вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" квітня 2021 р. Справа№ 910/7961/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Доманської М.Л.
суддів: Верховця А.А.
Гарник Л.Л.
за участю секретаря судового засідання Звершховської І.А.
та представників учасників провадження у даній справі відповідно до протоколу судового засіданні від 14.04.2021,
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія"
на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2019
у справі №910/7961/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Енергоальянс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західвуглепром"
про витребування майна та зобов'язання здійснити постачання товару
Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.07.2019 позов задоволено частково; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Західвуглепром" здійснити постачання Товариству з обмеженою відповідальністю "ВКФ Енергоальянс" вугілля марки Г(Г2)(0,1-3) у кількості 2000 тонн на загальну суму 600000,00 грн, автомобільним транспортом на умовах СРТ, Львівська обл., Сокальський район, с. Сілець, склад ПАТ "Львівська вугільна компанія", відповідно до Специфікації № 7 від 03.06.2019; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Західвуглепром" здійснити постачання Товариству з обмеженою відповідальністю "ВКФ Енергоальянс" шламу вуглевмісного у кількості 14 800 тонн на загальну суму 296000,00 грн, на умовах поставки FCA, залізничний тупик №23 та/або залізничний тупик № 27, які знаходяться на території ПАТ "Львівська вугільна компанія", Львівська обл., Сокальський район, с. Сілець, відповідно до Специфікації № 8 від 03.06.2019; стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 3842,00 грн; в іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Львівська вугільна компанія" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2019 повністю та постановити нове рішення, яким відмовити Товариству обмеженою відповідальністю "ВКФ Енергоальянс" в задоволенні його позовних вимог повністю; залучити ПАТ "Львівська вугільна компанія" до участі у справі №910/7961/19 в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору як особу, яка не брала участь у справі, проте суд першої інстанції прийняв рішення про її права та обов'язки; зупинити виконання судового рішення, що оскаржується, до прийняття рішення судом апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія".
Апеляційна скарга мотивована порушенням норм процесуального права. Скаржник послався на те, що суд першої інстанції у резолютивній частині оскаржуваного рішення, прямо вказав про права та обов'язки скаржника. З резолютивної частини судового рішення у справі №910/7961/19 вбачається, що господарські відносини між позивачем та відповідачем пов'язані з господарськими відносинами між відповідачем та Публічним акціонерним товариством "Львівська вугільна компанія", на території якого нібито знаходиться майно, що належить позивачу на підставі договору поставки від 01.03.2019 №1/03-19, тому рішення суду першої інстанції у даній справі стосується прав Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія", яке не було залучено до участі у справі в місцевому господарському суді. Разом з цим, скаржник посилається на те, що на території складу Публічне акціонерне товариства "Львівська вугільна компанія" відсутнє будь-яке майно, що належить позивачу на підставі договору поставки від 01.03.2019 №1/03-19, тому на думку, скаржника виконання оскаржуваного судового рішення є неможливим.
20.02.2020 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Західвуглепром" надійшов відзив, в якому відповідач заперечуючи проти доводів, викладених у апеляційній скарзі, наголошує на тому, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення не допустив порушень норм матеріального і процесуального права. Разом з цим, позивач та відповідач передбачили, що відповідно до умов специфікацій від 03.06.2019 №7 та №8 до договору поставки №1/03-19 останні узгодили те, що місцем поставки є склад ПАТ "Львівська вугільна компанія", с.Сілець, Сокальський район, Львівська область, тому позивач та відповідач вважають, що у даній справі відсутні підстави, які б зачіпали чи впливали на права та обов'язки скаржника.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 у справі №910/7961/19 (судді: Іоннікова І.А., Михальська Ю.Б., Разіна Т.І.) залучено до участі у справі Публічне акціонерне товариство "Львівська вугільна компанія" (Львівська обл., Сокальський район, с. Сілець, 80086) у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2020 у справі №910/7961/19 (судді: Іоннікова І.А., Михальська Ю.Б., Разіна Т.І.) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія" залишено без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 31.07.2019 у справі №910/7961/19 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.07.2020 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія" у справі № 910/7961/19 задоволено, постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2020 скасовано, справу №910/7961/19 направлено на новий апеляційний розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2020 (головуючий суддя: Сотніков С.В., судді; Отрюх Б.В., Остапенко О.М.) залучено до участі у справі № 910/7961/19 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Львівська вугільна компанія" (ідентифікаційний код 35879807; місцезнаходження: 80086, Львівська обл., Сокальський район, село Сілець)
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2020 (головуючий суддя: Сотніков С.В., судді; Отрюх Б.В., Остапенко О.М.) закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2019 у справі № 910/7961/19.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.01.2021 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія" від 11.11.2020 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2020 у справі № 910/7961/19 задоволено, ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2020 у справі № 910/7961/19 скасовано, справу № 910/7961/19 направлено на новий апеляційний розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2021, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія" передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді: Доманської М.Л., суддів: Верховця А.А., Пантелієнко В.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2019 у справі № 910/7961/19 прийнято до свого провадження, дану скаргу призначено до розгляду.
