вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"13" квітня 2021 р. Справа№ 916/2484/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кравчука Г.А.
суддів: Козир Т.П.
Коробенка Г.П.
при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача 1: не з'явився
від відповідача 2: не з'явився
від відповідача 3: не з'явився
від третьої особи 1: не з'явився
від третьої особи 2: не з'явився
від третьої особи 3: не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , м. Одеса
на рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2020 (повний текст складено 13.11.2020)
у справі №916/2484/19 (суддя Паламар П.І.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Дунаєнка Олександра Анатолійовича, м. Татарбунари, Одеська обл.
до 1. Одеської обласної державної адміністрації, м. Одеса
2. ОСОБА_1 , м. Одеса
3. Державного реєстратора Комунального підприємства "Агенція державної реєстрації" Дунай Христини Богданівни, м. Одеса
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору
1. Татарбунарська районна державна адміністрація, м. Татарбунари, Одеська обл.
2. Фізична особа-підприємець Соколов Володимир Олександрович, м. Татарбунари, Одеська обл.
3. ОСОБА_2 , м. Ізмаїл, Одеська обл.
про скасування розпорядження, визнання договору недійсним, витребування майна, скасування рішення та запису державного реєстратора,
Короткий зміст позовних вимог.
У серпні 2019 року Фізична особа-підприємець Дунаєнко Олександр Анатолійович (далі -ФОП Дунаєнко О.А., позивач) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Одеської обласної державної адміністрації (далі - Одеської ОДА, відповідач 1), ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач 2) та Державного реєстратора Комунального підприємства "Агенція державної реєстрації" Дунай Христини Богданівни (далі - державний реєстратор, відповідач 3) про:
- визнання протиправним та скасуваня розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 19.03.2018 №248/А-2018 "Про надання ОСОБА_1 земельної ділянки в оренду";
- визнання недійсним договору оренди землі від 13.07.2018, укладений між Одеською обласною державною адміністрацією та ОСОБА_1 відносно земельної ділянки водного фонду державної власності для рибогосподарських потреб площею 0,4999 га, кадастровий номер 5125000000:01:003:0003, розташованої за адресою: Одеська область, Татарбунарський район;
- витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 земельної ділянки водного фонду державної власності для рибогосподарських потреб площею 0,4999 га, кадастровий номер 5125000000:01:003:0003, розташовану за адресою: Одеська область, Татарбунарський район, та передання її Фізичній особі-підприємцю Дунаєнко Олександру Анатолійовичу;
- визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Агенція державної реєстрації", Одеська область, Дунай Христини Богданівни, індексний номер 42116916 від 18.07.2018 про право оренди земельної ділянки площею 0,4999 га, кадастровий номер 5125000000:01:003:0003, для рибогосподарських потреб, за адресою: Одеська область, Татарбунарський район, за орендарем ОСОБА_1 (номер запису 27094987); скасувати (вилучити) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис щодо права оренди земельної ділянки площею 0,4999 га, кадастровий номер 5125000000:01:003:0003.
Поряд з цим, позивач просив покласти на відповідачів понесені ним у справі судові витрати.
Позовні вимоги мотивовані тим, що оспорювані розпорядження Одеської ОДА прийняте, а договір укладений з порушенням вимог ч. ч. 3, 5 ст.122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), ст. 31 Закону України "Про оренду землі", ст. 19 Конституції України, оскільки розпорядження земельними ділянками для ведення водного господарства віднесено до компетенції районних державних адміністрацій, а спірний договір укладений Одеською ОДА з порушенням порядку припинення діючого договору оренди, укладеного позивачем з Татарбунарською районною державною адміністрацією (далі - третя особа 1). Зазначені обставини, за твердженням позивача, свідчать про порушення його прав як орендаря спірної земельної ділянки, тому звернувся до суду з вищезазначеними позовними вимогами.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.11.2019 справу передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва, яка постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2019 залишена без змін.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2020 у справі №916/2484/19 позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано розпорядження Одеської обласної державної адміністрації № 248/А-2018 "Про надання ОСОБА_1 земельної ділянки в оренду" від 19.03.2018.
Визнано недійсним договір оренди землі від 13.07.2018 між Одеською обласною державною адміністрацією та ОСОБА_1 .
Витребувано від ОСОБА_1 та передано Фізичній особі-підприємцю Дунаєнку Олександру Анатолійовичу земельну ділянку для рибогосподарських потреб, кадастровий номер 5125000000:01:003:0003, загальною площею 0,4999 га, розташовану у Татарбунарському районі Одеської області.
Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Агенція державної реєстрації" Дунай Христини Богданівни індексний номер 42116916 від 18.07.2018 про право оренди земельної ділянки для рибогосподарських потреб, кадастровий номер 5125000000:01:003:0003, загальною площею 0,4999 га, розташовану у Татарбунарському районі Одеської області за орендарем ОСОБА_1 .
Припинено право оренди земельної ділянки для рибогосподарських потреб, кадастровий номер 5125000000:01:003:0003, загальною площею 0,4999 га, розташовану у Татарбунарському районі Одеської області за орендарем ОСОБА_1 зареєстроване державним реєстратором Комунального підприємства "Агенція державної реєстрації" Дунай Христини Богданівни, номер запису про інше речове право: 27094987 від 16.07.2018.
Стягнуто з Одеської обласної державної адміністрації на користь Фізичної особи-підприємця Дунаєнко Олександра Анатолійовича 7 203,00 грн витрат по оплаті послуг адвоката та інших судових витрат.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Фізичної особи-підприємця Дунаєнко Олександра Анатолійовича 7 203,00 грн витрат по оплаті послуг адвоката та інших судових витрат.
Стягнуто з Одеської обласної державної адміністрації у доход Державного бюджету 4 802,50 грн судового збору.
Стягнуто з ОСОБА_1 у доход Державного бюджету 4 802,50 грн судового збору.
Судовий збір у розмірі 9 605,00 грн, сплачений Дунаєнком Олександром Анатолійовичем на підставі квитанцій №№ ПН842 від 22.08.2019, ПН4497 від 09.09.2019, оригінали яких знаходяться в матеріалах справи, повернуто платнику.
Мотивуючи ухвалене рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що розпорядження Одеської обласної державної адміністрації "Про надання ОСОБА_1 земельної ділянки в оренду" № 248/А-2018 від 19.03.2018 суперечить вимогам ст. 31 Закону України "Про оренду землі", ст. 116 ЗК України, ст.ст. 629, 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки, за наявності чинного до 2032 року договору оренди земельних ділянок від 27.06.2007, укладеного з позивачем, відсутності факту переходу до ОСОБА_1 права користування земельною ділянкою кадастровий номер 5125000000:01:003:0003, Одеська обласна державна адміністрація, як орендодавець, не мала підстав в односторонньому порядку відмовлятися від договору оренди, укладеного з позивачем, припиняючи йому право користування вищевказаною земельною ділянкою, надавати цю земельну ділянку іншим особам, у т.ч. відповідачу 2, укладаючи з нею окремий договір оренди цієї земельної ділянки.
Оскільки спірне розпорядження визнано протиправним та скасоване, укладений на підставі нього договір оренди землі від 13.07.2018 між відповідачами 1 та 2 визнано місцевим господарським судом недійсним, спірну земельну ділянку витребувано на підставі ст.ст. 387, 396 ЦК України.
Також, враховуючи визнання недійсним спірного договору оренди, місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Агенція державної реєстрації" Дунай Христини Богданівни індексний номер 42116916 від 18.07.2018 про право оренди земельної ділянки для рибогосподарських потреб, кадастровий номер 5125000000:01:003:0003, загальною площею 0,4999 га, розташовану у Татарбунарському районі Одеської області за орендарем ОСОБА_1 з одночасним припиненням у відповідності до вимог ч.3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права оренди вказаної земельної ділянки за орендарем ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2020 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи; за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; за невідповідності висновків суду обставинам справи; із порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права. Так, за твердженням відповідача 2, судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано такі обставини:
- спірне розпорядження Одеської обласної державної адміністрації №248/А-2018 "Про надання ОСОБА_1 земельної ділянки в оренду" від 19.03.2018, згідно з яким припинено позивачу право користування земельною ділянкою та надано земельну ділянку в оренду відповідачу 2 є таким, що прийнято на підставі та на виконання вимог ст. 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України та ст. 7 Закону України "Про оренду землі";
- на момент набрання законної сили постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14.08.2014 у справі №815/820/14 права власності ОСОБА_2 на комплекс будівель і споруд не існувало, оскільки нерухоме майно вибуло з її власності на підставі договору купівлі-продажу від 17.02.2014. Відтак скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на це майно за ОСОБА_2 не має жодних правових наслідків.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №916/2484/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді доповідача) Кравчука Г.А. , суддів Козир Т.П. та Коробенка Г.П .
