Єдиний унікальний № 946/7282/20
Провадження № 1-кп/946/133/21
Іменем України
20 квітня 2021 року м. Ізмаїл
Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянув у м. Ізмаїл Одеської області у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020160150001063, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Перм Російської Федерації, із середньою спеціальною освітою, працюючого за наймом, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
раніше судимого:
17.09.2020 р. Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області за ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) до громадських робіт на строк сто годин,
01.10.2020 р. Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області за ч. 2 ст. 309 КК до позбавлення волі на строк три роки, на підставі ст. 75 КК з випробуванням строком на два роки, з покладанням обов'язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 185 КК,
сторона обвинувачення: прокурор ОСОБА_4 ,
сторона захисту: обвинуваченийОСОБА_3 , захисниця ОСОБА_5 ,
інші учасники судового провадження: потерпілий ОСОБА_6 , потерпіла юридична особа ТОВ «Модерн-Трейд» (представниця - ОСОБА_7 ), представниця персоналу органу пробації ОСОБА_8 .
Потерпілий ОСОБА_6 та представник потерпілої юридичної особи ТОВ «Модерн-Трейд» у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце його проведення були повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку судових повісток про виклик до суду в електронній формі через SMS-повідомлення, звернулися із заявами про проведення судового розгляду без їх участі. Суд, заслухавши думки учасників судового провадження про можливість за відсутності потерпілого та представника потерпілої юридичної особи ТОВ «Модерн-Трейд» з'ясувати всі обставини судового розгляду, відповідно до ст. 325 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), дійшов висновку про проведення судового розгляду без їх участі.
У судове засідання також не з'явилася представниця персоналу органу пробації ОСОБА_8 , про дату, час та місце проведення судового розгляду була повідомлена належним чином, про що свідчить розписка про отримання повідомлення, звернулася із заявою про проведення судового розгляду без її участі. Відповідно до ч. 3 ст. 327 КПК, неприбуття в судове засідання представника уповноваженого органу з питань пробації, належним чином повідомленого про час і місце судового засідання, не перешкоджає судовому розгляду.
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним
1.29 березня 2020 року у першій половині дня, точного часу не встановлено, ОСОБА_3 зайшов у гості до свого знайомого та сусіда ОСОБА_6 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , де в процесі спілкування з останнім, помітив велосипед торгової марки «ТECNOBIKE» сріблястого кольору, яким вирішив заволодіти шляхом обману та зловживання довірою. Після цього, ОСОБА_3 , реалізуючи свій кримінально протиправний умисел спрямований на заволодіння чужим майном, усвідомлюючи характер своїх дій, діючи умисно, з корисливих мотивів, спрямованих на заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживанням довірою, попросив ОСОБА_6 надати йому у тимчасове користування для власних потреб раніше помічений велосипед, на що ОСОБА_6 , довіряючи ОСОБА_3 , погодився та добровільно передав останньому у тимчасове користування свій велосипед торгової марки «ТECNOBIKE» вартістю 2 441,04 грн. У свою чергу ОСОБА_3 знаючи про те, що він не збирається повертати наданий йому ОСОБА_6 велосипед, доводячи до логічного завершення свій кримінально протиправний намір, спрямований на заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживанням довірою, отримавши вказаний велосипед у тимчасове користування для власних потреб, вийшов з двору ОСОБА_6 та з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись майном, яким він заволодів, на свій розсуд, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 2 441,04 грн.
Своїми діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.190 КК, а саме заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство).
2.Крім того, 25 серпня 2020 року о 12:33 годині ОСОБА_3 , знаходячись у торгівельному приміщенні магазину «Копійка» № 5 ТОВ «Модерн-Трейд», розташованого за адресою: м. Ізмаїл Одеської області, проспект Миру, 12, переконавшись у відсутності сторонніх осіб, які могли б зашкодити його кримінально протиправним намірам та діям, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів спрямованих на таємне викрадення чужого майна, підійшов до торгівельної вітрини, та з однієї з полиць таємно викрав дві плитки шоколаду торгової марки «Мілка печиво орео» вагою по 300 г вартістю по 77,59 грн. за одну на суму 155,18 грн., дві плитки шоколаду торгової марки «Мілка цілий мигдаль» вагою по 185 г вартістю по 74,67 грн. за одну на суму 149,34 грн., після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілій юридичній особі ТОВ «Модерн-Трейд» матеріальну шкоду на загальну суму 304,52 грн.
