Справа № 487/261/16-ц
Провадження № 6/487/169/21
19.04.2021 року Заводський районний суд м. Миколаєва в складі: головуючого судді Щербини С.В., за участю секретаря судового засідання Гузан Є.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду заяву ОСОБА_1 про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, -
07.04.2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа №487/261/16-ц виданого Заводським районним судом м. Миколаєва 25.03.2021 року про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ОСОБА_1 суми боргу у розмірі 595180,13 грн.
В обґрунтування заяви зазначила, що в зв'язку з відсутністю у боржника грошових коштів для погашення боргових зобов'язань за вищенаведеним рішенням, між ними було досягнуто згоди з приводу обрання способу виконання рішення суду шляхом визнання права власності за стягувачем ОСОБА_1 , належної ОСОБА_4 Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 за рішенням суду. Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 13.07.2017 року було визнано за нею право власності на Ѕ частки спірної квартири. На підтвердження згоди ОСОБА_4 з позовними вимогами, заявниця надала суду копію заяви останньої про визнання позовних вимог. Однак, 18.02.2021 року ОСОБА_4 було поновлено строк на апеляційне оскарження та в подальшому, постановою Миколаївського апеляційного суду від 17.03.2021 року вищенаведене рішення суду було скасовано судом апеляційної інстанції, в задоволенні позову відмовлено. В зв'язку з такими діями відповідача, вищенаведене рішення суду знов залишилося невиконаним, борг не повернутим. За такого, вважає причини пропуску поважними, що є підставою для поновлення пропущеного строку.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 в призначене судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, вимоги заяви підтримав в повному обсязі, наполягав на задоволенні.
Боржники в призначене судове засідання не з'явилися, про час та дату судового засідання повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Згідно ч. 3 ст. 433 ЦПК України, заява про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку.
Суд, дослідивши надані письмові матеріали заяви, матеріали цивільної справи № 487/261/16-ц, дійшов наступного.
Судом встановлено, що рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 09.02.2016 року стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 595180,13 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь держави судовий збір по 2975,90 грн. з кожного.
Супровідним листом від 24.02.2016 року копія вищенаведеного рішення була направлена сторонами по справі.
24.09.2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про видачу їй копії рішення суду з відміткою про набрання ним законної сили. 04.10.2019 року копія рішення була нею отримана, про що свідчить наявна на заяві розписка.
23.12.2019 року ОСОБА_2 ознайомилася з матеріалами справи та отримала копію рішення суду за поданою нею заявою від 17.09.2020 року.
22.03.2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про видачу виконавчого листа.
25.03.2021 року Заводським районним судом м. Миколаєва було видано виконавчий лист №487/261/16-ц про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ОСОБА_1 суми боргу у розмірі 595180,13 грн. Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання три роки. Тобто, даний виконавчий документ, було видано судом поза межами строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Також в провадженні Заводського районного суд м. Миколаєва перебувала цивільна справа №487/3573/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва позов ОСОБА_1 від 13.07.2017 року задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .
З матеріалів даної справи вбачається, що 12.07.2017 року ОСОБА_2 надала до суду заяву про розгляд даної справи за її відсутності, проти задоволення заявлених позовних вимог та визнання за позивачем права власності за Ѕ частки спірної квартири не заперечувала в зв'язку з тим що не має матеріальної можливості виплати борг на користь позивача.
Однак, постановою Миколаївського апеляційного суду від 17.03.2021 року, рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 липня 2017 року було скасовано і ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Вищенаведене свідчить про те, що до 17.03.2021 року між сторонами було врегульовано боргові зобов'язання за договором позики від 13.08.2013 року та у позивача були відсутні підстави для примусового виконання рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 09.02.2016 року по справі №487/261/16-ц.
Окрім того, в провадженні Заводського районного суду м. Миколаєва перебувала цивільна справа №487/1626/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності.
Заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 24.06.2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності було задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частку кв. АДРЕСА_1 .
16.03.2021 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6 звернувся до суду з заявою про перегляд даного заочного рішення. Ухвалою судді від 26.03.2021 року дану заяву залишено без руху.
Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 18 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Згідно ч. 1 ст. 18 Цивільного процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
При цьому виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст. ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з ч.1, 2, 6 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років,крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого вразі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до ст. 433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Перелік причин, які слід вважати поважними, законодавцем не зазначено, тому суд відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України, дає оцінку поважності причин за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у заяві доказів.
Дослідивши надані докази, матеріали цивільної справи, суд вважає, що обставини вказані стягувачем в заяві про поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання, слід визнати поважними з огляду на те, що постановою Миколаївського апеляційного суду від 17.03.2021 року було скасовано рішення про визнання за ОСОБА_1 права власності на Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості за договором позики від 13.08.2013 року, за такого у ОСОБА_1 виникли підстави для примусового виконання виконавчого листа №487/261/16-ц виданого Заводським районним судом м. Миколаєва 25.03.2021 року, виданого за заявою стягувача поза межами строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Відтак, суд дійшов висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання.
Керуючись ст. 433, ЦПК України, ст.12 Закону України «Про виконавче провадження»,суд,-
Заяву ОСОБА_1 про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання- задовольнити.
Поновити пропущений строк для пред'явлення до виконання виконавчого листа №487/261/16-ц виданого Заводським районним судом м. Миколаєва 25.03.2021 року про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 595180,13 грн.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо або через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя С.В. Щербина