Постанова від 07.04.2021 по справі 925/1061/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2021 р. Справа№ 925/1061/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Куксова В.В.

Яковлєва М.Л.

при секретарі Токаревій А.Г.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 07.04.2021.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства "Спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство "Черкасиліфит"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.12.2020 у справі №925/1061/20 (суддя Дорошенко М. В., повний текст рішення складено 17.12.2020)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Управлінська компанія "Нова якість" Дільниця 7"

до Приватного підприємства "Спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство "Черкасиліфит"

про витребування технічної документації на ліфти, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Управлінська компанія "Нова якість" Дільниця 7" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області із позовною заявою до приватного підприємства "Спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство "Черкасиліфт" (надалі - відповідач) про зобов'язання відповідача протягом 5 робочих днів з моменту набрання рішенням законної сили передати за актом приймання передачі позивачу технічну документацію на ліфти, а саме:

- оригінальні примірники 3 (трьох) технічних паспортів на 3 ліфти та іншої технічної документації на відповідні ліфти, що знаходяться у багатоквартирному будинку за адресою: м. Черкаси, вул. Припортова, 14;

- оригінальні примірники 2 (двох) технічних паспортів на 2 ліфти та іншої технічної документації на відповідні ліфти, що знаходяться у багатоквартирному будинку за адресою: м. Черкаси, вул. Припортова, 16;

- оригінальні примірники 5 (п'яти) технічних паспортів на 5 ліфтів та іншої технічної документації на відповідні ліфти, що знаходяться у багатоквартирному будинку за адресою: м. Черкаси, вул. Припортова, 18;

- оригінальні примірники 3 (трьох) технічних паспортів на 3 ліфти та іншої технічної документації на відповідні ліфти, що знаходяться у багатоквартирному будинку за адресою: м. Черкаси, вул. Припортова, 38 (1, 2 під'їзд).

В обґрунтування позову позивач зазначав, що за укладеним між сторонами договором про надання послуг від 01.07.2019 №28057 відповідач надавав послуги з технічного обслуговування ліфтів, зберігав паспорти, експлуатаційну та іншу технічну документацію на ліфти у багатоквартирних будинках, управителем яких є позивач. Після закінчення строку дії цього договору відповідач безпідставно ухилився від передачі позивачу на його вимогу технічних паспортів та іншої технічної документації на ліфти.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 10.12.2020 у справі №925/1061/20 позов задоволено повністю.

Судовий збір за подання позову в сумі 8408,00 грн. покладено на відповідача.

Зобов'язано Приватне підприємство "Спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство "Черкасиліфт" протягом п'яти робочих днів з моменту набрання цим рішенням законної сили передати за актом приймання передачі Товариству з обмеженою відповідальністю "Управлінська компанія "Нова якість" Дільниця 7":

- оригінальні примірники 3 (трьох) технічних паспортів на 3 ліфти та іншої технічної документації на відповідні ліфти, що знаходяться у багатоквартирному будинку за адресою: м. Черкаси, вул. Припортова, 14;

- оригінальні примірники 2 (двох) технічних паспортів на 2 ліфти та іншої технічної документації на відповідні ліфти, що знаходяться у багатоквартирному будинку за адресою: м. Черкаси, вул. Припортова, 16;

- оригінальні примірники 5 (п'яти) технічних паспортів на 5 ліфтів та іншої технічної документації на відповідні ліфти, що знаходяться у багатоквартирному будинку за адресою: м. Черкаси, вул. Припортова, 18;

- оригінальні примірники 3 (трьох) технічних паспортів на 3 ліфти та іншої технічної документації на відповідні ліфти, що знаходяться у багатоквартирному будинку за адресою: м. Черкаси, вул. Припортова, 38 (1, 2 під'їзд).

Стягнуто з Приватного підприємства "Спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство "Черкасиліфт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Управлінська компанія "Нова якість" Дільниця 7" 8408,00 (всім тисяч чотириста вісім гривень 00 копійок) судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем не було передано позивачу технічної документації на ліфти (технічних паспортів та іншої технічної документації на ліфти) в багатоквартирних будинках №14, №16, №18, №38 (1, 2 під'їзд) по вул. Припортова в м. Черкасах та інша технічна документація, що порушує права позивача як управителя багатоквартирних будинків на здійснення технічного обслуговування ліфтів згідно з вимогами чинного законодавства. Крім того, суд першої інстанції враховуючи те, що ліфти є джерелом підвищеної небезпеки і потребують постійного технічного обслуговування задля безпечної їх експлуатації, вказав в резолютивній частині запропонований позивачем порядок виконання рішення шляхом передачі технічної документації на ліфти за актом приймання - передачі і строк виконання рішення п'ять робочих днів з моменту набрання рішенням законної сили, з огляду на пункт 1 ч. 6 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Приватне підприємство "Спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство "Черкасиліфт" 15.01.2021 безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 10.12.2020 у справі №925/1061/20 та ухвалите нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Також, в апеляційній скарзі скаржником заявлено клопотання про долучення додаткових доказів, які не були подані до суду першої інстанції, і які додані скаржником до апеляційної скарги.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:

- судом першої інстанції було неправильно застосовано ч. 4 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України, порушено вимоги ч. 4, ч. 16 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідачем було подано заяву про участь в судовому засіданні 10.12.2020 в режимі відеоконференції, оформлену у відповідності до вимог процесуального законодавства (ч. 4 ст. 170, ч. 4 ст. 197 Господарського процесуального кодексу України), проте, суд першої інстанції необґрунтовано повернуто її без розгляду, і не постановлено ухвалу про таке повернення, чим порушено право відповідача на апеляційне оскарження відповідної ухвали, а також порушено вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 129 Конституції України;

- рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням вимог ч. 2 ст. 2, ч.ч. 2, 5 ст. 236, ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ухвалено на підставі доводів позивача без врахування аргументів відповідача; крім того, судовий розгляд справи був проведений без участі представників відповідача, незважаючи на неможливість участі представників як на стадії проведення підготовчого засідання (захворюваність працівників на COVID-19), так і розгляду справи по суті (без врахування належним чином оформленої заяви про проведення судового засідання в режимі відеоконференції);

