ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/7645/21
провадження № 1-кс/753/1510/21
"16" квітня 2021 р. слідчий суддя Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_1 з секретарем судового засідання ОСОБА_2 , за участі: прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши в судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого слідчого відділу Дарницького УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Озерне Житомирської обл., українця, громадянина України, одруженого, з вищою освітою, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: квартира АДРЕСА_1 , раніше не судимого, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
слідчий СВ Дарницького УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 за погодженням з прокурором Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 звернулась до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_5 .
З клопотання та доданих до нього матеріалів вбачається, що групою слідчих СВ Дарницького УП ГУНП в м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні від 14 квітня 2021 року № 12021100020001149 стосовно ОСОБА_5 за ознаками вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 307 КК України.
Клопотання обґрунтоване тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , визначивши незаконне зберігання з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини, як головне джерело для здобуття коштів i матеріальних благ для свого існування, з корисливих мотивів, всупереч врегульованих законом суспільних відносин щодо порядку обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, у невстановлений досудовим розслідуванням день та час, за допомогою мобільного додатку «Телеграм» у переписці із невстановленою досудовим розслідуванням особою, за ім'ям « ОСОБА_8 », щодо незаконного придбання особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонений - PVP (1-феніл-2піролідин-1-іл-пентан-1-он), з метою подальшого збуту на систематичній основі. Після чого, ОСОБА_5 , 12 квітня 2021 року у невстановлений час домовився за допомогою мобільного додатку «Телеграм» у переписці із невстановленою досудовим розслідуванням особою за ім'ям « ОСОБА_8 » щодо отримання чергової партії з особливо небезпечною психотропною речовиною PVP з метою подальшого збуту. Надалі, 13 квітня 2021 року близько 10 год., перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Лаврухіна, у заздалегідь зазначеному місці підібрав пакет із невстановленою досудовим розслідуванням кількістю особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонений -PVP (1-феніл-2піролідин-1-іл-пентан-1-он) та зберігаючи при собі, скориставшись транспортним засобом, перевіз особливо небезпечну психотропну речовину до місця свого проживання, де став незаконно зберігати з метою подальшого збуту, шляхом здійснення «закладок», тобто схованок.Так, 14 квітня 2021 року близько 11 год. за адресою: м. Київ, вул. Соломії Крушельницької, № 5, під час здійснення «закладок» затримано ОСОБА_5 , у якого під час особистого обшуку виявлено та вилучено 75 згортків обмотаних клейкою стрічкою білого кольору, в яких знаходяться поліетиленові пакетики з порошкоподібною речовиною білого кольору, в 2 з яких в своєму складі виявлено особливо небезпечну психотропну речовину - PVP (1-феніл-2піролідин-1-іл-пентан-1-он), масою 0,175 г та 0,22 г, яку ОСОБА_5 умисно, незаконно, протиправно, з корисливих мотивів, всупереч вимогам Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори», Порядку провадження діяльності, пов'язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин i прекурсорів, та контролю за ix обігом, затвердженого постановою КМУ від 3 червня 2009 року № 589, придбав, перевіз та зберігав з метою подальшого збуту.
Клопотання мотивоване тим, що, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у незаконному придбанні, перевезенні та зберіганні особливо небезпечної психотропної речовини з метою збуту, тобто у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 307 КК України, та існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України:
переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки ОСОБА_5 знає про тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винуватим у цьому злочині, обізнаний в мірі покарання та усвідомлює, що за цей злочин передбачене покарання у вигляді позбавлення волі строком до десяти років;
вчинити інший злочин, оскільки ОСОБА_5 не має постійного джерела доходу, не працює, єдиним встановленим джерелом його доходів є зайняття протиправною діяльністю, у вчиненні якої він підозрюється.
При цьому більш м'які запобіжні заходи недостатні для запобігання вказаним ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, зокрема:
запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання не може бути застосовано до підозрюваного у зв'язку з тим, що він не працює, не має постійного джерела доходу та вчинив умисний злочин, який відповідно до статті 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів та за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до десяти років;
запобіжний захід у вигляді особистої поруки неможливо застосувати у зв'язку з тим, що відповідно до частини першої статті 180 КПК України особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя вважатиме такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те що, вони поручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, проте з оточення підозрюваного вказані особи, які могли б виступати в якості поручителя, відсутні;
запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не може бути застосований у зв'язку з тим, що така міра обмеження особистої свободи буде абсолютно не дієвою, оскільки ОСОБА_5 може використовувати місце мешкання для подальшого зберігання та збуту наркотичних засобів.
На підставі протоколу автоматичного розподілу від 16 квітня 2021 року вказане клопотання передане слідчому судді ОСОБА_1 .
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив його задовольнити, у разі обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою просив застосувати мінімальний розмір застави.
Захисник ОСОБА_4 заперечив проти задоволення клопотання та просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Відсутність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, та необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, а не тримання під вартою, обґрунтував тим, що відсутні докази, які б свідчили про наміри підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюваний визнає вину та щиро кається, зареєстрований в м. Києві та має постійне місце проживання із дружиною та дворічною дочкою у квартирі, яка належить на праві власності його матері, наявна потреба у догляді за дитиною з огляду на зайнятість дружини на роботі.
ОСОБА_5 зазначив, що переховуватись від слідства не має наміру, щиро кається, визнає вину, буде співпрацювати з органом досудового розслідування, має постійне місце проживання з дружиною та малолітньою дочкою у м. Києві.
Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши копії матеріалів кримінального провадження, слідчий суддя виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Відповідно до частини першої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
14 квітня 2021 року о 11 год 00 хв ОСОБА_5 затримано в порядку статті 208 КПК України.
