вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"13" квітня 2021 р. Справа№ 927/1041/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шаптали Є.Ю.
суддів: Куксова В.В.
Яковлєва М.Л.
при секретарі Токаревій А.Г.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 13.04.2021.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.02.2021 у справі №927/1041/19 (суддя Белов С.В.)
за позивом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Чернігівгаз"
про стягнення 389 203 702,36 грн.
Акціонерним товариством «Укртрансгаз» подано позов до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» про стягнення 389 203 702,36 грн, з яких: 325045856,97 грн заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу, 46939105,11 грн пені, 4453233,35 грн трьох відсотків річних, 12765506,93 грн інфляційних втрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконанням відповідачем зобов'язань з компенсації місячних негативних небалансів природного газу які, на думку позивача, мають сплачуватись відповідачем на підставі договору №1512000712 транспортування природного газу від 17 грудня 2015 року за виставленими позивачем рахунками.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 16.02.2021 у справі №927/1041/19 у задоволені позову відмовлено повністю.
Вказане рішення мотивоване недоведеністю позивачем на підставі належних та допустимих доказів, порушення його прав та охоронюваних законом інтересів щодо отримання плати за місячні негативні небаланси в заявленому розмірі у період з липня 2018 року по лютий 2019 року, за відсутності договірних умов, регулюючих порядок оплати послуг місячного небалансу природного газу, у зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог про стягнення 325045856,97 грн заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу має бути відмовлено. Разом з тим, вимоги позивача щодо стягнення 46939105,11 грн пені, 4453233,35 грн трьох відсотків річних, 12765506,93 грн інфляційних втрат у даній справі є похідними від вимог щодо стягнення заборгованості, та не підлягають задоволенню у зв'язку з відмовою у задоволенні вимоги щодо стягнення боргу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство «Укртрансгаз» подало до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.02.2021 у справі №927/1041/19 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства «Укртрансгаз» до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» задовольнити повністю.
Апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято при неповному з'ясуванні обставин справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням матеріального права.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до наступних тверджень:
- заперечуючи проти висновку суду щодо відсутності у матеріалах справи доказів на підтвердження наявності між сторонами договору, який би регулював відносини саме щодо врегулювання місячних небалансів, оплата за які є предметом цього позову апелянт наголошує, що з урахуванням п.2.2 Договору умови надання зокрема послуги балансування визначаються Кодексом ГТС з урахуванням особливостей, передбачених договором, укладеного між сторонами;
- вказуючи на наявність у відповідача цивільного обов'язку з оплати вартості послуг з балансування, апелянт посилається на умови укладеного між сторонами договору та зазначає про неврахування судом висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах;
- фактичні дані, що містять інформацію про обсяги подачі та/або відбору природного газу - алокації є достатніми та допустимими доказами, на підставі яких позивач в процесі алокації визначив негативні місячні небаланси відповідача у період з липня 2018 по лютий 2019;
- щодо порушення судом норм процесуального права скаржник зазначає, що судом не було враховано всі його доводи, а лише доводи та аргументи відповідача.
11.03.2021 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Шаптала Є.Ю., суддів: Яковлєв М.Л., Куксов В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2021 у справі №927/1041/19 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.02.2021 у справі №927/1041/19.
Розгляд апеляційної скарги призначено на 13.04.2020 року.
Учасникам справи повідомлено про право подати відзив на апеляційну скаргу, відповідь на відзив, заяви, клопотання, заперечення та строки на їх подання.
30.03.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідач наголошує, що позиція відповідача узгоджується з правою позицією Верховного Суду у аналогічних правовідносинах. Разом з тим, наголошує, що додані до позовної заяви акти приймання - передачі природного газу, які підписані позивачем та відповідачем, не містять посилання на будь-який договір, за яким вони складені, у тому числі і на договір, на який посилається позивач та не передбачають такої послуги як балансування у визначені періоди.
08.04.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли заперечення на відзив на апеляційну скаргу, у яких він наводить доводи на спростування аргументів відповідача, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
12.04.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшли доповнення до відзив, разом з якими на підтвердження своєї позиції відповідач надає судову практику.
13.04.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли пояснення.
В судове засідання 13.04.2021 з'явились представники позивача та відповідача.