- судом першої інстанції було зроблено помилкові висновки про те, що виділ кількох підприємств з підприємства - управителя, без припинення його діяльності та ліквідації і виключення останнього з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - є тотожним процедурі визначення нового управителя, який може бути визначений виключно за результатами проведення виконавчим комітетом Черкаської міської ради окремого відповідного конкурсу з призначення управителя багатоквартирних будинків та за умови перемоги такої юридичної особи в цьому конкурсі;

- чинним законодавством не передбачено автоматичного набуття новоствореними та зареєстрованими в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань після проведення конкурсу з визначення управителя юридичними особами повноважень управителя, який був визначений за результатами проведеного конкурсу з визначення управителя та оголошення його результатів, проведеного до реєстрації таких юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

- набуття повноважень управителя чинне законодавство пов'язує не з фактом реєстрації юридичної особи чи її правонаступників в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а з фактом перемоги конкретної юридичної особи в конкурсі з визначення управителя багатоквартирних будинків та ухваленням відповідного рішення виконавчим комітетом міської ради, згідно якого управителем призначений саме переможець конкурсу, а не будь-яка інша особа;

- висновки суду першої інстанції про те, що відповідач зберігав технічну документацію на ліфти на підставі укладеного з позивачем договору про надання послуг від 01.07.2019 № 28057 - є помилковими, оскільки відповідачу така документація не передавалась і жодного акту з даного питання між сторонами не підписувалось;

- позивач не має достатнього обсягу фахівців для обслуговування усіх ліфтів, які перебували на обслуговуванні у відповідача;

- на даний час слідчим відділом ВП ГУНП в Черкаській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020251010003280, в якому паспорти на ліфти постановою слідчого визнано речовими доказами і передані слідчим на відповідальне зберігання на період досудового розслідування;

- в ході досудового розслідування кримінального провадження № 12020251010003280, ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду міста Черкаси від 14.09.2020 у справі № 712/8978/20 було задоволено клопотання слідчого про накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні, та накладено арешт на паспорти на ліфти, які постановою слідчого визнано речовими доказами у кримінальному провадженні;

- відповідач не є належним відповідачем у справі, і вказаний спір підлягає розгляду в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2021 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Куксов В. В., Яковлєв М. Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2021 відкладено вирішення питань пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство "Черкасиліфит" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2020 у справі №925/1061/20 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду та зобов'язано Господарський суд Черкаської області надіслати матеріали справи №925/1061 на адресу Північного апеляційного господарського суду.

29.01.2021 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали вказаної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2021 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство "Черкасиліфит" на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.12.2020 у справі №925/1061/20 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

Через канцелярію Північного апеляційного господарського суду 19.02.2021 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2021:

- клопотання Приватного підприємства "Спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство "Черкасиліфт" про поновлення пропущеного процесуального строку для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.12.2020 у справі №925/1061/20 - задоволено;

- поновлено Приватному підприємству "Спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство "Черкасиліфт" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 10.12.2020 у справі №925/1061/20;

- відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою скаргу Приватного підприємства "Спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство "Черкасиліфт" на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.12.2020 у справі №925/1061/20;

- розгляд апеляційної скарги призначено на 23.03.2021;

- зупинено дію рішення Господарського суду Черкаської області від 10.12.2020 у справі №925/1061/20 до винесення Північним апеляційним господарським судом акту за результатами розгляду апеляційної скарги на підставі п. 5 ст.262 ГПК України.

Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 направлена учасникам справи за адресами їх місцезнаходження та вручена: позивачу - згідно рекомендованого поштового повідомлення 1803601772271, відповідачу - згідно рекомендованого поштового повідомлення 1800804788492.

Також, 23.02.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшли додаткові письмові пояснення, в яких скаржник додатково в обгрунтування апеляційної скарги посилався на те, що:

- суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги повністю, не врахував, що зазначення в резолютивній частині обов'язку щодо передання «іншої технічної документації» - є абстрактним, широким, неточним, що унеможливлює виконання рішення суду внаслідок конкретизації відповідних документів, що порушуватиме права та законні інтереси скаржника, оскільки неможливо встановити які саме документи є тими документами, які є предметом позову;

- суд першої інстанції не дослідив належним чином умови договору № 28057, а також не перевірив доводи позивача стосовно того, що він є управителем багатоквартирних будинків, а позивачем не подано жодних доказів, що він є такою особою в розумінні ч. 5 ст. 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирних будинках»;

- позивачем не надано жодного доказу, що ним були передані відповідачу технічні паспорти та інша технічна документація на ліфти у спірних будинках;

- суд першої інстанції не врахував положень нормативно - правових актів, не дослідив процедуру передання та отримання технічної документації на ліфти між сторонами, а тому дійшов помилкового висновку, що відповідач зберігав технічну документацію на ліфти на підставі укладеного з позивачем договору.

12.03.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (надісланий засобами поштового зв'язку 10.03.2021), який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу посилався на те, що:

- судом першої інстанції обгрунтовано було відхилено клопотання про участь в судовому засіданні 10.12.2020 в режимі відео конференції;

- подаючи разом зі скаргою нові докази, відповідач не навів жодних поважних причин стосовно неможливості подання таких доказів суду першої інстанції у встановлені процесуальні строки, а тому подані докази на стадії апеляційного провадження не можуть бути прийняті;

- положеннями чинного законодавства не передбачено заборони щодо здійснення реорганізації юридичних осіб, у тому числі переможця конкурсу або тендера на визначення управителя в багатоквартирних будинках у м. Черкаси;

- право на отримання технічної документації виникло у позивача в силу вимог закону (ст. 1, ч. 1 ст. 5 , ч. 4 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ч. 5 ст. 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирних будинках», п. 3.6 Правил управління будинком, спорудою житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарева України від 02.02.2009 № 13, наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України «Про затвердження Переліку технічної документації та багатоквартирний будинок» від 17.07.2018 № 176, п. 43 Правил надання послуги з управління багатоквартирним будинком та Типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.2018 № 712, п. 5.5.5 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій (затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76) та договору;

- наявність досудового розслідування кримінального провадження № 12020251010003280 не є підставою для відмови позивачу у захисті його прав та охоронюваних законом інтересів, з урахуванням тимчасовості вжитих заходів в кримінальному провадженні.

