Справа № 946/4445/20
Провадження № 2/946/1720/21
14 квітня 2021 року
Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого Жигуліна С.М.
при секретарі Ткач І.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізмаїлі
справу за позовом
акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"
до
ОСОБА_1
про
стягнення заборгованості
Представник позивача в судове засідання не з?явився, повідомлений про дату, час і місце судового збору, надав заяву про розгляд справи за його відсутності з ухваленням заочного рішення по суті спору. У позовній заяві вказав, що 21 листопада 2017 року з відповідачем було укладено договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки). З урахуванням вказаного відповідачеві надано кредит на споживчі потреби шляхом встановлення відновлюваної кредитної лінії на його картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 15000 грн. на строк 60 місяців з можливим продовженням на той самий строк. Процентна ставка за кредитом є фіксованою і складає 38% річних та сплачується щомісячно. У відповідно до постанови Правління Національного банку України від 11 вересня 2017 року № 89 "Про затвердження нормативно-правових актів Національного банку України з бухгалтерського обліку" та постанови Правління національного банку України від 28 грудня 2018 року № 162 "Про запровадження міжнародного номера банківського рахунку (IBAN)в Україні" було здійснено перехід з рахунку НОМЕР_2 та рахунок НОМЕР_3 , а також запроваджено стандарт IBAN. Разом із тим відповідач отримав кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії на платіжну картку, але порушення відповідачем умов договору щодо повернення кредиту та сплати процентів призвело до виникнення заборгованості станом на 20 лютого 2020 року, яка складає 28968,52 грн.:
13244,45 грн. - основний борг по кредиту;
8978,13 грн. - проценти за користування кредитом;
23,38 грн. - комісія;
2855,75 грн. - пеня за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту);
2413,00 грн. - пеня а несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом;
362,56 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу;
287,37 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом;
449,53 грн. - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу кредиту;
354,38 грн. - втрата від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом.
З урахуванням вказаного просить стягнути з відповідача вказану суму, а також судовий збір 2102,00 грн.
Відповідач в судове засідання не з'явився, оповіщений у встановленому порядку про дату, час і місце судового розгляду, про причини неявки не повідомив, не подав відзив на позовні вимоги.
З оглядом на вищевикладені обставини суд з урахуванням думки позивача постановляє заочне рішення відповідно до вимог ст. 280-281 ЦПК України.
Вислухавши пояснення, суд вважає заявлені позовні вимоги обгрунтованими.
У відповідності до вимог ст. 13 ч.1 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи в межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих у порядку, передбаченому ст. 81-89 ЦПК України.
Долученою до матеріалів справи документацією визначено, що 21 листопада 2017 року з відповідачем було укладено договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки).
Суд також звертає увагу на те, що будь-яке судове рішення повинно бути направлене на настання відповідних юридичних наслідків, а судовий розгляд повинен мати ознаки ефективності. За наявними доказами суд повинен задовольнити вимоги або ж відмовити в їх задоволенні, належним чином вмотивувавши таке рішення. При цьому, суд у процесі розгляду справи повинен керуватися реальними, а не уявними мотивами ухвалюючи відповідне рішення, унеможливлюючи зловживання сторонами своїх прав, спрямоване на затягування процесу. Відповідно до ст.ст. 1-2, 11-13 ЦПК України сторона, звертаючись до суду з відповідними вимогами, повинна чітко дотримуватися основних засад судочинства, враховуючи специфіку відповідного процесу, виконувати свої обов'язки та користуватися наданими їй процесуальними правами, не допускаючи при цьому зловживання ними. Окрім вказаного суд зауважує, що цивільний процес має змагальний характер, а тому на сторону покладається відповідний набір процесуальних обов'язків, в тому числі щодо надання необхідних доказів стосовно спірного питання, включно з власного ініціативою в процесі збирання цих доказів.
З урахуванням вказаного відповідачеві надано кредит на споживчі потреби шляхом встановлення відновлюваної кредитної лінії на його картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 15000 грн. на строк 60 місяців з можливим продовженням на той самий строк. Процентна ставка за кредитом є фіксованою і складає 38% річних та сплачується щомісячно. у відповідно до постанови Правління Національного банку України від 11 вересня 2017 року № 89 "Про затвердження нормативно-правових актів Національного банку України з бухгалтерського обліку" та постанови Правління національного банку України від 28 грудня 2018 року № 162 "Про запровадження міжнародного номера банківського рахунку (IBAN)в Україні" було здійснено перехід з рахунку НОМЕР_2 та рахунок НОМЕР_3 , а також запроваджено стандарт IBAN. Разом із тим відповідач отримав кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії на платіжну картку, але порушення відповідачем за твердженням позивача умов договору щодо повернення кредиту та сплати процентів призвело до виникнення заборгованості станом на 20 лютого 2020 року, яка складає 28968,52 грн.:
13244,45 грн. - основний борг по кредиту;
8978,13 грн. - проценти за користування кредитом;
23,38 грн. - комісія;
2855,75 грн. - пеня за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту);
2413,00 грн. - пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом;
362,56 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу;
287,37 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом;
449,53 грн. - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу кредиту;
354,38 грн. - втрата від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом.
Разом із тим суд визначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.
Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч.1 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів». Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 цього Закону фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем банк дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Також суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 21 листопада 2017 року, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
Тому суд доходить висновку, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити в частині стягнення:
8978,13 грн. - проценти за користування кредитом;
23,38 грн. - комісія;
2855,75 грн. - пеня за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту);
2413,00 грн. - пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом;
362,56 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу;
287,37 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом;
449,53 грн. - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу кредиту;
354,38 грн. - втрата від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом.
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Таким чином, суд вважає, що у банку наявні правові підстави для стягнення в примусовому порядку з боржника суми 13244,45 грн. - основний борг по кредиту - заборгованість за тілом кредиту, а тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
Такий висновок суду співпадає з висновком Великої Палати Верховного суду, зробленого в Постанові від 3 липня 2019 року в справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, який суд застосовує відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України.
Судові витрати розподіляються у відповідності до вимог ст. 141, 142 ЦПК України, що зумовлює стягнення з відповідача сплаченого позивачем судового збору 2102,00 грн. за платіжним дорученням № 3789875416 від 02 липня 2020 року. З урахуванням вказаного загальна сума, що підлягає стягненню, складає 15346,45 грн.
Керуючись ст. 280-282 ЦПК України
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (код ЄДРПОУ 00032129) в особі філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» (вул. Базарна, 17, м. Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 09328601, р/р НОМЕР_5 в філії Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк», МФО 328845) 15346,45 грн. (п?ятнадцять тисяч триста сорок шість грн. 45 коп.
Позивач має право оскаржити рішення відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України.
Суддя С.М. Жигулін
Ізмаїльського міськрайонного
суду Одеської області