вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"15" квітня 2021 р. Справа№ 910/1356/13
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Іоннікової І.А.
Тищенко А.І.
при секретарі судового засідання Линник А.М.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 15.04.2021
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2019 (повний текст складено 14.02.2019)
у справі № 910/1356/13 (суддя Котков О.В.)
за позовом Прокуратури Деснянського району міста Києва
до Київської міської ради (відповідач - 1)
Фізичної особи - підприємця Рахімової Ганни Вікторівни (відповідач - 2)
Товариства з обмеженою відповідальністю "Армасе" (відповідач - 3)
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (третя особа - 1)
Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" (третя особа - 2)
про визнання недійсним та скасування рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу
В судовому засіданні 15.04.2021 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.01.2019 у справі № 910/1356/13 відмовлено у задоволенні позовних вимог Прокуратури Деснянського району міста Києва.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, прокурор звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2019 у справі № 910/1356/13 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Оскаржуване рішення прийнято після направлення справи на новий розгляд постановою Верховного Суду від 05.09.2018.
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2013 року прокурор Деснянського району міста Києва звернувся з позовною заявою до Київської міської ради (далі - відповідач-1), фізичної особи-підприємця Рахімової Г.В. (далі - відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю «Армасе» (далі - відповідач-3) про:
визнання недійсним та скасування рішення Київської міської ради від 24.12.2009 №977/3046 «Про передачу земельної ділянки та продаж цієї земельної ділянки фізичній особі-підприємцю Рахімовій Ганні Вікторівні для будівництва, експлуатації та обслуговування дитячого кафе з дитячим майданчиком на вул. Оноре де Бальзака, 54-а у Деснянському районі м. Києва»;
визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0734 га по вулиці Оноре де Бальзака 54-а у Деснянському районі міста Києва, кадастровий номер: 8000000000:62:092:0171, вартістю 1 405 501 грн., що укладений 24.12.2010 між Київською міською радою та фізичною особою - підприємцем Рахімовою Ганною Вікторівною;
визнання недійсним державного акту серії ЯЕ № 304047 на право власності на земельну ділянку розташовану на вулиці Оноре де Бальзака 54-а у Деснянському районі міста Києва, кадастровий номер 8000000000:62:092:0171, площею 0,0734га, виданий Фізичній особі - підприємцю Рахімовій Ганні Вікторівні для будівництва, експлуатації та обслуговування дитячого кафе з дитячим майданчиком, що зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 08-8-00149;
визнання недійсним договору про поповнення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Армасе», що укладений 12.03.2012 між Фізичною особою-підприємцем Рахімовою Ганною Вікторівною та Товариством з обмеженою відповідальністю «Армасе», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за № 2319 від 12.03.2012;
визнання відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю «Армасе» права користування земельною ділянкою, площею 0,0734 га за адресою: вул. Оноре де Бальзака 54-а у Деснянському районі міста Києва, кадастровий номер: 8000000000:62:092:0171.
За першим розглядом справи Господарським судом міста Києва прийнято рішення 17.09.2015, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2016, про припинення провадження у справі за позовом Прокурора Деснянського району міста Києва в частині позовних вимог щодо визнання недійсним та скасування рішення Київської міської ради від 24.12.2009 № 977/3046 «Про передачу земельної ділянки та продаж цієї земельної ділянки фізичній особі - підприємцю Рахімовій Ганні Вікторівні для будівництва, експлуатації та обслуговування дитячого кафе з дитячим майданчиком на вул. Оноре де Бальзака, 54-а у Деснянському районі м. Києва», в іншій частині позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 26.10.2016 постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2016 та рішення Господарського суду м. Києва від 17.09.2015 у справі № 910/1356/13 скасовано в частині відмови у задоволенні позову і справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва, в іншій частині рішення від 17.09.2015 щодо припинення провадження у справі №910/1356/13 залишено без змін.
Рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2017 прийняте за результатами часткового перегляду рішення за нововиявленими обставинами (про задоволення вимоги прокурора щодо визнання недійсним та скасування рішення Київської міської ради від 24.12.2009 № 977/3046), скасовано в частині прийняття нового рішення постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2017; залишене без змін в частині задоволення заяви прокурора міста Києва про перегляд за нововиявленими обставинами та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2015 у частині припинення провадження у справі № 910/1356/13; справу № 910/1356/13 передано до Господарського суду міста Києва для розгляду по суті у комплексному поєднанні позовних вимог.
В подальшому, з урахуванням нового розгляду справи та перегляду за нововиявленими обставинами рішення у справі в частині вимог, за якими припинено провадження, Господарським судом міста Києва прийняті:
рішення від 16.11.2017 та додаткове рішення від 15.03.2018, якими позов задоволено; визнано недійсним та скасовано рішення Київської міської ради від 24.12.2009 № 977/3046; визнано недійсним укладений між Київською міською радою та фізичною особою-підприємцем Рахімовою Ганною Вікторівною договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки від 24.12.2010; визнано недійсним державний акт серії ЯЕ № 304047 від 20.06.2011 про право власності на спірну земельну ділянку; визнано недійсним договір про поповнення статутного капіталу ТОВ «Армасе» від 12.03.2012, укладений між Фізичною особою-підприємцем Рахімовою Ганною Вікторівною та Товариством з обмеженою відповідальністю «Армасе»; визнано відсутнім у ТОВ «Армасе» права користування вказаною земельною ділянкою.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2017 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2018 у справі № 910/1356/13 скасовано повністю, постановлено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Верховного Суду від 05.09.2018 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 травня 2018, рішення Господарського суду міста Києва від 16 листопада 2017 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15 березня 2018 у справі № 910/1356/13 скасовано, справу № 910/1356/13 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.01.2019 у справі № 910/1356/13 у задоволенні позовних вимог прокуратури Деснянського району міста Києва відмовлено.