17.03.2021 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги. Скаржник підтримує вимоги, раніше заявлені в апеляційній скарзі, та додатково зазначає, що в резолютивній частині рішення господарський суд міста Києва не тільки зобов'язує відповідача здійснити поставку товару позивачу, а й уточнює місце знаходження товару, але в матеріалах справи відсутні докази, а судом першої інстанції не було досліджено, чи поставлявся такий товар на зазначені склади ПАТ «ЛВК» взагалі та чи був він наявний на час розгляду справи за вказаним судом місцем - склади ПАТ «ЛВК», що є грубим порушенням норм процесуального права згідно з вимогами ст.ст. 277, 287, 310 ГПК України щодо з'ясування судом всіх обставин справи, повного та всебічного дослідження доказів та вирішення питання щодо прав та законних інтересів третьої особи, яка не була залучена до участі у справі на стадії судового розгляду в суді першої інстанції. Скаржник зазначає про наявність доказів того, що і вугілля марки Г (Г2) (0,1-3), і шлам вуглевмісний, який би належав ТОВ «ЗАХІДВУГЛЕПРОМ», на території складів ПАТ «ЛВК» відсутні як на час подання позовної заяви позивачем та розгляду справи судами, так і на даний час. Також скаржник просить прийняти до уваги той факт, що договір зберігання від 01.04.2019№8/04 був розірваний з 18.11.2019 у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх обов'язків щодо оплати послуг зі зберігання, про що свідчить лист-повідомлення про розірвання договору від 18.11.2019 № 2/983 та угода від 18.11.2019 № 5. Таким чином, на думку скаржника, з 18.11.2019 у ТОВ «ЗАХІДВУГЛЕПРОМ» відсутнє право користування земельними площадками ПАТ «JIBK» та зберігати на них будь-який товар, у тому числі вугілля та шлам вуглевмісний. Крім того, правовою підставою для користування відповідачем складом на території ПАТ "ЛВК" був договір оренди від 02.05.2019 №11/05, укладений між ПАТ "JIBK" як орендодавцем та ТОВ "ЗАХІДВУГЛЕПРОМ" як орендарем, який також розірваний. Також, судом першої інстанції не досліджено та не встановлено, чи був наявний взагалі товар (вугілля марки Г(Г2)(0,1-3) у кількості 2000 тонн та шлам вуглевмісний у кількості 14800 тонн, який на підставі рішення суду зобов'язано поставити позивачу відповідачем зі складів ПАТ "ЛВК", на складі ПАТ "ЛВК" та залізничних тупиках №23 чи №27, які знаходяться на території ПАТ "ЛВК". ПАТ "ЛВК" стверджує, що визначена у судовому рішенні продукція (вугілля та шлам вуглевмісткий) у зазначеній кількості на територію ПАТ "ЛВК", в тому числі на орендовані земельні площадки, відповідачем не завозилась та як на дату виставлення вимог позивачем, так і на дату винесення судом рішення у справі на території ПАТ "ЛВК" за адресою: с.Сілець, Сокальський район. Львівська область, 80086 - відсутня.
Як вже зазначалось, не погодившись з рішенням Господарського суду м. Києва від 31.07.2019 у справі № 910/7961/19, ПАТ "Львівська вугільна компанія", яка не є стороною у справі звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду м. Києва від 31.07.2019 у справі №910/7961/19 повністю та постановити нове рішення, яким відмовити ТОВ "ВКФ "Енергоальянс" в задоволенні його позовних вимог повністю.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги, скаржник посилався на те, що суд першої інстанції у резолютивній частині оскаржуваного рішення, прямо вказав про права та обов'язки ПАТ "Львівська вугільна компанія". Також вказував на те, що з резолютивної частини судового рішення у справі №910/7961/19 вбачається, що господарські відносини між позивачем та відповідачем пов'язані з господарськими відносинами між відповідачем та ПАТ "Львівська вугільна компанія", на території якого нібито знаходиться майно, що належить позивачу на підставі договору поставки від 01.03.2019 №1/03-19, тому рішення суду першої інстанції у даній справі стосується прав ПАТ "Львівська вугільна компанія", яке не було залучено до участі у справі в господарському суді першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 50 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
Вирішуючи питання про порушення оскаржуваним рішенням прав та законних інтересів скаржника, наявності правового зв'язку між скаржниками і сторонами у справі, колегія суддів зазначає про наступне.
У ст. 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою. Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.
Обов'язок держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов'язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.
У ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього; рішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Відповідно до ст. 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією із засад судочинства, яка застосовується з дотриманням принципу верховенства права, змагальності, рівності учасників перед законом і судом, розумності строків розгляду справи.
Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).
Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження. Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволили б реалізувати його в повному обсязі та забезпечити ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Конституційні гарантії захисту прав та інтересів в апеляційній інстанції конкретизовано в главі 1 розділу І, главі 1 розділу ІV ГПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного оскарження судових рішень у господарському судочинстві.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Тобто, ч. 1 ст. 254 ГПК України визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким, зокрема розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмету та підстав позову.
Одночасно, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, і поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов'язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок; такий правовий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
У вирішенні цього питання суд має з'ясувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому тощо.
Отже, у розумінні наведених норм процесуального права судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та (або) обов'язків цієї особи. Тобто, суд має розглянути та вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права, інтереси та (або) обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Тобто, судовим рішенням безпосередньо зачіпаються права, інтереси та (або) обов'язки такої особи, в тому числі створюються перешкоди для реалізації її суб'єктивного права чи законного інтересу або реального виконання обов'язку стосовно однієї з сторін спору.
Судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з'ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі п. 4 ч. 3 ст. 277 ГПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь - якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Якщо при цьому буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.
Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 17.05.2018 у справі №904/5618/17, від 21.09.2018 у справі №909/68/18, від 18.12.2018 у справі № 911/1316/17, від 27.02.2019 у справі №903/825/18, від 17.10.2019 у справі № 910/21156/16.