22.03.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 відкладено розгляд справи до 07.04.2021.

Також, 01.04.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшли додаткові письмові пояснення, в яких скаржник додатково в обгрунтування апеляційної скарги посилався на те, що:

- єдиним доказом, на який посилається позивач в обгрунтування заявлених позовних вимог, що остання є управителем, оскільки є правонаступником (внаслідок виділу) переможця конкурсу - ТОВ «Сантехбудреконструкція», яке на даний час не ліквідоване, а підприємницька діяльність вказаного підприємства також не припинена, як не припинено і договори вказаного товариства з виконавчим комітетом Черкаської міської ради;

- позивач не є управителем багатоквартирних будинків в м. Черкаси, і не є володільцем спірних технічних паспортів на ліфти;

- відповідача визнано потерпілим у кримінального провадження № 12020251010003280, а відповідні технічні паспорти передані слідчим на відповідальне зберігання на період досудового розслідування.

В судове засідання 07.04.2021 учасники справи представників - не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (ухвала Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 направлена учасникам справи за адресами їх місцезнаходження та вручена: позивачу - згідно рекомендованого поштового повідомлення 1803601785802, відповідачу - згідно рекомендованого поштового повідомлення 1800804829083).

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з'явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов'язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, тому розгляд справи відбувається за відсутності представників учасників справи..

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, а також враховуючи подання відзиву на апеляційну скаргу, суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду справи - відсутні.

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Частиною 5 ст. 13 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" встановлено, що у разі якщо протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом співвласники багатоквартирного будинку, в якому не створено об'єднання співвласників, не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком, управління таким будинком здійснюється управителем, який призначається на конкурсних засадах виконавчим органом місцевої ради, на території якої розташований багатоквартирний будинок. У такому разі договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком строком на один рік від імені співвласників підписує уповноважена особа виконавчого органу відповідної місцевої ради, за рішенням якого призначено управителя. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк. Якщо протягом дії договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, укладеного за результатами конкурсу, співвласники приймуть рішення про зміну форми управління багатоквартирним будинком або про обрання іншого управителя, співвласники мають право достроково розірвати такий договір, попередивши про це управителя, призначеного на конкурсних засадах, не пізніш як за два місяці до дня розірвання договору.

Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" набрав чинності з 1 липня 2015 року.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, співвласники багатоквартирних будинків №14, №16, №18 і №38 (1, 2 під'їзд) по вул. Припортова в м. Черкасах протягом року, починаючи з 01.07.2015 - дня набрання чинності Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" не створили об'єднань співвласників багатоквартирних будинків і не прийняли рішення про форму управління цими багатоквартирними будинками.

Виконавчий комітет Черкаської міської ради рішенням від 15.05.2019 №550 "Про призначення управителя багатоквартирних будинків" визначив товариство з обмеженою відповідальністю "Сантехбудконструкція" переможцем конкурсу з призначення управителя багатоквартирних будинків м. Черкаси і призначив його управителем, зокрема, багатоквартирними будинками №14, №16, №18 і №38 (1, 2 під'їзд) по вул. Припортова в м. Черкасах та уповноважив заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів Бурдонос Л.І. на підписання від імені співвласників багатоквартирних будинків договорів про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.

20.05.2019 між товариством з обмеженою відповідальністю "Сантехбудконструкція", як управителем, та виконавчим комітетом Черкаської міської ради в особі заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів Бурдонос Л.І., від імені співвласників багатоквартирних будинків №14, №16, №18, №38 (1, 2 під'їзд) по вул. Припортова в м. Черкасах, укладено договори про надання послуги з управління багатоквартирним будинком №134, №135, №136 і №147 (далі - договори №134, №135, №136 і №147), і які є ідентичними за своїм змістом та містять наступні умови:

- згідно з п. 1: управитель зобов'язався надавати співвласникам послугу з управління відповідним багатоквартирним будинком, а співвласники зобов'язалися оплачувати управителю послугу з управління згідно з вимогами законодавства та умовами цих договорів;

- пунктом 8 визначено, що: управитель зобов'язаний вести і зберігати технічну та іншу встановлену законом та договором технічну документацію будинку;

- пунктом 9 визначено: управитель має інші права та обов'язки, що передбачені законом або прямо випливають з цього договору;

- відповідно до п. 30: ці договори набирають чинності з дня їх підписання та укладаються строком на один рік;

- згідно з п. 31: якщо за один місяць до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, він вважається продовженим на один рік;

- згідно з пунктом 33: якщо протягом строку дії договору співвласники приймають рішення про зміну форми управлінням будинком або про обрання іншого управителя, договір достроково припиняється через два місяці з дати отримання управителем повідомлення від співвласників (уповноваженої ними особи) про таке рішення.

У додатку №4 договорів №134, №135, №136 і №147 сторони передбачили перелік складових послуг з управління багатоквартирним будинком м. Черкаси, до якого включили і постійне технічне обслуговування ліфтів (п. 2 переліку).

Як підтверджується наявними матеріалами справи, у червні 2019 року відбулася реорганізація товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехбудконструкція" (зокрема, згідно з рішенням загальних зборів від 18.06.2019) шляхом виділу із нього і створення нових юридичних осіб, в тому числі і позивача, запис про державну реєстрацію якого №1 026 136 0000 019161 був внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 27.06.2019.

Ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Ч. 1, 2 ст. 109 Цивільного кодексу України визначено, що виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс.

Ч. 3 ст. 109 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно.

Отже, з огляду на приписи ч. 3 ст. 109 Цивільного кодексу України, особа, яка утворилась внаслідок виділу, набуває окремих прав та зобов'язань, обумовлених розподільчим балансом з моменту передачі таких, і набуття прав та зобов'язань не пов'язується з припиненням юридичної особи, з якої відбувся виділ.

За розподільчим балансом між позивачем і товариством з обмеженою відповідальністю "Сантехбудконструкція", затвердженим рішенням зборів учасників цього товариства, оформленим протоколом від 18.06.2019, та згідно з статтею 1 статуту позивача, останній є правонаступником товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехбудконструкція" як управителя за частиною укладених ним договорів про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, в тому числі і за договорами №134, №135, №136 і №147.