Відмовляючи у позові прокурору, суд першої інстанції виходив із наступних обставин:
- право власності ФОП Рахімовою Г.В. на об'єкт нерухомого майна - заклад громадського харчування, загальною площею 67, 9 кв. м. за адресою: вул. Оноре де Бальзака 54-а у Деснянському районі міста Києва було зареєстровано 21.03.2008, що виключає відчуження вказаної земельної ділянки виключно на конкурентних засадах;
- надання у власність ФОП Рахімової Г.В. земельної ділянки площею 0,0734 га, що у декілька разів перевищує площу належного їй на праві власності нерухомого майна є виключно правом та волевиявленням органу місцевого самоврядування; встановлення площі земельної ділянки та нерухомого майна, яке розташоване на ній, не регламентується положеннями ст.134 Земельного кодексу України;
- Закон України «Про планування і забудову територій»; Державні будівельні норми «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92», затверджені наказом Держкоммістобудування від 17.04.1992 за № 44; Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.06.1996 № 173; Державні будівельні норми «Житлові будинки. Основні положення ДБН В.2.2-15-2005», затверджені наказом Держбуду України від 18.05.2005 №80 не містять норм, які б прямо встановлювали нормативи розміру та межі земельних ділянок, не ставлять у залежність площу земельної ділянки від розміру нерухомого майна, що розташоване на ній, як і не ставить площу відведеної земельної ділянки в залежність від площі споруд, що на них знаходяться;
- питання порушення строку позовної давності не впливає на суть винесеного рішення і відповідно строк позовної давності, як спосіб захисту саме порушеного права, при вирішенні даного спору застосуванню не підлягає, у зв'язку з відмовою в позові по суті, за встановлених судом обставин необґрунтованості позовних вимог.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
В апеляційній скарзі прокурор не згоден з ухваленим рішенням і вважає, що його прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права (ст. 116, 124, 125, 126, 128 Земельного кодексу України, ст. 203, 215 Цивільного кодексу України) та з порушенням норм процесуального права (ст. 86 ГПК України), що у сукупності із неповним з'ясуванням обставин справи, відповідно до ст. 277 ГПК України, є підставою для його скасування.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
- відповідно до ст. 120, ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України на позаконкурентних засадах ФОП Рахімова Г.В. могла отримати земельну ділянку, на якій безпосередньо розташоване нерухоме майно та необхідну для його обслуговування;
- судом, у порушення ст. 86 ГПК України не враховано, що отримання в оренду земельної ділянки у розмірах, що значно перевищують площу належної відповідачу будівлі, зокрема 0,0734 га, для нового будівництва, передбачає дотримання процедури проведення земельних торгів у порядку, визначеному положеннями ст. 134, 135 Земельного кодексу України, оскільки вказані статті не передбачали такого виключення для земельних ділянок під будівництво;
- помилковим є висновок суду, що встановлення співвідношення площі земельної ділянки та нерухомого майна, яке розташоване на ній, не регламентується державними будівельними та санітарними нормами; проект землеустрою не містить даних, що площа земельної ділянки, яка надана ФОП Рахімовій Г.В. для будівництва, експлуатації та обслуговування дитячого кафе з дитячим майданчиком на вул. Оноре де Бальзака 54-а у Деснянському районі міста Києва визначена саме у відповідності до державних будівельних та санітарних норм;
- правова позиція щодо необхідності визначення розміру площі земельної ділянки, яка надається в оренду у зв'язку з набуттям права власності на майно, відповідно до державних будівельних та санітарних норм, викладена у постанові Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 910/4528/15-г;
- містобудівне та санітарне законодавство встановлюють вимоги до площ земельних ділянок, необхідних для обслуговування та експлуатації будівель і споруд, це слід враховувати при наданні земельних ділянок в оренду з метою раціонального використання земельних ресурсів;
- питання про передачу земельної ділянки в оренду не може бути вирішене одночасно з вирішенням питання про відчуження земельної ділянки, оскільки станом на момент передачі земельної ділянки в оренду власник земельної ділянки не знає і не може знати, чи відбудеться у наступному її відчуження;
- оспорюване рішення Київської міської ради містить одночасно передачу права на земельну ділянку на двох підставах (оренда та продаж);
- дійшовши висновку про наявність в матеріалах справи проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ФОП Рахімовій Г.В. всіх необхідних погоджень, суд не врахував, що погоджувальні документи надано для передачі земельної ділянки в оренду та не стосуються її відчуження, у зв'язку з чим, на підставі наявних у проекті землеустрою погоджувальних документів, Київська міська рада могла прийняти рішення про передачу земельної ділянки в короткострокову оренду терміном на 1 рік;
- поза увагою та без оцінки суду залишився технічний звіт по встановленню зовнішніх меж землекористування ДКП «Житлоремфонд», ЖЕК-1313 у кварталі № 62009 Ватутінського району м. Києва, складений 24.07.1996, який є землевпорядною документацією, що мала враховуватися під час визначення розміру та конфігурації прибудинкової території житлового будинку по вул. Оноре де Бальзака 54-А у Деснянському районі міста Києва згідно ст. 42 Земельного кодексу України, яка незалежно від оформлення права власності чи користування земельною ділянкою, становить прибудинкову територію.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2019 у справі №910/1356/13, розгляд справи призначено на 15.04.2019.
Ухвалою суду від 15.04.2019 у справі №910/1356/13 оголошено перерву до 13.05.2019.
13.05.2019 у справі №910/1356/13 задоволено заяву судді Кравчука Г.А. про самовідвід; матеріали справи передано на повторний автоматизований розподіл.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2019 у зв'язку з задоволенням заяви судді Кравчука Г.А. про самовідвід від розгляду справи №910/1356/13, апеляційна скарга передана на розгляд судді Михальській Ю.Б., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді Скрипка І.М., Коробенко Г.П.
16.05.2019 у справі №910/1356/13 задоволено заяву судді Михальської Ю.Б. про самовідвід; матеріали справи передано на повторний автоматизований розподіл.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2019 у справі №910/1356/13, розгляд справи призначено на 18.06.2019.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2019 зупинено провадження у справі №910/1356/13 за апеляційною скаргою Заступника прокурора міста Києва до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі №587/430/16-ц.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі, та залишено справу №910/1356/13 у стані зупинення до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі №587/430/16-ц, одночасно відмовлено у задоволенні клопотання Заступника прокурора міста Києва про поновлення провадження у справі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2019 поновлено провадження у справі №910/1356/13; розгляд справи призначено на 28.11.2019.
19.11.2019 від відповідача-2 надійшли додаткові пояснення.
Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2019 та 12.12.2019 оголошувалась перерва у справі №910/1356/13; 06.02.2020, 27.02.2020 розгляд апеляційної скарги у справі відкладався.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2020 апеляційне провадження у справі №910/1356/13 зупинялось до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18 та опублікування повного тексту судового рішення; 28.07.2020 апеляційне провадження поновлено; відповідні письмові пояснення прокуратури, фізичної особи-підприємця Рахімової Г.В. та ТОВ «Армасе» залучені до справи.
Склад суду по розгляду апеляційної скарги змінювався, апеляційна скарга призначалась до слухання зміненим складом суду ухвалами.
До справи під час апеляційного провадження від відповідачів (ТОВ «Армасе») та ФОП Рахімової Г.В. отримані відзиви на апеляційну скаргу (05.04.2018); 13.05.2019 Прокуратурою міста Києва подані письмові пояснення щодо підстав представництва прокурором інтересів держави; до справи залучені додаткові пояснення відповідачів (19.11.2019 ФОП Рахімової Г.В.; 17.01.2020 Київської міської ради; 24.01.2020 ТОВ «Армасе»); 04.02.2020 прокуратурою подані письмові пояснення щодо підстав залучення до участі у справі третьої особи (Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс»); 20.10.2020 прокуратурою підготовлені письмові пояснення з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 щодо підстав представництва прокурором інтересів держави; 28.10.2020 від ТОВ «Армасе» зареєстровано надходження пояснень у справі про подання прокурором позову як позивачем у даній справі з порушеннями вимог закону; аналогічні письмові пояснення отримані 02.11.2020 від ФОП Рахімової Г.В..
Явка представників сторін
Прокурором у справі в судових засіданнях апеляційної інстанції підтримано доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, оскаржуване рішення прокурор просив скасувати повністю і прийняти нове.
Представники відповідачів в судових засіданнях апеляційної інстанції заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Представники третіх осіб в судове засідання апеляційної інстанції 15.04.2021 не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини їх неявки суду не відомі.
Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвал в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).
Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представників третіх осіб обов'язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
24.12.2009 Київською міською радою прийнято рішення №977/3046 «Про передачу земельної ділянки та продаж цієї земельної ділянки фізичній особі - підприємцю Рахімовій Ганні Вікторівні для будівництва, експлуатації та обслуговування дитячого кафе з дитячим майданчиком на вул. Оноре де Бальзака, 54-а у Деснянському районі м. Києва».
Вказаним рішенням, а саме п. 2 та п. 5, Київська міська рада вирішила:
- передати фізичній особі-підприємцю Рахімовій Ганні Вікторівні, за умови виконання пункту 9 цього рішення, у короткострокову оренду на 1 рік земельну ділянку площею 0,0734 га для будівництва, експлуатації та обслуговування дитячого кафе з дитячим майданчиком на вул. Оноре де Бальзака, 54-а у Деснянському районі м. Києва за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування;
- продати відповідачу-2 земельну ділянку площею 0,0734 га за 1 405 501,00 грн. для будівництва, експлуатації та обслуговування дитячого кафе з дитячим майданчиком на вул. Оноре де Бальзака, 54-а у Деснянському районі м. Києва за рахунок земель, переданих у короткострокову оренду згідно з пунктом 2 цього рішення.
