА_5 .
Північний апеляційний господарський суд не може погодитись з висновками суду першої інстанції та вважає їх необгрунтованими, з огляду на наступне.
Як вже зазначалось, між ТОВ "Компанія з управління активами "Інвестиційний альянс" (Інвестор) та ТОВ "Екобуд" (Забудовник) було укладено Договір про участь у будівництві від 30.03.2007 № 3003/09/69-б. Між ОСОБА_1 (Цесіонарій) та ТОВ "Компанія з управління активами "Інвестиційний альянс" (Цедент) було укладено Договір про відступлення права вимоги (цесії) від 01.03.2008 №19/122. Між відповідачем-1 та ОСОБА_1 було укладено Договір резервування приміщення від 01.03.2008 №69-б/122. На виконання своїх зобов"язань за вищевказаними договорами від 01.03.2008 №19/122 та від 01.03.2008 №69-б/122 позивач ( ОСОБА_1 ) сплатила 100% вартості квартири АДРЕСА_2 , про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка, видана ТОВ «Екобуд» від 02.11.2011 №122, що відповідачами не спростовано.
У зв'язку з виконанням позивачем своїх зобов'язань за вищевказанами договорами між забудовником ТОВ «Екобуд» та ОСОБА_1 (до зміни прізвища - ОСОБА_3 ) було складено акт прийому-передачі квартири від 02.12.2011 №122, в якому зазначено, що під майновими правами на квартиру сторони розуміють право покупця на реєстрацію квартири у власність після прийняття в експлуатацію завершеного будівництва житлового будинку.
Щодо доводів позивача про відсутність майнових прав на відповідну квартиру АДРЕСА_5 у ТОВ «Екобуд» станом на 18.09.2007 за наслідком передачі цих же майнових прав на вказану квартиру до ТОВ "Компанія з управління активами "Інвестиційний альянс" (забудовника) за вищещащначеним Договором від 30.03.2007 №3003/09/69-б, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Як вже зазначалось, судом апеляційної інстанції неодноразово витребовувалось у Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційний альянс" та ТОВ "Екобуд" засвідчена копія договору про участь у будівництві від 30.03.2007 №3003/09/69-6, укладеного між ТОВ "Компанія з управління активами "Інвестиційний альянс" та ТОВ "Екобуд", з відповідними додатками.
Натомість, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційний альянс" не виконало вимоги ухвал суду, та не навело поважних причин неподання витребуваних доказів.
Ліквідатор Товариство з обмеженою відповідальністю "Екобуд" пояснив, що ці докази надати не може, оскільки відповідачами йому ці документи не були передані.
Згідно з ч. 10 ст. 81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Питання визнання обставини, для з'ясування якої витребовувався доказ, має досліджуватися судами, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з'ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв'язок, у відповідності до статті 86 ГПК України.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).
Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суд має у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог норм процесуального права щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та не відповідає вимогам, зокрема пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Суд зобов'язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Як вбачається з матеріалів справи №910/23859/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобуд" та з Єдиного державного реєстру судових рішень, аналогічні спори вже були предметом розгляду в судах, у тому числі касаційної інстанції. Так, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.10.2013 у справі №6-28681св13 (у складі колегії суддів судової палати, головуючого судді Луспеника Д.Д., суддів: Закропивного О.В., Лесько А.О., Хопти С.Ф., Черненко В.А.) за позовом Особи-3 до ТОВ "Екобуд", ПАТ "Акціонерний комерційний банк"Київ", приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Особа-4 про визнання недійсним договору іпотеки від 18.09.2007 встановлено, що ТОВ «Екобуд» станом на 18.09.2007 не мало передбачених законом підстав для передачі майнових прав на об'єкт інвестування за угодою, а саме не володіло майновими правами на передану в іпотеку квартири та не було уповноважено позивачем на передачу в іпотеку майнових прав позивача на вказану квартиру. Зміст оспорюваного іпотечного договору від 18.09.2007, укладеного між відповідачами по справі (ТОВ "Екобуд", ПАТ "Акціонерний комерційний банк"Київ"), суперечить чинному законодавству, порушує права позивача, як інвестора та володільця предмета іпотеки - майнових прав на квартиру - об'єкт інвестування, а тому є недійсним в цій частині на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 205 ЦК України.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.01.2014 у справі №6-28681св13 (у складі колегії суддів судової палати, головуючого судді Кузнєцова В.О. судді: Карпенко С.О., Остапчука Д.О., Мартинюка В.І., Савченко В.О.) за позовом Особи-3 до ТОВ "Екобуд", ПАТ "Акціонерний комерційний банк"Київ", приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Особа-4 про визнання недійсним договору іпотеки від 18.09.2007 про передачу в іпотеку майнових прав на відповідну квартиру встановлено, що позивачу не було відомо про передачу в іпотеку майнових прав на спірну квартиру, своєї згоди чи повноважень на вчинення таких дій останній нікому не надавав. Таким чином, установивши, що майнові права на квартиру АДРЕСА_1, вартість якої була сплачена ОСОБА_3 на 100% за договором підряду, відповідно до положень Закону України «Про іпотеку» у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, не могли бути предметом застави, а відтак - ТОВ «Екобуд» неправомірно передало в іпотеку зазначені майнові права, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що договір іпотеки, який укладено без відома та згоди ОСОБА_3 на передачу майнових прав на спірну квартиру в іпотеку, порушує права останнього, як замовника за договором підряду і власника предмета іпотеки та згідно з вимогами ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 205 ЦК України є недійсним у цій частині.