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2020 у справі №916/2484/19 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та надано апелянту строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків протягом 10 (десяти) днів з моменту отримання даної ухвали, а також роз'яснено, що у випадку не усунення скаржником вказаних в ухвалі недоліків у встановлений судом строк, апеляційну скаргу буде повернуто.
На виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 заявником усунуто недоліки апеляційної скарги та 08.02.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду подано докази, що підтверджують сплату судового збору у розмірі 14 407,50 грн та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду у даній справі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2020 у справі №916/2484/19, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення суду першої інстанції від 03.11.2020 у даній справі, розгляд справи призначено на 13.04.2021.
Позиції учасників справи.
13.04.2021 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі відповідно до яких останній просив апеляційний господарський суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
Заперечуючи вимоги апеляційної скарги, позивач вважає її необґрунтованою та безпідставною. Так, за твердженням позивача, перехід майнових прав на нерухоме майно до іншої особи тягне за собою перехід до неї прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований об'єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Так, за договором купівлі-продажу від 17.02.2014 ОСОБА_1 набула права власності на комплекс будіель і споруд причалу загальною площею 114,4 кв.м., в той час, як площа орендованої позивачем земельної ділянки складає 4999 кв.м. Таким чином, за твердженням позивача, вся площа 4999 кв.м. земельної ділянки не може бути похідною та слугувати для обслуговування нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці 114,4 кв.м.
Крім того, на думку позивача, апелянтом не надано належних та допустимих доказів законності зміни або розірвання договору оренди земельних ділянок від 27.06.2007 до прийняття спірного розпорядження №248/А-2018 "Про надання ОСОБА_1 земельної ділянки в оренду" від 19.03.2018.
Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу у даній справі.
Заявлені у справі клопотання та результати їх розгляду.
13.04.2021 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшло клопотання про залучення Товариства з обмеженою відповідністю "Рибацький причал" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
Вказане клопотання обґрунтоване тим, що позивачу стало відомо, що нерухоме майно (комплекс будівель і споруд причалу загальною площею 114,4 кв.м.), яке слугувало підставою для укладення нового договору оренди з ОСОБА_1 , 05.01.2021 перейшло у власність ТОВ "Рибацький причал", оскільки було внесено до його статутного капіталу.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
Північний апеляційний господарський зазначає, що заявник, звертаючись до суду апеляційної інстанції з клопотанням про залучення до участі третьої особи без самостійних вимог, не надав жодного доказу, в розумінні ст. ст. 73, 76, 79 ГПК України на підтвердження наведених обставин. Отже, заявлене клопотання не може бути визнане обґрунтованим.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відхилення заявленого позивачем клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідністю "Рибацький причал", як недоведене належними та допустимими доказами.
Явка представників сторін.
Учасники справи не забезпечили участь своїх повноважних представників у судовому засіданні 13.04.202, про поважність причин такої неявки апеляційний господарський суд не повідомили.
Колегія суддів звертає увагу на те, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового розгляду, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.
За приписами ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain") від 07.07.1989).
Оскільки явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов'язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представників учасників справи.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
27.06.2007 між позивачем, Татарбунарською районною державною адміністрацією (далі - Татарбунарська РДА, третя особа 1) та Фізичною особою-підприємцем Соколовим В.О. (далі - ФОП Соколов, третя особа 2) укладено Договір оренди земельних ділянок, згідно з умовами якого третя особа 1 (орендодавець) на підставі розпорядження Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області № 303/А-2006 від 18.08.2006 передала позивачу та третій особі 2 у строкове платне користування на 25 років земельні ділянки несільськогосподарського призначення загальною площею 1,549 га, які знаходяться на території 2-го та 5-го км піщаної коси Чорного моря Татарбунарського району Одеської області (т.1, а.с. 22-25).
27.06.2007 між позивачем та третьої особою 2 укладено угоду про порядок користування земельними ділянками на території 2-го та 5-го км піщаної коси Чорного моря Татарбунарського району Одеської області, згідно з якою сторони погодили, що позивач самостійно користується земельною ділянкою 5 площею 0,500 га на території 2-го км піщаної коси Чорного моря для будівництва, експлуатації та обслуговування причалу з рибоприймальним пунктом (т.1, а.с. 26-28).
Зазначеній земельній ділянці присвоєний кадастровий номер 5125000000:01:003:0003, уточнена площа якої складає 0,4999 га, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру на цю земельну ділянку № НВ-5105201662017 від 26.09.2017 (т.1, а.с. 30-31).