26.05.2010 року між Київською міською радою та ФОП Рахімовою Г.В. укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого Київська міська рада передала, а ФОП Рахімова Г.В. отримала в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку площею 0,0734 га з цільовим призначенням: для будівництва, експлуатації та обслуговування дитячого кафе з дитячим майданчиком, кадастровий номер 8000000000:62:092:0171, строк дії договору - один рік.
В подальшому, 24.12.2010 року на виконання зазначеного рішення, між Київською міською радою та ФОП Рахімовою Г.В. укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення.
Згідно умов вказаного договору продавець на підставі рішення Київської міської ради від 24.12.2009 за № 977/3046 продав, а покупець купив земельну ділянку, місце розташування на вул. Оноре де Бальзака, 54-а у Деснянському районі м. Києва, загальною площею 0,0734 га, кадастровий номер 8000000000:62:092:0171, у межах, які перенесені у натуру (на місцевість) і зазначені у технічній документації земельної ділянки.
20.06.2011 відповідачем-2 отримано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 304047.
12.03.2012 між відповідачем-2, як учасником, та відповідачем - 3 укладено Договір про поповнення статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМАСЕ» (далі - Договір про поповнення статутного капіталу), відповідно до пунктів 1.1, 1.2 та 1.3 якого на умовах, викладених у цьому Договорі, учасник передає, а відповідач-3 приймає до статутного капіталу (фонду) товариства земельну ділянку, зазначену у параграфі 1.2 цього Договору, натомість учасник отримує частку в статутному капіталі у розмірі 50 % товариства загальною вартістю 1 430 750,00 грн., з яких 27 750,00 грн. внесено грошовими коштами, інше частина - зазначена у параграфі 1.2 нерухомого майна. Земельна ділянка, що передається товариству учасником за цим Договором, розташована за адресою: вул. Оноре де Бальзака, 54-а у Деснянському районі м. Києва. Площа земельної ділянки складає 0,0734 гектара. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В. за № 2319.
З огляду на положення ст. 134 Земельного кодексу України, суд першої інстанції, при застосуванні норм матеріального права виходив з того, що чинним земельним законодавством передбачений порядок відчуження земельних ділянок комунальної власності виключно на конкурентних засадах, за виключенням випадків відчуження земельних ділянок, на яких розташоване належне особі на праві приватної власності нерухоме майно.
Оскільки право власності ФОП Рахімовою Г.П. на об'єкт нерухомого майна - заклад громадського харчування, загальною площею 67,9 кв.м за адресою: вул. Оноре де Бальзака, 54-а у Деснянському районі м. Києва було зареєстровано 21.03.2008 року (реєстраційне посвідчення № 004385), суд першої інстанції зазначив вказану обставину такою, що виключає відчуження вказаної земельної ділянки виключно на конкурентних засадах.
При цьому, у рішенні суду першої інстанції зазначено, що надання у власність ФОП Рахімової Г.В. земельної ділянки площею 0,0734 га, що у декілька разів перевищує площу належного їй на праві власності нерухомого майна є виключно правом та волевиявленням органу місцевого самоврядування; встановлення площі земельної ділянки та нерухомого майна, яке розташоване на ній не регламентується положеннями ст. 134 Земельного кодексу України.
Щодо оцінки державних будівельних норм, чинних на момент прийняття спірного рішення, суд зазначив, що рішення Київської міської ради про надання земельної ділянки було прийняте на підставі даних щодо площі земельної ділянки, вказаної у проекті землеустрою, в той час, як затверджений Київрадою проект землеустрою щодо відведення ФОП Рахімовій Г.В. земельної ділянки площею 0,0734 га не суперечив закону.
Закон України «Про планування і забудову територій»; Державні будівельні норми «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92», затверджені наказом Держкоммістобудування від 17.04.1992 за № 44; Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.06.1996 № 173; Державні будівельні норми «Житлові будинки. Основні положення ДБН В.2.2-15-2005», затверджені наказом Держбуду України від 18.05.2005 №80 не містять норм, які б прямо встановлювали нормативи розміру та межі земельних ділянок, не ставлять у залежність площу земельної ділянки від розміру нерухомого майна, що розташоване на ній, як і не ставить площу відведеної земельної ділянки в залежність від площі споруд, що на них знаходяться;
Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог прокурора у зв'язку з їх необґрунтованістю, суд першої інстанції відзначив, що питання порушення строку позовної давності не впливає на суть винесеного рішення і відповідно строк позовної давності, як спосіб захисту саме порушеного права, при вирішенні даного спору застосуванню не підлягає.
За розглядом апеляційної скарги прокурора, остання підлягає задоволенню частково, оскільки має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, що з огляду на положення ст. 277 ГПК України є підставою для його скасування частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині, виходячи з наступного.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що рішення суду підлягає скасуванню в частині, виходячи з наступного.
Матеріалами справи підтверджені наступні обставини:
20.08.2007 відповідач-2 звернувся до відповідача-1 з клопотанням (заявою) № К-11773 про надання у користування земельної ділянки в оренду строком на 1 рік із викупом.
06.12.2007 Київською міською радою надана згода Д-3594 на розроблення документації із землеустрою щодо оренди на 1 рік земельної ділянки 0,022 га для реконструкції кіоску з літнім майданчиком під дитяче кафе.
Порядок передачі земельних ділянок в оренду відповідно до вимог Земельного кодексу України (в редакції чинній на час отримання згоди на розроблення документації із землеустрою щодо оренди на 1 рік земельної ділянки 0,022 га) визначався ст. 124, згідно з частинами 1, 3 якої:
- передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (ч. 1 ст. 124 ЗК України в редакції чинній 06.12.2007);
- передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього кодексу (ч. 3 ст. 124 ЗК України в редакції чинній 06.12.2007).
На час звернення позивача з клопотанням про надання у користування земельної ділянки в оренду, а також на час надання згоди на розроблення документації із землеустрою, на вказаній земельній ділянці нерухоме майно, належне відповідачу-2 не було зареєстроване; а отже отримання вказаної ділянки під забудову, а також із зміною цільового призначення мало здійснюватися за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 ЗК України.
Об'єкт нерухомості на вказаній земельній ділянці зареєстровано 21.03.2008 згідно з реєстраційним посвідченням № 004385 на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при громадській організації «Всеукраїнське авторське товариство» м. Бровари (виконавчий лист Броварського міськрайонного суду Київської області).
Відповідно до отриманої згоди Д-3594 на розроблення документації із землеустрою 03.04.2008 Головним управлінням Земресурсів видано технічне завдання на розроблення документації із землеустрою щодо оренди ділянки 0,022 га.
16.04.2008 відповідач-2 звертається до голови Київради із заявою про збільшення площі земельної ділянки до 0,08 га до раніше отриманої згоди від 06.12.2007 Д-3594.
02.02.2009 Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища: (том перший сторінка 39-40) пропонує замовнику виконати вимоги:
1. змінити назву об'єкту проектування, надану згодою Київського міського голови №Д-3594 у зв'язку з тим, що реконструкція кіоску взагалі неможлива, та 2. визначити параметри ділянки з урахуванням дитячого та літнього майданчиків.
