вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"07" квітня 2021 р. Справа№ 911/797/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Разіної Т.І.
суддів: Тарасенко К.В.
Шаптали Є.Ю.
Секретар судового засідання: Нагулко А.Л.
За участю представників учасників процесу: згідно протоколу судового засідання від 07.04.2021
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Господарського суду Київської області від 15.09.2020 у справі № 911/797/20 (суддя Саванчук С.О., м. Київ, повний текст рішення складено 07.10.2020)
за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»
до: 1. Фізичної особи - підприємця Хахлюка Василя Сергійовича
2. ОСОБА_1
про стягнення заборгованості
За результатами розгляду апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд,-
Короткий зміст позовних вимог
10.04.2020 Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (надалі -позивач/ АТ КБ «Приватбанк»/) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до фізичної особи - підприємця Хахлюка Василя Сергійовича (надалі - відповідач-1ФОП/Хахлюк В.С.) та ОСОБА_1 (надалі - відповідач-2/ ОСОБА_1 ) про солідарне стягнення заборгованості.
На обґрунтування позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» зазначає, що відповідачами порушено грошові зобов'язання за Кредитним договором № КІМ1LON06653 від 24.07.2015 з повернення кредитних коштів, сплати відсотків та винагороди.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Київської області від 15.09.2020 у справі № 911/797/20 у позові відмовлено повністю.
Судове рішення прийнято з посиланням на ст.ст. 213, 525-526, 530, 546, 553-554, 559, 610, 633, 637, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України та мотивоване тим, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження своєї правової позиції, як-то умов та правил надання банківських послуг № 2285205838, укладених між Банком та ФОП Хахлюком В.С., згідно з якими здійснюється реструктуризація, заявки № Z156NPB6000003, попередньої вимоги у довільній формі із зазначенням суми кредиту та терміну його надання, поданої Банку Хахлюком В.С., розрахункових документів, наданих відповідачем-1 позивачу на використання кредиту, відсутності на визначеному сторонами у договорі рахунку № НОМЕР_1 будь-якої заборгованості, а також того, що Договір про всенення змін № 1 Умов та правил надання банківських послуг № 2285205838 був підписаний обома сторонами та містить відомості про заборгованість станом на дату його підписання та дату кредитного Договору - 24.07.2015, відтак, вказана заборгованість не являється спірною у справі, обставини щодо її погашення не включались позивачем до предмету та підстав позову, а також того, що кредитний договір № КІМ1LON06653 від 24.07.2015 укладено на умовах, що визначені позивачем, отже за принципом contra proferentem мають тлумачитись проти нього.
Також позовні вимоги про солідарне стягнення заборгованості з поручителя - ОСОБА_1 є похідними від основного зобов'язання за кредитним договором, отже не підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із прийнятим рішенням АТ КБ «Приватбанк» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
У апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» зазначає, зокрема, що кредитний договір № КІМ1LON06653 від 24.07.2015 не передбачає видачу готівки, а реструктуризує заборгованість за іншим договором, який укладений раніше між Банком та відповідачем-1, проте містить обов'язок останнього надати розрахункові документи після надання яких, виникає обов'язок АТ КБ «Приватбанк» перерахувати кредитні кошти на реквізити зазначені у розрахункових документах.
Також на переконання скаржника, місцевий господарський суд належним чином не дослідив матеріали справи, оскільки останні містять докази перерахування коштів позивачем в рахунок реструктуризації та Банком підтверджено виконання зобов'язання по перерахуванню кредитних коштів у розмірі 168 390,41 грн згідно платіжних документів відповідача-1.
Крім того, як вказує АТ КБ «Приватбанк» у апеляційній скарзі, доказів, котрі підтверджують погашення заборгованості за зобов'язання по кредитному договору № КІМ1LON06653 від 24.07.2015 матеріали справи не містять, проте підтверджують наявність простроченої заборгованості - облік простроченої заборгованості на рахунку 2063.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
26.01.2021 через відділ автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду (канцелярію суду) від ФОП Хахлюка В.С. (відповідача-1) надійшли додаткові пояснення, у відповідності до яких останній просить залишити апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк» без задоволення.
ОСОБА_1 (відповідач-2) відзиву на апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк» не надала, що у відповідності до частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2020 для розгляду апеляційної скарги АТ КБ «Приватбанк» сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.