З вищенаведеного слідує що у разі надходження апеляційної скарги від особи, яка не приймала участі у розгляді справи, але вважає, що судом в оскаржуваному рішенні вирішено питання про її права та інтереси: суд має першочергово з'ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов'язків скаржника і лише після встановлення таких обставин вирішити питання про залучення такої особи у якості третьої особи та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17, від 12.05.2020 у справі № 910/18271/16.
У даній справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції після відкриття апеляційного провадження залучив скаржника до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору (ухвали Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2020, від 15.09.2020). Крім того, Верховний суд в постанові від 12.01.2021 у даній справі, направляючи вдруге на новий розгляд апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія", зазначив, що рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2019 у справі № 910/7961/19 може впливати на права, інтереси і обов'язки скаржника, та в даному випадку слідує наступний алгоритм дій суду апеляційної інстанції - у разі надходження апеляційної скарги від особи, яка не приймала участі у розгляді справи, але вважає, що судом в оскаржуваному рішенні вирішено питання про її права та інтереси: суд має першочергово з'ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов'язків скаржника і лише після встановлення таких обставин вирішити питання про залучення такої особи у якості третьої особи та про скасування судового рішення.
Верховний Суд в постановах від 12.01.2020, від 14.07.2020 у даній справі зазначив, що у відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 277 ГПК України прийняття судового рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі є порушенням норм процесуального права, яке тягне за собою обов'язкове скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
З огляду на те, що скаржника вже було залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору під час попередніх переглядів відповідної апеляційної скарги у суді апеляційної інстанції, враховуючи вказівки, наведені в постановах Верховного Суду від 12.01.2020, від 14.07.2020 у даній справі, колегія суддів вважає розглянутим та вирішеним питання у розумінні наведених вище норм процесуального права, відносно того, чи стосуваться безпосередньо прав, інтересів та (або) обов'язків оскаржуване судове рішення скаржника, який не брав участі у справі.
Згідно з ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 та від 19.09.2020 у даній справі вже встановлено, що оскаржуване рішення безпосередньо зачіпає права, інтереси та (або) обов'язки скаржника, стосовно однієї з сторін спору (постанова ВС від 14.07.2020 №910/7961/19). За таких обставин, колегія суддів має застосовувати алгоритм, наведений в п. 4 ч. 3 ст. 277 ГПК України: скасувати рішення господарського суду міста Києва від 31.07.2019 у даній справі, розглянути вимоги апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2019 у справі №910/7961/19 по суті.
В судове засідання 14.04.2021 з'явились представники скаржника та позивача, інші учасники провадження не з'явились, про причини неявки в суд не повідомили. Представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив закрити апеляційне провадження.
Учасники провадження про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином направленням на адреси місцезнаходження учасників справи копії відповідної ухвали суду.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Частиною 11 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
В той же час за положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
Наведена правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №924/369/19.
Судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2021, дізнавшись про дату, місце та час судового засідання у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд прийшов до висновку за можливе здійснювати розгляд скарги без участі певних представників учасників справи, що не з'явилися у судове засідання, так як вони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку апеляційну скаргу задовольнити частково, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - скасувати та прийняти нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Західвуглепром" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВФК Енергоальянс" (Покупець) було укладено Договір поставки від 01.03.2019 №1/03-19 (далі-Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти у власність та сплатити вугільну продукцію: номенклатура, вартість, кількість, якісні характеристики, а також строки поставки вказуються у Специфікації. Специфікації, оформлені належним чином, підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками Сторін, складають невід'ємну частину цього Договору. В специфікаціях, крім вищевказаних даних, можуть також вказуватись інші умови, які мають відношення до поставки вугільної продукції, у т.ч. істотні.
Згідно з п. 3.1., 3.2. Договору ціна вугільної продукції встановлюється в національній валюті України - гривні і тлумачиться відповідно до умов поставки, зазначених в Специфікаціях. Загальна вартість договору (ціна Договору) дорівнює сумі вартості вугільної продукції, поставленої Постачальником Покупцю протягом всього терміну дії цього Договору, і формується з вартості, зазначеної у всіх Специфікаціях до цього Договору, підписаних сторонами.
Відповідно до п.п. 5.1.2 п. 5.1., п. 5.2. Договору при поставці вугільної продукції Постачальник зобов'язаний надати Покупцю наступні товарно-супровідні документи: рахунок-фактуру на оплату; видаткову накладну на поставлену продукцію, акт приймання-передачі (товарно-транспортну накладну).
Покупець зобов'язаний прийняти вугільну продукцію, узгоджену Сторонами до поставки і зазначену у Специфікації. Перехід права власності від Постачальника до Покупця переходить після виконання умов поставки вугільної продукції та підписання акту приймання-передачі.
Сторони домовились, що після переходу права власності від Постачальника до Покупця, Постачальник може надати Покупцю (у разі необхідності) послуги із зберігання вугільної продукції, на умовах, передбачених цим Договором та зазначених у Специфікації (п. 6.1 Договору).
Пунктом 6.2 Договору передбачено, що розмір плати за зберігання вугільної продукції зазначається в Специфікаціях. Витрати Постачальника на зберігання вугільної продукції включені до плати за зберігання.
За умовами п. 6.5. Договору Покупець зобов'язаний після закінчення строку зберігання забрати у Постачальника вугільну продукцію.
У п. 6.7. Договору погоджено, що факт передачі вугільної продукції на зберігання та її повернення підтверджується актом приймання-передачі, підписаним уповноваженими представниками Сторін.
