вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" квітня 2021 р. Справа№ 910/7864/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шаптали Є.Ю.
суддів: Куксова В.В.
Тищенко А.І.
при секретарі Токаревій А.Г.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 14.04.2021.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг Київської міської ради, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ДОМАШНІЙ ЗАТИШОК" та ОСОБА_1
на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2021 у справі №910/7864/20 (суддя Привалов А.І., повний текст рішення складено 18.02.2021)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськжитлобуд"
до Київської міської ради
за участю третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову на стороні відповідача:
1) ОСОБА_2 ;
2) Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ДОМАШНІЙ ЗАТИШОК";
3) ОСОБА_1 ;
про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим та укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськжитлобуд" звернулось до Господарського суду міста Києв з позовною заявою до Київської міської ради в якій просило визнати поновленим договір оренди земельної ділянки від 24.03.2010 № 230 (кадастровий номер: 8000000000: 79:241:0249), що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськжитлобуд" та Київською міською радою та визнати укладеною додаткову угоду до Договору оренди земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріалльного округу Деми'яненко Т.М. від 24.03.2010 року (зареєстрованого в реєстрі № 230), що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськжитлобуд" та Київською міською радою в редакції, яка наведена у прохальній частині позову.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що останній дотримуючись порядку, визначеного ст. 33 Закону України "Про оренду землі", вчинив передбачені дії та подав Орендодавцеві необхідні документи для поновлення Договору оренди. Проте, Орендодавець не повідомив Орендаря про наявність заперечень та про прийняте рішення з цього питання. Враховуючи викладене, а також те, що Орендар і після закінчення строку дії Договору оренди надалі належно виконує свої обов'язки за Договором оренди та продовжує користуватись орендованою земельною ділянкою, позивач просив задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.02.2021 у справі №910/7864/20 позовні вимоги задоволено повністю.
Визнано поновленим Договір оренди земельної ділянки від 24.03.2010р. №230 (кадастровий номер: 8000000000:79:241:0249), що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськжитлобуд" та Київською міською радою.
Визнано укладеною додаткову угоду до Договору оренди земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем'яненко Т.М. від 24.03.2010 (зареєстрованого в реєстрі за № 230), що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськжитлобуд" та Київською міською радою.
Стягнуто з Київської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськжитлобуд" 4204,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Київська міська рада звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2021 у справі №910/7864/20 та ухвалите нове рішення, яким повністю відмовити в задоволені позовних вимог.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушено або неправильно застосовано норми матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга має бути задоволена.
Крім того скаржник зазначає, що на розгляді в профільній постійній комісії Київської міської ради перебуває проект рішення Київської міської ради "Про відмову ТОВ "Будівельна компанія "Міськжитлобуд" в поновленні договору оренди земельної ділянки від 24 березня 2010 року № 230 на вул. Цимбалів Яр, 31 у Голосіївському районі".
05.03.2021 безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2021 у справі №910/7864/20.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2021 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Куксов В. В., Тищенко А.І.
На час надходження апеляційної скарги матеріали справи №910/7864/20 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили, у зв'язку з чим ухвалою від 09.03.2021 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2021 у справі №910/7864/20 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду міста Києва надіслати матеріали справи №910/7864/20 на адресу Північного апеляційного господарського суду.
15.03.2021 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали вказаної справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2021 у справі №910/7864/20, призначено справу до розгляду на 14.04.2021 та встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
Також не погодившись з рішенням суду першої інстанції Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ДОМАШНІЙ ЗАТИШОК" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2021 у справі № 910/7864/20 та ухвалите нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити повністю.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушено або неправильно застосовано норми матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга має бути задоволена.
Крім того скаржник зазначає, що позивач не виконав обов'язки, визначені у п. 8.4 Договору оренди земельної ділянки, у зв'язку з чим, відсутні правові підстави для поновлення договору.