15.12.2020 суддя Іоннікова І.А. заявила про самовідвід від розгляду справи № 911/797/20.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2020 у справі № 911/797/20 заяву судді Іоннікової І.А. про самовідвід від розгляду справи № 911/797/20 задоволено; справу № 911/797/20 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення заміни відведеного судді відповідно до ст. 32 ГПК України.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/5597/20 від 22.12.2020 у зв'язку із задоволенням заяви судді Іоннікової І.А. про самовідвід від розгляду даної справи, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/797/20
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2020 для розгляду справи № 911/797/20 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Кравчук Г.А., Тарасенко К.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2020 у справі № 911/797/20 задоволено клопотання АТ КБ «Приватбанк» та поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 15.09.2020 у справі № 911/797/20; відкрито апеляційне провадження у даній справі; розгляд апеляційної скарги АТ КБ «Приватбанк» на рішення Господарського суду Київської області від 15.09.2020 у справі № 911/797/20 призначено на 02.02.2021; зупинено дію рішення Господарського суду Київської області від 15.09.2020 у справі № 911/797/20 до закінчення її перегляду в апеляційному порядку.
02.02.2021 судове засідання не відбулося у зв'язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) у відпустці.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2021 у справі № 911/797/20 розгляд апеляційної скарги АТ КБ «Приватбанк» на рішення Господарського суду Київської області від 15.09.2020 у справі № 911/797/20 призначено на 02.03.2021.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/824/21 від 01.03.2021 у зв'язку із перебуванням судді Кравчука Г.А. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/797/20.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.03.2021 для розгляду справи № 911/797/20 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Михальська Ю.Б., Тарасенко К.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2021 у справі № 911/797/20 апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк» на рішення Господарського суду Київської області від 15.09.2020 у справі № 911/797/20 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Разіної Т.І., суддів Тарасенко К.В., Михальська Ю.Б.; розгляд апеляційної скарги АТ КБ «Приватбанк» на рішення Господарського суду Київської області від 15.09.2020 у справі № 911/797/20 призначено на 07.04.2021.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/1328/21 від 05.04.2021 у зв'язку з перебуванням судді Михальської Ю.Б. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 911/797/20.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 05.04.2021 для розгляду справи № 911/797/20 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Тарасенко К.В., Шаптала Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 у справі № 911/797/20 апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк» на рішення Господарського суду Київської області від 15.09.2020 у справі № 911/797/20 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Разіної Т.І., суддів Тарасенко К.В., Шаптали Є.Ю.
Явка представників сторін
07.04.2021 в судове засідання з'явилися представники АТ КБ «Приватбанк» (скаржника) та ФОП Хахлюка В.С. (відповідача-1).
Представник Хахлюк Л.І. (відповідача-2) в судове засідання 07.04.2021 не з'явився, про час, місце та дату судового засідання повідомлявся завчасно та належним чином, про причини нез'явлення суд не повідомлено.
Щодо повідомлення відповідача-2 про час, місце та дату судового засідання слід зазначити наступне.
Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (частина третя статті 120 ГПК України).
Частиною 12 статті 270 ГПК України визначено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З урахуванням вище викладеного, оскільки у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення ОСОБА_1 (відповідача-2) про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги та докази надіслання судом апеляційної інстанції процесуальних документів відповідачу-2 на належну адресу, з огляду на те, що неявка сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає можливе здійснити розгляд оскаржуваного судового рішення в апеляційному порядку без участі представника відповідача-2.
Позиції учасників справи
07.04.2021 у судовому засіданні представник АТ КБ «Приватбанк» (скаржника) підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав викладених у ній, просив її задовольнити, а рішення Господарського суду Київської області від 15.09.2020 у справі № 911/797/20 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник ФОП Хахлюка В.С. (відповідача-1) у судовому засіданні 07.04.2021 заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав викладених у додаткових поясненнях та просив її залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 15.09.2020 у справі № 911/797/20 - без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вбачається з матеріалів справи, 24.07.2015 між ПАТ КБ «Приватбанк» (кредитор) та ФОП Хахлюком В.С. (позичальник) укладено кредитний договір № КІМ1LON06653 (надалі - Договір), (а.с 16-19, т. 1).