Сторони домовились про те, що Договір підписаний уповноваженими представниками Сторін, скріплений печатками Сторін, набуває чинності з 01.03.2019 і діє до 31.12.2020, а в частині оплати та виконання гарантійних зобов'язань - до повного їх виконання. (п.10.1 Договору).
03.06.2019 між Сторонами підписана Специфікація №7 (додаток №7 до Договору від 01.03.2019№1/03-19), за якою має бути здійснюватись поставка вугілля марки Г(Г2) (0,1-3), в кількості 2000 тонн, ціною за 1 тонну 300 грн., вартістю 600 000 грн. 00коп, на умовах 100% попередньої оплати, за місцем поставки: Львівська обл., Сокальський р-н, с. Сілець, склад ПАТ "Львівська вугільна компанія"; строк поставки - протягом 5 календарних днів, починаючи з наступного дня після здійснення попередньої оплати.
03.06.2019 між Сторонами підписана Специфікація № 8 (додаток № 8 до Договору від 01.03.2019№ 1/03-19), за якою має бути здійснюєтися поставка шламу вуглевмісного, в кількості 14800 тонн, ціною за 1 тонну 20,00 грн., вартістю 296 000 грн 00коп., на умовах 100% попередньої оплати, за місцем поставки: залізничний тупик № 23 та/або залізничний тупик № 27, які знаходяться на території ПАТ "Львівська вугільна компанія" Львівська обл., Сокальський р-н, с. Сілець; строк поставки - протягом 5 календарних днів, починаючи з наступного дня після здійснення попередньої оплати.
03.06.2019 між Сторонами підписана Специфікація № 9 (додаток № 9 до Договору від 01.03.2019 № 1/03-19), за якою здійснюється поставка:
- вугілля марки Г (Г2) (0.1-3) в кількості 1500 тонн, ціною за 1 тонну 300 грн., вартістю 450 000 грн. 00коп,
- шламу вуглевмісного, в кількості 5 500 тонн, ціною за 1 тонну 20,00 грн., вартістю 110 000 грн. 00коп.
Відповідно до вказаної специфікації №9 загальна вартість вугільної продукції - 560 000 грн. 00коп. Поставка здійснюється на умовах 100% попередньої оплати, за місцем поставки: Львівська обл., Сокальський р-н, с. Межріччя; проммайданчик, хвостосховище № 1; строк поставки - протягом 3 календарних днів, починаючи з наступного дня після здійснення попередньої оплати.
07.06.2019 між Сторонами підписана Специфікація № 10 (додаток № 9 до Договору № 1/03-19 від 01.03.2019), за якою Постачальник надає Покупцю послуги по зберіганню:
- вугілля марки Г (Г2) (0.1-3) в кількості 1500 тонн, ціною за 1 тонну 300 грн., вартістю 450 000 грн. 00коп,
- шламу вуглевмісного, в кількості 5500 тонн, ціною за 1 тонну 20,00 грн., вартістю 110 000 грн. 00коп.
Відповідно до вказаної специфікації №10 загальна вартість переданої на зберігання вугільної продукції - 560 000 грн. 00коп. Сторони домовились, що розмір плати за зберігання складає 1 000 грн. 00 коп. за весь час зберігання. Плата за зберігання вугільної продукції здійснюється Покупцем після передачі вугільної продукції Покупцю з відповідним оформленням акту приймання-передачі. Місцем зберігання вугільної продукції є: Львівська обл., Сокальський р-н, с. Межріччя; проммайданчик, хвостосховище № 1. Строк зберігання з 07.06.2019 по 10.06.2019.
На виконання умов Договору від 01.03.2019 №01/03-19, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКФ Енергоальянс" згідно з платіжними дорученнями від 03.06.2019 № 181 на суму 43 800 грн. 00 коп., від 03.06.2019 № 182 на суму 97 000 грн., від 04.06.2019 № 185 на суму 118 000 грн. 00коп., від 04.06.2019 № 186 на суму 100 000 грн. 00 коп., від 07.06.2019 № 202 на суму 1 790 000 грн. 00коп., від 07.06.2019 № 203 на суму 116 000 грн. 00коп., від 07.06.2019 204 на суму 17 000 грн. 00коп., на яких призначенням платежу зазначено "за вугільну продукцію згідно договору від 01.03.2019" №01/03-19", здійснило оплату вартості вугільної продукції на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Західвуглепром" на загальну суму в розмірі 2 281 800 грн. 00 коп.
Сторони підтвердили, що на виконання умов Договору від 01.03.2019 № 01/03-19 Відповідач поставив, а Позивач в свою чергу прийняв Товар загалом на суму в розмірі 560 000 грн. 00 коп., а саме: вугілля марки Г(Г2) (0.1-3) в кількості 1500 тонн, ціною за 1 тону 300 грн., вартістю 450 000 грн. 00коп.; шлам вуглевмісний в кількості 5500 тонн, ціною за 1 тону 20,00 грн., вартістю 110 000 грн. 00коп., що підтверджується видатковими накладними від 07.06.2019 №45 та від 07.06.2018 №46.