15.03.2021 згідно протоколу передачі справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ДОМАШНІЙ ЗАТИШОК" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Куксов В.В., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ДОМАШНІЙ ЗАТИШОК" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2021 у справі №910/7864/20, призначено справу до розгляду на 14.04.2021, об'єднано апеляційні скарги Київської міської ради та Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ДОМАШНІЙ ЗАТИШОК" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2021 у справі №910/7864/20 в одне апеляційне провадження, встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
Також не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2021 у справі №910/7864/20 та ухвалите нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити повністю.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушено або неправильно застосовано норми матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга має бути задоволена.
Крім того скаржник зазначає, що позивач звернувся до Київської міської ради з заявою про поновлення строку дії договору з пропуском строку, визначеного у п. 11.7. договору.
17.03.2021 згідно протоколу передачі справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ДОМАШНІЙ ЗАТИШОК" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Куксов В.В., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2021 у справі №910/7864/20, призначено до розгляду на 14.04.2021, об'єднано апеляційні скарги Київської міської ради, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ДОМАШНІЙ ЗАТИШОК" та ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2021 у справі №910/7864/20 в одне апеляційне провадження, встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
12.04.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли відзиви на апеляційні скарги у відповідності до яких, останній просить суд відмовити в задоволенні апеляційних скарг у зв'язку з їх необґрунтованістю, а оскаржуване рішення просить залишити без змін.
14.04.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від представника ОСББ «Домашній Затишок» надійшло клопотання про витребування доказів у позивача, а саме:
- витягу про нормативно грошову оцінку орендованої земельної ділянки станом на дату набуття чинності Договору, тобто 25.03.2010 року;ї
- витягу про нормативно грошову оцінку орендованої земельної ділянки станом на набуття чинності технічної документації з нормативно грошової оцінки земель міста Києва згідно із Рішенням КМР від 03.07.2014 №23/23 тобто на 01.07.2015;
- Розрахункові платіжні документи, що підтверджують фактичну сплату орендної плати в період з 24.03.2010 по 24.03.2020.
В судове засідання 14.04.2021 з'явились всі представники сторін та надали свої пояснення щодо апеляційних скарг.
Щодо клопотання про витребування доказів, суд апеляційної інстанції зазначає, що місцевим господарським судом розглядалось аналогічне клопотання та було правомірно відмовлено в його задоволенні, а тому суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для його задоволення.
Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Місцевим господарським судом вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 24.03.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськжитлобуд" та Київською міською радою укладено Договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем'яненко Т.М. від 24.03.2010 (зареєстрований в реєстрі № 230).
Як встановлено п. 2.1. договору, що об'єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками:
- місце розташування - вулиця Цимбалів Яр, 31 (тридцять один) в Голосіївському районі міста Києва;
- розмір - 1,5267 (одна ціла п'ять тисяч двісті шістдесят сім десятитисячних) га;
- цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлової забудови з об'єктами інфраструктури для обслуговування населення та паркінгом;
- кадастровий номер - 8000000000:79:241:0249.
Пунктом 2.2. Договору, відповідно до витягу з технічної документації № ІО-27179/2009 Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 05.11.2009 за № 345 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 26 952 271 (двадцять шість мільйонів дев'ятсот п'ятдесят дві тисячі двісті сімдесят одну) грн. 79 коп.
Відповідно до п.3.1. Договору, договір укладено на 5 (п'ять) років.
Пункт 4.2. Договору закріплює, що річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3 (трьох) відсотків від її нормативно-грошової оцінки.
У відповідності до п.6.1. Договору, передача земельної ділянки здійснюється за Актом приймання-передачі об'єкта оренди в день державної реєстрації цього договору.
Згідно з п. 6.2. Договору, право на оренду Земельної ділянки виникає після державної реєстрації цього договору.
Пункт 8.3. Договору, зокрема, закріплює, що після закінчення строку, на який було укладено цей договір, при умові належного виконання обов'язків відповідно до умов цього договору, орендар має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.