В подальшому, всі дозволи та висновки отримувались щодо ділянки по площі 0,08 га, висновок про погодження проекту землеустрою від 26.02.2009 до справи Д-3594 вже отримано щодо збільшеної площі 0,07 га (яка в рази більша ніж та, що необхідна для обслуговування об'єкту нерухомості).
Таким чином, 16.04.2008 фактично відбулось звернення щодо погодження нової земельної ділянки - збільшеною площею, цільовим призначенням якої визначено будівництво, обслуговування та експлуатація дитячого кафе з дитячим майданчиком.
На дату такого звернення, на рівні закону вже були встановлені вимоги щодо обов'язкової передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності виключно на аукціонах, крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, які перебувають у власності громадян.
Згідно з вимогами ст. 134 ЗК України в редакції чинній на 16.04.2008 земельні ділянки державної або комунальної власності призначені для продажу суб'єктам підприємницької діяльності, підлягають продажу на конкурентних засадах (земельні торги), крім викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що є власністю покупців цих ділянок, в яких відсутні акції (частки, паї), що належать державі.
Згідно приписів ч. 2 ст. 124 ЗК України на дату прийняття оскаржуваного рішення Київської міської ради № 977/3046 від 24.12.2009 передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, в яких відсутні акції (частки, паї), що належать державі (ч. 2 ст. 134 ЗК України).
Отже, чинним земельним законодавством передбачений порядок відчуження земельних ділянок комунальної власності виключно на конкурентних засадах, за виключенням випадків відчуження земельних ділянок, на яких розташоване належне особі на праві приватної власності нерухоме майно. Проте у цьому випадку за приписами частини 2 статті 134 Земельного кодексу України (у вищезгаданій редакції) власник нерухомості має право на отримання на позаконкурентних засадах тільки земельної ділянки, на якій безпосередньо розташоване таке майно (будівля, споруда) (п. 19 постанови Верховного Суду від 05.09.2018 у даній справі).
Із наданої Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) інформації також вбачається, що до передачі у власність відповідачу-2 на підставі оскаржуваного рішення спірної земельної ділянки площею 0,0734 га, кадастровий номер 62:009:1711, остання була відведена відповідно до розпорядження Ради міністрів Української РСР від 11.09.1985 № 548-р Головному управлінню капітального будівництва Київського міськвиконкому під забудову житлового масиву «Троєщина». Згідно з рішенням Київської міської ради від 28.11.2002 №118/278 «Про припинення управлінню капітального будівництва Київської міської державної адміністрації права користування земельними ділянками» (із змінами, внесеними рішенням Київської міської ради від 15.07.2004 № 457/1867) спірна земельна ділянка віднесена до міських земель, не наданих у власність чи користування.
На час винесення спірного рішення Київською міською радою щодо надання в короткострокову оренду та продаж земельної ділянки із кадастровим номером 62:009:1711, остання входила до меж земельної ділянки з кадастровим номером 62:009:103, землекористувачем якої було ДКП «Житлоремфонд», як балансоутримувач багатоповерхового будинку, розташованого на цій земельній ділянці, що мало бути враховано при відведенні земельної ділянки фізичній особі-підприємцю Рахімовій Г.В. для будівництва, експлуатації та обслуговування дитячого кафе з дитячим майданчиком на вул. Оноре де Бальзака, 54-а у Деснянському районі м. Києва.
Частинами 1, 3 ст. 42 ЗК України передбачено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.
Таким чином, хоча ДКП «Житлоремфонд», як балансоутримувач багатоповерхового будинку, розташованого на земельній ділянці, до меж якої входить спірна земельна ділянка, не оформлював права постійного користування такою земельною ділянкою, це не свідчить про відсутність у такого будинку прибудинкової території, призначеної для його обслуговування.
Балансоутримувач або об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (у випадку його утворення) можуть розпочати процедуру оформлення права постійного землекористування або власності в будь-який момент, оскільки законодавство не містить обмежень у часі щодо оформлення такого права.
Згідно з ч. 4 ст. 42 ЗК України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.
Із наявної у матеріалах справи копії технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування ДКП «Житлоремфонд», ЖЕК-1313 у кварталі № 62009 Ватутінського району м. Києва, складеного 24.07.1996 вбачаються межі земельної ділянки 62:009:103, площею 16 253,26 м2, наданої під багатоповерхову забудову (житловий будинок), що не було враховано відповідачем-1 при наданні відповідачу-2 спірної земельної ділянки та згоди на розроблення проекту землеустрою.
Згідно ст. 25 Закону України «Про землеустрій» (в редакції станом на 24.12.2009) документація із землеустрою розробляється у вигляді програм, схем, проектів, спеціальних тематичних карт, атласів, технічної документації.
Види документації із землеустрою: и) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Таким чином, технічний звіт по встановленню зовнішніх меж землекористування ДКП «Житлоремфонд», ЖЕК-1313 у кварталі №62009 Ватутінського району м. Києва, складений 24.07.1996, є землевпорядною документацією, що мала враховуватися під час визначення розміру та конфігурації прибудинкової території житлового будинку по вул. Оноре де Бальзака, 54-а у Деснянському районі м. Києва згідно ст. 42 Земельного кодексу України, незалежно від оформлення права власності чи користування земельною ділянкою, що становить прибудинкову територію.
Це не було зроблено при наданні згоди розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачу-2, що призвело до розробки проекту землеустрою, прийняття рішення та відчуження земельної ділянки, що фактично розміщувалася на прибудинковій території житлового будинку.
Згідно проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки фізичній особі-підприємцю Рахімовій Г.В. для будівництва, експлуатації та обслуговування дитячого кафе з дитячим майданчиком на вул. Оноре де Бальзака, 54-а у Деснянському районі м. Києва від 14.12.2009 № ТПВ-8808, який складений СПД Холявко Віталієм Миколайовичем, даний проект підготовлений відповідно до висновку постійної комісії Київради з питань землекористування від 30.10.2007 № К-11773 та згоди Київського міського голови від 06.12.2007 № Д-3594, за погоджувальними документами, які стосувалися земельної ділянки площею 0,022 га.
26.02.2009 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) надано висновок про погодження проекту землеустрою щодо передачі цієї земельної ділянки в оренду, проте вже у розмірі 0,07 га.
З наведеного вбачається, що всі погоджувальні документи та сам проект землеустрою були розроблені для передачі спірної земельної ділянки в оренду строком на 1 рік, а не для її продажу. Крім того, визначений розмір земельної ділянки становить 0,022 га, який значиться у клопотанні (заяві) відповідача-2 від 20.08.2007 № К-11773, вищезазначених висновку, згоді та технічному завданні. Водночас, у матеріалах справи відсутні докази правових підстав зміни розміру спірної земельної ділянки на 0,07 га у висновку про погодження проекту землеустрою, який розроблявся саме на підставі вказаних документів.
Оцінка зазначених обставин судом першої інстанції не здійснювалась, відповідно зазначеним спростовуються висновки суду першої інстанції про те, що затверджений Київрадою проект землеустрою щодо відведення ФОП Рахімовій Г.В. земельної ділянки площею 0,0734 га не суперечив закону.
Правова позиція щодо необхідності визначення розміру площі земельної ділянки, яка надається в оренду у зв'язку з набуттям права власності на майно, відповідно до державних будівельних та санітарних норм, викладена у постанові Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 910/4528/15-г.
Вищевказана постанова Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №910/4528/15-г прийнята на забезпечення єдності у застосуванні норм матеріального права, а саме, ст.377 Цивільного кодексу України, ст.ст.120, 124, 134, 135 Земельного кодексу України.