Своїми діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.185 КК, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.
Статті (частини статті) КК, що передбачають відповідальність за кримінальні правопорушення, винним у вчиненні яких визнається обвинувачений
3.При визначенні частини статті Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за кримінальний проступок, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений ОСОБА_3 , суд враховує те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII (далі - Закон № 2617-VIII), що набирав чинності з 01.07.2020 р., до абз. 2 ч. 1 ст. 190 КК були внесені зміни, та кримінальна відповідальність за цією нормою посилена, оскільки підвищений розмір штрафу, а також підвищена нижня межа покарання у виді громадських робіт.
4.Відповідно до ч. 2 ст. 4 КК, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Згідно ж ч. 2 ст. 5 КК, закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.
5.Отже, з урахуванням того, що Закон №2617-VIII посилює кримінальну відповідальність за ч. 1 ст. 190 КК, а також того, що кримінальне правопорушення було вчинене ОСОБА_3 до набрання вказаним законом чинності, виходячи зі змісту ч. 2 ст. 4, ч. 2 ст. 5 КК, суд вважає за необхідне при ухваленні вироку відносно ОСОБА_3 керуватися положеннями ч. 1 ст. 190 КК в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності» від 15.04.2008 р. №270-VI (далі - Закон №270-VI), чинної на час вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, без урахування змін, внесених Законом №2617-VIII в частині посилення кримінальної відповідальності.
6.Кримінальний кодекс України
«Стаття 185. Крадіжка
1. Таємне викрадення чужого майна (крадіжка) -
…
2. Крадіжка, вчинена повторно або за попередньою змовою групою осіб, -
карається арештом на строк від трьох до шести місяців або обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.»
«Стаття 190. Шахрайство (в редакції Закону №270-VI)
1. Заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство), -
карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.
2. Шахрайство, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому, -
карається штрафом від трьох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк від одного до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.»
«Стаття 190. Шахрайство (в редакції Закону №2617-VIII)
1. Заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство), -
карається штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від двохсот до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.
2. Шахрайство, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому, -
карається штрафом від трьох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк від одного до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.»
Докази на підтвердження встановлених судом обставин
7.Обставини вчинення ОСОБА_3 кримінальних правопорушень встановлені судом шляхом дослідження доказів, обсяг яких був визначений відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК. Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_3 не піддавав сумніву обставини, викладені в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, а також того, що у суду не виникли сумніви у добровільності позиції учасників судового провадження, суд, за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, та визнав можливим обмежити обсяг досліджуваних доказів допитом обвинуваченого ОСОБА_3 , дослідженням доказів щодо кваліфікуючої ознаки повторності за першим епізодом обвинувачення за ст. 190 КК та дослідженням документів, що стосуються особи обвинуваченого, щодо заходів забезпечення кримінального провадження та процесуальних витрат. При цьому судом роз'яснено учасникам судового провадження, що вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку.
8.Обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав себе винним в обсязі пред'явленого йому обвинувачення. У ході судового розгляду він розповів про обставини кримінальних правопорушень та щиро розкаявся в їх вчиненні, не піддавши сумніву обставини, викладені в обвинувальному акті, зокрема, перелік та вартість майна, яким він заволодів. Так, обвинувачений пояснив, що у нього не було коштів, не було чим харчуватися і у нього не було можливості заробити собі на життя. Точної дати він не пам'ятає, можливо 29.03.2020 р., він попросив у свого сусіда ОСОБА_6 його велосипед, який заклав у ломбард за 700 грн., гроші витратив на власні потреби, а саме придбав продукти харчування. Шкоду потерпілому він не відшкодував. Далі, після цього також точно дату він не пам'ятає, можливо 25.08.2020 р., він був голодним та зайшов у магазин « ІНФОРМАЦІЯ_2 » по пр. Миру у м. Ізмаїл, де вкрав чотири плитки шоколаду «Мілка», які вжив. Шкоду відшкодував на суму 300 грн. Обвинувачений ОСОБА_3 запевнив, що він має намір виправитися та не вчиняти кримінальні правопорушення.