В свою чергу, доводи скаржника в апеляційній скарзі про те, що виділ кількох підприємств з підприємства - управителя, без припинення його діяльності та ліквідації і виключення останнього з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - є тотожним процедурі визначення нового управителя, який може бути визначений виключно за результатами проведення виконавчим комітетом Черкаської міської ради окремого відповідного конкурсу з призначення управителя багатоквартирних будинків та за умови перемоги такої юридичної особи в цьому конкурсі - судом апеляційної інстанції відхиляються з огляду на те, що доводи скаржника у цій частині стосуються набутих позивачем прав та зобов'язань за результатами виділу з юридичної особи, яка мала певний обсяг прав та зобов'язань на підставі рішення Виконавчого комітету Черкаської міської ради рішенням від 15.05.2019 №550 "Про призначення управителя багатоквартирних будинків", і доводи скаржника у цій частині фактично стосуються заперечень правовідносин, в яких відповідач не є учасником та не здійснює будь-якого представництва на визначених законом підставах.

Отже, заперечення відповідача щодо правовідносин, які виникли на підставі рішення Виконавчого комітету Черкаської міської ради рішенням від 15.05.2019 №550 "Про призначення управителя багатоквартирних будинків" та виділу позивача, як юридичної особи і набуття ним за розподільчим балансом певних прав та обов'язків - не приймаються судом апеляційної інстанції як такі, що спростовують встановлені судом першої інстанції вищенаведені обставини.

При цьому, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Позивач, звертаючись з позовом до відповідача, обгрунтовує свої позовні вимоги до відповідача наявністю між ними укладеного договору про надання послуг №28057 від 01.07.2019, який за своєю правовою природою встановив правовідношення між позивачем та відповідачем, врегульоване Цивільним та Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, 01.07.2019 між позивачем, як замовником, і відповідачем, як постачальником, укладено договір про надання послуг №28057, згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов'язався надати, а замовник - прийняти і оплатити постачальнику послуги з технічного обслуговування ліфтів за переліком, графіком і за цінами, наведеними у додатках до договору, які є його невід'ємними частинами, а також в обсягах, передбачених договором.

Відповідно до п. 6.3.8 договору про надання послуг від 01.07.2019 №28057, постачальник зобов'язався забезпечити зберігання паспортів, експлуатаційної та іншої технічної документації на ліфти.

Пунктом 10.1 договору про надання послуг від 01.07.2019 №28057 його сторони встановили, що цей договір діє з 01 липня 2019 року до 20 травня 2020 року включно.

У додатку №1 до договору про надання послуг від 01.07.2019 №28057, сторони вказали, крім іншого, будинки та кількість ліфтів у них, що підлягають обслуговуванню за цим договором: №14 по вул. Припортова - 3 ліфти, №16 по вул. Припортова - 2 ліфти, №18 по вул. Припортова - 5 ліфтів, №38 (1, 2 під'їзд) по вул. Припортова - 3 ліфти.

Листом від 08.05.2020 №1654/7 позивач повідомив відповідача про припинення з 21.05.2020 договору про надання послуг від 01.07.2019 №28057 через закінченням строку його дії і у зв'язку з цим просив відповідача до 21.05.2020 надати позивачу технічні паспорти, іншу експлуатаційну та технічну документацію на ліфти, що обслуговувалися за вказаним договором згідно з додатком №1 до нього.

Відповідач листом від 20.05.2020 №1/265 повідомив позивача, що передача документації на ліфти можлива лише після складання актів приймання-передачі, підписаними комісією в складі кваліфікованих фахівців сторін, які мають відповідну кваліфікацію та досвід, тому відповідач попросив позивача надати перелік осіб, які зі сторони позивача ввійдуть до складу комісії із зазначенням їх документально підтвердженої і до закінчення процедури передачі документації продовжити строк дії договору про надання послуг від 01.07.2019 №28057 до 31.05.2020.

20.05.2020 строк дії договорів №134, №135, №136 і №147 автоматично продовжився на один рік відповідно до їх умов (п. 31), а строк дії договору про надання послуг від 01.07.2019 №28057 закінчився, а позивач згоди на продовження цього договору - відповідачу у встановленому порядку не надав.

Як зазначав позивач у позові, відповідач технічні паспорти, іншу експлуатаційну та технічну документацію на ліфти, що ним обслуговувалися за договором про надання послуг від 01.07.2019 №28057, позивачу - не передав, що стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

При цьому, відповідач заперечуючи проти доводів позивача, посилався в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях до неї на те, що чинним законодавством не передбачено автоматичного набуття новоствореними та зареєстрованими в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань після проведення конкурсу з визначення управителя юридичними особами повноважень управителя, який був визначений за результатами проведеного конкурсу з визначення управителя та оголошення його результатів, проведеного до реєстрації таких юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Проте, вказані доводи скаржника судом апеляційної інстанції відхиляються з огляду на те, що доводи скаржника у цій частині стосуються набутих позивачем прав та зобов'язань за результатами виділу з юридичної особи, яка мала певний обсяг прав та зобов'язань на підставі рішення Виконавчого комітету Черкаської міської ради рішенням від 15.05.2019 №550 "Про призначення управителя багатоквартирних будинків", і доводи скаржника у цій частині фактично стосуються заперечень правовідносин, в яких відповідач не є учасником та не здійснює будь-якого представництва на визначених законом підставах.

В свою чергу, учасниками спору не заперечувалось, що об'єднання співвласників в багатоквартирних будинках №14, №16, №18, №38 (1, 2 під'їзд) по вул. Припортова в м. Черкасах - не створені.

Стаття 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" містить визначення, зокрема таких термінів:

- 6) спільне майно багатоквартирного будинку це приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія;

- 7) управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Стаття 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" містить, зокрема, такі приписи:

1. Спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

4. Співвласник має право вільного доступу до технічної документації на багатоквартирний будинок.

5. Замовник будівництва або попередній власник будинку зобов'язаний передати паспорт об'єкта будівництва та один примірник технічної документації на будинок згідно з переліком, визначеним центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства, співвласникам в особі їх об'єднання або особі, уповноваженій співвласниками у передбаченому цим Законом порядку. У разі якщо об'єднання співвласників багатоквартирного будинку не створено та уповноважену особу не визначено, паспорт об'єкта будівництва та примірник технічної документації на будинок передаються управителю, якщо його обрано відповідно до закону.