Як передбачено п. 11.7 Договору, що після закінчення строку, на який було укладено цей договір, орендар, за умови належного виконання своїх обов'язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 3 (три) місяці до закінчення строку дії цього договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Сторонами 24.03.2010 року укладено та підписано Акт приймання-передачі земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у своє володіння і користування земельну ділянку: місце розташування - вулиця Цимбалів Яр, 31 (тридцять один) в Голосіївському районі міста Києва, розмір земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:241:0249 - 1,5267 га, цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлової забудови з об'єктами інфраструктури для обслуговування населення та паркінгом. Даний Акт приймання-передачі земельної ділянки наявний в матеріалах справи.
На підставі постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2016 у справі № 910/17982/15 Договір оренди було поновлено, у зв'язку з чим термін його дії було продовжено до 24 березня 2020 року включно.
Судом першої інстанції встановлено, що з наявного в матеріалах справи Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 53008113 від 11.02.2016, право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:241:0249 зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськжитлобуд", встановлено строк дії до 24.03.2020, з правом пролонгації, з правом передачі в піднайм (суборенду), цільове призначення Цільове призначення - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, для будівництва, експлуатації та обслуговування житлової забудови з об'єктами інфраструктури для обслуговування населення та паркінгом.
Позивач, звертаючись із даним позовом до суду, зазначив, що Київська міська рада, незважаючи на звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськжитлобуд" із заявою про поновлення укладеного між сторонами Договору оренди земельної ділянки, безпідставно ухиляється від поновлення зазначеного договору та продовження строку його дії.
З матеріалів справи слідує, що позивачем було подано відповідачу лист-повідомлення про поновлення договору оренди земельної ділянки, зареєстрований за номером 708899056 від 24.01.2020 з додаванням до нього, в тому числі, і проекту додаткової угоди до Договору оренди.
Однак, матеріали справи не містять доказів прийняття рішення відповідачем щодо заперечення у поновленні договору оренди. Відповідач (скаржник) не спростовує того факту, що рішення Київрадою відносно заперечень (незгоди чи відмови) у поновленні Договору оренди не приймалося.
Як зазначає позивач, останнім на момент розгляду даної справи не отримано відповіді на його лист щодо поновлення строку договору оренди землі, він продовжує користуватись орендованими земельними ділянками та сплачувати орендні платежі, не отримав заперечень орендодавця протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що листом, 27.04.2020 позивач повідомив Київську міську раду, що відповідно до ч. 6 та ч. 8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", враховуючи, що він продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (24.03.2020), та направив для підписання проект додаткової угоди до Договору оренди про його поновлення.
Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом від 08.05.2020 № 05716-8510 повідомлено позивача, що на розгляді Київради знаходиться проект рішення Київської міської ради про відмову позивачу у поновленні договору оренди земельної ділянки.
Позивач, з цього приводу зазначив, що даний лист датований 08.05.2020, тобто з пропущенням місячного строку на надання заперечень стосовно поновлення договору оренди після його закінчення, у зв'язку з цим такий лист не може вважатися належним та допустимим доказом у справі № 910/7864/20, а також, що Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не є уповноваженою особою Орендодавця на надання відповіді.
Судом першої інстанції вірно зазначено, що в матеріалах справи відсутнє рішення Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яким би позивачу було б відмовлено у поновленні Договору оренди.
Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив суд, в силу ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" визнати поновленим Договір оренди землі та визнати укладеною додаткову угоду про поновлення Договору оренди на той самий строк на тих самих умовах у редакції, наведеній у заяві про зміну підстав позову, яку останнім подано до суду першої інстанції.
