20.04.2021
Справа №489/1293/21
Провадження №2/489/1359/21
20 квітня 2021 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Рум'янцевої Н.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (письмове провадження) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа - Акціонерне товариство «Райффайзен банк Аваль» про зняття арешту з нерухомого майна
Позивачка звернулася до суду з позовом, яким просила скасувати накладений Центральним відділом державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) арешт на нерухоме майно, невизначене майно, що належить їй на праві власності у виконавчому провадженні № 22881878, зо зареєстроване 29.11.2010. Мотивуючи свої вимоги тим, що з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна їй стало відомо про те, що на все нерухоме майно, невизначене майно, яке належить їй на праві власності Центральним ВДВС ММУЮ накладено арешт на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на майно боржника (ВП № 22881878, що зареєстроване 29.11.2010). 24 лютого 2021 року вона звернулася до відповідача з клопотанням про скасування арешту. На направлену нею заяву, вона отримала відповідь, в якій зазначено про відмову у знятті арешту. З вказаного листа їй стало відомо про те, 29.11.2010 відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа виданого Центральним районним судом м. Миколаєва від 26.02.2010 про стягнення з неї на користь ПАТ «Райффайзен банк Аваль» борг у розмірі 417868,64 грн. 25 грудня 2012 року в порядку п. 5 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю встановити особу боржника, з'ясувати місце проживання боржника, виконавче провадження завершено. Станом на теперішній час вказане виконавче провадження знищено. На даний час строк пред'явлення виконавчого листа по справі сплинув та відсутні будь-які відкриті виконавчі провадження щодо неї як боржника. Наявність обтяження майна, накладеного постановою державного виконавця від 29.11.2010 чинить їй перешкоди у вільному розпорядженні майном.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Третя особа заперечень щодо позовної заяви не направляла.
Ухвалою суду від 16.03.2021, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Від сторін клопотання про проведення розгляду справи з їх викликом в судове засідання не надійшло, тому суд провів розгляд справи за наявними у ній матеріалами.
Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
З'ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, сформованої 14.01.2021, ОСОБА_1 належить на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 15.12.2011 виданого Першою миколаївською державною нотаріальною конторою, зареєстрованого в реєстрі за № 5-1305 та міститься запис про обтяження, а саме: арешт нерухомого майна внесений на підставі постанови старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Кашнікович А.Г. про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на майно боржника № 22881878 від 29.11.2010; об'єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно.
У відповідності до ст.ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд. При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Згідно з положеннями Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 3 червня 2016 року № 5 позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Норми Закону України «Про виконавче провадження» містять комплекс дій обов'язкового характеру, які повинен вчиняти державний виконавець в процесі виконання рішення.
Одним із його заходів є звернення стягнення на майно боржника, яке відповідно до частини першої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на 2010 рік) (надалі Закон № 606- XIV), полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Згідно з вимогами частин першої та другої статті 57 Закону № 606-XIV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а також проведенням опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Відповідно до статті 30 Закону № 606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.
Отже, як закінчення виконавчого провадження, так саме повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.
Згідно з положеннями статті 50 Закону № 606-XIV, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження, у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або до іншого органу, який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту.
Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Отже, відповідно до зазначеної статті та Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 проводяться всі інші дії державного виконавця необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження та наслідки завершення відповідного виконавчого провадження зі зняттям арешту, що по даному виконавчому проваджені № 22881878 зроблено не було.
Наразі, згідно з відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, арешт накладений постановою державного виконавця не знято.
24 лютого 2021 ОСОБА_1 звернулася до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з заявою щодо надання інформації про стан виконавчого провадження № 22881878 та просила скасувати арешт накладений Центральним ВДВС ММУЮ на нерухоме майно, невизначене нерухоме майно, що належить їй на праві власності у виконавчому провадженні № 22881878, що зареєстроване 29.11.2010.