6. У разі зміни форми управління багатоквартирним будинком особа, яка здійснювала управління, повинна передати наявну в неї технічну та іншу передбачену законодавством документацію на будинок особі, визначеній співвласниками такого будинку.

У разі зміни управителя попередній управитель повинен передати наявну в нього технічну та іншу передбачену законодавством документацію на будинок новому управителю.

Згідно з п. 1 ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" послуга з управління багатоквартирним будинком включає, зокрема, утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо.

Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України наказом від 17.07.2018 №176 затвердило перелік технічної документації на багатоквартирний будинок, до якого включило і технічну документацію на ліфти.

Відповідно до п. 7.1.3 Правил будови і безпечної експлуатації ліфтів, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці і гірничого нагляду від 01.09.2008 №190, виготовлені ліфти повинні бути забезпечені такою технічною документацією від виробника: паспортом ліфта, установчим кресленням (для ліфтів); настановою з експлуатації; настановою з монтажу, пуску, регулювання та обкатки; принциповою електричною (гідравлічною) схемою з переліком елементів; описом електроприводу і автоматики (дозволяється опис записувати в настанову з експлуатації); електричною (гідравлічною) схемою з'єднань, а також іншою документацією, передбаченою технічними умовами на конкретний ліфт.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, та з чим погоджується суд апеляційної інстанції, ліфти в багатоквартирних будинках №14, №16, №18, №38 (1, 2 під'їзд) по вул. Припортова в м. Черкасах є спільною сумісною власністю співвласників цих багатоквартирних будинків, які (співвласники) мають право вільного доступу до технічної документації на свої багатоквартирні будинки. В свою чергу, позивач є управителем багатоквартирних будинків №14, №16, №18, №38 (1, 2 під'їзд) по вул. Припортова в м. Черкасах, до зобов'язань якого, крім іншого, входить і здійснення технічного обслуговування ліфтів.

В свою чергу, право на отримання технічної документації, а саме технічних паспортів, виникло у позивача в силу вимог закону (ст. 1, ч. 1 ст. 5 , ч. 4 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ч. 5 ст. 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирних будинках», п. 3.6 Правил управління будинком, спорудою житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарева України від 02.02.2009 № 13, наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України «Про затвердження Переліку технічної документації та багатоквартирний будинок» від 17.07.2018 № 176, п. 43 Правил надання послуги з управління багатоквартирним будинком та Типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.2018 № 712, п. 5.5.5 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій (затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76) та договору, а у відповідача наявний кореспондуючий обов'язок надання позивачу вказаних документів.

Також, як вірно встановлено судом першої інстанції, до 20.05.2020 відповідач включно здійснював технічне обслуговування ліфтів в багатоквартирних будинках №14, №16, №18, №38 (1, 2 під'їзд) по вул. Припортова в м. Черкасах і зберігав технічну документацію (а саме: технічні паспорти) на ліфти на підставі укладеного з позивачем договору про надання послуг від 01.07.2019 №28057.

Доводи скаржника про те, що твердження позивача стосовно того, що відповідач зберігав технічну документацію на ліфти на підставі укладеного з позивачем договору про надання послуг від 01.07.2019 № 28057 - є помилковими, оскільки відповідачу така документація не передавалась і жодного акту з даного питання між сторонами не підписувалось - судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки за умовами Договору № 28057 (п.1.1) постачальник зобов'язався надати, а замовник прийняти та оплатити постачальнику послуги з технічного обслуговування ліфтів за переліком, графіком і за цінами, наведеними у додатку до договору, і такий додаток погоджено сторонами у встановленому порядку. При цьому, (1) за умовами договору, а саме пункту 6.3.8 саме на відповідача покладено забезпечення зберігання паспортів, експлуатаційної та іншої технічної документації на ліфти, (2) як і обов'язок вносити до них записи, які відносяться до обов'язків постачальника (п. 6.3.11), і (3) враховуючи лист відповідача від 20.05.2020, в якому останній повідомив про можливість передачі відповідної технічної документації за умови документального оформлення передачі відповідною комісією, наведені обставини в сукупності свідчать про наявність у відповідача як обов'язку зберігання паспортів на ліфти, так і внесення до них відповідних записів під час процесу надання послуг за договором, що підтверджує обставину знаходження у відповідача обумовлених документів (технічних паспортів на ліфти у багатоквартирних будинках №14, №16, №18, №38 (1, 2 під'їзд) по вул. Припортова в м. Черкасах.

Доводи скаржника про те, що позивач не має достатнього обсягу фахівців для обслуговування усіх ліфтів, які перебували на обслуговуванні у відповідача - судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки не впливають на правову оцінку обставин справи в контексті спірних правовідносин.

З урахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що припинення договору про надання послуг від 01.07.2019 №28057, у зв'язку із закінченням строку його дії - є підставою для повернення відповідачем позивачу технічних паспортів на ліфти в багатоквартирних будинках №14, №16, №18, №38 (1, 2 під'їзд) по вул. Припортова в м. Черкасах задля можливості їх (ліфтів) подальшого технічного обслуговування самостійно позивачем чи за укладеним ним договором з іншою особою, що має на це право.