Крім того, на виконання умов Договору поставки від 01.03.2019 №1/03-19 та Специфікації від 07.06.2019 № 10 Позивач передав, а Відповідач прийняв за Актом приймання-передачі від 07.06.2019 на зберігання Товар, а саме: вугілля марки Г(Г2) (0.1-3) в кількості 1500 тонн, ціною за 1 тонну 300 грн., вартістю 450 000 грн. 00коп.; шлам вуглевмісний, в кількості 5500 тонн, ціною за 1 тонну 20,00 грн., вартістю 110 000 грн. 00коп. Місцем зберігання вугільної продукції у вказаному акті від 07.06.2019 зазначено: Львівська обл., Сокальський р-н, с. Межріччя; проммайданчик, хвостосховище № 1. Строк зберігання з 07.06.2019 по 10.06.2019.
Між Сторонами Договору укладений Акт звірки взаєморозрахунків за період 01.06.2019 -07.06.2019, за яким станом на 07.06.2019 заборгованість на користь ТОВ "ВКФ Енергоальянс" становить 897 196 грн. 00коп.
Позивач звернувся до Відповідача з вимогою від 10.06.2019 про повернення вугільної продукції, переданої на зберігання згідно з умовами Договору поставки від 01.03.2019 №1/03-19 та Специфікації від 07.06.2019 № 10 на підставі Акту приймання-передачі від 07.06.2019.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Західвуглепром" надіслало Відповідь на вимогу від 11.06.2019, в якій зазначало, що не має можливості повернути Позивачу отриману на зберігання вугільну продукцію у зв'язку з блокуванням транспортних шляхів невстановленими особами.
В подальшому Позивач звернувся до Відповідача з Претензією від 12.06.2019 року, в якій вимагав у найкоротший строк здійснити постачання вугільної продукції за Специфікаціями № 7 та № 8 та повернути вугільну продукцію, передану на зберігання за Актом приймання-передачі від 07.06.2019.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Західвуглепром" надало Відповідь на претензію від 13.06.2019, в якій наголошувало, що не має можливості виконати зобов'язання у зв'язку з блокуванням невідомими особами промислового майданчика та запевняло, що постачання вугільної продукції та повернення вугільної продукції, переданої на зберігання, буде здійснене одразу після припинення блокування.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКФ Енергоальянс" звернулось до суду з позовом до відповідача та обґрунтував заявлені позовні вимоги тим, що Відповідач всупереч умовам Договору поставки від 01.03.2019 №1/03-19 не здійснив поставку вугільної продукції за Специфікаціями № 7 та № 8, та не повернув передану на зберігання на підставі Специфікації №10 за Актом приймання-передачі від 07.06.2019 вугільну продукцію. Таким чином, Позивач просить Суд витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Західвуглепром" вугільну продукцію відповідно до Специфікації № 10 шляхом її примусового вилучення та зобов'язати останнього здійснити поставку вугільної продукції відповідно до Специфікацій № 7 та № 8.
Проаналізувавши доводи позовної заяви, апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, що з"явилися у судове засідання, колегія суддів зазначає наступне.
Внаслідок укладення Договору поставки від 01.03.2019 №1/03-19 між позивачем та відповідачем згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. (ч.2 ст. 628 Цивільного кодексу України)
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, за видатковими накладними від 07.06.2019 №45 та від 07.06.2018 № 46 здійснено поставку вугільної продукції, визначеної Специфікацією № 9 за Договором, з огляду на співпадіння номенклатури, ціни та вартості у вказаних вище документах.
Проте матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження поставки Відповідачем Позивачу вугільної продукції, обумовленої Специфікаціями № 7 та 8, а саме, вугілля марки Г(Г2) (0,1-3), в кількості 2000 тонн, ціною за 1 тонну 300 грн., вартістю 600 000 грн. 00коп., шламу вуглевмісного, в кількості 14800 тонн, ціною за 1 тонну 20,00 грн., вартістю 296 000 грн. 00коп.
В матералах справи наявний складений сторонами Акт звірки взаєморозрахунків за період 01.06.2019 -07.06.2019, з якого вбачається, що станом на 07.06.2019 року заборгованість на користь ТОВ "ВКФ Енергоальянс" становить 897 196 грн. 00коп.
Згідно з даним Актом, який підписаний представниками та скріплений печатками сторін, станом на 01.06.2019 у Позивача існувала переплата у розмірі 824 604 грн. 00 коп. Отже, враховуючи проведені в подальшому оплати, за винятком вартості поставленої продукції - 560 000 грн., розмір переплати Позивача за вугільну продукцію становив 897 196 грн. 00коп.
Таким чином, відповідачем не було поставлено Позивачу вугільну продукцію на суму в розмірі 896 000 грн. 00 коп., обумовлену Специфікаціями № 7 та 8, а саме: вугілля марки Г(Г2) (0,1-3), в кількості 2000 тонн, ціною за 1 тонну 300 грн., вартістю 600 000 грн. 00коп., шламу вуглевмісного, в кількості 14800 тонн, ціною за 1 тонну 20,00 грн., вартістю 296 000 грн. 00коп., яка була попередньо оплачена Позивачем, та цього відповідач не заперечує.
Отже, Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив поставку оплаченої в повному обсязі вугільної продукції, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому Суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача здійснити поставку вугільної продукції відповідно до Специфікацій № 7 та № 8 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Західвуглепром" вугільної продукції, переданої на зберігання відповідно до Специфікації № 10, а саме: вугілля марки Г(Г2) (0.1-3) в кількості 1500 тонн, ціною за 1 тону 300 грн., вартістю 450 000 грн. 00коп.; шлам вуглевмісний, в кількості 5500 тонн, ціною за 1 тону 20,00 грн., вартістю 110 000 грн. 00коп., шляхом її примусового вилучення апеляційни суд зазначає наступне.