9.Таким чином, аналіз доказів, досліджених судом з урахуванням положень ч. 3 ст.349 КПК, у тому числі в частині наявності або відсутності кваліфікуючої ознаки повторності за першим епізодом обвинувачення за ст. 190 КК дає підстави суду дійти висновку про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчинені ним кримінальних правопорушень, та кваліфікує його дії ч. 1 ст. 190 КК, як заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), та за ч. 2 ст. 185 КК як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.
Мотиви зміни обвинувачення
10.За наслідками судового розгляду, на думку суду, не знайшла свого підтвердження наявність в діях обвинуваченого за першим епізодом обвинувачення за ст.190 КК така кваліфікуюча ознака, як вчинення кримінального правопорушення повторно, про що зазначено в обвинувальному акті. Так, на підтвердження цієї кваліфікуючої ознаки, прокурор послався на вирок Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17.09.2020 р., який набрав законної сили 20.10.2020 р., та яким ОСОБА_3 засуджений за ч. 1 ст. 185 КК до громадських робіт на строк сто годин, а також на довідку про судимість, з якої випливає, що кримінальне провадження за ч. 1 ст. 185 КК було зареєстроване 03.08.2020 р. та ОСОБА_3 повідомлено про підозру 14.09.2020 р.
11.Але суд не може погодитися з доводами сторони обвинувачення з таких підстав.
12.Так, з довідки про судимість вбачається, що ОСОБА_3 раніше притягувався до кримінальної відповідальності згідно вироку Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 31.10.2018 р., яким він був засуджений за ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 309, ст. 70 КК до чотирьох років позбавлення волі з випробування згідно ст. 75 КК на строк один рік. Але судимість за вказаним вироком в силу п. 1 ст. 89 КК погашена, у зв'язку зі звільненням його від покарання за закінченням іспитового строку, згідно ухвали Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 28.11.2019 р. До того ж вчинення правопорушень за вказаним вироком, згідно ч.ч. 1, 2 ст. 32 КК та п. 1 Примітки до ст. 185 КК, не утворює повторності за ст. 190 КК. Також з цих же підстав не утворює повторність і судимість ОСОБА_3 за вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 01.10.2020 р., яким він був засуджений за вчинення 21.04.2019 р. кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК.
13.Відповідно ж до вироку Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17.09.2020 р. ОСОБА_3 був визнаний винуватим та йому призначене покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК, але відомості про дату вчинення цього кримінального правопорушення у вироку суду відсутні. Враховуючи, що вирок ухвалений 17.09.2020 р., тобто після вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення за ст. 190 КК у цьому кримінальному провадженні, тобто після 29.03.2020 р., а також того, що у вироку відсутні відомості про дату вчинення кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 185 КК, то цей вирок суду від 17.09.2020 р. не може підтверджувати те, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 185 КК перед вчиненням кримінального правопорушення за цим вироком за ст. 190 КК. Ці обставини також не підтверджуються і довідкою про судимість, оскільки дата внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та дата повідомлення про підозру не можуть свідчити про дату вчинення кримінального правопорушення.
14.Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 32 КК повторністю кримінальних правопорушень визнається вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу. Вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених різними статтями цього Кодексу, визнається повторним лише у випадках, передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
15.Згідно з вимогами ч. 4 ст. 32 КК повторність відсутня, якщо за раніше вчинене кримінальне правопорушення особу було звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, установлених законом, або якщо судимість за це кримінальне правопорушення було погашено або знято, а також після відбуття покарання за вчинення кримінального проступку.
16.Крім того, відповідно до ст. 62 Конституції України, ч. 1 ст. 17 КПК, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому КПК, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
17.З формулювання наведених норм випливає, що без наявності вироку суду про винуватість особи у вчиненні тотожного кримінального правопорушення перед вчиненням розглядуваного кримінального правопорушення, неможна вважати, що особа вчинила розглядуване кримінальне правопорушення повторно.
18.При вирішенні питання про наявність кваліфікуючої ознаки повторності суд також враховує і висновок Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 вересня 2020 року у справі №591/4366/18, згідно якому у ситуації, коли в одному кримінальному провадженні розглядається два і більше епізоди вчинення тотожних чи однорідних злочинів, для повторності злочинів не має значення, була чи не була особа засуджена за раніше вчинений злочин. Проте у випадку розгляду різних кримінальних проваджень стосовно однієї особи, така обставина має значення, а тому повторність має місце лише у разі постановлення щодо особи обвинувального вироку за тотожний чи однорідний злочин в іншому кримінальному провадженні.