Також, суд апеляційної інстанції доводи відповідача стосовно неналежності обраного позивачем способу захисту порушеного права - відхиляє з огляду на те, що ,дійсно, чинним законодавством і договором про надання послуг від 01.07.2019 №28057 не передбачено спеціального порядку передачі технічної документації (технічних паспортів) на ліфти, тому відповідач мав здійснити таку передачу без будь-яких умов, зокрема і зазначених у його листі від 20.05.2020 №1/265, а позивач має право захистити своє право на отримання вказаних документів визначеним ним способом захисту, а саме шляхом зобов'язання відповідача передати за актом приймання - передачі оригінальні примірники 3 (трьох) технічних паспортів на 3 ліфти, що знаходяться у багатоквартирному будинку за адресою: м. Черкаси, вул. Припортова, 14; оригінальні примірники 2 (двох) технічних паспортів на 2 ліфти, що знаходяться у багатоквартирному будинку за адресою: м. Черкаси, вул. Припортова, 16; оригінальні примірники 5 (п'яти) технічних паспортів на 5 ліфтів, що знаходяться у багатоквартирному будинку за адресою: м. Черкаси, вул. Припортова, 18; оригінальні примірники 3 (трьох) технічних паспортів на 3 ліфти, що знаходяться у багатоквартирному будинку за адресою: м. Черкаси, вул. Припортова, 38 (1, 2 під'їзд). При цьому, обраний позивачем спосіб захисту узгоджується з приписами ст. 15, ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Крім того, порушення відповідачем свого зобов'язання щодо передачі відповідачем технічних паспортів на ліфти в багатоквартирних будинках №14, №16, №18, №38 (1, 2 під'їзд) по вул. Припортова в м. Черкасах, порушує права позивача як управителя цих багатоквартирних будинків на здійснення технічного обслуговування ліфтів згідно з вимогами чинного законодавства, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача передати за актом приймання - передачі оригінальні примірники 3 (трьох) технічних паспортів на 3 ліфти, що знаходяться у багатоквартирному будинку за адресою: м. Черкаси, вул. Припортова, 14; оригінальні примірники 2 (двох) технічних паспортів на 2 ліфти, що знаходяться у багатоквартирному будинку за адресою: м. Черкаси, вул. Припортова, 16; оригінальні примірники 5 (п'яти) технічних паспортів на 5 ліфтів, що знаходяться у багатоквартирному будинку за адресою: м. Черкаси, вул. Припортова, 18; оригінальні примірники 3 (трьох) технічних паспортів на 3 ліфти, що знаходяться у багатоквартирному будинку за адресою: м. Черкаси, вул. Припортова, 38 (1, 2 під'їзд) - є законними, обгрунтованими та доведеними належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76, 86 Господарського процесуального кодексу України, та підлягають задоволенню у наведеній частині.

До того ж, суд апеляційної інстанції, відхиляючи доводи скаржника стосовно відсутності порушених прав позивача, в контексті способу обраного позивачем способу захисту в частині вимог щодо зобов'язання відповідача передати позивачу оригінальні примірники технічних паспортів на ліфти в багатоквартирних будинках №14, №16, №18, №38 (1, 2 під'їзд) по вул. Припортова в м. Черкасах, вважає за необхідне врахувати і його ефективність в частині вимог, що також наголошується і у статті 13 Конвенції прав людини та основоположних свобод.

Зокрема, у пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Отже, «ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, що не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE, Заява 28924/04) констатував: « 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18).

В аспекті забезпечення гарантій, визначених ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (рішення від 06.09.2005 у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine) , заява №61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення від 26.10.2000 р. у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland), заява №30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі «Гарнага проти України» (Garnaga v. Ukraine), заява №20390/07).

Таким чином, ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту поновлення порушеного права позивача.

Рішення суду має бути ефективним інструментом поновлення порушених прав.

Порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту й у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 Цивільного кодексу України, статтею 20 Господарського кодексу України, який проте є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Отже, суд вправі застосовувати способи захисту цивільних прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також повинен ураховувати критерії ефективності таких засобів захисту та вимоги частин 2-5 статті 13 Цивільного кодексу України щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав особою.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити реальне поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

При цьому слід ураховувати і те, що у резолютивній частині судового рішення остаточно закріплюється висновок суду щодо вимог позивача і судове рішення має бути виконано в процесі виконавчого провадження у справі, адже, як уже зазначалося, ефективний засіб зрештою повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Здійснюючи судовий розгляд даної справи, апеляційний господарський суд установив, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права (саме в частині зобов'язання відповідача передати позивачу оригінальні примірники технічних паспортів на ліфти в багатоквартирних будинках №14, №16, №18, №38 (1, 2 під'їзд) по вул. Припортова в м. Черкасах), призводить у спірних правовідносинах до реального захисту та відновлення порушених прав позивача у такий спосіб. При цьому, визначення судом правової природи спірних правовідносин, як і їх кваліфікація та застосування норми права, яка регулює відповідні відносини - є повноваженнями суду, які реалізуються з метою дотримання засад господарського судочинства, закріплених у ст. 2 ГПК України.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що обраний позивачем спосіб захисту в частині заявлення вимог про зобов'язання відповідача передати позивачу оригінальні примірники технічних паспортів на ліфти в багатоквартирних будинках №14, №16, №18, №38 (1, 2 під'їзд) по вул. Припортова в м. Черкасах - є ефективним з огляду на вимоги наведених вище положень Цивільного кодексу України та Конвенції з прав людини та основоположних свобод та статті 1 Першого Протоколу до згаданої Конвенції..

В свою чергу, позовні вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача передати іншу технічну документацію на 3 ліфти, що знаходяться у багатоквартирному будинку за адресою: м. Черкаси, вул. Припортова, 14; на 2 ліфти, що знаходяться у багатоквартирному будинку за адресою: м. Черкаси, вул. Припортова, 16; на 5 ліфтів, що знаходяться у багатоквартирному будинку за адресою: м. Черкаси, вул. Припортова, 18; на3 ліфти, що знаходяться у багатоквартирному будинку за адресою: м. Черкаси, вул. Припортова, 38 (1, 2 під'їзд) - визнаються судом необгрунтованими та безпідставними, оскільки вимоги у наведеній частині не містять конкретизації відповідних документів, що порушуватиме права та законні інтереси скаржника, оскільки неможливо встановити які саме документи є тими документами, які є предметом позову. Крім того, договір про надання послуг від 01.07.2019 №28057 не містить переліку іншої технічної документації, а зазначення позивачем такого переліку самостійно, на власний розсуд, суперечитиме ст. 13 та ст. 14 Цивільного кодексу України щодо меж здійснення цивільних прав позивача та виконання цивільних обов'язків відповідачем згідно договору.

З огляду на викладене, доводи скаржника у наведеній частині щодо помилковості висновків суду першої інстанції зазначення в резолютивній частині обов'язку щодо передання «іншої технічної документації» - визнаються судом апеляційної інстанції обґрунтованими, а рішення суду першої інстанції у наведеній частині підлягає скасуванню з огляду на п. 1-4 ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у вказаній частині.

Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення, з посиланням на ч. 6 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, встановив строк виконання рішення: п'ять робочих днів з моменту набрання рішенням законної сили, з чим суд апеляційної інстанції не погоджується і вважає, що у вказаній частині рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням приписів процесуального закону, зокрема порушення в сукупності ст. ст. 2, 14, п. 1 ч. 6 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в позовній заяві позивачем жодним чином не було обгрунтовано застосування відповідного строку виконання рішення, як не було наведено і обставин такої необхідності, не підтверджено таких обставин належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції у наведеній частині щодо встановлення строку виконання зобов'язання протягом 5 робочих днів з моменту набрання рішенням законної сили, - також підлягає скасуванню з огляду на п. 1-4 ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у вказаній частині.

Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції було неправильно застосовано ч. 4 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України, порушено вимоги ст. 255 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідачем було подано заяву про участь в судовому засіданні 10.12.2020 в режимі відеоконференції, оформлену у відповідності до вимог процесуального законодавства (ч. 4 ст. 170, ч. 4 ст. 197 Господарського процесуального кодексу України), проте, суд першої інстанції необґрунтовано повернуто її без розгляду, і не постановлено ухвалу про таке повернення, чим порушено право відповідача на апеляційне оскарження відповідної ухвали, а також порушено вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 129 Конституції України - з огляду на приписи ч. 3 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України, визнаються судом апеляційної інстанції безпідставними, з огляду на наступне.

П. 4 ч. 1 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України визначено, що будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника.

Ч. 2 ст. 197 Господарського процесуального кодексу України визначає, що учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи.

Ч. 4 ст. 197 Господарського процесуального кодексу України визначає, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" або Державною судовою адміністрацією України.

Як свідчать матеріали справи, ухвалою Господарського суду Черкаської області від 10.11.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.12.2020. Вказана ухвала була надіслана відповідачу, про що свідчить відмітка на зворотньому боці вказаної ухвали.

Також, 09.12.2020 канцелярією суду першої інстанції було зареєстровано заяву відповідача (за підписом директора відповідача П.І.Сорокалєт) про участь в судовому засіданні 10.12.2020 в режимі відеоконференції поза приміщенням суду. В свою чергу, вказана заява не містить електронного цифрового підпису, у зв'язку з чим суд першої інстанції обгрунтовано залишив її без розгляду, про що зазначив в оскаржуваному рішенні.

Крім того, суд апеляційної інстанції також враховує, що вказана заява надіслана до суду і з порушенням строку, обумовленого ч. 2 ст. 197 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, доводи скаржника стосовно необхідності оформлення ухвали з вказаного питання - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення з підстав порушення норм процесуального права, з огляду на те, що відповідну ухвалу було постановлено судом першої інстанції протокольно, що підтверджується формуляром (протоколом) судового засідання, а також відображено у текст рішення результат розгляду вказаної заяви, а відповідні заперечення з огляду на ч. 3 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України, включені скаржником до апеляційної скарги.

З огляду на викладене, жодних прав відповідача на апеляційне оскарження відповідної ухвали, а також порушення вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 129 Конституції України - судом першої інстанції не порушено під час розгляду справи.

Також, доводи скаржника про те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням вимог ч. 2 ст. 2, ч.ч. 2, 5 ст. 236, ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ухвалено на підставі доводів позивача без врахування аргументів відповідача, а судовий розгляд справи був проведений без участі представників відповідача, незважаючи на неможливість участі представників як на стадії проведення підготовчого засідання (захворюваність працівників на COVID-19), так і розгляду справи по суті (без врахування належним чином оформленої заяви про проведення судового засідання в режимі відеоконференції) - судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні та необґрунтовані, оскільки судом першої інстанції здійснювалось належне повідомлення учасників спору за адресами їх місцезнаходження, відповідач був обізнаний про наявність судового спору, явка представників учасників справи в судові засідання - обов'язковою не визнавалась, а відповідач не був позбавлений права надіслати суду першої інстанції свої заперечення проти позову у встановлені процесуальні строки, чого ним здійснено не було.

При цьому, суд апеляційної інстанції оцінюючи вказані доводи скаржника, враховує те, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, слід тлумачити з урахуванням преамбули Конвенції, у відповідній частині якої верховенство права оголошується частиною спільної спадщини Договірних Сторін. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, що передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності судових рішень (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).

Також, у рішенні у справі "Сутяжник проти Росії" від 23.07.2009 (№ 8269/02), ЄСПЛ зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки. Ухвалюючи рішення ЄСПЛ виходив з того, що,була відсутня соціальна потреба, яка б виправдовувала відступлення від принципу правової визначеності.

З огляду на викладене, доводи скаржника про допущені порушення норм процесуального права, зокрема ст. ст. 170, 197 Господарського процесуального кодексу України - є необґрунтованими та відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки за своїм змістом доводи скаржника зводяться до неправомірного відступлення від принципу правової визначеності.

При цьому, скаржником до матеріалів справи на стадії апеляційного розгляду справи разом з апеляційною скаргою було подано додаткові документи, які він просив долучити до матеріалів справи на стадії апеляційного розгляду справи та врахувати при розгляді справи, і які на йому думку, спростовують висновки суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні, а саме: документи досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12020251010003280, яке перебуває в провадженні слідчого відділу ВП ГУНП в Черкаській області, згідно яких паспорти на ліфти постановою слідчого визнано речовими доказами і передані слідчим на відповідальне зберігання на період досудового розслідування, а в ході досудового розслідування кримінального провадження № 12020251010003280, ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду міста Черкаси від 14.09.2020 у справі № 712/8978/20 було задоволено клопотання слідчого про накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні, та накладено арешт на паспорти на ліфти, які постановою слідчого визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Відповідач просив визнати поважними причини неподання вказаних доказів до суду першої інстанції та прийняти вказані докази до розгляду на стадії апеляційного провадження.

Крім того, разом з додатковими поясненнями до апеляційної скарги, поданими 23.02.2021, скаржником було подано копії листів № 1/273 від 21.05.2020 та № 1/321 від 26.05.2020, які також скаржник просив врахувати при вирішенні спору.