Ліміт цього кредитного договору - 177 808,23 грн, у тому числі: у розмірі 37 586,59 грн - на реструктуризацію заборгованості за Умовами та правилами надання банківських послуг (Розділ 3 Умов та правил надання банківських послуг) № 2285205838 (кредитний ліміт на поточний рахунок), укладеними між Банком та ФОП Хахлюком В.С.; у розмірі 130 769,82 грн - на реструктуризацію заборгованості за Умовами та правилами надання банківських послуг (Розділ 3 Умов та правил Банківських послуг) № НОМЕР_2 (кредит на гарантований платіж), укладеними між Банком та ФОП Хахлюком В.С.; у розмірі 34,00 грн - для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, шляхом перерахування за реквізитами, зазначеними в пункті 2.1.1 цього договору; у розмірі 9 417,82 грн - на сплату судових витрат, передбачених пунктами 2.2.13, 2.3.13, 5.8 цього Договору (пункт А2 Договору).
У відповідності до пункту А4 Договору рахунки для обслуговування кредиту: транзитний рахунок № НОМЕР_1 .
В силу пункту А.6 Договору за користування кредитом позичальник сплачує фіксовані проценти 32% річних.
Пункту А.7 Договору передбачено, що у випадку порушення позичальником будь-якого з грошового зобов'язання, позичальник сплачує банку пеню у розмірі 0,178 % від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочки.
За змістом пункту 1.1. Договору банк, за наявності вільних коштів, зобов'язується передати позичальнику кредит у вигляді згідно з пунктом А1 цього договору, з лімітом та на цілі, зазначені в пункті А2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеному у третьому абзаці пункту 2.1.2 цього Договору, в обмін на зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором строки.
Банк зобов'язується надати кредит шляхом перерахування кредитних коштів на підставі розрахункових документів позичальника на цілі, відмінні від платежів на сплату судових витрат, у межах суми, обумовленої пунктом 1.1 цього договору, а також за умови виконання позичальником зобов'язань, передбачених пунктами 2.2.1, 2.2.12 цього Договору (пункт 2.1.2 Договору).
Згідно з пунктом 6.2 Договору цей договір, у частині пункту 4.4 Договору набуває чинності з моменту підписання цього договору, в решті частин - з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за цим договором.
Також матеріали справи містять договір поруки № КІМ1LON06653/DP1 від 24.07.2015 (надалі - Договір-2) укладений між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 (поручитель), (а.с. 34-35, т. 1).
Так, предметом Договору-2 є надання поруки перед кредитором за виконання основного зобов'язання за кредитним договором № КІМ1LON06653.
Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків (пункт 1.2 Договору-2).
В силу пункту 4.1 Договору-2 сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення цього договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов'язань за кредитним договором цей договір припиняє свою дію.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
Згідно із приписами ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників скаржника та відповідача-1, обговоривши доводи апеляційної скарги, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини даної господарської справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшла висновку про залишення апеляційної скарги АТ КБ «Приватбанк» без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступних підстав.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (стаття 1054 ЦК України).
Приписами статті 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
У відповідності до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Положеннями статті 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Частинами 1, 2 статті 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
В силу статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статі 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у встановлений строк (термін).
Частиною першою статті 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання. У разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов'язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов'язання. Порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов'язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов'язання не пред'явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред'явить позову до поручителя. Для зобов'язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов'язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов'язання (частина 4 статті 559 Цивільного кодексу України).
Приписи статті 610 ЦК України передбачають, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як зазначалось вище, 24.07.2015 між ПАТ КБ «Приватбанк» та ФОП Хахлюком В.С. укладено кредитний договір № КІМ1LON06653.
Також, 24.07.2015 між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено договір поруки № КІМ1LON06653/DP1.
Звертаючись із даною позовною заявою АТ КБ «Приватбанк» зазначало, що відповідачі у визначений договором строк не виконали грошові зобов'язання за Договорами, в наслідок чого виникла заборгованість у розмірі 94 921,19 грн за кредитним договором, 159,87 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом. Крім того, за порушення строків оплати, позивачем нарахована пеня у розмірі 203 952,12 грн.