19.Отже, виходячи з викладеного, суд в силу ч. 3 ст. 337 КПК з метою ухвалення справедливого судового рішення, вважає за можливе вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, та змінити правову кваліфікацію кримінального правопорушення, вчиненого обвинуваченим ОСОБА_3 за першим епізодом обвинувачення за ст. 190 КК, з ч. 2 ст. 190 КК на ч. 1 ст. 190 КК, виключивши кваліфікуючу ознаку «повторно», оскільки це покращує становище обвинуваченого.
Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання
20.До обставин, які відповідно до ст. 66 КК пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд відносить щире каяття, часткове добровільне відшкодування завданого збитку.
21.Стороною обвинувачення не зазначено в обвинувальному акті про наявність обставин, які відповідно до ст. 67 КК обтяжують покарання ОСОБА_3 , та які відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 91, ч. 1 ст. 92 КПК підлягають доказуванню саме прокурором. У силу положень ст. 337 КПК суд позбавлений можливості додатково встановлювати та враховувати обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 та які в обвинувальному акті не зазначені, а також які прокурором не доказувалися, оскільки це погіршить становище обвинуваченого ОСОБА_3 .
Мотиви призначення покарання
22.При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд у відповідності до ст. ст. 65 - 67 КК враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного, а також обставин, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
23.Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив умисні кримінальний проступок та нетяжкий злочини проти власності.
24.Згідно абз. 17 ч. 1 ст. 368 КПК, ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого ОСОБА_3 , згідно якій ризики вчинення повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюються як високі. Орган з питань пробації вважає, що виправлення ОСОБА_3 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе лише за умови здійснення з боку органу пробації інтенсивного нагляду та застосування соціально-виховних заходів.
25.З урахуванням вказаних обставин, особи обвинуваченого ОСОБА_3 , того, що він щиро розкаявся у вчинених кримінальних правопорушеннях, частково добровільно відшкодував завданий збиток, а також того, що у обвинуваченого відсутні обставини, що обтяжують його покарання, суд у відповідності до вимог закону України про кримінальну відповідальність та передбачених цим законом санкцій вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 можливе з призначенням йому покарання за ч.1 ст. 190 КК у виді обмеження волі (в редакції Закону №270-VI), за ч. 2 ст. 185 КК у виді позбавлення волі, а за сукупністю кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі, та зі звільненням його на підставі ст. 75 КК від відбування покарання з випробуванням, з покладанням обов'язків, передбачених ст. 76 КК, оскільки суд дійшов висновку, що призначення такого покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання нових кримінальних правопорушень, таке покарання повністю досягне мети його призначення та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, які створять у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
26.При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує те, що кримінальні правопорушення за цим вироком він вчинив до ухвалення попередніх вироків Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17 вересня 2020 року, який набрав законної сили 20 жовтня 2020 року та яким він засуджений за ч. 1 ст. 185 КК до ста годин громадських робіт, та від 01 жовтня 2020 року, який набрав законної сили 03 листопадан 2020 року та яким він засуджений за ч. 2 ст. 309 КК до трьох років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на строк два роки з покладанням обов'язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК.
27.При цьому судом встановлено, що за вироком від 17.09.2020 р. покарання у виді ста годин громадських робіт обвинувачений ОСОБА_3 відбув повністю, що підтверджується листом Ізмаїльського міськрайонного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області. А за вироком від 01.10.2020 р. обвинувачений ОСОБА_3 покарання не відбував. Враховуючи, що суд дійшов висновку про звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 за цим вироком від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК, то йому слід призначити покарання за правилами ч. 4 ст. 70 КК. Обставини провадження, зокрема, те, що ОСОБА_3 вчинив кримінальні правопорушення при реальній сукупності, дають підстави суду визначити йому покарання в силу ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю із застосуванням принципу часткового складання призначених покарань. При цьому в силу п/п. «г» п. 1 ч. 1 ст. 72 КК менш суворий вид покарання у виді громадських робіт слід перевести в більш суворий вид у виді позбавлення волі, виходячи з співвідношення одному дню позбавлення волі відповідають вісім годин громадських робіт. Також в силу другого речення ч. 4 ст. 70 КК у строк покарання, остаточно призначеного обвинуваченому ОСОБА_3 за сукупністю кримінальних правопорушень, слід зарахувати покарання у виді ста годин громадських робіт, що за правилами п/п. «г» п.1 ч. 1 ст. 72 КК становить тринадцять днів позбавлення волі, повністю відбуте ним за попереднім вироком від 17.09.2020 р.