Подібністю правовідносин у даній справі, що переглядається, є те, що в оскаржуваних рішеннях та договорах відповідачі незаконно, з метою уникнення конкурсної процедури об'єднували в одне ціле земельну ділянку для обслуговування та експлуатації наявних об'єктів нерухомості, що не вимагало конкурсної процедури, та земельну ділянку для інших цілей, які вже вимагали виключно продажу на земельних торгах, тобто, отримання права оренди на них, відповідно до вищевказаних норм, мало відбуватися в абсолютно різному порядку.
Матеріалами справи підтверджено, а прокурором доведено під час розгляду справи, що неналежними доказами є розроблений на замовлення відповідача-2 проект землеустрою та технічна документація із землеустрою, оскільки в них відсутнє обгрунтування конкретної площі земельної ділянки, необхідної орендарю для експлуатації та функціонування належної йому будівлі (ведення господарської діяльності), не враховано межі прибудинкової території житлового будинку, який розміщений за цією адресою.
Таким чином, висновки суду першої інстанції про можливість набуття відповідачем-2 на поза конкурентних засадах у власність земельної ділянки у розмірі, що значно перевищує площу об'єкту нерухомості розташованого на ній, з посиланням на приписи ст. 134 Земельного кодексу України (які не регулюють такого питання), не відповідають встановленим обставинам справи, свідчать про неправильне застосування норм матеріального права (ст. 124, 134 ЗК України) при прийнятті рішення судом першої інстанції.
У відзивах на апеляційну скаргу відповідачі 2 та 3 просять звернути увагу на положення п. 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву» від 16.09.2008 № 509-VІ, який набрав чинності 14.10.2008, згідно з якими:
«У разі прийняття відповідними органами рішення про погодження місця розташування об'єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки до 1 січня 2008 року передача в оренду таких земельних ділянок із земель державної та комунальної власності здійснюється без проведення земельних торгів (аукціонів).» (абз. 3 розділу Х Перехідних положень ЗК України).
З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного суду відмічає наступне.
Метою конкурсу є визначення серед осіб, які подали заявки на конкурс, орендаря, який запропонує найбільш вигідні умови оренди, і, в першу чергу, найвищий розмір орендної плати.
Разом з тим, аналіз наведених положень абз. 3 розділу Х Перехідних положень ЗК свідчить, що його сенсом є не сам по собі факт формування земельної ділянки до 1 січня 2008 року, а що згідно вимог відповідних редакції ЗК до вказаної дати відповідними органами вже прийнято рішення про погодження місця розташування об'єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки певній особі для певної мети, і проведення земельних торгів (аукціонів) в зв'язку з новою редакцією ЗК в такому випадку і після прийняття таких рішень порушуватиме правову визначеність, правомірні очікування та охоронювані законом інтереси такої особи на цю земельну ділянку.
Перехідні положення передбачають передачу саме в оренду таких земельних ділянок із земель державної та комунальної власності без проведення земельних торгів (аукціонів), тоді як оспорюваним рішенням ради № 977/3046 від 24.12.2009 також вирішено питання щодо її продажу, і Верховний Суд у постанові від 05.09.2018 у даній справі звернув увагу на ту обставину, що за спірним рішенням відповідача-1 земельна ділянка надавалась відповідачу-2 для будівництва, експлуатації та обслуговування дитячого кафе з дитячим майданчиком, але ні саме рішення, ні укладений на його виконання договір купівлі-продажу від 24.12.2010 не містять відомостей про розташування на земельній ділянці будь-якого нерухомого майна.
У 2008 році земельне законодавство в частині передачі земельних ділянок комунальної власності зазнало змін. Так, підпунктом 17 пункту 2 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань будівництва» від 16.09.2008 №509-VI (набрав чинності 14.10.2008) було внесено зміни до пункту 1 Перехідних положень Земельного кодексу України.
Цим пунктом 1, а саме абзацом 3, передбачено, що у разі прийняття відповідними органами рішення про погодження місця розташування об'єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки до 1 січня 2008 року передача в оренду таких земельних ділянок із земель державної та комунальної власності здійснюється без проведення земельних торгів (аукціонів).
Однак дія такої зміни була обмежена в часі і відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень вищезазначеного Закону від 16.09.2008 №509-VI, враховуючи зміни, внесені Законом України від 29.06.2010 №2367-VI, діяла протягом двох років з дня набрання чинності, тобто до з 14.10.2008 по 15.10.2010.
Разом з тим, пунктом 3 Прикінцевих положень цього ж Закону від 16.09.2008 №509-VI, встановлено, що прийняті і не виконані до набрання чинності цим Законом (тобто, до 14.10.2008) рішення відповідних органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про погодження місця розташування об'єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки зберігають чинність протягом двох років з дня набрання чинності цим законом (тобто, до 14.10.2010), розроблені відповідно до цих рішень проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок розглядаються в установленому законом порядку. Передача в оренду таких земельних ділянок із земель державної та комунальної власності здійснюється без проведення земельних торгів (аукціонів).
Отже, при виникненні питання щодо передачі земельних ділянок в оренду за рішеннями про погодження місця розташування об'єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки, прийнятим до 14.10.2008, слід застосовувати пункт 3 Перехідних положень Закону від 16.09.2008 №509-VI. До рішень із зазначених питань, прийнятих після 14.10.2008, цей пункт не застосовується.
Таким чином, без проведення земельних торгів (на позаконкурентних засадах) відповідач-2 мав право на отримання в оренду земельної ділянки, яка розташована під об'єктом нерухомого майна площею, що необхідна для його обслуговування та експлуатації.
Оскільки рішення відповідача-1 про надання згоди на розроблення документації із землеустрою стосувалися надання земельної ділянки з іншими межами (0,022 га) та для іншої мети (оренда на один рік), останні не можуть бути враховані до спірного рішення №977/3046 від 24.12.2009 на підставі положень вказаного абз. 3 розділу Х Перехідних положень ЗК в частині вирішення питання про продаж земельної ділянки площею 0,0734 га для будівництва, експлуатації та обслуговування дитячого кафе.
Зміст Земельного кодексу України, зокрема, ст.ст. 123, 124, 127, 128, що регулюють питання передачі земельних ділянок державної або комунальної власності у користування та у власність, свідчить про те, що одночасно може вирішуватися лише одне з цих питань; процедура подачі заяви зацікавленою особою та процедура розгляду питання про надання земельної ділянки стосуються або отримання земельної ділянки в користування, або її придбання.
Частиною 2 ст. 116 ЗК України (редакція станом на 24.12.2009) визначено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Наведені положення Земельного кодексу України та приписи законодавства, що регулюють спірні відносини, не передбачають процедуру передачі земельної ділянки комунальної власності в оренду з одночасним вирішенням питання про її відчуження.
Не передбачають такої процедури і підзаконні нормативно-правові акти Київської міської ради, прийняті на виконання Земельного кодексу України, зокрема, Регламент розгляду питань щодо набуття та реалізації права користування землею в м. Києві, затверджений рішенням Київської міської ради від 15.07.2004 №457/1867, Тимчасовий порядок продажу земельних ділянок в м. Києві, затверджений рішенням Київської міської ради від 14.03.2002 №304/1738 (міститься посилання в оскаржуваному рішенні), Тимчасовий порядок набуття права на землю на конкурентних засадах в м. Києві, затверджений рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 №810/3385.
Натомість, у них чітко розділено процедури оформлення документів та прийняття рішень про передачу земельних ділянок у власність та у користування (оренду).