Позивач підтримав апеляційну скаргу, просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.
Відповідач просив залишити оскаржуване рішення в силі з мотивів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 30.09.2015 №2497 затверджено типову форму договору транспортування природного газу, за умовами якого оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу на умовах визначених в цьому договорі, а замовник оплачує оператору встановлені в ньому вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні.
Додатком до вказаної постанови НКРЕКП є типовий договір транспортування природного газу та додатки до нього (які є його невід'ємною частиною), а саме: додаток №1 - розподіл потужності; додаток №2 - транспортування; додаток №3 - перелік комерційних вузлів обліку газу, фактично встановлених у пунктах приймання-передачі газу.
17 грудня 2015 року між Публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» (найменування якого змінено на Акціонерне товариство «Укртрансгаз» (код ЄДРПОУ 30019801) (позивач) (оператор) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз» (найменування якого змінено на Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз», код ЄДРПОУ 03358104) (відповідач) (замовник) було укладено договір транспортування природного газу №1512000712.
Відповідно до пункту 2.1. Договору, Оператор надає Замовнику послуги транспортування природного газу (послуги) на умовах, визначених у цьому Договорі, а Замовник сплачує Оператору встановлену в ньому вартість таких послуг.
У відповідності до п.2.2. Договору послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі газотранспортної системи, затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493 (Кодекс ГТС), з урахуванням особливостей, передбачених цим Договором.
Пунктом 2.3. Договору визначено послуги, які можуть бути надані за ним Замовнику, а саме: послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (розподіл потужності); послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (транспортування); послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (балансування).
Обсяг послуг, що надаються за цим Договором, визначається підписанням додатка 1 (розподіл потужності) та/або додатка 2 (транспортування) до нього (п.2.4. Договору).
Пунктом 2.8. Договору сторони передбачили, що Додатки 1, 2, 3 є невід'ємною частиною цього Договору. При цьому додаток 3 укладається у випадку, коли Замовником послуг є зокрема Оператор газорозподільної системи.
Окремим додатком 3 до цього Договору між Оператором та Замовником, який є оператором газорозподільної системи/прямим споживачем/газовидобувним підприємством/виробником біогазу, інших видів газу з альтернативних джерел, визначається перелік комерційних вузлів обліку газу, встановлених на всіх фізичних точках входу/виходу до відповідного Замовника (п.5.4.Договору).
На кожну фізичну точку входу/виходу до/з газотранспортної системи складається акт розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін, який має містити схему потоків газу через вузол обліку природного газу (ВОГ), його місце розташування на схемі, межу балансової належності та за необхідності схематичне позначення іншого обладнання чи засобів вимірювальної техніки (ЗВТ) (п.5.5. Договору).
Матеріали справи не містять додатків №1, №2 до договору від 17.12.2015 №1512000712 транспортування природного газу.
З матеріалів справи сліду, що сторонами не укладались додатки №1, №2 до договору від 17.12.2015 №1512000712 транспортування природного газу.
Відповідно до п.2.5.-2.7. Договору приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності Оператору здійснюються відповідно до вимог Кодексу. Замовник має виконувати вимоги визначені в Кодексі, подавати газ у точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим Договором протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у Договорі. Оператор має виконувати вимоги визначені в Кодексі, приймати газ у точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим Договором, протягом погоджених термінів.
Сторонами в п. 4.1. Договору погоджено, що Замовник зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг; надати Оператору фінансове забезпечення в порядку, встановленому в Кодексі та цьому Договорі; дотримуватися обмежень, встановлених цим Договором та Кодексом; негайно виконувати розпорядження диспетчерської служби Оператора; вчасно врегульовувати небаланси; не перевищувати замовлені потужності, визначені в цьому Договорі; повідомляти Оператора про зміну умов, які стали підставою для укладення цього Договору; забезпечити можливість цілодобового зв'язку Оператора з представниками Замовника, зазначеними в цьому Договорі; здійснювати додаткову оплату Оператору в разі перевищення розміру договірної потужності та/або недотримання параметрів якості природного газу, який передається ним у газотранспортну систему, в порядку, визначеному цим Договором.