15 квітня 2021 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 307 КК України.
З матеріалів кримінального провадження № 12021100020001149 вбачається, що наявність підозри у вчиненні ОСОБА_5 передбаченого частиною другою статті 307 КК України кримінального правопорушення підтверджується протоколом затримання особи, протоколом огляду місця події, протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_5 , висновком експерта про встановлення особливо небезпечної психотропної речовини, протоколом допиту свідків.
Таким чином, з долучених до клопотання матеріалів вбачається, що існує висока ймовірність, що зазначені слідчим обставини мали місце, а ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 307 КК України. Причетність ОСОБА_5 до вчинення зазначеного кримінального правопорушення підтверджується достатніми на цьому етапі розслідування доказами.
Ризик вчинення ОСОБА_5 іншого кримінального правопорушення підтверджується відсутністю постійного місця роботи, з якого, як він зазначив, був звільнений у зв'язку з хворобою, ймовірністю, що єдиним встановленим джерелом його доходів є зайняття протиправною діяльністю, у вчиненні якої він підозрюється.
Оцінюючи доводи слідчого про наявність ризику переховування ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та суду, слідчий суддя враховує наявність постійного місця проживання у м. Києві з дружиною та дочкою у квартирі, яка не є тимчасовою (наприклад, орендованою), а належить на праві власності його матері, показання ОСОБА_5 про сприяння досудовому розслідуванню. Вказане свідчить про міцні соціальні зв'язки ОСОБА_5 у суспільстві та суперечать твердженню слідчого про наявність ризику переховування від органів досудового розслідування.
Тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом серед усіх запобіжних заходів, передбачених Кодексом. Відповідно до частини першої статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, в тому числі незаконно впливати на потерпілого та свідків; підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті; слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених Кодексом (частина друга).
Крім наявності вказаних ризиків, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; дотримання підозрюваним умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї (стаття 178 КПК України).
Визначивши такі критерії застосування слідчим суддею до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, законодавець дотримав міжнародних стандартів щодо тримання під вартою, збалансував необхідність у забезпеченні ефективного здійснення кримінального провадження та права особи, щодо якої воно відкрито, на свободу та особисту недоторканність і передбачив тримання такої особи під вартою виключно на підставі вмотивованого судового рішення.
При цьому, у пункті 57 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Корнійчук проти України» наголошено, що обґрунтування будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, наскільки воно коротке, має бути переконливо продемонстроване органами влади; обов'язок посадової особи, яка відправляє правосуддя, надавати відповідні та достатні підстави затримання на додаток до наявності обґрунтованої підозри.
У рішенні у справі «Харченко проти України» ЄСПЛ зазначив, що при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (пункт 80). У рішенні у справі«Хайредінов проти України» вказаний суд, зокрема, дійшов висновку, що національні суди порушили пункт 1 статті 5 Конвенції, оскільки при ухваленні рішень не було розглянуто можливості застосування менш суворих запобіжних заходів, ніж тримання під вартою (§ 29, § 31).
Водночас слід врахувати юридичну позицію Конституційного Суду України, згідно з якою тримання під вартою за вмотивованим рішенням слідчого судді у розумінні частини другої статті 29 Конституції України відповідає принципу верховенства права та мінімізує ризик допущення свавілля, чого неможливо досягти, враховуючи виключно тяжкість злочину та не оцінюючи конкретних обставин справи, реальних причин, що обумовлюють необхідність у триманні особи під вартою, неможливість застосування інших, більш м'яких, запобіжних заходів (абзац дев'ятийпункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 червня 2019 року № 7-р/2019).
Доводи слідчого щодо усвідомлення ОСОБА_5 тяжкості можливого покарання слідчий суддя бере до уваги, проте вважає, що за необґрунтованості інших доводів тяжкість покарання не може бути єдиною підставою для застосування до підозрюваного виняткового запобіжного заходу.
Частиною другою статті 181 КПК України передбачено можливість застосування домашнього арешту до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років, та яке, враховуючи зміст статті 12 КК України, є тяжким злочином.
Обираючи вид запобіжного заходу ОСОБА_5 , слідчий суддя враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 307 КК України, передбачений пунктом 5 частини першої статті 177 КПК України ризик, оцінює в сукупності наведені у частині першій статті 178 КПК України обставини: вагомість доказів причетності ОСОБА_5 до вчиненого кримінального правопорушення, тяжкість можливого покарання, наявність постійного місця проживання в м. Києві, міцність соціальних зв'язків тавважає, що доводи клопотання про застос ування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необґрунтованими, а до нього необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на два місяці.
Встановлені обставини вказують на існування суспільної потреби у застосуванні до ОСОБА_5 запобіжного заходу, пов'язаного із обмеженням свободи, тому жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж домашній арешт, не буде дієвим і не зможе запобігти існуючому ризику вчинити інше кримі нальне правопорушення.
Керуючись статтями 181, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя,
У задоволенні клопотання слідчого слідчого відділу Дарницького УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , відмовити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на два місяці.
Заборонити ОСОБА_5 цілодобово залишати житло за адресою: квартира АДРЕСА_1 .
Зобов'язати ОСОБА_5 прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування, прокуратури та суду.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі невиконання ним обов'язків, покладених судом, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та накладене грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Строк дії ухвали закінчується 15 червня 2021 року.
Доставити ОСОБА_5 до місця проживання за адресою: квартира АДРЕСА_1 та звільнити з-під варти.
Виконання ухвали доручити органу внутрішніх справ за місцем проживання підозрюваного.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора в даному кримінальному провадженні.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з моменту її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1