28.Крім того, враховуючи дані досудової доповіді, суд дійшов висновку про те, що виправленню ОСОБА_3 сприятиме додатково покладений обов'язок, передбачений п. 4 ч.3 ст. 76 КК, а саме обов'язок виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухвалені вироку
29.Судом встановлено, що ОСОБА_3 у даному кримінальному провадженні не затримувався та під вартою не тримався, ухвалою слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17.09.2020 р. відносно ОСОБА_3 був застосований запобіжний захід у виді домашнього арешту, строк якого сплив 14.11.2020 р. Клопотань про застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили від прокурора не надійшло.
30.Накладений на підставі ухвали слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17.09.2020 р. арешт на диск з відеозаписами з камер відеоспостереження слід залишити без змін, та в силу п. 7 ч. 9 ст. 100 КПК їх слід залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
31.У силу ч. 2 ст. 124 КПК з ОСОБА_3 мають бути стягнуті на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів для проведення судових товарознавчих експертиз № 699 ТГ від 24.09.2020 р. у сумі 653,80 грн., № 717 ТГ від 16.10.2020 р. у сумі 653,80 грн., а у загальному розмірі 1 307,60 грн.
Керуючись ст.ст. 369 - 371, 373 - 375 КПК, суд -
ухвалив:
1.ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 185 КК, та призначити йому покарання:
- за ч. 1 ст. 190 КК у редакції Закону №270-VI, чинної на час вчинення діяння, у виді обмеження волі на строк один рік;
- за ч. 2 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк два роки.
2.На підставі ст. 70 КК ОСОБА_3 за сукупністю кримінальних правопорушень за цим вироком визначити покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк два роки.
3.У силу ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК ОСОБА_3 за сукупністю кримінальних правопорушень визначити остаточне покарання шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та за вироками Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17.09.2020 р. та від 01.10.2020 р. у виді позбавлення волі на строк три роки шість місяців.
4.Згідно другому реченню ч. 4 ст. 70 КК зарахувати ОСОБА_3 в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі на строк три роки та шість місяців, покарання повністю відбуте ним за попереднім вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17.09.2020 р. у виді громадських робіт на строк сто годин, за правилами, передбаченими п/п. «г» п. 1 ч. 1 ст.72 КК, а саме тринадцять днів позбавлення волі, та визначити йому остаточно до відбування покарання у виді позбавлення волі на строк три роки п'ять місяців та сімнадцять днів.
5.На підставі ст. 75 КК звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання з випробуванням строком на два роки.
6.У силу ст. 76 КК покласти на ОСОБА_3 обов'язки, передбачені ч. 1, п. 4 ч. 3 ст.76 КК, а саме:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи;
- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
7.Згідно ч. 1 ст. 165 Кримінально-виконавчого кодексу України іспитовий строк ОСОБА_3 обчислювати з моменту проголошення вироку, тобто з 20 квітня 2021 року.
8.Накладений на підставі ухвали слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17.09.2020 р. арешт залишити без змін, та оптичний диск з відеозаписами з камер відеоспостереження за 25.08.2020 р., які знаходились у торговому залі магазину «Копійка» № 5 ТОВ «Модерн-Трейд», розташованого за адресою: м. Ізмаїл Одеської області, просп. Миру, 12, залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
9.Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів для проведення судових експертиз у сумі 1 307,60 грн (одна тисяча триста сім гривень 60 копійок).
10.Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
11.Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК.
12.Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Одеським апеляційним судом.
13.Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді, а обвинуваченому та прокурору вручити копію вироку негайно після його проголошення.
Ізмаїльського міськрайонного суду ОСОБА_1