Рішення Київської міської ради від 24.12.2009 №977/3046 «Про передачу земельної ділянки та продаж цієї земельної ділянки фізичній особі-підприємцю Рахімовій Ганні Вікторівні для будівництва, експлуатації та обслуговування дитячого кафе з дитячим майданчиком на вул. Оноре де Бальзака, 54-а у Деснянському районі м. Києва» прийнято на порушення вищеперерахованих положень Земельного кодексу України, містить одночасно передачу права на земельну ділянку на двох підставах, розмір земельної ділянки в рази є більшим за об'єкт нерухомого майна, погоджувальні документи не містять обґрунтування щодо площі земельної ділянки необхідної для експлуатації та обслуговування нерухомого майна, також, складені без врахування прибудинкової території житлового будинку, у зв'язку з чим за позовом прокурора підлягає визнанню недійсним та скасуванню.
Встановлені під час розгляду справи обставини, а також інформація з Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, щодо вирішення адміністративного спору в межах справи №826/4522/13-а (за позовом ТОВ «Армасе» про оскарження наказу ДАБІ про скасування декларації про початок будівництва) підтверджують намір отримати земельну ділянку у вказаному розмірі не для обслуговування та експлуатації нерухомого майна, а з метою здійснення будівництва нового об'єкту, що згідно чинного законодавства мало здійснюватися на конкурентних засадах.
Обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в межах заявленого позову, також є вимоги прокурора про:
- визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0734 га по вулиці Оноре де Бальзака 54-а у Деснянському районі міста Києва, кадастровий номер: 8000000000:62:092:0171, вартістю 1 405 501 грн., що укладений 24.12.2010 між Київською міською радою та фізичною особою - підприємцем Рахімовою Ганною Вікторівною;
- визнання недійсним державного акту серії ЯЕ № 304047 на право власності на земельну ділянку розташовану на вулиці Оноре де Бальзака 54-а у Деснянському районі міста Києва, кадастровий номер 8000000000:62:092:0171, площею 0,0734 га, виданий Фізичній особі - підприємцю Рахімовій Ганні Вікторівні для будівництва, експлуатації та обслуговування дитячого кафе з дитячим майданчиком, що зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 08-8-00149.
Договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення укладено Київською міською радою та фізичною особою-підприємцем Рахімовою Г.В. 24.12.2010, відповідно до умов п. 1.1 якого продавець на підставі рішення Київської міської ради від 24.12.2009 за № 977/3046 продав, а покупець купив земельну ділянку, місце розташування на вулиці Оноре де Бальзака 54-а у Деснянському районі міста Києва, загальною площею 0,0734 га, кадастровий номер 8000000000:62:092:0171, у межах, які перенесені у натуру (на місцевість) і зазначені у технічній документації земельної ділянки. За даними довідки № ОО-12333/2010 про відсутність (наявність) обмеження (обтяжень) на земельну ділянку, виданої Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 30.11.2010 за № 301-д на вищевказану земельну ділянку обмеження (обтяження) не зареєстровані.
Згідно з п. 2.1 договору купівлі-продажу, ціна продажу земельної ділянки за цим договором становить 1 405 501 грн.; вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем'яненко Т.М. за № 1477.
20.06.2011 відповідачем-2 отримано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 304047.
Згідно положень ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої-третьої, п'ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
На час звернення 20.08.2007 відповідача-2 з клопотанням (заявою) № К-11773 про надання у користування земельної ділянки з викупом, положеннями статті 134 Земельного кодексу України передбачалося, що земельні ділянки комунальної власності, призначені для продажу суб'єктам підприємницької діяльності під забудову, підлягають продажу на конкурентних засадах (земельні торги).
Продаж земельної ділянки за договором від 24.12.2010, з отриманням ФОП Рахімовою Г.В, державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 304047 є правовими наслідками виконання рішення Київської міської ради від 24.12.2009 за № 977/3046.
Враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини прийняття зазначеного рішення відповідачем-1 без проведення земельних торгів з порушенням норм статей 120, 124, 134, 135 ЗК України, вимоги прокурора щодо недійсності договору купівлі-продажу земельної ділянки, що укладений 24.12.2010 між Київською міською радою та фізичною особою-підприємцем Рахімовою Ганною Вікторівною, та про визнання недійсним державного акту серії ЯЕ № 304047 на право власності на земельну ділянку, розташовану на вулиці Оноре де Бальзака 54-а у Деснянському районі міста Києва, кадастровий номер 8000000000:62:092:0171, площею 0,0734 га, виданого фізичній особі - підприємцю Рахімовій Ганні Вікторівні є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11 (провадження № 14-525цс18) державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.
Переглядаючи прийняті у цій справі судові рішення, Верховний Суд у постанові від 05.09.2018 встановив неправильне застосування судами норм матеріального права щодо заявлених до ТОВ «Армасе» позовних вимог, внаслідок чого, керуючись частиною 4 статті 300 ГПК України, вийшов за межі доводів касаційної скарги та вказав на таке.
« п. 26. Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частиною 1 статті 203 ЦК України.
26.1. Згідно з частиною 3 статті 215 ЦК України вимога про визнання правочину недійсним може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
26.2. Статтею 216 ЦК України передбачено загальні наслідки недійсності правочину - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а згідно зі статтею 236 ЦК України правочин є недійсним з моменту його вчинення та не породжує тих юридичних наслідків, задля яких укладався, у тому числі не породжує переходу права власності до набувача.
27. Одночасно Цивільним кодексом України передбачено засади захисту права власності, зокрема статтею 387 цього Кодексу власнику надано право витребувати майно із чужого незаконного володіння.
28. У той же час права власника майна не підлягають захисту шляхом подання позову про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину, з використанням правового механізму, передбаченого статтями 215, 216 ЦК України. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.
Оскільки застосування правового механізму, передбаченого статтею 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком правочину, укладеного з таким порушенням, є повернення майна із незаконного володіння. Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 11.12.2012 у справі № 56/68.
29. Проте, розглядаючи по суті заявлені прокурором позовні вимоги до ТОВ «Армасе», суди попередніх інстанцій не врахували, що обраний прокурором спосіб захисту права власника майна вищезазначеним положенням цивільного законодавства не відповідає, а отже не є ефективним в розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.».
Відповідно до ч. 1 ст. 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Виходячи з наведеного обґрунтування, не підлягає задоволенню позов в частині вимоги прокурора щодо визнання недійсним договору про поповнення статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Армасе», що укладений 12.03.2012 між фізичною особою-підприємцем Рахімовою Ганною Вікторівною та Товариством з обмеженою відповідальністю «Армасе», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за № 2319, оскільки визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину, з використанням правового механізму, передбаченого статтями 215, 216 ЦК України, не відповідає способу захисту порушених прав.
Щодо заявленої вимоги про визнання відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю «Армасе» права користування земельною ділянкою, площею 0,0734 га за адресою: вул. Оноре де Бальзака 54-а у Деснянському районі міста Києва, кадастровий номер: 8000000000:62:092:0171, суд враховує наступне.
За встановлених обставин справи, виходячи зі змісту предмета та підстав позову, даний спір щодо права власності на земельну ділянку виник саме із земельних правовідносин, які згідно із статтею 3 Земельного кодексу України регулюються Конституцією України, цим кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно - правовими актами.
Способи захисту прав на земельні ділянки передбачено положеннями статті 152 Земельного кодексу України, згідно з частиною 2 якої власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до положень частини 3 статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Зазначений у частині 3 статті 152 Земельного кодексу України перелік способів захисту у земельних спорах не є вичерпним.
Відповідно до статті 5 ГПК України, який встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (ст. 1 ГПК України) здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Таким чином, процесуальним законом господарському суду надано право здійснювати захист порушених прав і законних інтересів у земельних правовідносинах іншими, ніж передбачено у статті 152 Земельного кодексу України, способами захисту виходячи із їх ефективності.
