Справа № 946/6626/20
Провадження № 2/946/1749/21
15 квітня 2021 року
Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого Жигуліна С.М.
при секретарі Ткач І.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізмаїлі
справу за позовом
акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"
до
ОСОБА_1
про
стягнення заборгованості
Представник позивача в судове засідання не з?явився, повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, надав заяву про розгляд справи у порядку спрощеного провадження. У позовній заяві вказав, що позивач 16 травня 2008 року звернувся із заявою з метою отримання банківських послуг. Отримання банківських послуг супроводжувалось підписанням заяви разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", Тарифами Банку", а також довідки про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 30 днів пільгового період", що у свою чергу пов?язано з прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів. В процесі користування кредитним рахунком відповідач не надавав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, які у відповідності до ст. 625 ч.2 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої сими заборгованості в розмірі:
86,4% - для картки "Універсальна";
84,0% - для картки "Універсальна голд".
У зв?язку із вказаними порушеннями відповідач станом на 14 липня 2020 року має заборгованість 33624,30 грн., яка складається з наступного:
29051, 49 грн. - заборгованість за тілом кредиту,
в тому числі :
24081,73 грн.- заборгованість за поточним тілом кредиту;
4969,76 грн. - заборгованість за прострочення тілом кредиту;
1508,76 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками;
3064,05 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
З урахуванням вказаного просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість 33624,30 грн. та судові витрати 2102,00 грн.
Відповідач в судове засідання не з'явився, оповіщений у встановленому порядку про дату, час і місце судового розгляду, про причини неявки не повідомив, не подав відзив на позовні вимоги. Представник відповідача в судове засідання не з?явився, повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, надав клопотання про долучення до справи відзиву та додаткових пояснень. Вказав про те, що з 19 грудня 2009 року позивачем незаконно було збільшено в односторонньому порядку кредитний ліміт та відсоткову ставку з 3 відсотків до 3,6 відсотків за договором без номеру від 16 травня 2008 року, оскільки таке збільшення відбулося в односторонньому порядку. Разом із тим позивач не надав докази про ознайомлення відповідача з Умовами та правилами надання банківських послуг, правил користування платіжною карткою. Вказані підстави визнає такими, що зумовлюють відмову у задоволенні позовних вимог.
За результатами дослідження суд визнає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Ухвалою суду від 12 листопада 2020 року відкрите провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
у відповідності до вимог ст. 279 ч.5 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до вимог ст. 279 ч.7 ЦПК України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотання відповідача про розгляд справи з викликом сторін до суду не надано.
У відповідності до вимог ст. 13 ч.1 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи в межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих у порядку, передбаченому ст. 81-89 ЦПК України.
Долученою до матеріалів справи документацією доведено, що позивач 16 травня 2008 року звернувся із заявою з метою отримання банківських послуг. Отримання банківських послуг супроводжувалось підписанням заяви разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", Тарифами Банку", а також довідки про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 30 днів пільгового період", що у свою чергу пов?язано з прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів.
Суд також звертає увагу на те, що будь-яке судове рішення повинно бути направлене на настання відповідних юридичних наслідків, а судовий розгляд повинен мати ознаки ефективності. За наявними доказами суд повинен задовольнити вимоги або ж відмовити в їх задоволенні, належним чином вмотивувавши таке рішення. При цьому, суд у процесі розгляду справи повинен керуватися реальними, а не уявними мотивами ухвалюючи відповідне рішення, унеможливлюючи зловживання сторонами своїх прав, спрямоване на затягування процесу. Відповідно до ст.ст. 1-2, 11-13 ЦПК України сторона, звертаючись до суду з відповідними вимогами, повинна чітко дотримуватися основних засад судочинства, враховуючи специфіку відповідного процесу, виконувати свої обов'язки та користуватися наданими їй процесуальними правами, не допускаючи при цьому зловживання ними. Окрім вказаного суд зауважує, що цивільний процес має змагальний характер, а тому на сторону покладається відповідний набір процесуальних обов'язків, в тому числі щодо надання необхідних доказів стосовно спірного питання, включно з власного ініціативою в процесі збирання цих доказів.
Відповідно до положень ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.
У заяві, яка підписана відповідачем зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із «Умовами та Правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» і «Тарифами Банку» становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
До кредитного договору банк додав витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку .
Згідно з наданих позивачем доказів в процесі користування кредитним рахунком відповідач не надавав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, які у відповідності до ст. 625 ч.2 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі:
86,4% - для картки "Універсальна";
84,0% - для картки "Універсальна голд".
у зв?язку із вказаними порушеннями відповідач станом на 14 липня 2020 року має заборгованість 33624,30 грн., яка складається з наступного:
29051, 49 грн. - заборгованість за тілом кредиту,
в тому числі :
24081,73 грн.- заборгованість за поточним тілом кредиту;
4969,76 грн. - заборгованість за прострочення тілом кредиту;
1508,76 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками;
3064,05 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, як невід'ємні частини спірного договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим Банком в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім того, суд вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).
Суд зазначає, що вид банківського кредиту, з огляду на його характер, цільове спрямування та об'єкт кредитування є - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід'ємну складову змісту договору.
Тому суд вважає, що витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Банку, який міститься в матеріалах справи не містить підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.
Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч.1 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів». Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 цього Закону фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем Банк дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Також суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
Тому суд доходить висновку, що у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за прострочені відсотки належить відмовити.
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Таким чином, суд вважає, що у банку наявні правові підстави для стягнення в примусовому порядку з боржника суми 24081,73 грн. - заборгованість за тілом кредиту, а тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
Такий висновок суду співпадає з висновком Великої Палати Верховного суду, зробленого в постанові від 03 липня 2019 року в справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, який суд застосовує відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України.
Відповідно до вимог ст. 141-142 ЦПК України розподіляються судові витрати 2102,00 грн., сплата яких підтверджена платіжним дорученням № IHB94B39J2 від 04 вересня 2020 року.
З урахуванням вказаного загальна сума, що підлягає стягненню, становить 26183,73 грн.
Керуючись ст. 263-267 ЦПК України
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" код ЄДРПОУ 14360570 заборгованість 26183,73 грн. (двадцять шість тисяч сто вісімдесят три грн. 73 коп.).
Скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку у порядку, передбаченому ст.354 ч.2 ЦПК України.
Суддя С.М. Жигулін
Ізмаїльського міськрайонного
суду Одеської області