Згідно листа Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 24.02.2021 за вих. № 12251, у відділі на виконанні перебувало виконавче провадження № 22881878 з примусового виконання судового наказу Центрального районного суду м. Миколаєва від 26.02.2010 № 2-н-8183 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість за кредитом у розмірі 417868,64 грн. на користь ПАТ «Райффайзен банк Аваль». 29 листопада 2010 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на майно боржника. Виконавче провадження завершено 25.12.2012 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». Підстава завершення виконавчого провадження не передбачає зняття арешту з майна боржника. Надати більш вичерпну інформацію або надати копії документів виконавчих проваджень не виявляється можливим, оскільки виконавчі провадження знищено згідно п. 1-2 Розділу 11 «Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 № 1829/5 у зв'язку з закінченням терміну його зберігання. Арешт майна боржника, накладений постановою ВП № 22881878 від 29.11.2010, не знімався та підстави для його зняття відсутні.
Отже, іншого шляху, ніж вирішення питання в судовому порядку, на сьогоднішній день немає. Не зняття арешту та заборони обмежують права позивача щодо розпорядженням своїм майном.
Відповідно п. 9.9. Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.08 № 2274/5 передбачено, що строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік, обчислення строків зберігання документів проводиться із 1 січня року, який іде за роком завершення їх діловодством, а відповідно п. 9.10 цього ж Порядку - виконавчі провадження, строки зберігання яких закінчилися, підлягають знищенню після затвердження акта про вилучення виконавчих проваджень для знищення керівником органу державної виконавчої служби, підпис якого скріплюється печаткою.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожний має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю.
Статтею 1 Першого протоколу до конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року №475/97 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини 1950 року та основоположних свобод. Першого протоколу та протоколів № 2, 4. 7. та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Положенням ч. 1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» (чинний на теперішній час) передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Частина 1, 2 статті 50 та частина 3 статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції що діяла на момент вчинення виконавчих дій) передбачає, що:
У разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом;
У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.
У зв'язку зі знищенням виконавчого провадження в рамках якого було накладено арешт та обтяження на все майно позивача, суд вважає, що відсутні підстави для подальшого застосування арешту та обтяження майна.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, сформованої 14.01.2021, міститься запис про обтяження, а саме: арешт нерухомого майна внесений на підставі постанови старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Кашнікович А.Г. про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на майно боржника № 22881878 від 29.11.2010; об'єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно.
Наразі, згідно відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження, у відділі на виконанні відсутні виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Системний аналіз вищенаведених норм законодавства України про виконавче провадження, дає змогу дійти висновку, що виключно закінчені виконавчі провадження передаються до архіву і в послідуючому знищуються по завершенню терміну зберігання. Завершення (закінчення) виконавчого провадження є безумовною підставою для зняття арешту з майна боржника із метою недопущення протиправного обмеження його у здійсненні цивільних прав боржника.
Відповідно до ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених законом
Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами про зняття виконавцем арешту з усього майна або його частини є отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову.
Враховуючі відсутність відкритих виконавчих проваджень відносно ОСОБА_1 , не зняття державним виконавцем арешту при закінченні виконавчого провадження, суд вважає що підстави для арешту майна позивачки відсутні.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Вимоги про розподіл судових витрат позивачем не ставилось, тому витрати пов'язані з судовим розглядом цивільної справи покладаються на позивача відповідно до їх фактичного понесення.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 142, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа - Акціонерне товариство «Райффайзен банк Аваль» про зняття арешту з нерухомого майна - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений на підставі постанови старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Кашнікович А.В. про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на майно боржника № 22881878 від 29.11.2010; об'єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_1 , реєстраційний номер обтяження: 10828726.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста Миколаєва або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), юридична адреса: м. Миколаїв, вул. Артилерійська, 18, ЄДРПОУ 35065742.
Третя особа: Акціонерне товариство «Райффайзен банк Аваль», юридична адреса: м. Миколаїв, вул. Артилерійська, 19-а, ЄДРПОУ 24779442.
Суддя Ленінського районного
суду міста Миколаєва Н.О. Рум'янцева
Повний текст судового рішення складено «20» квітня 2021 року.