Скаржники в апеляційних скаргах посилають на те, що позивач не виконав обов'язки, визначені у п. 8.4 Договору оренди земельної ділянки, у зв'язку з чим, відсутні правові підстави для поновлення договору. Відповідач зазначає, що на розгляді в профільній постійній комісії Київської міської ради перебуває проект рішення Київської міської ради "Про відмову ТОВ "Будівельна компанія "Міськжитлобуд" в поновленні договору оренди земельної ділянки від 24 березня 2010 року № 230 на вул. Цимбалів Яр, 31 у Голосіївському районі". Також скаржники зазначили, що позивач звернувся до Київської міської ради з заявою про поновлення строку дії договору з пропуском строку, визначеного у п. 11.7. договору. Враховуючи викладене, скаржники просять суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційні скарги.
Беручи до уваги вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов до наступних висновків.
Спеціальним законом, що регулює питання оренди землі, є Закон України "Про оренду землі", яким встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Як передбачено ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється, зокрема, шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі".
Таким чином, за змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Законом України "Про оренду землі" визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
У частинах першій - п'ятій статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.
До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.
При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що для застосування положень частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.
У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.
Таким чином, виникненню в орендодавця обов'язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі". І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Аналогічний за змістом висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 530/212/17 (провадження № 14-330цс18), згідно з яким для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.
Аналіз зазначених норм (ст. 33) дає підстави для висновку, що статтею ЗЗ Закону України "Про оренду землі" було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття "переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк" та "поновлення договору оренди землі", використовуючи конструкцію "поновлення договору оренди землі" як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою-п'ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.
Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов'язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов'язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв'язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов'язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша - п'ята статті 33 Закону України "Про оренду землі").
Якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина шоста статті 33 Закону України "Про оренду землі").
При цьому додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов'язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку.
Зазначена правова позиція висвітлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18.
З матеріалів справи слідує, що позивач 24.01.2020 подав до Київської міської ради лист повідомлення про поновлення договору оренди земельної ділянки разом із проектом відповідної додаткової угоди.
Отже, орендар земельної ділянки - ТОВ "Будівельна компанія "Міськжитлобуд", виконав свій обов'язок щодо повідомлення орендодавця про намір поновити договір оренди.
Посилання КМР щодо того, що позивачем долучено до повідомлення редакцію договору, яка не відповідає редакції, долученій до листа 27.04.2020 та до позову, правомірно відхилені судом першої інстанції з огляду на те, що ч. 3 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що до листа-повідомлення має бути додано проект додаткової угоди. При цьому, ч. 4 цієї ж статті передбачається, що при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін.
Отже, законом встановлено, що при поновленні договору оренди його умови можуть змінюватися. Дії позивача у даних правовідносинах свідчать про надання можливості орендодавцю внести відповідні зміни до договору, на що відповіді останнім надано не було. В контексті висловлення наміру скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк має значення саме повідомлення про намір поновити договір оренди та сам факт долучення до такого повідомлення проекту додаткової угоди.
Разом з тим, у разі застосування частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі" при відсутності заперечень чи відмови орендодавця, зміни до договору внесені бути не можуть, а договір поновлюється на тих самих умовах і на той самий строк. Зазначене свідчить про правильність дій позивача при направленні додаткової угоди 27.04.2020, якою встановлювалось новий строк дії Договору оренди.
Скаржники вказують на те, що лист-повідомлення від 24.01.2020 є зверненням про намір поновити договір оренди, яке подано з пропуском строку, оскільки п. 11.7 Договору передбачено, що орендар має не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку Договору звернутися з відповідним повідомленням. Разом з тим, таке порушення (звернення до орендодавця з повідомленням за два місяці, а не за три) не може вважатися суттєвим та таким, що вплинуло на можливість орендодавця надати відповідь на нього протягом 1 місяця з дня отримання, як то передбачено ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".
При цьому, у положеннях ч. 2 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. Тобто законодавцем визначений відсічний строк, до якого можна звертатись за поновленням строку дії договору оренди землі, в один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі, що було дотримано позивачем.
При цьому, відповідачем не було мотивовано відмовлено в поновленні Договору оренди зазначеним порушенням.