На виконання умов Договору поставки від 01.03.2019 №1/03-19 та Специфікації від 07.06.2019 № 10, позивач передав, а відповідач прийняв за Актом приймання-передачі від 07.06.2019 на зберігання вугілля марки Г(Г2) (0.1-3) в кількості 1500 тонн, ціною за 1 тону 300 грн., вартістю 450 000 грн. 00коп.; шлам вуглевмісний в кількості 5500 тонн, ціною за 1 тону 20,00 грн., вартістю 110 000 грн. 00коп. Місцем зберігання вугільної продукції сторони у вказаних специфікаціях та акті зазначили: Львівська обл., Сокальський р-н, с. Межріччя; проммайданчик, хвостосховище № 1. Строк зберігання з 07.06.2019 по 10.06.2019.
Відповідно до п. 6.5. Договору Покупець (позивач) зобов'язаний після закінчення строку зберігання забрати у Постачальника (відповідач) вугільну продукцію.
Отже, при укладенні Договору сторони передбачили, що після закінчення терміну зберігання Позивач має самостійно забрати вугільну продукцію, яка передана Відповідачеві на зберігання, тобто вчинити відповідні активні дії. Строк зберігання відповідної вугільної промисловості закінчився 10.06.2019.
Однак, матеріали справи не містять, а Позивачем не доведено належними та допустимими доказами відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України вчинення дій на виконання умов Договору, спрямованих на те, що б самостійно забрати у відповідача вказану вугільну продукцію, яка була передана на зберігання за Актом приймання-передачі від 07.06.2019 .
Суд вважає, що за відсутності фактичних дій Позивача, спрямованих на те, щоб самостійно забрати у відповідача вказану вугільну продукцію та за відсутності доказів перешкоджання відповідачем таким діям позивача, відсутнє порушення Відповідачем прав Позивача. Отже, вимога про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Західвуглепром" вугільної продукції шляхом її примусового вилучення, є необгрунтованою.
З огляду на викладене, Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Енергоальянс" про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Західвуглепром" вказаної вугільної продукції шляхом її примусового вилучення.
За таких обставин, суд задовольняє позов лише в частині вимог про зобов'язання відповідача здійснити постачання відповідного вугілля та шламу позивачеві за умовами Договору, у задоволені решти позовних вимог слід відмовити.
Скаржник посилається на те, що виконання оскаржуваного рішення може призвести до незаконного проникнення третіми особами на територію складів Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія", на яких відсутнє будь-яке майно, що належить позивачу. Виконання оскаржуваного рішення, на думку скаржника, несе загрозу вивезення вугільної продукції, що належить Публічному акціонерному товариству "Львівська вугільна компанія".
Колегія суддів апеляційної інстанції з приводу вищевказаних доводів скаржника, зазначає наступне.
Як підтверджується матеріалами справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини на підставі договору поставки від 01.03.2019 № 1/03-19.
Спір у даній справі виник, у тому числі, у зв'язку з тим, що відповідач всупереч умовам вказаного Договору поставки не здійснив поставку вугільної продукції за специфікаціями №7 та № 8 до цього Договору. У зв'язку з невиконанням постачальником зобов'язань за договором поставки в частині постачання товару, позивач звернувся до суду з позовними вимогами, у тому числі, про зобов'язання відповідача здійснити поставку вугільної продукції відповідно до зазначених специфікацій №7 та № 8.
Відповідач подав заяву про визнання позову від 12.07.2019, у якій підтвердив свої зобов'язання за Договором поставки за ціною та кількістю, що визначені сторонами у товарно-супровідній первинній документації. При цьому повідомив, що причиною невиконання договірних зобов'язань є блокування невідомими особами промислового майданчика, який розташований у Львівській області, Сокальський район, село Межиріччя, проммайданчик, хвостосховище № 1, та перебуває у користуванні ТОВ "Західвуглепром", тобто відповідач зазначив причини затримки виконання зобов"язань за Договором, але не зазначив про неможливість їх виконання в майбутньому. При цьому, у позові та у Спеціфікаціях №№ 7 , 8 до Договору місцем поставки вугільної продукціїї визначена інша адреса (не село Межиріччя).
Так, зі змісту специфікації від 03.06.2019 №7 до договору поставки від 01.03.2019 №1/03-19 вбачається, що поставка вугілля марки Г(Г2) (0,1-3), в кількості 2000 тон, ціною 300 грн за 1 тонну, вартістю 600 000,00 грн, на умовах 100% попередньої оплати має бути здійснена автомобільним транспортом на умовах СРТ (Інкотермс-2010) за місцем поставки: Львівська обл., Сокальський р-н, с. Сілець, склад ПАТ "Львівська вугільна компанія"; строк поставки - протягом 5 календарних днів, починаючи з наступного дня після здійснення попередньої оплати.
Зі змісту специфікації від 03.06.2019 № 8 до договору поставки від 01.03.2019 № 1/03-19 вбачається, що поставка шламу вуглевмісного, в кількості 14800 тон, ціною 20,00 грн за 1 тонну, вартістю 296 000,00 грн, на умовах 100% попередньої оплати мала бути здійснена здійснюється на умовах FCA (Інкотермс-2010) за місцем поставки: залізничний тупик № 23 та/або залізничний тупик № 27, які знаходяться на території ПАТ "Львівська вугільна компанія" Львівська обл., Сокальський р-н, с. Сілець; строк поставки - протягом 5 календарних днів, починаючи з наступного дня після здійснення попередньої оплати.