Порядок комерційного обліку природного газу (в тому числі приладового) та перевірки комерційних вузлів обліку, а також порядок приймання-передачі природного газу в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи та визначення і перевірки параметрів якості в цих точках здійснюється сторонами відповідно до вимог Кодексу та з урахуванням цього Договору (п.5.1. Договору).
За умовами п.7.1., п.7.2. Договору вартість послуг розраховується наступним чином: розподіл потужності та транспортування - за тарифами, які встановлюються Регулятором; балансування - за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом. Оператор розміщує інформацію про чинні тарифи та базову ціну газу на своєму веб-сайті: www.utg.ua.
Розділом ІХ Договору врегульовано порядок визначення вартості послуг балансування та порядок розрахунків за них.
Відповідно до п.9.1. Договору у разі виникнення у Замовника негативного місячного небалансу та неврегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу в строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, Замовник зобов'язаний сплатити Оператору за послуги балансування. Негативний місячний небаланс Замовника визначається відповідно до Кодексу.
Як передбачено п. 9.2. Договору, що вартість послуг балансування за газовий місяць визначається на підставі даних про негативний місячний небаланс замовника за формулою: Вбалансування = БЦГ х К х Qбг, де БГЦ - базова ціна газу, Qбг- обсяг негативного місячного небалансу Замовника, К - коефіцієнт компенсації, що дорівнює 1,2. При розмірі небалансу до 5% від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи застосовується коефіцієнт, що дорівнює 1.
Базова ціна газу визначається Оператором відповідно до Кодексу. Оператор визначає базову ціну газу щомісяця в строк до десятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, та розміщує її на своєму веб-сайті (п.9.3. Договору).
Оператор до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає Замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Замовник зобов'язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує п'яти банківських днів (п.9.4. Договору).
Пунктом 17.3. Договору передбачено, що в разі внесення та затвердження Регулятором змін до Типового договору транспортування природного газу сторони зобов'язані протягом місяця внести відповідні зміни до цього Договору.
29 листопада 2017 року між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до Договору, якою зокрема п.9.4. Договору викладено в такій редакції (застосовується до відносин сторін з 29.12.2016): оператор до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Замовник, крім вартості послуг, вказаних в абзаці другому цього пункту, зобов'язаний здійснити оплату в строк, що не перевищує п'яти банківських днів. Оплата вартості послуг балансування оператором газорозподільної системи за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг, субсидій та компенсацій побутовим споживачам проводиться в строки та за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20, у сумі, що не перевищує вартості послуг розподілу фактично спожитого природного газу зазначеними споживачами за розрахунковий період.
Відповідно до п.11.1. Договору послуги, які за ним надаються, за винятком послуг балансування, оформлюються Оператором та Замовником актами наданих послуг. Послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом Оператора на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого Замовником відповідно до Кодексу та розділу ІХ цього Договору (п.11.4 договору).
Поняття небалансу та алокації міститься у п.5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС, згідно якого: небаланс - різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається відповідно до алокації; алокація - обсяг природного газу, віднесений оператором газотранспортної системи в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів)) з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників.
Позивач, звертаючись з даним позовом вказує, що ним було здійснено процедуру алокації за період липень 2018 - лютий 2019 року та встановлено наявність у відповідача негативних місячних небалансів природного газу на загальну суму 325045856,97 грн, а саме:
- за липень 2018 року в обсязі 639,845 тис.м.куб.;
- за серпень 2018 року в обсязі 1824,460 тис.м.куб.;
- за вересень 2018 року в обсязі 1399,699 тис.м.куб.;
- за жовтень 2018 року в обсязі 1751,624 тис.м.куб.;
- за листопад 2018 року в обсязі 3262,884 тис.м.куб.;
- за грудень 2018 року в обсязі 3412,839 тис.м.куб.;
- за січень 2019 року в обсязі 9539,231 тис.м.куб.;
- за лютий 2019 року в обсязі 2899,359 тис.м.куб.
Також як стверджує позивач, такі обсяги негативних небалансів природного газу виникли внаслідок безпідставного відбору відповідачем з газотранспортної системи природного газу для покриття його власних виробничо-технологічних витрат без подання таких обсягів природного газу до газотранспортної системи.