Проте, надані скаржником документи не приймається судом апеляційної інстанції в якості доказу під час розгляду даної справи на стадії апеляційного розгляду на підставі ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, оскільки доводи, наведені скаржником в обгрунтування підстав неможливості подання вказаних доказів (як на стадії розгляду справи судом першої інстанції, так і на стадії апеляційного розгляду справи) - визнаються судом апеляційної інстанції такими, що не свідчать про винятковість даного випадку, а скаржником не наведено обґрунтованих доводів щодо неможливості подання таких доказів суду першої інстанції на відповідній стадії судового процесу з дотриманням процесуального строку, обумовленого ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

У зв'язку з наведеним, доводи скаржника стосовно наявності кримінального провадження не приймаються судом апеляційної інстанції до розгляду.

При цьому, суд апеляційної інстанції повторно зазначає в контексті вказаних доводів скаржника про те, що судом першої інстанції здійснювалось належне повідомлення учасників спору за адресами їх місцезнаходження, відповідач був обізнаний про наявність судового спору (про що свідчать клопотання останнього про необхідність відкладення розгляду справи),примірник позову разом з доданим документами було направлено відповідачу листом з описом вкладеного, докази чого долучено позивачем до позову, явка представників учасників справи в судові засідання - обов'язковою не визнавалась, а відповідач не був позбавлений права надіслати суду першої інстанції свої заперечення проти позову у встановлені процесуальні строки як засобами поштового, так і засобами електронного зв'язку, чого ним здійснено не було.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє часткове підтвердження матеріалами справи, зокрема щодо помилковості висновків суду першої інстанції про зазначення в резолютивній частині обов'язку щодо передання «іншої технічної документації», а також суд апеляційної інстанції, керуючись ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про помилковість висновку суду першої інстанції внаслідок порушення норм процесуального права щодо встановлення строку виконання зобов'язання протягом 5 робочих днів з моменту набрання рішенням законної сили, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції у наведених частинах підлягає скасуванню з огляду на п. 1-4 ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у вказаній частині.

В решті позовних вимог апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання відповідача передати за актом приймання - передачі оригінальні примірники 3 (трьох) технічних паспортів на 3 ліфти, що знаходяться у багатоквартирному будинку за адресою: м. Черкаси, вул. Припортова, 14; оригінальні примірники 2 (двох) технічних паспортів на 2 ліфти, що знаходяться у багатоквартирному будинку за адресою: м. Черкаси, вул. Припортова, 16; оригінальні примірники 5 (п'яти) технічних паспортів на 5 ліфтів, що знаходяться у багатоквартирному будинку за адресою: м. Черкаси, вул. Припортова, 18; оригінальні примірники 3 (трьох) технічних паспортів на 3 ліфти, що знаходяться у багатоквартирному будинку за адресою: м. Черкаси, вул. Припортова, 38 (1, 2 під'їзд) підлягає залишенню без змін, оскільки доводи скаржника не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення в частині задоволення наведених позовних вимог ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення у вказаній частині, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином: судовий збір за подачу позову та апеляційної скарги підлягає розподілу пропорційно задоволеним вимогам за позовом та апеляційною скаргою.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 277, 281 - 284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство "Черкасиліфт" - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 10.12.2020 у справі №925/1061/20 скасувати в частині задоволених позовних вимог щодо встановлення строку виконання зобов'язання протягом п'яти робочих днів з моменту набрання цим рішенням законної сили та зобов'язання передати іншу технічну документацію на відповідні ліфти, що знаходяться у багатоквартирному будинках за адресою: м. Черкаси, вул. Припортова, 14, 16, 18, 38 (1, 2 під'їзд). Прийняти у скасованій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В решті рішення Господарського суду Черкаської області від 10.12.2020 у справі №925/1061/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "Спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство "Черкасиліфт" - без задоволення.

3. Резолютивну частину рішення Господарського суду Черкаської області від 10.12.2020 у справі №925/1061/20 викласти в наступній редакції:

« Позов задовольнити частково.

Зобов'язати Приватне підприємство "Спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство "Черкасиліфт" (вул. Гетьмана Сагайдачного, буд.12/1, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 02774094) передати за актом приймання передачі Товариству з обмеженою відповідальністю "Управлінська компанія "Нова якість" Дільниця 7" (вул. Смілянська, буд.145, м. Черкаси, 18036, код ЄДРПОУ 43081507):

- оригінальні примірники 3 (трьох) технічних паспортів на 3 ліфти, що знаходяться у багатоквартирному будинку за адресою: м. Черкаси, вул. Припортова, 14;

- оригінальні примірники 2 (двох) технічних паспортів на 2 ліфти, що знаходяться у багатоквартирному будинку за адресою: м. Черкаси, вул. Припортова, 16;

- оригінальні примірники 5 (п'яти) технічних паспортів на 5 ліфтів, що знаходяться у багатоквартирному будинку за адресою: м. Черкаси, вул. Припортова, 18;

- оригінальні примірники 3 (трьох) технічних паспортів на 3 ліфти, що знаходяться у багатоквартирному будинку за адресою: м. Черкаси, вул. Припортова, 38 (1, 2 під'їзд).

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з приватного підприємства "Спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство "Черкасиліфт" (вул. Гетьмана Сагайдачного, буд.12/1, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 02774094) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Управлінська компанія "Нова якість" Дільниця 7" (вул. Смілянська, буд.145, м. Черкаси, 18036, код ЄДРПОУ 43081507) 4204,00 (всім тисяч чотириста вісім гривень 00 копійок) судового збору.»

4. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на сторін пропорційно задоволеним вимогам за апеляційною скаргою.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Управлінська компанія "Нова якість" Дільниця 7" (вул. Смілянська, буд.145, м. Черкаси, 18036, код ЄДРПОУ 43081507) на користь приватного підприємства "Спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство "Черкасиліфт" 6 306 (шість тисяч триста шість) грн. 00 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

В решті судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за приватним підприємством "Спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство "Черкасиліфт".

5. Матеріали справи № 925/1061/20 повернути до господарського суду першої інстанції, доручивши останньому видати накази на виконання даної постанови.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку, строки та випадках, передбачених ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 15.04.2021.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді В.В. Куксов

М.Л. Яковлєв