Отже, первинною документацією (специфікації №№7,8 до Договору) підтверджується, що позивач та відповідач визначили місце здійснення поставки відповідного товару:
- на умовах СРТ (Інкотермс-2010) за місцем поставки: Львівська обл., Сокальський р-н, с. Сілець, склад ПАТ "Львівська вугільна компанія";
- на умовах FCA (Інкотермс-2010) за місцем поставки: залізничний тупик № 23 та/або залізничний тупик № 27, які знаходяться на території ПАТ "Львівська вугільна компанія" Львівська обл., Сокальський р-н, с. Сілець.
Судом позов задовольняється частково. Виходячи зі встановлених обставин справи, слід зобов'язати відповідача здійснити постачання позивачу товару відповідно до Специфікації від 03.06.2019 № 7, автомобільним транспортом на умовах СРТ, Львівська обл., Сокальський район, с. Сілець, склад ПАТ "Львівська вугільна компанія" та зобов'язати відповідача здійснити постачання позивачу товару відповідно до Специфікації від 03.06.2019 №8, на умовах поставки FCA, залізничний тупик №23 та/або залізничний тупик №27, які знаходяться на території ПАТ "Львівська вугільна компанія", Львівська обл., Сокальський район, с. Сілець; в іншій частині позову слід відмовити.
В той же час, скаржник зазначає, що правовою підставою для користування відповідачем складом на території ПАТ "Львівська вугільна компанія" є договір оренди від 02.05.2019 №11/05, укладений між ПАТ "Львівська вугільна компанія", як орендодавцем, та ТОВ "Західвуглепром", як орендарем. В апеляційній скарзі вказано, що відповідно до п. 6.1 цей договір вступає в силу з дня підписання і діє до 31.12.2020. Скаржник зазначає, що за актами №№ 1, 2, 3 здачі-приймання майна в оренду до договору оренди від 02.05.2019 № 11/05, орендодавець передав, а орендар прийняв: земельну площадку без покриття за адресою: с. Сілець, Сокальський район, Львівська область, 80086 (територія ПАТ "Львівська вугільна компанія") на хвостосховище № 1 розмірами 35 м на 20 м, площею 700 кв. м; земельну площадку без покриття за адресою: с. Сілець, Сокальський район, Львівська область, 80086 (територія ПАТ "Львівська вугільна компанія") на витяжному тупику № 23 розмірами 100м на 15 м, площею 1500 кв. м; земельну площадку без покриття за адресою: с. Сілець, Сокальський район, Львівська область, 80086 (територія ПАТ "Львівська вугільна компанія") на витяжному тупику № 27 розмірами 200 м на 15 м, площею 3000 кв. м.
Таким чином, уклавши договір оренди, ПАТ "Львівська вугільна компанія" передало в користування відповідачу частину складських ділянок та зобов'язалось не чинити перешкод у користуванні орендованим майном, відповідач в свою чергу набув право користування складами на території орендодавця, в тому числі і визначати її як місце поставки товару на користь своїх контрагентів за договорами поставки.
Скаржник в додаткових поясненнях до апеляційної скарги зазначає, що у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх обов'язків щодо оплати послуг, договір зберігання від 01.04.2019 №8/04 та договір оренди від 05.05.2019 №11/05 були розірвані в односторонньому порядку.
Судом встановлено, що відповідач забов"язаний виконати умови Договору, Спеціфікацій №№ 7, 8 до цього Договору. Із врахуванням того, що позивач та відповідач не внесли відповідні зміни до вказаного Договору (у тому числі щодо місця поставки за Спеціфікаціями №№ 7,8), посилання скаржника на те, що відповідні договори зберігання від 01.04.2019, користування від 30.04.2018 та оренди від 02.05.2019 розірвані, не можуть бути підставою відмови у позові в частині вимог про зобов'язання відповідача здійснити поставку вугільної продукції відповідно до зазначених специфікацій №7 та № 8.
Доводи скаржника про відсутність на його території вугілля, шламу вуглевмісного, яке було б передано відповідачем на відповідальне зберігання ПАТ "Львівська вугільна компанія" на підставі договору відповідального зберігання від 01.04.2019 № 8/04, а відтак і неможливість виконання рішення суду у справі № 910/7961/19, не мають відношення щодо тієї частини позову, яка підлягає задоволенню (про зобов'язання відповідача здійснити поставку вугільної продукції відповідно до зазначених специфікацій №7 та № 8).
За оскаржуваним рішенням від 31.07.2019 також було зобов'язано саме відповідача здійснити постачання товару на виконання укладеного між сторонами Договору поставки, при цьому, місцем виконання зобов'язання в специфікаціях №№ 7,8 визначено саме склад ПАТ "Львівська вугільна компанія", куди вугільна продукція має бути поставлена.
Колегією суддів відхиляються посилання скаржника, як на підставу відмови у позові, на відсутність на його території вугільної продукції, яка б передавалась йому на відповідальне зберігання відповідачем, оскільки судом на відповідача покладається обов'язок здійснити поставку товару у місце, яке визначено сторонами у вищевказаних специфікаціях до Договору, а у задоволенні позову щодо витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Західвуглепром" вугільної продукції шляхом її примусового вилучення суд відмовляє.