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.02.2014 у справі №6-53801св13 (у складі колегії суддів головуючого судді Закропивного О.В. судді: Лесько А.О., Луспеника Д.Д.) за позовом позовом Особи-4 до ТОВ "Екобуд", ПАТ "Акціонерний комерційний банк"Київ", приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Особа-5 про визнання частково недійсним договору іпотеки від 18.09.2007 залишено без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими визнано частково недійсним договір іпотеки від 18.09.2007, укладений між TOB «Екобуд» та ПАТ АКБ «КИЇВ», в частині передачі в іпотеку майнових прав на квартиру АДРЕСА_2, знято заборону відчуження нерухомого майна та вилучено запис із Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо зазначеної квартири, змінено запис у Державному реєстрі іпотек про обтяження майнових прав на квартири іпотекою на підставі того, що TOB «Екобуд» передано в іпотеку ПАТ АКБ «КИЇВ» майнові права на спірну квартиру без достатніх правових підстав, адже на час укладення договору іпотеки заставодавець, TOB «Екобуд», не мав майнових прав на дану нерухомість.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій бере участь особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З огляду на обставини, встановлені в вищевказаних судових рішеннях та наведені вище норми Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає встановленою ту обставину, що ТОВ «Екобуд» станом на 18.09.2007 не мало передбачених законом підстав для передачі в іпотеку майнових прав на об'єкт інвестування -вищевказану квартиру № 122 - за оспорюваним Іпотечним договором, а саме, не володіло майновими правами на передачу в іпотеку вищевказаної квартири та не було уповноважено на передачу в іпотеку майнових прав на вказану квартиру.
В процесі розгляду справи сторони доводили суду існування різних (протилежних) обставин, які, на їх думку, мали значення для справи і на які вони посилалися як на підставу своїх вимог або заперечень. З урахуванням того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційний альянс" та ТОВ "Екобуд" не виконали вимог ухвал суду апеляційної інстанції та не надали витребувані судом докази, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційний альянс" не навело жодних причин неможливості подання цих доказів до суду апеляційної інстанції, відповідно до ч. 10 ст. 81 ГПК України суд вважає за можливе визнати ту обставину, що майнові права на квартиру АДРЕСА_2 на час укладання вищевказаного договору іпотеки від 18.09.2007, належали ТОВ «Компанія з управління активами «Інвестиційний альянс». Відтак, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що без згоди останнього ці права не могли бути предметом іпотеки і ТОВ «Екобуд» неправомірно передало ці права в іпотеку ПАТ АКБ «Київ» за оспорюваним договором, а тому цей договір іпотеки є недійсним в силу ст.ст. 203, 215 ЦК України в частині передачи в іпотеку квартири АДРЕСА_5 за вищевказаною адресою, як такий, що укладений з порушенням вимог ч. 2 ст. 583 ЦК України.
Згідно з частиною 1 статті 316, статті 317, частин 1, 2, 3 статті 319, частин 1,2 статті 321 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до частин 2, 3, 6 статті 13, пункту 6 частини 1 статті З ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які б могли порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживанням правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частиною 2-5 статті 13 ЦК України суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки встановлені законом. Одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність і розумність.
Згідно зі статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 №1952-ІУ у державному реєстрі речових прав реєструються права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення. (Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 31.05.2018 року у справа № 29/5005/17496/2011).
Ухвалюючи рішення у даній справі, суд першої інстанції не надав оцінку факту перебування спірного майна у власності скаржника ОСОБА_1 .
Так, в матеріалах справи наявне посвідчення Головного управління житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 11.03.2012, в якій засвідчено, що квартира АДРЕСА_2 , що складається з 2 кімнат, житловою площею 41,20 кв.м., загальною площею 85,60 кв.м, дійсно належить ОСОБА_3 (зараз ОСОБА_1 ) на праві приватної власності, свідоцтво видано на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 05.09.2012 №1345-С/КІ.
Також, в матеріалах справи наявний витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.12.2016, з якого вбачається, що квартира АДРЕСА_7 , зареєстрована 18.09.2007 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності Головного управління житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 11.03.2012 за ОСОБА_1 .
У вищевказаному витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.12.2016 також зазначено відомості про Іпотекодержателя - ПАТ «Укргазбанк», ТОВ «Екобуд» на підставі рішення апеляційного суду міста Києва від 26.10.2011 та рішення Святошинського району міста Києва від 20.11.2015 у справі №759/14328/15-ц. Судом проаналізовано вищевказані рішення судів з Єдиного державного реєстру судових рішень та встановлено, що предметом їх розгляду була інша квартира - АДРЕСА_8 .