Так, АТ КБ «Приватбанк» на підтвердження позовних вимог до матеріалів справи долучено: кредитний договір № КІМ1LON06653 від 24.07.2015; виписку по рахунку № НОМЕР_3 за період з 21.02.2011 по 06.11.2019, виписку по рахунку № НОМЕР_4 за період з 21.02.2011 по 06.11.2019; виписку по рахунку № НОМЕР_5 за період з 21.02.2011 по 06.11.2019; договір поруки № КІМ1LON06653/DP1 від 24.07.2015; договір про внесення змін № 1 Умов та Правил надання банківських послуг №2285205838.
У відповідності до пункту 2.1.2 Договору банк зобов'язується надати кредит шляхом перерахування кредитних коштів на підставі розрахункових документів позичальника на цілі, відмінні від платежів на сплату судових витрат, у межах суми, обумовленої пунктом 1.1 цього договору, а також за умови виконання позичальником зобов'язань, передбачених пунктами 2.2.1, 2.2.12 цього Договору.
Для отримання кредиту (або його частини) позичальник зобов'язується не пізніше дати отримання кредиту, що планується, надати до Банку попередню вимогу в довільній формі із зазначенням суми кредиту та терміну його надання.
Отже, з урахуванням умов Договору, останній не передбачає видачу готівки, а реструктуризує заборгованість за іншим договором, що укладений раніше між банком та боржником (за Умовами та правилами надання банківських послуг (Розділ 3 Умов та правил надання банківських послуг) № 2285205838), проте, містить відкладальну вимогу, а саме: направлення на адресу банку попередньої вимоги із зазначенням цілі, на яку перераховувати кошти.
З виписки по рахунку № НОМЕР_3 за період з 21.02.2011 по 06.11.2019, яка долучена до матеріалів справи вбачається, що позивачем реструктуризована заборгованість за Умовами та правилами надання банківських послуг (Розділ 3 Умов та правил надання банківських послуг) № 2285205838, а саме: 06.08.2015 у розмірі 37586,59 грн. та 130769,82 грн., які перераховані на підставі попередньої вимоги боржника, а саме: заявки № Z156NPB00000J.
Водночас, ФОП Хахлюк В.С. заперечив факт направлення на адресу позивача будь-якої попередньої вимоги, як це визначено умовами пункту 2.1 Договору, у тому числі, і заявки № Z156NPB00000J.
Разом з тим, оскільки грошові кошти (кредит), що є предметом Договору, погоджені на мету реструктуризації заборгованості за іншим договором, з огляду на те, що Банком не надано доказів що підтверджують закриття первинного зобов'язання, на реструктуризацію якого, за позицією банку, видані відповідачу-1 спірні у справі кошти, матеріалами справи не підтверджується виконання банком цих зобов'язань за Договором.
Також слід зазначити, що у позовній заяві банком не зазначалось про наявність первинного зобов'язання та його реструктуризацію як призначення грошових коштів (кредиту) за Договором, а вказувалось лише про факт надання кредиту відповідачу-1 за Договором та невиконання умов з його повернення, відтак, обставини реструктуризації первинного зобов'язання не були включені до підстав позову.
Крім того, судом враховано правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17-ц, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.05.2020 у справі 910/8189/19 та взято до уваги, що витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, розміщений на сайті: https://privatbank.ua, належним доказом погодження сторонами кредитного договору цих Умов бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила. Розміщені на сайті https://privatbank.ua витяги з Умов та Правил надання банківських послуг не містять підпису відповідача-1, а тому не можуть бути частиною кредитного договору.
Аналіз статті 633 ЦК України (якою, зокрема, передбачено, що умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів) дозволяє дійти висновку, що кредитні договори не можна віднести до публічних договорів, оскільки чинним законодавством не передбачено обов'язку банку встановлювати у кредитних договорах однакові умови для всіх позичальників.
Віднесення кредитних договорів до договорів приєднання за тією ознакою, що позичальник позбавлений можливості запропонувати свої умови договору, можливе у разі укладення такого договору між банком та фізичною особою, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, при цьому, з предметом такого договору - споживче кредитування.
Також слід зазначити, що аргументи позивача викладені у письмових поясненнях стосовно факту ідентифікації попередньої вимоги як домовленості сторін про укладення кредитного договору на реструктуризацію заборгованості та фактичне підписання кредитного договору № КІМ1LON06653 від 24.07.2015 є необґрунтованими, з огляду на наступне.
