15.04.2021
Справа №489/110/20
Провадження №2/489/173/21
15 квітня 2021 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого - судді Рум'янцевої Н.О.,
із секретарем судового засідання - Бодюл А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в загальному позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини разом з батьком
Позивач звернувся до суду з позовом, яким просить визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Мотивуючи свої вимоги тим, що з 2017 року по грудень 2019 року він проживав однією сім'єю без реєстрації шлюбу з відповідачкою. Під час спільного проживання у них народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час дитина проживає разом з ним. Підставою припинення стосунків та спільного проживання з відповідачкою стала поведінка останньої, яка зловживає спиртними напоями та вчиняє відносно нього сімейне насилля. За даним фактом він неодноразово звертався до органів поліції. Наразі він не впевнений в тому, що у разі проживання їх спільної дитини з відповідачкою, дитина буде у безпеці та отримувати достатнього догляду, любові та виховання.
Ухвалою суду від 07.02.2020, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до підготовчого судового засідання в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 18.05.2020, закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. На позовних вимогах наполягає.
Відповідачка у судове засідання не з'явилася по невідомим суду причинам. Про дату, час та місце судового розгляду була повідомлена належним чином. Причини неявки суду не повідомила.
Від представника третьої особи надійшла заява про розгляд справи за її відсутності. Позовні вимоги підтримує.
Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін, на підставі доказів, поданих разом із матеріалами позову з ухваленням заочного рішення відповідно до ст. ст. 280-283 ЦПК України.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складання повного судового рішення.
Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.
Позивач зазначає, що він з ОСОБА_2 проживав однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 2017 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 .
З свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є рідними батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно довідки ОСББ "Імпульс" від 17 грудня 2019 року за вих. № 64, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 01 червня 2006 року по теперішній час.
Відповідно до виробничої характеристики від 13.12.2019 року, ОСОБА_1 за місцем роботи характеризується з позитивної сторони, проявив себе добросовісним, дисциплінованим, трудолюбивим працівником. Порушення трудової дисципліни не мав. По характеру дружелюбний, стриманий.
Характеристикою з місця проживання підписаною головою правління ОСББ "Імпульс" від 14.12.2019 року, ОСОБА_1 проживає зі співмешканкою ОСОБА_2 та їх дитиною ОСОБА_3 . В побуті ОСОБА_1 характеризується як чуйний і доброзичливий сусід, комунікабельний, приймає участь в громадському житті будинку. В алкогольному і наркотичному стані помічений не був.
Згідно довідки про доходи від 09.12.2019 року від ДП НВКГ "Зоря-Машпроект", ОСОБА_1 працює в ДП НВКГ "Зоря-Машпроект" слесарем механозборочних робіт та отримує заробітну плату, яка за період з червня 2019 року по листопада 2019 року становить 54594 грн. 69 коп.
Відповідно до довідки Обласного наркотичного диспансеру від 23.12.2019 року за вих. № 852, ОСОБА_1 на обліку у Миколаївському облнаркодиспансері не знаходиться.
Позивач зазначає, що Підставою припинення стосунків та спільного проживання з відповідачкою стала поведінка останньої, яка зловживає спиртними напоями та вчиняє відносно нього сімейне насилля. За даним фактом він неодноразово звертався до органів поліції.
Відповідно до листа Інгульського відділу поліції Головного управління національної поліції в Миколаївській області від 12.12.2019 року за вих. № 24598/51-2019, на ОСОБА_2 складено адміністративні матеріали.
05 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Інгульського відділу поліції Головного управління національної поліції в Миколаївській області з заявою про відкриття кримінального провадження відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 125 КК України.
Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, 06 грудня 2019 року внесено відомості до ЄРДР за щодо кримінального провадження № 12019150040004501 відносно ОСОБА_2 , за ч. 1 ст. 125 КК України.
В позовній заяві позивач зазначає, що дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на теперішній час проживає разом з ним за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідачка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується довідкою з Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради від 22.01.2020 року за вих. № 19.03.03-11/442/20.
Стаття 51 Конституції України закріплює рівність прав і обов'язків подружжя у шлюбі та сім'ї та однакову охорону державою як материнства, так і батьківства в цілях забезпечення охорони сім'ї та дитинства, що знайшло свій розвиток у ч. 2,3 ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом ч. 1 ст. 161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
У принципі 6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Відповідно до ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Отже, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.
За змістом статті 31 ЦК України малолітньою особою є дитина віком до чотирнадцяти років.
З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.
Крім того, суд при ухваленні рішення враховує практику Верховного Суду (постанова КЦС ВС у справі № 343/1500/15-ц від 30 травня 2018 року) та Європейського суду з прав людини:
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
За правилами статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада1989 року держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Ухвалюючи рішення в справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.
При цьому Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Найкращі інтереси дитини можуть, залежно від їх характеру та серйозності, перевищувати інтереси батьків.
Принципом Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Стаття 19 СК України передбачає, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (ч.4). Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч.5).
Згідно висновку виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 10.11.2020 за вих. № 6372/02.02.01-22/25/14/20, орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради вважає за доцільним визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_1 .
Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Метою законодавчого закріплення права батьків на спілкування з дитиною і є насамперед захист інтересів дитини. Здійснення батьками своїх прав і виконання обов'язків повинно ґрунтуватися на повазі до прав дитини і її людської гідності.
Приймаючи до уваги відсутність домовленості між батьками щодо визначення місця проживання дитини, вік дитини, ставлення батьків до своїх батьківських обов'язків, створені умови для проживання та виховання дитини, суд погоджується із висновком виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 10.11.2020 року, а також враховуючи інтереси дитини для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя, повного та всебічного розвитку, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Згідно із ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 259, 263-265, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради - задовольнити.
Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста Миколаєва або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Третя особа: Служба у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради, юридична адреса: м. Миколаїв, пр-т Богоявленський, 1.
Суддя Ленінського районного
суду міста Миколаєва Н.О. Рум'янцева
Повний текст судового рішення складено «20» квітня 2021 року.