З огляду на вищевказане, судом не вбачається зв'язок між внесенням відомостей про Іпотекодержателя - ПАТ «Укргазбанк», ТОВ «Екобуд» щодо квартири квартира АДРЕСА_7 на підставі вищевказаних судових рішень.
При цьому, судова колегія враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі Dacia S.R.L. v. Моldоvа, згідно з якою скасування національним судом результатів приватизаційного аукціону щодо готелю на формальних підставах у ситуації, коли набувач виконав усі встановлені державою вимоги й кілька років володів об'єктом приватизації, дорівнює позбавленню власності на приватизоване майно.
Таким чином, відмова в задоволені позовних вимог судом першої інстанції з наведених ним підстав може прямо призвести до порушенням права власності ОСОБА_1 , права ОСОБА_1 на житло, та не відповідає як національному законодавству так і Конвенції про захист прав людини і основоположних Свобод 1950 року.
Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України, відповідно до частини четвертої якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у статті 317 ЦК України.
Згідно з нормою статті 319 цього Кодексу власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Водночас, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах "Мелахер та інші проти Австрії" від 19.12.1998, "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002, "Прессос компанія Нав'єра А.О." та інші проти Бельгії" від 28.10.1995, "Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії" від 23.10.1991 визначив, що під поняттям "майно" розуміється не лише майно, яке належить особі на праві власності згідно із законодавством країни, в якій виник спір, а також під даним поняттям можуть бути прибутки, що випливають з власності, кошти, належні заявникам на підставі судових рішень, "активи", які можуть виникнути, "правомірні очікування"/"законні сподівання" особи.
Концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак, і "майном" (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" від 25.03.1999, заява №311107/96. п.54).
Отже, право власності на майно у вигляді як правомірних очікувань, так і майнового права, є об'єктом правового захисту згідно зі статьою 1 Першого протоколу до означеної вище Конвенції та національного законодавства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.
Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.
Створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов'язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.
Позовні вимоги у даній справі спрямовані на захист права власності на житло, захист від звернення стягнення на житло позивача за оспорюваним договором іпотеки.
Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо заявленої позовної вимоги про зобов'язання приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Латанюк І.А. зняти заборону відчуження нерухомого майна на квартиру номер АДРЕСА_1 , суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про задоволення її як похідної вимоги, яка підлягає задоволенню у зв'язку з визнанням недійсним у відповідній частині іпотечного договору від 18.09.2007 № 371д, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Латанюк Інною Альфредівною.
Таким чином, суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, дійшов помилкових висновків про відмову в задоволенні позову, чим необґрунтовано позбавив позивача, як власника вищевказаної квартири, можливості захистити своє права власності на майно від неправомірних посягань. Відтак, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.
У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99 від 27.09.2001).
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.
За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду за результатами перегляду справи в апеляційному порядку, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити; оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі скасувати, прийняти нове рішення. Позов задовольнити. Визнати недійсним іпотечний договір від 18.09.2007 № 371д в частині передачі в іпотеку Публічному акціонерному товариству "Акціонерний комерційний банк "Київ" квартири номер АДРЕСА_1 , та зобов'язати приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Латанюк І. А. зняти заборону відчуження нерухомого майна на квартиру номер АДРЕСА_1 .
Відповідно до п.2 ч.1, п. 2 ч. 4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача, в даному випадку на відповідача-1 та відповідача-2 солідарно. Судові витрати у справі не покладаються на відповідача-3, оскільки вини відповідача-3 у виникненні даного спору немає, приватний нотаріус вчиняв дії за наслідком укладання оскаржуваного договору відповідно до вимог чинного на час їх вчинення законодавства.
Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, ст.ст. 129, 269, 270, 271, 275, 277, 282, 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення господарського суду міста Києва від 21.09.2020 у справі №910/4436/19 скасувати. Прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Визнати недійсним іпотечний договір від 18.09.2007 № 371д, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Латанюк Інною Альфредівною, в частині передачі в іпотеку Публічному акціонерному товариству "Акціонерний комерційний банк "Київ" квартири номер АДРЕСА_1 .
Зобов'язати приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Латанюк І. А. зняти заборону відчуження нерухомого майна на квартиру номер АДРЕСА_1 .
Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобуд" (03148, м. Київ, вул.Гната Юри, 9, кв. 414; код 31482028), Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" (03087, вул. Єреванська,1 м. Київ, код 23697280) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_9 , код НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 3888,42 грн - за подання позову та 5763,00 грн - за подання апеляційної скарги.
Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.
Матеріали справи №910/4436/19 направити до господарського суду міста Києва.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову Північного апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Верховного Суду у випадках, у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288-291 ГПК України.
Повний текст складено 20.04.2021.
Головуючий суддя М.Л. Доманська
Судді А.А. Верховець
Л.Л. Гарник