Згідно з частиною першою статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється згідно з статтею 213 ЦК України. У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.
Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.
Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні.
Третім рівнем тлумачення (при безрезультативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.
Відтак, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України.
Водночас, якщо правила, що встановлені статтею 213 ЦК України не дозволяють визначити зміст відповідної умови договору потрібно застосовувати тлумачення contra proferentem.
Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the diminant sinfluence of the party).
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року), (правова позиція, викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14-ц).
Крім того, умовами кредитного договору № КІМ1LON06653 від 24.07.2015, а саме: пунктами 1.1., 2.1.2, 6.2, чітко визначено: порядок, умови, строки надання кредитних коштів та факт набрання договором законної сили.
Водночас, позивачем до місцевого господарського суду не надано витребуваних судом документів, а саме: Умов та правил надання банківських послуг № 2285205838, укладених між Банком та Фізичною особою - підприємцем Хахлюком Василем Сергійовичем, згідно з якими здійснюється реструктуризація, заявки № Z156NPB6000003, попередньої вимоги в довільній формі із зазначенням суми кредиту та терміну його надання, поданої Банку Хахлюком В.С., розрахункових документів, наданих відповідачем-1 позивачу на використання кредиту, відсутності на визначеному сторонами у договорі рахунку № НОМЕР_1 будь-якої заборгованості, того, що Договір про всенення змін № 1 Умов та правил надання банківських послуг № 2285205838, що підписаний обома сторонами, містить відомості про заборгованість станом на дату його підписання та дату кредитного Договору - 24.07.2015, а відтак, вказана заборгованість не являється спірною у справі, обставини щодо її погашення не включались позивачем до предмету та підстав позову, а також того, що кредитний договір № КІМ1LON06653 від 24.07.2015 укладено на умовах, що визначені позивачем, відтак, за принципом contra proferentem мають тлумачитись проти нього.
З урахуванням вищенаведеного, місцевий господарський суд, належним чином оцінивши матеріали справи, прийшов до вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Позовні вимоги до поручителя - ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості задоволенню не підлягають, так як є похідними від основного зобов'язання за кредитним договором.
Щодо доводів наведених у апеляційній скарзі, то слід зазначити наступне.
Виписка по рахунку № НОМЕР_3 містить відомості про здійснення виплат на підставі заявки Z156NPB6000003, проте, відповідачем-1 жодних заявок або попередніх вимог відповідно до пункту 2.12 Договору на адресу Банку не направлялось. Банк на вимогу суду першої інстанції таку заявку не надав.
Також, кредитний договір № КІМ1LON06653 від 24.07.2015 укладено з метою реструктуризації заборгованості у розмірі 37 586,59 грн за Умовами та правилами надання банківських послуг (Розділ 3 Умов та правил надання банківських послуг) № 2285205838, укладеними між Банком та ФОП Хахлюком В.С. у розмірі 130 769,82 грн - на реструктуризацію заборгованості за Умовами та правилами надання банківських послуг (Розділ 3 Умов та правил Банківських послуг) № 2285205838 (на гарантований платіж), укладеними між банком та ФОП Хахлюком В.С., проте, у матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують первинні зобов'язання, на реструктуризацію яких перераховані ці кошти, а також їх закриття за рахунок спірних у справі коштів за Договором.
Відповідно до пункту 6.2 Договору цей договір, у частині пункту 4.4 Договору - набуває чинності з моменту підписання цього договору, в решті частин - з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за цим договором.
Проте, жодних розрахункових документів на використання кредиту позивачем не надано.
Інші твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду Київської області від 15.09.2020 у справі № 911/797/20 та у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
З приводу висвітлення всіх доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду Київської області від 15.09.2020 у справі № 911/797/20, та, відповідно апеляційна скарга АТ КБ «Приватбанк» є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат
Судові витрати за подання апеляційної скарги згідно статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення.
2. Рішення у справі Господарського суду Київської області від 15.09.2020 у справі № 911/797/20 залишити без змін.
3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Справу № 911/797/20 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено та підписано - 19.04.2021.
Головуючий суддя Т.І. Разіна
Судді К.В. Тарасенко
Є.Ю. Шаптала