Крім того, матеріали справи містять докази, які надані позивачем до суду першої інстанція, які свідчать про те, що ТОВ "Будівельна компанія "Міськжитлобуд" після закінчення строку дії договору, продовжувало користуватися земельними ділянками та сплачувало орендну плату, зокрема копії платіжних доручень по сплаті орендної плати за земельну ділянку за січень-жовтень 2020 року.
Матеріали справи містять довідку Офісу великих платників податків ДПС від 28.01.2020 про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи.
Зазначена довідка отримана у відповідності до Порядку надання довідки про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 03.08.2018 року № 733, у зв'язку з чим суд вважає, що такий доказ може вважатися належним та допустимим у розумінні процесуального законодавства, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів, які свідчать про протилежне, зокрема, щодо наявності у відповідача заборгованості по орендній платі за землю.
Надана до суду першої інстанції представником третіх осіб відповідь Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на адвокатський запит не спростовує інформацію щодо відсутності заборгованості, згідно довідки Офісу великих платників податків ДПС від 28.01.2020, як і достовірність вказаного доказу.
Судом першої інстанції враховано посилання позивача на рішення Державної архітектурно-будівельної інспекції України № 6 від 26 березня 2019 року, яким було анульовано дозвіл на виконання будівельних робіт позивачу на спірній земельній ділянці, що виключає можливість фактичного використання земельної ділянки після закінчення строку договору, а відтак продовження сплати орендної плати після закінчення строку дії договору, та оскарження рішення Державної архітектурно-будівельної інспекції України № 6 розцінене судом як продовження позивачем користуватися земельною ділянкою в розумінні ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".
При цьому, відповідачем факт продовження використання позивачем земельною ділянкою після закінчення терміну дії договору не спростовано, доказів направлення заперечення протягом строку, встановленого частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не надано та матеріали справи не містять.
Законодавцем у частині 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" визначено алгоритм дій, який зобов'язує орендодавця після отримання листа-повідомлення орендаря:
1) розглянути лист-повідомлення на відповідність вимогам закону;
2) узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору;
3) за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності);
4) укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.
За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендареві направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Зазначені положення слід розуміти таким чином:
а) орендодавець у разі невідповідності змісту листа-повідомлення та умов проекту додаткової угоди вимогам закону повинен протягом місяця із дати його отримання повідомити орендареві про такі невідповідності, що, у свою чергу, може бути підставою для заперечення у задоволенні заяви орендаря;
б) може запропонувати свою редакцію істотних умов договору оренди землі.
Разом з тим необхідно мати на увазі, що заперечення орендодавця щодо невідповідності листа-повідомлення із проектом додаткової угоди вимогам закону мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомленні або проекті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни.
Законом не встановлений початок перебігу строку для надсилання повідомлення орендодавця. В даному випадку має значення лише те, чи закінчився встановлений законом місячний строк для повідомлення орендодавцем про відмову в поновленні договору оренди, оскільки саме з його закінченням пов'язане продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце обґрунтовані заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.
Відповідач після отримання листа позивача зобов'язаний був відповідно до ст. 33 Закону України "Про оренду землі" протягом місяця розглянути дану заяву, узгодити з орендарем істотні умови договору, прийняти рішення та укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди, або повідомити орендаря про відмову в продовженні договору в разі недосягнення згоди щодо істотних умов договору.
Проте, як вже зазначалось вище, Київською міською радою заперечення щодо поновлення договору не висловлені, будь-яке рішення з цього приводу не приймалося.
Таким чином, має місце факт порушення відповідачем місячного терміну для повідомлення орендареві про прийняте рішення, що, у свою чергу, дало позивачеві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону.
Суд першої інстанції вірно вказав, що відповідачем була порушена процедура реалізації позивачем переважного права на поновлення договору відповідно до вимог статті 33 Закону України "Про оренду землі".