У зв'язку з нездійсненням відповідачем заходів щодо самостійного врегулювання негативних небалансів за вказані періоди в порядку, встановленому Кодексом ГТС, позивач надав відповідачу послуги балансування для врегулювання небалансів за вказані періоди на загальну суму 325045856,97 грн, про що було оформлено односторонні акти про надання таких послуг: №07-18-1512000712-БАЛАНС від 31.07.2018, №08-18-1512000712-БАЛАНС від 31.08.2018, №09-18-1512000712-БАЛАНС від 30.09.2018, №10-18-1512000712-БАЛАНС від 31.10.2018, №11-18-1512000712-БАЛАНС від 30.11.2018, №12-18-1512000712-БАЛАНС від 31.12.2018, №01-19-1512000712-БАЛАНС від 31.01.2019, №02-19-1512000712-БАЛАНС від 28.02.2019, разом з рахунками на оплату їх вартості, розрахунками вартості послуг балансування та звітами по точкам входу/виходу замовника послуг транспортування, які направлялись відповідачу та були ним отримані, про що свідчать докази їх направлення в матеріалах справи.
Позивач переконаний, що з моменту отримання відповідачем вказаних актів, звітів та рахунків, відповідно до умов п.9.4 Договору та п.4 глави 4 Розділу ХІV Кодексу ГТС, у відповідача виникло зобов'язання здійснити оплату таких послуг у строк, що не перевищує 5 банківських днів з дня отримання зазначених документів. Однак, зазначені оплати у встановлений строк проведено не було, у зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість у сумі 325045856,97 грн.
Крім того позивач вказує, що відповідач зобов'язання щодо оплати вказаних рахунків за негативні небаланси за липень 2018 року - лютий 2019 року на загальну суму 325045856,97 грн не виконав, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Разом з тим, позивачем заявлено вимоги щодо стягнення 46939105,11 грн пені, 4453233,35 грн трьох відсотків річних, 12765506,93 грн інфляційних втрат.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено на підставі належних та допустимих доказів порушення його прав та охоронюваних законом інтересів щодо отримання плати за місячні негативні небаланси в заявленому розмірі у період з липня 2018 року по лютий 2019 року, за відсутності договірних умов, регулюючих порядок оплати послуг місячного небалансу природного газу, у зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог про стягнення 325045856,97 грн заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу має бути відмовлено, а з огляду на це вимоги про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, що є похідними від основних, не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Частинами 1 та 2 статті 32 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором. Оператор газотранспортної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів транспортування природного газу із замовниками.
Регламентом функціонування газотранспортної системи України є Кодекс газотранспортної системи (Кодекс ГТС), затверджений постановою НКРЕКП №2493 від 30.09.2015. Кодекс ГТС визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України.
Відповідно до п.2 глави 1 розділу IV Кодексу ГТС правовідносини між оператором газотранспортної системи та оператором установки LNG / оператором газосховища / газовидобувним підприємством /оператором газорозподільної системи / прямим споживачем щодо одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, в тому числі вчинення дій з врегулювання добових небалансів у газотранспортній системі, регулюються договором транспортування природного газу, укладеним відповідно до Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497.
Пунктом 1 глави 1 розділу VIII Кодексу ГТС встановлено, що одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, в тому числі вчинення дій з врегулювання добового небалансу, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Оператор газотранспортної системи не має права відмовити в укладенні договору транспортування за умови дотримання заявником вимог щодо його укладення, передбачених цим розділом.
Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування. З моменту укладення договору транспортування замовник послуг транспортування також одержує право доступу до віртуальної торгової точки.
У відповідності до пункту 9 глави 1 розділу VIII Кодексу ГТС замовник послуг транспортування на підставі договору транспортування може замовити у оператора газотранспортної системи нижче наведені послуги, що є складовими послуги транспортування: доступ до потужності в точці входу або виходу з газотранспортної системи; замовлення фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтвердженої номінації; вчинення дій з врегулювання добового небалансу.
Таким чином, нормами чинного законодавства визначено, що транспортування природного газу може здійснюватися лише в межах газотранспортної системи, на підставі договору, укладеного з оператором газотранспортної системи.
Відповідно до пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС договір транспортування - договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги).