19.03.2018 Одеською обласною державною адміністрацією прийнято розпорядження № 248/А-2018 "Про надання ОСОБА_1 земельної ділянки в оренду", згідно з яким припинено позивачу право користування вищевказаною земельною ділянкою, надано цю земельну ділянку в оренду строком на 49 років відповідачу 2, доручено Татарбунарській районній державній адміністрації від імені Одеської обласної державної адміністрації внести зміни до Договору оренди земельних ділянок від 27.06.2007 та укласти Договір оренди земельної ділянки з ОСОБА_1 (т.1, а.с. 42-43).
Розпорядження мотивоване, зокрема, заявою ОСОБА_1 та договором купівлі-продажу від 17.02.2014, зареєстрованим у реєстрі за № 273.
13.07.2018 між відповідачем 1 та відповідачем 2 у справі укладено Договір оренди земельної ділянки, згідно з умовами якого Одеська обласна державна адміністрація (орендодавець) на підставі вищезазначеного розпорядження передала ОСОБА_1 в строкове платне користування земельну ділянку водного фонду для рибогосподарських потреб (вид використання - для будівництва, експлуатації та обслуговування обловно-пропускних каналів та причалу з рибоприймальним пунктом) кадастровий номер 5125000000:01:003:0003, розташовану за адресою: Одеська область Татарбунарський район (т.1, а.с. 44-46).
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Між сторонами у справі виникли відносини щодо користування земельною ділянкою на підставі договору оренди та переходу цих прав у разі зміни власника розташованої на ній будівлі, врегульовані положеннями ЦК України, ЗК України та Закону України "Про оренду землі".
У відповідності до вимог ст. 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Згідно ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Статтею 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Згідно ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Статтею 31 Закону України "Про оренду землі". визначено, зокрема, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Зі змісту Договору оренди земельних ділянок від 27.06.2007, укладеного між позивачем та третіми особами 1 та 2, вбачається, що цей Договір укладено строком на 25 років, а саме до 27 червня 2032 року.
Таким чином, строк дії вищевказаного Договору оренди земельних ділянок станом на час прийняття Одеською обласною державною адміністрацією розпорядження щодо передачі спірної земельної ділянки кадастровий номер 5125000000:01:003:0003 ОСОБА_1 не сплив.
У зв'язку з набранням 01.01.2013 чинності змін до ст. 122 ЗК України повноваження щодо передачі земель водного фонду за межами населених пунктів у користування були передані від районних до обласних державних адміністрацій, на території яких вони розташовані.
Отже, станом на час прийняття спірного розпорядження № 248/А-2018 "Про надання ОСОБА_1 земельної ділянки в оренду" від 19.03.2018, повноваження вирішувати питання передачі спірної земельної у користування належали Одеській обласній державній адміністрації.
При цьому у зв'язку зі зміною порядку правового регулювання відносин з передачі земель водного фонду за межами населених пунктів на підставі ч. 3 ст. 11 ЦК України з 01.01.2013 Одеська обласна державна адміністрація набула прав та обов'язків орендодавця спірної земельної ділянки, які виникли з Договору оренди земельних ділянок від 27.06.2007.
Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Підстави для зміни або розірвання договору визначені ст. 651 ЦК України, згідно з якою, зокрема, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що матеріали даної справи не містять належних та допустимих доказів зміни або розірвання в установленому порядку Договору оренди земельних ділянок від 27.06.2007 до прийняття спірного розпорядження № 248/А-2018 "Про надання ОСОБА_1 земельної ділянки в оренду" від 19.03.2018.
Щодо доводів апелянта в частині правомірності набуття ОСОБА_1 прав на спірну земельну ділянку у зв'язку із придбанням на підставі договору купівлі-продажу у матері позивача ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , третя особа 3) комплексу будівель та споруд (причал) загальною площею - 114,4 м2, розташованого на цій земельній ділянці, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.
Згідно вимог ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Також, відповідно до ч.1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення..
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.
За змістом указаних вимог закону зміна власника житлового будинку, будівлі або споруди, розташованих на орендованій земельній ділянці, не припиняє договору оренди землі в цілому, має місце заміна сторони у зобов'язанні. Укладення іншого договору оренди з новим власником не вимагається, оскільки продовжується дія попереднього.