Суд першої інстанції оцінюючи обставину належності виконання зобов'язань за договором позивачем, при вирішенні наявності переважного права на поновлення договору відповідно до вимог статті 33 Закону України "Про оренду землі", виходив з того, що,
по-перше, відповідач не реалізував своє право на відмову в поновленні договору оренди з посиланням на неналежність виконання договору орендарем,
по-друге, з презумпції добросовісності, яка належить до загальних засад цивільного законодавства, а тому на особу, яка заявляє протилежне покладається обов'язок з доведення існування обставин, на які вона вказує, як факти підтвердження недобросовісної поведінки іншої особи.
Апеляційний господарський суд критично оцінює твердження скаржників про порушення позивачем умов п. 8.4. договору оренди земельної ділянки в частині, де зазначено обов'язок передбачити проектом будівництва житлової забудови місця постійного зберігання автотранспорту (крім відкритих автостоянок) у кількості, не меншій за одне машиномісце на кожні дві квартири в цих будинках, оскільки останніми не підтверджено порушення позивачем умов договору оренди земельної ділянки в цій частині.
Суд першої інстанції вірно вказав на те, що надані розрахунки кількості машиномісць не є належними доказами, оскільки з них неможливо встановити, частину якого документу становлять надані розрахунки.
При цьому, в матеріалах справи відсутні копії проекту будівництва житлової забудови, саме відповідно яких мало б бути передбачено місця постійного зберігання автотранспорту у відповідній кількості.
Аналогічне стосується твердження скаржників, щодо порушення позивачем умов п. 8.4. Договору в частині необхідності здійснити у складі проекту будівництва розрахунки щодо забезпеченості населення об'єктами соціальної сфери (дитячі дошкільні заклади, загальноосвітні школи, об'єкти охорони здоров'я тощо) і передбачити їх розміщення та будівництво одночасно із спорудженням житлової забудови. Експертний звіт щодо розгляду проектної документації, на який посилались скаржники самим проектом будівництва не є.
У відповідності до ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому, скаржниками не доведено належним та допустимими доказами факт порушення позивачем умов п. 8.4. договору оренди в цій частині.
Місцевим господарським судом правомірно відхилено посилання відповідача та третіх осіб як на доказ неналежного виконання позивачем зобов'язань за Договором на припис Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві від 04.02.2019, яким було зупинено виконання будівельних робіт на спірній земельній ділянці, оскільки матеріали справи містять відомості про його скасування в рамках справи 640/3964/19, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.07.2019 яке не оскаржувалося.
Твердження КМР, що позивач порушує п. 8.4. Договору в частині використання земельної ділянки не за її цільового призначення також не підтверджені належними та допустимими доказами.
Місцевим судом правомірно відхилено твердження відповідача та третіх осіб щодо порушення позивачем обов'язку забезпечити вільний проїзд та прохід до суміжних землекористувачів з огляду на те, що з наданих на підтвердження цього доказів неможливо встановити жодних фактів та обставин. Суд вірно не врахував фотоматеріали, які містяться в матеріалах справи, оскільки з даних фотографій неможливо встановити час фотофіксації, місцевість, де зроблена фотографія, а також не доводиться, що на фото зображені транспортні засоби саме позивача.
Скаржник (КМР) також посилався, що позивач порушує умови п. 8.4 Договору в частині обов'язку завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво
Пунктом 8.4. Договору оренди земельної ділянки передбачає, що орендар зобов'язаний завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку.
Беручи до уваги, що в матеріалах справи відсутні копії проектної документації, твердження скаржника, щодо порушення позивачем строків завершення забудови, судом не приймаються до уваги. Судом враховано наявність на час спірних правовідносин та розгляду справи чинного рішення Державної архітектурно-будівельної інспекції України № 6 від 26 березня 2019 року, яким було анульовано дозвіл на виконання будівельних робіт позивачу на спірній земельній ділянці, що виключає можливість будівництва на час його оскарження, що здійснюється позивачем у справі 640/16072/19.
