09.04.2021
Справа №489/5647/20
Провадження №2/489/734/21
09 квітня 2021 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого - судді Рум'янцевої Н.О.,
із секретарем судових засідань - Бодюл А.О.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Астер-Фінанс» до ОСОБА_1 , третя особа - Інгульский відділ державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з іпотечного майна
Представник позивача звернувся до суду з позовом, яким просив зняти арешт з іпотечного нерухомого майна боржника ОСОБА_1 , а саме: двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 45,3 кв. м., житловою площею 27,3 кв. м., накладений державним виконавцем Інгульського ВДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) згідно постанови від 20.10.2020 у виконавчому провадженні № 48969005. Мотивуючи свої вимоги тим, що 21 лютого 2008 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 08/02/2008/840-К443, згідно умов якого було надано кредит у сумі 42085,26 доларів США строком до 10.02.2028. В якості забезпечення виконання договірних зобов'язань 21.02.2008 було укладено договір іпотеки, предметом якого є вищевказана квартира. Відповідач належним чином не виконує договірні зобов'язання, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 1784086,25 грн. 21 липня 2020 року між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» укладено Договір № GL48N718070_I_4 про відступлення права вимоги, в тому числі по кредитному договору № 08/02/2008/840-К443 від 21.02.2008 та договором іпотеки від 21.02.2008. В подальшому між ТОВ «Дніпрофінансгруп» та ТОВ ФК «Астер-Фінанс» укладено договір відступлення права вимоги. Таким чином, на теперішній час позивач є іпотеко держателем відносно квартири АДРЕСА_1 . 06 листопада 2020 року позивачем поштою отримана постанова про арешт майна боржника, винесена 20.11.2020 заступником начальника Інгульського ВДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Наявність арешту на іпотечне майно боржника призводить до порушення прав позивача (іпотеко держателя) в подальшому можливості за рахунок предмета іпотеки забезпечення погасити існуючу заборгованість. На разі позивач планує задовольнити свої вимоги за рахунок іпотечного майна шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку на підставі договору.
Ухвалою суду від 04.12.2020, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. На позовних вимогах наполягає. Проти винесення заочного рішення не заперечує.
Від відповідача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Проти задоволення позову не заперечує.
Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін, на підставі доказів, поданих разом із матеріалами позову.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складання повного судового рішення.
Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.
21 лютого 2008 року між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 08/02/2008/840-К443, відповідно до якого банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у розмірі 42085,26 доларів США,зі сплатою відсотків за його використання в розмірі 12,89 % річних.
21 лютого 2008 року між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1 укладено Договір іпотеки, відповідно до якого предметом договору є двокімнатна квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 45,3 кв. м., житловою площею 27,3 кв. м.
Вказаний договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Поліщук Л.В., зареєстрований в реєстрі за № 214.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07.10.2013, стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Надра" заборгованість за кредитним договором № 08/02/2008/840-К443 від 21.02.2008 року, яка складає 64 251,28 дол. США, що еквівалентно 513 560 грн. 49 коп. (сума основного боргу - 41 199,12 доларів США, що еквівалентно 329 304,57 грн., відсотки по кредиту - 20 267,53 дол. США, що еквівалентно 161 998,39 грн., пеня - 2 784, 63 дол. США, що еквівалентно 22 257, 53 грн.) та судовий збір в розмірі 3 441 грн. 00 коп., по 1 720 грн. 50 коп. з кожного.
За вказаним рішенням Ленінським районним судом м. Миколаєва видані виконавчі листи.
Позивач в своєму позові зазначає, що 21 липня 2020 року між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» укладено Договір № GL48N718070_I_4 про відступлення права вимоги, в тому числі по кредитному договору № 08/02/2008/840-К443 від 21.02.2008 та договором іпотеки від 21.02.2008.
23 липня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Астер-Фінанс» укладено Договір № 23072020/1 про відступлення (купівлі - продажу) права вимоги, в тому числі по кредитному договору № 08/02/2008/840-К443 від 21.02.2008 та договором іпотеки від 21.02.2008.
Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно Правової позиції, висловленої Верховним судом України в постанові від 20.11.2013 року (справа №6-122 цс 13), виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, ст. 378 ЦПК України, ст. 8 ЗУ «Про виконавче провадження» заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав , у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.
Відступлення прав за Іпотечним договором здійснено в повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права, включаючи, зокрема всі права Іпотекодержателя, що передбачені умовами Іпотечного договору та право звернення стягнення на предмет іпотеки у відповідності до Іпотечного договору (в тому числі і в позасудовому порядку).
Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню.
Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання (ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку»).
Реєстром договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами, оформленого додатком № 1 до договору № 23072020/1 про відступлення (купівлі - продажу) права вимоги від 23.07.2020, підтверджується перехід до нового кредитора - ТОВ ФК «Астер-Фінанс» права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 08/02/2008/840-К443 від 21.02.2008 та договором іпотеки від 21.02.2008.
Однак, як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, сформованого 11.11.2020, на іпотечне майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі - продажу від 21.10.2008, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Поліщук Л.В., зареєстрованого в реєстрі за № 210, постановою заступника чальника Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Іванченко І.В. від 20.10.2020, накладено арешт в рамках виконавчого провадження № 48969005.
Відтак, позивач, як новий кредитор зазначає, що наявність арешту майна боржника порушує його охоронювані законом права та інтереси, як Іпотекодержателя щодо звернення стягнення на іпотечне майно, зокрема на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 .
В п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз'яснено, що позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику. Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.
Так, особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходом примусового виконання судових рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають у інших осіб або належать боржникові від інших осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилучені та примусовій реалізації.
Арешт на майно боржника може накладатись державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження»).
Загальний порядок звернення стягнення на заставлене майно визначений ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.
Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку», зокрема ч. 7 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження».
При реалізації цієї норми слід мати на увазі, що за положенням ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом, та відповідно ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», за якою у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що іпотека як правовий інститут виконує забезпечувальну функцію виконання боржником основного зобов'язання, тобто спрямований на те, щоб гарантувати кредитору-іпотекодержателю право на задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна за наявності в боржника заборгованості перед кредитором.
Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору, що відповідає ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку».
За змістом ч. 6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.
Відповідно до ч. 7 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.
Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного суду України від 09 квітня 2014 року, ухвалах колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2013 року та від 19 червня 2013 року та постанові колегії суддів Вищого адміністративного суду України від 11 вересня 2013 року та постанові колегії суддів Вищого господарського суду України від 01 квітня 2013 року.
Згідно ч. 1 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.Право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. А відповідно до вимог пункту 6 частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», підставою для відмови в державній реєстрації прав є наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.
За змістом ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Згідно з ч. 4. 5 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4)наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. {Частину четверту статті 59 доповнено пунктом 9 згідно із Законом № 2618-УІП від 22.11.2018}.Арешт може бути знятий за рішенням суду.
Відповідно до частини 3 статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд ухвалює рішення у разі визнання позову відповідачем.
Згідно ч. 4 статті 206 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
На підставі частини 1 статті 142 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, суд вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків сплаченого при поданні позову судового збору.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 142, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Астер-Фінанс» до ОСОБА_1 , третя особа - Інгульский відділ державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з іпотечного майна - задовольнити.
Зняти арешт з іпотечного нерухомого майна боржника ОСОБА_1 , а саме: двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 45,3 кв. м., житловою площею 27,3 кв. м., накладений державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) згідно постанови від 20 жовтня 2020 року по виконавчому провадженню № 48969005.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Астер-Фінанс» з державного бюджету 1051 гривень 00 коп. судового збору сплаченого за квитанцією від 11 листопада 2020 року №ПН1771094.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста Миколаєва або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Астер-Фінанс», ЄДРПОУ 40033382, юридична адреса: м. Київ, вул. Гната Юри, 9, кім. 34.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Третя особа: Інгульський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), юридична адреса: м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 61.
Суддя Ленінського районного
суду міста Миколаєва Н.О. Рум'янцева
Повний текст судового рішення складено «20» квітня 2021 року.