490/2336/21 20.04.2021
нп 1-кп/490/362/2021
Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/2336/21
20 квітня 2021 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
Головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №62021150010000001, відомості про яке внесено 05.03.2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця с. Дуліби Жидачівського району Львівської області, громадянина України, українця, з середньою освітою, раніше не судимого, не одруженого, який офіційно не працює, має статус учасника бойових дій, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, -
24.12.2020 громадянин ОСОБА_4 уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, строком на три роки.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 226-РС від 24.12.2020 громадянина ОСОБА_4 призначено на посаду механіка-водія -електрика 1 самохідного артилерійського взводу 3 самохідно артилерійської батареї самохідно артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 267 від 24.12.2020 ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу частини, поставлено на всі види забезпечення.
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 05.01.2021
№ 2-РС ОСОБА_4 призначено на посаду механіка-водія 2 самохідного 2 самохідного артилерійського взводу 2 самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини № 3 від 06.01.2021 матрос ОСОБА_4 був відряджений терміном на 75 діб з 11.01.2021 по 26.03.2021 з метою проходження базової загальновійськової підготовки рядового складу до військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ).
Згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації, є день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо).
Відтак, з 24.12.2020, тобто з моменту зарахування ОСОБА_5 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , останній набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов'язку - проходження військової служби.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це час, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це час період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Таким чином, з 17.03.2014 по теперішній час в Україні діє особливий період.
Також, у ст. 1 Закону України «Про оборону України» надається визначення терміну особливий період як періоду, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 (затверджений Законом України від 17.03.2014 № 1126-У11 «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію»), на території України почав діяти особливий період, який триває до теперішнього часу.
Згідно п.п. 1, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Про особливий період несення військової служби та порядок проходження військової служби матросу ОСОБА_5 , достеменно було відомо, і до часу нез'явлення вчасно на службу, останній дотримувався встановленого порядку несення служби та виконував покладені на нього завдання.
Проходячи військову службу, матрос ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст.ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 2-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов'язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.
Однак, діючи в порушення вимог вищезазначених нормативних актів, матрос ОСОБА_5 , обвинувачується у вчиненні умисного військового злочину проти встановленого порядку несення військової служби, за наступних обставин.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 11.01.2021 № 5 матрос ОСОБА_5 прибув до вказаної військової частини у відрядження з метою проходження навчання на курсі базової загальновійськової підготовки 11 січня 2021 року та зарахований на котлове забезпечення.
У подальшому, 05.02.2021 о 07 год. 00 хв. матрос ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи військову службу на посаді механіка-водія 2 самохідного артилерійського взводу 2 самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «матрос», діючи умисно всупереч вищезазначених вимог закону, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від обов'язків військової служби, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, не з'явився вчасно на службу без поважних причин до розташування військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ) до якої був відряджений для проходження курсу загальновійськової підготовки та незаконно перебував за адресою проживання по АДРЕСА_2 , де проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків з військової служби до 26.03.2021.
26.03.2021 о 09 годині 00 хвилин матрос ОСОБА_4 добровільно прибув до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві та заявив про себе як про дійсного військовослужбовця військової служби за контрактом та вчинений ним злочин.
Умисні дії ОСОБА_4 , які виразилися у нез'явленні вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем (крім строкової служби), вчинені в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 , провину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю та пояснив, що 05.02.2021р., у зв'язку із сімейними обставинами він вчасно не з'явився на військову службу, перебуваючи весь час до 26.03.2021 за місцем свого мешкання. У вчиненому ОСОБА_4 щиро покаявся, пояснив, що критично ставиться до скоєного, має намір продовжувати служити в ЗСУ, у зв'язку із чим просив суд його суворо не карати.
Оскільки в судовому засіданні обвинувачений повністю визнав свою провину в інкримінованому йому органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні, погодився з кваліфікацією вчиненого ним діяння, а так само визнав всі фактичні обставини його вчинення, а прокурор не висловив жодних заперечень щодо встановлених обставин, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, за відсутності їх заперечень та сумнівів у добровільності їх позицій, переконавшись у тому, що всі зазначені особи правильно розуміють зміст встановлених обставин, в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
На підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені показами обвинуваченого, наданими ним безпосередньо в судовому засіданні, які відповідають всім фактичним обставинам інкримінованого ОСОБА_4 діяння і ніким не оспорюються, суд приходить до переконання, що діяння, яке вчинено обвинуваченим дійсно мало місце, воно містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України і ОСОБА_4 винуватий у його вчиненні, так як він, будучи військовослужбовцем (крім строкової служби), не з'явився вчасно на службу без поважних причин, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
Відповідно до положень ст. 66 КК України, обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Відповідно до положень ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлено.
При призначенні покарання ОСОБА_4 суд, відповідно до положень ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких кримінальних правопорушень, данні про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має постійне місце мешкання, характеризується позитивно, має статус учасника бойових дій, на обліку у лікаря психіатра і нарколога не перебуває, а тому приходить до висновку про необхідність призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді позбавлення волі, строком на 3 (три) роки, звільнивши обвинуваченого від реального його відбуття на підставі вимог ст. 75 КК України, якщо протягом встановленого іспитового строку один рік, він не вчинить іншого кримінального правопорушення, оскільки саме таке покарання, на думку суду, буде найбільш необхідним і достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень.
Крім того, суд вважає необхідним, у зв'язку із звільненням ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, на підставі вимог п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_4 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання, роботи або навчання.
Цивільний позов у даному кримінальному провадженню не заявлявся.
Речові докази у справі відсутні.
Витрати на залучення експертів для проведення експертиз відсутні.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 не обирався.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370- 374, 394 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України і призначити йому покарання у вигляді 3-х (трьох) років позбавлення волі.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного йому покарання у вигляді позбавлення волі із випробуванням, строком на 1 (один) рік.
На підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
1)періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2)повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Вирок суду набирає законної сили після спливу тридцятиденного строку, встановленого ст. 395 КПК України для його оскарження. Подання апеляційної скарги на вирок суду зупиняє набрання ним законної сили та його виконання.
Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом 30 (тридцяти) днів з моменту його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з часу отримання вироку суду.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку в порядку ст. 376 КПК України негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору і не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1