Отже, у спорах щодо захисту прав на землю у визначенні предмета позову, як способу захисту права та законного інтересу, слід враховувати положення спеціальної норми статті 152 Земельного кодексу України, а також частини 1 та 2 статті 5 ГПК України.
З аналізу наведених норм частини 2 статті 5 ГПК України слід дійти висновку, що порушення прав на земельну ділянку чи законного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, хоча й не передбачений законом, але який є ефективним способом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання чи оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. (постанова від 26.02.2020 у справі №922/2155/18 Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду).
У даній справі прокурор звернувся за захистом інтересів держави щодо права власності на земельну ділянку територіальної громади, посилаючись на незаконність її вибуття з комунальної власності на підставі рішення органу місцевого самоврядування, у зв'язку з чим, відповідач-3 (ТОВ «Армасе») займає її (користується) без належних правових підстав.
Задоволення судом вимог прокурора щодо визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради від 24.12.2009 № 977/3046, про недійсність укладеного на виконання вказаного рішення договору купівлі-продажу земельної ділянки та про недійсність державного акту на право власності виданого фізичній особі-підприємцю Рахімовій Г.В., не призведе до відновлення порушеного права чи захисту інтересів держави та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, не відбудеться нівелювання негативних наслідків, а право користування чи розпорядження земельною ділянкою не відновиться, за умови чинності державної реєстрації наступного набувача (ТОВ «Армасе»), та формальної чинності правовстановлюючих документів останнього на земельну ділянку.
За таких обставин, позовна вимога про визнання відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю «Армасе» права користування земельною ділянкою, площею 0,0734 га за адресою: вул. Оноре де Бальзака 54-а у Деснянському районі міста Києва, кадастровий номер: 8000000000:62:092:0171 є ефективним способом захисту порушених прав, на захист яких подано позов, що розглянуто в межах даної справи.
Застосування зазначеного способу захисту порушеного права на земельну ділянку, зокрема, шляхом визнання відсутності права користування земельною ділянкою, підтверджено у постановах Верховного Суду від 15.05.2018 у справі 922/2652/17, від 09.02.2018 у справі № 910/4528/15-г.
Щодо заяв відповідачів про застосування строку позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.
У постанові від 20 червня 2018 року у справі № 697/2751/14-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду за захистом прав, суду слід встановити, коли прокурор дізнався чи міг дізнатися про порушення інтересів держави.
Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).
Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) чинники.
З огляду на те, що факт порушення права, на захист якого подано позов мав місце 24.12.2009 (дата прийняття оспорюваного рішення органу місцевого самоврядування), відповідачами заявлено про застосування наслідків спливу строку позовної давності до заявлених у справі вимог (заява ТОВ «Армасе» від 26.02.2013; заява ФОП Рахімової Г.В. від 30.11.2018).
З позовом до суду прокурор звернувся 23.01.2013, посилаючись на те, що про порушення інтересів держави, а отже і про необхідність їх захисту, дізнався у грудні 2012 під час проведення перевірки законності рішення Київської міської ради від 24.12.2009 на виконання доручення прокуратури міста Києва за зверненням народного депутата України Яворівського В.О.
Зазначені обставини підтверджені матеріалами справи, копії доручення та звернення залучені до справи; при цьому, відсутні докази про надсилання до органів прокуратури рішення Київської міської ради від 24.12.2009 №977/3046 у періоді 2009-2012, не надано доказів повідомлення прокуратури про порушення вимог законодавства при прийнятті спірного рішення у вказаному періоді.
При цьому, надані до матеріалів справи протокол пленарного засідання ІV сесії Київської міської ради VІ скликання від 24.12.2009, стенограма пленарного засідання ІV сесії Київської міської ради VІ скликання від 24.12.2009, результати поіменного голосування за проект рішення «Про передачу земельної ділянки та продаж цієї земельної ділянки фізичній особі-підприємцю Рахімовій Ганні Вікторівні для будівництва, експлуатації та обслуговування дитячого кафе з дитячим майданчиком на вул. Оноре де Бальзака, 54-а у Деснянському районі м. Києва» свідчать про відсутність об'єктивної можливості дізнатися про незаконність оспорюваного рішення за самої лише присутності заступника прокурора м.Києва на пленарному засіданні.
Про порушення вимог закону прокурор міг дізнатися після витребування та ретельного дослідження всієї землевпорядної документації, перевірки дійсного розташування спірної земельної ділянки на місцевості із залученням спеціалістів (землевпорядних організацій), отримання від них додаткових відомостей тощо.
Факт присутності працівника прокуратури на сесії Київської міської ради під час прийняття оскарженого рішення на перебіг позовної давності не впливає, оскільки безпосередньо у рішенні від 24.12.2009 №977/3046 немає відомостей про порушення цією радою законодавства, а відтак початок перебігу строку давності щодо заявлених прокурором у даній справі вимог пов'язується із отриманням прокуратурою відповідних звернень народного депутата Яворівського В.О., (отримано Прокуратурою міста Києва 26.11.2012), мешканців багатоквартирних будинків (отримання 11.12.2012), скарги щодо незаконного будівництва по вулиці Бальзака 54а в м. Києві від Громадської організації «Громадська Ініціатива Віталія Безпалюка «Наша Троєщина» (отримання 05.12.2012), що документально підтверджено матеріалами справи (арк. 119-139 том 1).
За таких обставин, відсутні підстави для застосування наслідків спливу строку давності, оскільки виходячи із заявлених прокурором у справі позовних вимог, строк позовної давності по вимозі щодо визнання недійсним та скасування рішення Київської міської ради від 24.12.2009 №977/3046 не пропущений; інші вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 24.12.2010, визнання недійсним державного акту серії ЯЕ № 304047 від 20.06.2011, визнання відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю «Армасе» права користування земельною ділянкою, отриманою останнім на підставі договору про поповнення статутного капіталу, що укладений 12.03.2012, заявлені прокурором в межах встановленого трирічного строку давності.
Щодо звернення прокурора з вимогами на захист інтересів держави у даній справі, колегія суддів зазначає наступне.
Відхиляються судом доводи відповідачів 2 та 3 про те, що звернувшись до суду з даним позовом прокурор невірно визначив позивача, тобто орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах та безпідставно послався на відсутність такого органу, незаконно поклав права позивача на себе.
Як те стверджується відповідачами у наданих суду поясненнях, на час виникнення спірних правовідносин, пов'язаних з наданням земельної ділянки ФОП Рахімовій Г.В., повноваження щодо здійснення контролю за використанням і охороною земель комунальної власності згідно із пп. і) ч. 1 ст. 9 ЗК України належали Київській міській раді; крім того, на відміну від наведеного прокурором у позові, Державне агентство земельних ресурсів України відповідно до покладених на нього завдань, згідно з пп. 34 п. 4 Положення, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 № 445, мало право уживати в установленому порядку заходів досудового контролю врегулювання спорів, звертатися до суду за захистом своїх прав та з питань порушення вимог законодавства, а на Державну інспекцію сільського господарства України відповідно до Положення, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 № 459/2011, покладалося здійснення контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель у агропромисловому комплексі.
Частиною другою статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
Статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції на момент звернення прокурора з позовом) передбачено право прокурора з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді в межах повноважень, визначених законом, звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовом тощо. Обираючи форму представництва, передбачену частиною п'ятою статті 36-1 Закону № 1789-XII, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення, зокрема, інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту (частина шоста вказаної статті).