Як було зазначено вище, між позивачем (оператором) та відповідачем (замовником) було укладено договір транспортування природного газу від 17.12.2015 №1512000712, відповідно до п.2.2. Договору, послуги за ним надаються на умовах, визначених у Кодексі ГТС, з урахуванням особливостей, передбачених цим Договором. А відповідно до п.2.3. Договору, послуги, які можуть бути надані відповідачу за спірним Договором включають: послуги замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи; послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій; послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї.
При цьому, проаналізувавши умови договору, суд першої інстанції наголошує, що перелік послуг, зазначених в п.2.3. Договору, є вичерпним та не передбачає вчинення сторонами дій щодо врегулювання саме місячних небалансів.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 626, частиною 1 статті 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (статті 629 ЦК України).
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом частини другої, третьої статті 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Як предмет договору цивільно-правова теорія розуміє необхідні за цим договором дії, що призводять до бажаного для сторін результату, тобто такий результат визначає, про що саме домовилися сторони.
У розумінні положень цивільного законодавства договір спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке, у свою чергу, може включати певні права та обов'язки, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату. Однак усі вони (права та обов'язки) не можуть охоплюватися предметом договору, оскільки можуть стосуватися як різноманітних умов договору, так і бути наслідком укладення договору, який є підставою їх виникнення. При цьому значення предмета договору може набувати основна дія (дії), що вчинятиметься сторонами і забезпечить досягнення мети договору.
Отже, предмет договору визначається у момент його укладення, без нього не може існувати договору, а тому не може виникати зобов'язання; предмет договору має відображати головну сутність договору даного виду.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/22058/17.
Також, відповідну правову позицію викладено в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10 вересня 2020 року у справі №916/3201/19.
Частинами 1, 2, 3 статті 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами в передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані в будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Укладаючи договір транспортування природного газу сторони узгодили, що предметом цього Договору є: послуги замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (розподіл потужності); послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (транспортування); послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (балансування). Такі послуги надаються оператором на умовах, визначених у Кодексі газотранспортної системи, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором.
Пунктом 2.4. договору сторони погодили, що обсяг послуг, що надаються за цим Договором, визначається підписанням додатка №1 (розподіл потужності) та/або додатка №2 (транспортування), які не були надані суду.
З наведеного вище місцевий господарський суд дійшов до вірного висновку, що додаток №1 (розподіл потужності) та додаток №2 (транспортування) не укладались.
Додатком №3, що укладається у випадку якщо замовник послуги є оператором ГРС, визначається перелік комерційних вузлів обліку газу, встановлених на всіх фізичних точках входу/виходу відповідного замовника.
У відповідності до пункту 3 глави 1 розділу ХІІ Кодексу ГТС, алокація природного газу по кожному замовнику послуг транспортування природного газу, поданих (отриманих) ним у точці входу та відібраних (переданих) у точці виходу за певний період, визначається оператором газотранспортної системи.
Додаток №3 до Договору від 17.12.2015 №1512000712, копія якого додана до матеріалів справи, з боку замовника підписана невідомою особою (без зазначення прізвища, ім'я та посади особи, яка є підписантом), тому достовірність даного документа поставлена судом першої інстанції під сумів.
За відсутністю належним чином оформленого додатку №3 до Договору №1512000712, суд першої інстанції не прийняв доводи позивача відносно узгодження сторонами переліку комерційних вузлів обліку газу, встановлених у пунктах приймання-передачі газу та їх характеристик: назв ПППГ (ГРС, ПВВГ), місця встановлення та типу ВОГ (до/після вузла редукування), Pmax абсолютного (МПа), максимальної витрати (об'єму) газу комерційним вузлом обліку за добу за стандартних умов, реквізитів Акта розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін.
Місцевим господарським судом правомірно не прийнято до уваги як належний та допустимий доказ у справі електронний носій, який було додано позивачем до позовної заяви, як доказ з реєстрами файлів, які надійшли від АТ «Чернігівгаз» за грудень 2018 року та січень-лютий 2019 року був досліджений в судовому засіданні 16 лютого 2021 року, оскільки на вказаному електронному носії не виявилось будь-яких записів.