Враховуючи обставини даної справи та предмет позову, зобов'язати відповідача виконати умови договору (здійснити постачання відповідного вугілля та шламу) можливо лише так, як це сторони передбачили у договорі. У позивача відсутні підстави просити суд, а у суду відсутні підстави встановлювати умови поставки інші, ніж передбачено Договором (відповідними специфікаціями №№7,8), у тому числі щодо адреси постачання, яка чітко визначена сторонами за умовами Договору (за вказаними специфікаціями). А тому посилання скаржника на те, що у ПАТ "Львівська вугільна компанія" відсутні склади, і те, що залізничні тупіки №№23,27 не існують, а є лише витяжні тупіки №№23, 27, не можуть бути взяті судом до уваги як підстава для відмови в позові щодо зобов'язання відповідача здійснити поставку вугільної продукції відповідно до вищезазначених специфікацій №7 та №8 до Договору.
До того ж, відповідач визнав позов, не заперечуючи свій обов"язок виконати умови Договору так, як це передбачено сторонами у відповідних специфікаціях до Договору.
Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі та у додаткових поясненнях до апеляційної скарги, не можуть буди підставою для відмови в задоволені позовних вимог щодо зобов'язання відповідача здійснити поставку вугільної продукції відповідно до вищезазначених специфікацій №7 та №8 до Договору.
Доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції.
Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку позовній заяві з урахуванням доводів апеляційної скарги, заслухавши всі аргументи учасників справи, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Західвуглепром" здійснити поставку вугільної продукції відповідно до Специфікацій № 7 та № 8, а саме: вугілля марки Г(Г2) (0,1-3), в кількості 2000 тонн, ціною за 1 тонну 300 грн., вартістю 600 000 грн. 00коп., шламу вуглевмісного, в кількості 14800 тонн, ціною за 1 тонну 20,00 грн, вартістю 296 000 грн 00 коп. за умовами поставки та у місце, які визначені сторонами у Специфікаціях №№7,8 до Договору.
У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99 від 27.09.2001).
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.
За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду за результатами перегляду справи в апеляційному порядку, дійшла висновку, що вимоги апеляційної скаргу слід задовольнити частково; оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі скасувати, прийняти нове рішення, позов задовольнити частково, зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАХІДВУГЛЕПРОМ" здійснити постачання Товариству з обмеженою відповідальністю "ВКФ ЕНЕРГОАЛЬЯНС" вугілля марки Г(Г2)(0,1-3) у кількості 2 000 (дві тисячі) тонн на загальну суму 600 000 (шістсот тисяч) грн. 00 коп., автомобільним транспортом на умовах СРТ, Львівська обл., Сокальський район, с. Сілець, склад ПАТ "Львівська вугільна компанія", відповідно до Специфікації №7 від 03.06.2019; зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАХІДВУГЛЕПРОМ" здійснити постачання Товариству з обмеженою відповідальністю "ВКФ ЕНЕРГОАЛЬЯНС" шламу вуглевмісного у кількості 14 800 (чотирнадцять тисяч вісімсот) тонн на загальну суму 296 000 (двісті дев'яносто шість тисяч) грн. 00 коп., на умовах поставки FCA, залізничний тупик № 23 та/або залізничний тупик № 27, які знаходяться на території ПАТ "Львівська вугільна компанія", Львівська обл., Сокальський район, с. Сілець, відповідно до Специфікації № 8 від 03.06.2019 .
Відповідно до п.2 ч.1, п. 2 ч. 4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 275, 277, 282, 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2019 у справі №910/7961/19 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ ЕНЕРГОАЛЬЯНС" - задовольнити частково.
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАХІДВУГЛЕПРОМ" здійснити постачання Товариству з обмеженою відповідальністю "ВКФ ЕНЕРГОАЛЬЯНС" вугілля марки Г(Г2)(0,1-3) у кількості 2 000 (дві тисячі) тонн на загальну суму 600 000 (шістсот тисяч) грн. 00 коп., автомобільним транспортом на умовах СРТ, Львівська обл., Сокальський район, с. Сілець, склад ПАТ "Львівська вугільна компанія", відповідно до Специфікації від 03.06.2019 №7.
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАХІДВУГЛЕПРОМ" здійснити постачання Товариству з обмеженою відповідальністю "ВКФ ЕНЕРГОАЛЬЯНС" шламу вуглевмісного у кількості 14 800 (чотирнадцять тисяч вісімсот) тонн на загальну суму 296 000 (двісті дев'яносто шість тисяч) грн. 00 коп., на умовах поставки FCA, залізничний тупик № 23 та/або залізничний тупик № 27, які знаходяться на території ПАТ "Львівська вугільна компанія", Львівська обл., Сокальський район, с. Сілець, відповідно до Специфікації від 03.06.2019 № 8.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІДВУГЛЕПРОМ" (01004, м.Київ, ВУЛИЦЯ ШОВКОВИЧНА, будинок 46/48, ідентифікаційний код юридичної особи 41276305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ ЕНЕРГОАЛЬЯНС" (04053, м.Київ, ВУЛИЦЯ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ, будинок 21, офіс 501Б, ідентифікаційний код юридичної особи: 42551910) судовий збір у розмірі 3 842,00 грн за подання позовної заяви.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІДВУГЛЕПРОМ" (01004, м.Київ, ВУЛИЦЯ ШОВКОВИЧНА, будинок 46/48, ідентифікаційний код юридичної особи 41276305) на користь Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія" (80086, Львівська обл., Сокальський р-н, с. Сілець, ідентифікаційний код юридичної особи: 35879807) судовий збір у розмірі 8644,50 грн за подання апеляційної скарги.
Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.
Матеріали справи №910/7961/19 направити до господарського суду міста Києва.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова Північного апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Верховного Суду у випадках, у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288-291 ГПК України.
Повний текст складено 20.04.2021.
Головуючий суддя М.Л. Доманська
Судді А.А. Верховець
Л.Л. Гарник