Як встановлено апеляційним господарським судом позивачу за Договором оренди земельних ділянок від 27.06.2007, укладеного з третіми особами 1 та 2, була передана земельна ділянка без будівель та споруд на ній.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14.08.2014 у справі № 815/820/14, яка набрала законної сили, скасовано реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації - комплекс будівель і споруд (причал) № 9, розташованого за адресою: Одеська область, Татарбунарський район, Тузлівська сільська рада, комплекс будівель та споруд № 9, а також скасовано рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Татарбунарського районного управління юстиції Одеської області № 7845017 від 12 листопада 2013 року про державну реєстрацію права власності на це майно за ОСОБА_2 .
Вищезазначене рішення адміністративного суду мотивоване відсутністю у ОСОБА_2 прав на земельну ділянку, на якій нею здійснювалося будівництво.
У відповідності до вимог ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Належних та допустимих доказів відведення ОСОБА_2 земельної ділянки для будівництва причалу або надання земельної ділянки в установленому порядку під уже збудоване нерухоме майно з визнанням за рішенням суду права власності на це майно до матеріалів даної господарської справи не надано.
Враховуючи вищевикладені обставини, будівництво ОСОБА_2 причалу на орендованій позивачем земельній ділянці за своєю природою було самочинним.
У силу вимог ч. 2 ст. 376 ЦК України ОСОБА_2 не набула права власності на це нерухоме майно, тому не мала правомочностей на розпорядження ним як власник.
Реєстрація за ОСОБА_2 протягом 2013-2014 років права власності на це майно та наступне укладення нею договору купівлі-продажу від 17 лютого 2014 року з ОСОБА_1 не змінили правовий статус цього майна як самочинного будівництва, на яке право власності не набувається, оскільки майно продовжило перебувати на чужій земельній ділянці, належній позивачеві.
Установлений чинним законодавством механізм переходу прав на землю не стосується правочинів із самочинним будівництвом.
Тому до відповідача 2 ОСОБА_1 не перейшло право користування спірною земельною ділянкою.
Виходячи з наведеного, за наявності чинного до 2032 року Договору оренди земельних ділянок від 27.06.2007 з позивачем, відсутності факту переходу до ОСОБА_1 права користування земельною ділянкою кадастровий номер 5125000000:01:003:0003, Одеська обласна державна адміністрація як орендодавець не мала підстав в односторонньому порядку відмовлятися від Договору з позивачем, припиняючи йому право користування вищевказаною земельною ділянкою та надавати цю земельну ділянку іншим особам, у т.ч. відповідачу 2, укладаючи з нею окремий договір оренди цієї земельної ділянки.
Відповідно до ч. 5 ст. 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Оскільки розпорядження Одеської обласної державної адміністрації "Про надання ОСОБА_1 земельної ділянки в оренду" №248/А-2018 від 19.03.2018 суперечить вимогам ст. 31 Закону України "Про оренду землі", ст. 116 ЗК України, ст. ст. 629, 651 ЦК України, тому вимоги позивача про визнання його протиправним та скасування підставно задоволені судом першої інстанції.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з правилами ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Враховуючи, що розпорядження Одеської обласної державної адміністрації № 248/А-2018 від 19.03.2018 визнано протиправним, тому укладений на підставі нього Договір оренди землі від 13.07.2018 між відповідачами 1 та 2 також є таким, що суперечить вимогам ч. 5 ст. 116 ЗК України, ст. 7 Закону України "Про оренду землі". Отже останній відповідно до вимог ст. ст. 203, 215 ЦК України обґрунтовано визнано місцевим господарським судом недійсним.
Щодо позовних вимог про витребування з чужого незаконного володіння відповідача 2 на користь позивача земельної ділянки водного фонду державної власності для рибогосподарських потреб площею 0,4999 га, кадастровий номер 5125000000:01:003:0003, розташованої за адресою: Одеська область, Татарбунарський район, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.
Статтею 387 ЦК України, передбачено право власника витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
З урахуванням встановлених обставин протиправної передачі ОСОБА_1 в оренду на 49 років спірної земельної ділянки, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в цій частині є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Разом з цим, оскільки правочин, на підставі яких були прийнято рішення та вчинено запис, в установленому порядку визнаний недійсним, то вимоги про визнання протиправним та скасування відповідних рішення та запису обґрунтовано задоволені місцевим господарським судом у спосіб передбачений ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).
За таких обставин решту аргументів відповідача 2, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття постанови у даній справі.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За встановлених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2020 у справі №916/2484/19 ухвалене у відповідності до норм чинного законодавства, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Судові витрати.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта (відповідача 2).
Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2020 у справі №916/2484/19 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2020 у справі №916/2484/19 залишити без змін.
3. Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено 21.04.2021
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Судді Т.П. Козир
Г.П. Коробенко