У справі, яка переглядається, в позовній заяві прокурор зазначив, що з прийняттям 23 лютого 2012 року змін до Закону України «Про державний контроль за використанням і охороною земель» центральний орган виконавчої влади у сфері земельних відносин - Державне агентство земельних ресурсів України позбавлено функцій контролю за використанням і охороною земель, а створена відповідно до положень даного Закону (в редакції на момент звернення прокурора з позовом), Державна інспекція сільського господарства України не мала повноважень для звернення до суду з позовами, що стосуються даних спірних правовідносин. Отже представляючи інтереси держави прокурор є належним позивачем у цій справі.
З урахуванням статей 1, 2, 6, 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», орган місцевого самоврядування представляє відповідну територіальну громаду і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Прийняття рішення про передачу та продаж земельної ділянки в приватну власність із земель комунальної власності з порушенням вимог законодавства позбавляє конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі комунальної власності.
Отже правовідносини, пов'язані з вибуттям земель із комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з комунальної власності, а відтак і Договору купівлі-продажу та похідних вимог, такому суспільному інтересу не відповідає.
У даній справі «суспільним», «публічним» інтересом звернення прокурора до суду з відповідними вимогами є задоволення суспільної потреби у відновленні прав при вирішенні питання - незаконного вибуття землі із комунальної власності та передачі її у власність відповідача-2, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю територіальної громади.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що прокурор навів підстави для представництва інтересів держави. Зазначене узгоджується із висновком, що міститься у пунктах 28-30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18).
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи апеляційної скарги прокурора частково знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог прокурора при встановленій невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи та внаслідок неправильного застосування норм матеріального права (ст. 124, 134 ЗК України), що є підставою для часткового скасування судового рішення згідно положень ст. 277 ГПК України.
Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, апеляційна скарга Заступника прокурора міста Києва підлягає задоволенню частково, а рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2019 у справі № 910/1356/13 - скасуванню в частині, із прийняттям у цій частині нового рішення про задоволення позову.
У відповідності до ст. 129 ГПК України у зв'язку з частковим задоволенням позову, судові витрати за розгляд справи покладаються на сторін пропорційно, а у зв'язку із частковим задоволенням апеляційної скарги прокурора, з відповідачів на користь прокурора підлягають стягненню судові витрати у відповідній частині за подання апеляційної скарги.
Частиною 2 ст. 129 ГПК України передбачено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Згідно з пунктом 11 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у редакції, що була чинною на час подання позовної заяви у справі, органи прокуратури - при здійсненні своїх повноважень, були звільнені від сплати судового збору.
Судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (частина перша статті 4 Закону України «Про судовий збір» у редакції, що була чинною до 1 січня 2017 року).
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік», станом на 01.01.2013 мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становила 1147, 00 грн.
Згідно п.п. 2 п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції станом на дату подання позову) за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі однієї мінімальної заробітної плати. Таким чином, з 01.01.2013 сума судового збору за розгляд в господарському суді п'яти вимог немайнового характеру підлягала сплаті до бюджету в розмірі 5 735 грн.
Враховуючи задоволення позову прокурора частково (по чотирьом немайновим вимогам), з відповідачів в доход бюджету підлягає стягненню судовий збір у розмірі 4 588 грн.
У відповідності до ст. 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на відповідачів в сумі 6 882 грн.; в іншій частині - на скаржника (пропорційно задоволених вимог).
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2019 у справі № 910/1356/13 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2019 у справі № 910/1356/13 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо:
визнання недійсним та скасування рішення Київської міської ради від 24.12.2009 №977/3046 «Про передачу земельної ділянки та продаж цієї земельної ділянки фізичній особі-підприємцю Рахімовій Ганні Вікторівні для будівництва, експлуатації та обслуговування дитячого кафе з дитячим майданчиком на вул. Оноре де Бальзака, 54-а у Деснянському районі м. Києва»;
визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0734 га по вулиці Оноре де Бальзака 54-а у Деснянському районі міста Києва, кадастровий номер: 8000000000:62:092:0171, вартістю 1 405 501 грн., що укладений 24.12.2010 між Київською міською радою та фізичною особою-підприємцем Рахімовою Ганною Вікторівною;
визнання недійсним державного акту серії ЯЕ № 304047 на право власності на земельну ділянку розташовану на вулиці Оноре де Бальзака 54-а у Деснянському районі міста Києва, кадастровий номер 8000000000:62:092:0171, площею 0,0734га, виданий Фізичній особі-підприємцю Рахімовій Ганні Вікторівні для будівництва, експлуатації та обслуговування дитячого кафе з дитячим майданчиком, що зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 08-8-00149;
визнання відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю «Армасе» права користування земельною ділянкою, площею 0,0734 га за адресою: вул. Оноре де Бальзака 54-а у Деснянському районі міста Києва, кадастровий номер: 8000000000:62:092:0171.
3. Прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог, в решті рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2019 у справі №910/1356/13 залишити без змін, виклавши резолютивну частину рішення у справі №910/1356/13 наступним чином:
«Позов задовольнити частково.
Визнати недійсним та скасувати рішення Київської міської ради від 24.12.2009 №977/3046 «Про передачу земельної ділянки та продаж цієї земельної ділянки фізичній особі-підприємцю Рахімовій Ганні Вікторівні для будівництва, експлуатації та обслуговування дитячого кафе з дитячим майданчиком на вул. Оноре де Бальзака, 54-а у Деснянському районі м. Києва»;
Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0734 га по вулиці Оноре де Бальзака 54-а у Деснянському районі міста Києва, кадастровий номер: 8000000000:62:092:0171, вартістю 1 405 501 грн., що укладений 24.12.2010 між Київською міською радою (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код 22883141) та фізичною особою-підприємцем Рахімовою Ганною Вікторівною ( АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 );
Визнати недійсним державний акт серії ЯЕ № 304047 на право власності на земельну ділянку розташовану на вулиці Оноре де Бальзака 54-а у Деснянському районі міста Києва, кадастровий номер 8000000000:62:092:0171, площею 0,0734га, виданий фізичній особі-підприємцю Рахімовій Ганні Вікторівні для будівництва, експлуатації та обслуговування дитячого кафе з дитячим майданчиком, що зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 08-8-00149;
Визнати відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю «Армасе» (01014, м. Київ, вул. Звіринецька 63, ідент. код 35691532) права користування земельною ділянкою, площею 0,0734 га за адресою: вул. Оноре де Бальзака 54-а у Деснянському районі міста Києва, кадастровий номер: 8000000000:62:092:0171.
Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код 22883141) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1529, 33 грн. (одну тисячу п'ятсот двадцять дев'ять гривень 33 копійки).
Стягнути з фізичної особи-підприємця Рахімової Ганни Вікторівни ( АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 ) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1529, 33 грн. (одну тисячу п'ятсот двадцять дев'ять гривень 33 копійки).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Армасе» (01014, м. Київ, вул. Звіринецька 63, ідент. код 35691532) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1529, 33 грн. (одну тисячу п'ятсот двадцять дев'ять гривень 33 копійки).
В іншій частині в позові відмовити.»
4. Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код 22883141) на користь Прокуратури міста Києва судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 294 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні).
Стягнути з фізичної особи-підприємця Рахімової Ганни Вікторівни ( АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Прокуратури міста Києва судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 294 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Армасе» (01014, м. Київ, вул. Звіринецька 63, ідент. код 35691532) на користь Прокуратури міста Києва судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 294 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні).
5. Матеріали справи №910/1356/13 повернути до Господарського суду міста Києва.
6. Доручити Господарському суду м.Києва видати накази.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено 20.04.2021.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді І.А. Іоннікова
А.І. Тищенко