Місцевий господарський суд вірно вказав, що наявні в матеріалах справи експертний звіт щодо розгляду проектної документації за проектом: "Будівництво житлового комплексу з об'єктами інфраструктури для обслуговування населення та паркінгом на вул. Цимбалів Яр, 31 у Голосіївському районі м. Києва" від 29.11.2017 № 3-255-17-ЕП/КО, не входить до складу проектної документації, та по суті є похідним документом, і не може вважатися належним доказом порушення позивачем умов договору.
Таким чином, судом першої інстанції правомірно відхилено твердження відповідача та третіх осіб стосовно того, що позивач порушив умови п. 8.4. Договору з огляду на те, що відповідачем не надано суду належним та допустимих доказів таких порушень.
Разом з тим, суд першої інстанції вірно звернув увагу учасників справи на те, що підставою звернення третіх осіб з заявами про залучення їх до участі у справі стали обставини саме вчинення позивачем дій, направлених на забудову спірної земельної ділянки, оскільки ведення позивачем будівельних робіт негативно впливає на права та інтереси мешканців прилеглих будинків, що протирічать іншим твердженням відповідача та третіх осіб про невикористанні земельної ділянки за призначенням.
При цьому, матеріали справи не містять доказів визнання недійсним або скасування рішення Київської міської ради від 09.07.2009 за № 957/2013, на підставі якого позивач отримав право оренди спірної земельної ділянки, так і доказів зміни цільового призначення спірної земельної, яка за своїм цільовим призначенням віднесена до земель житлової забудови.
Фактично дії відповідача та третіх осіб, направлені на позбавлення саме позивача отримати право оренди спірної земельної ділянки, що не відповідає зобов'язанням органу місцевого самоврядування за договором оренди та вимозі земельного законодавства, згідно з якою орендодавець зобов'язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.
Згідно з ст. 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Саме тому у конкретних правовідносинах, зокрема щодо поновлення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі", добросовісність орендодавця по суті становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою у спірних правовідносинах є орендар.
Беручи до уваги викладене, суд першої інстанції дійшов до наступних висновків з якими погоджується суд апеляційної інстанції, а саме.
Враховуючи обставини належного виконання орендарем обов'язків за договором, звернення до орендодавця із листом-повідомленням про поновлення договору з наданням проекту додаткової угоди, а також доведення суду, що позивач після закінчення строку дії договору, продовжував користуватися земельними ділянками та сплачував орендну плату, орендодавець порушив право позивача на встановлений законом порядок розгляду питання про поновлення договору оренди на новий строк, а отже і на укладення додаткової угоди до договору.
Таким чином, судом встановлено наявність волевиявлення позивача (ініціювання поновлення договору оренди, звернення із пропозицією щодо укладення спірної додаткової угоди, подання позову) і водночас ухилення відповідача від виконання його обов'язків щодо розгляду пропозиції на поновлення договору оренди та використання права на відмову в такому поновленні за наявності відповідних підстав.
Отже, у позивача виникло переважне право на поновлення договору оренди, а порушення відповідачем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі" на тих же самих умовах і на той самий строк, чому і відповідає додаткова угода, викладена в позовній заяві.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи учасників справи, дійшла висновку, що скаржниками в апеляційних скаргах вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано.
Дослідивши обставини справи, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2021 у справі №910/7864/20.
Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.
Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2021 у справі №910/7864/20 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
Колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду, наведені в оскаржуваному рішенні.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційні скарги Київської міської ради, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ДОМАШНІЙ ЗАТИШОК" та ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2021 у справі №910/7864/20 є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Судові витрати за розгляд апеляційних скарг у зв'язку з відмовою в їх задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянтів.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, суд, -
1. Апеляційні скарги Київської міської ради, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ДОМАШНІЙ ЗАТИШОК" та ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2021 у справі №910/7864/20 - залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційних скарг покласти на апелянтів.
4. Матеріали справи № 910/7864/20 повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 20.04.2021
Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала
Судді В.В. Куксов
А.І. Тищенко