Але відповідач у судовому засіданні 16 лютого 2021 року не заперечив стосовно обсягів по алокаціям (звітам) за період за грудень 2018 року та січень-лютий 2019 року, які не знайшли підтвердження на вказаному електронному носії, що надав позивач.
Суд першої інстанції зазначив, що у матеріалах справи відсутні та позивачем не надано доказів на підтвердження наявності між сторонами договору, який би регулював відносини саме щодо врегулювання місячних небалансів, оплата за які є предметом цього позову (не подано докази, які б свідчили про внесення до діючого Договору відповідних змін, з метою приведення його в відповідність до чинного Кодексу ГТС).
У своїй апеляційній скарзі скаржник наполягає, що з урахуванням п.2.2 Договору умови надання зокрема послуги балансування визначаються Кодексом ГТС з урахуванням особливостей, передбачених договором, укладеного між сторонами.
Колегією суддів перевірено, що позивач посилається на умови договору від 17.12.2015 №1512000712 в обґрунтування позовних вимог щодо стягнення плати за місячні небаланси.
З системного аналізу умов такого договору вбачається, що вказаним договором не передбачено порядку оплати місячних негативних небалансів, відтак суд першої інстанції обґрунтовано визнав такі доводи позивача безпідставними. Не спростовано такий висновок позивачем і в апеляційній скарзі.
Судова колегія наголошує, що правові висновки щодо обов'язковості документального оформлення факту надання послуг балансування та їх заявленого обсягу при стягненні сум заборгованості за послуги з балансування, обов'язковості з доказової точки зору факту понесення витрат оператора газотранспортної системи, пов'язаних із здійсненням балансування обсягів природного газу в заявлені ним періоди, так само як і розміру заявленої до стягнення вартості послуг балансування, наведені в постанові Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №916/2090/16, які мають бути враховані судом першої інстанції в силу частини 4 статті 236 ГПК України.
Суд першої інстанції також наголосив, що матеріали даної справи також свідчать про те, що Інформаційна платформа Оператора ГТС на якій учасники ринку мали б вчиняти балансуючі дії в указаному періоді не виконувала належним чином своїх функцій по відношенню до Оператора ГРМ. Тому в Оператора ГТС в цей період не було передбаченого законодавством інструменту для вчинення балансуючих дій по відношенню до Оператора ГРМ. Позивачем наведені обставини не спростовано, не надано належних доказів на підтвердження усунення оператором ГТС виявлених НКРЕКП недоліків у роботі Інформаційної платформи, що підтверджується актом НКРЕКП №161 від 19 квітня 2019 року, який міститься в матеріалах справи.
Так, пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов'язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Усі інші доводи та міркування сторін судовою колегією враховано, однак вони не спростовують того, що факт надання послуг є недоведеним, а отже у відповідача не виникло обов'язку такі послуги оплатити.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що враховуючи обставини справи, у позивача відсутнє право на стягнення вартості послуг балансування, оскільки факт надання послуг обґрунтовується умовами договору, надання яких ним не передбачено, відтак є недоведеним, що також виключає підстави для стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних.
Позивачем за допомогою належних, допустимих та достатніх доказів не доведено обґрунтованість заявлених позовних вимог, з огляду на що колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для їх задоволення.
Посилання апелянта на неврахування судом першої інстанції правових позицій не є прийнятними, оскільки правовідносини у зазначених апелянтом постановах є дещо відмінними від даних.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено на підставі належних та допустимих доказів, порушення його прав та охоронюваних законом інтересів щодо отримання плати за місячні негативні небаланси в заявленому розмірі у період з липня 2018 року по лютий 2019 року, за відсутності договірних умов, регулюючих порядок оплати послуг місячного небалансу природного газу.
Таким чином, вимоги позивача є безпідставними, а відтак такими, що задоволенню не підлягають.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи учасників справи, дійшла висновку, що скаржником в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано.
Дослідивши обставини справи, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.02.2021 у справі №927/1041/19.
Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.
Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.02.2021 у справі №927/1041/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
Колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду, наведені в оскаржуваному рішенні.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.02.2021 у справі №927/1041/19 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.02.2021 у справі №927/1041/19 - залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
4. Матеріали справи № 927/1041/19 повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 20.04.2021
Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала
Судді В.В. Куксов
М.Л. Яковлєв