07 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/3594/20 пров. № А/857/1582/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.
за участі секретаря судового засідання: Гнатик А.З.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби,
на додаткове судове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року (суддя - Мартинюк В.Я., час ухвалення - не зазначений, місце ухвалення - м.Львів, дата складання повного тексту - не зазначена),
в адміністративній справі №380/3594/20 за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби,
третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача - виконуючий обов'язки начальника Львівської митниці ДФС, голова комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Антоняк Роман Михайлович,
про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,
встановив:
У травні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідачів Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби, в якому просив:
1) визнати протиправним та скасувати наказ Львівської митниці ДФС за підписом в.о. начальника Львівської митниці ДФС, голови комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Романа Антоняка від 13.04.2020 року №67-о "Про звільнення ОСОБА_1 " (зі змінами згідно наказом від 15.04.2020 року №168-о та з урахуванням наказу від 24.04.2020 року №249-о");
2) поновити позивача на посаді головного державного інспектора митного поста "Львів-аеропорт" Львівської митниці ДФС;
3) стягнути з Львівської митниці ДФС на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22.04.2020 року по день поновлення на посаді;
4) визнати протиправною бездіяльність Львівської митниці ДФС щодо невжиття заходів з забезпечення переведення позивача на роботу до правонаступника Львівської митниці ДФС - Галицької митниці Держмитслужби та зобов'язати Львівську митницю ДФС забезпечити переведення позивача на посаду головного державного інспектора митного поста "Львів-аеропорт" Галицької митниці Держмитслужби, а за її відсутності - на іншу рівнозначну посаду у Галицькій митниці Держмитслужби;
5) визнати протиправною бездіяльність Галицької митниці Держмитслужби щодо не пропонування вакантної посади та не переведення позивача на вакантну посаду у Галицькій митниці Держмитслужби, що відповідає кваліфікації головного державного інспектора митного поста "Львів-аеропорт", або нижчу посаду за згодою останнього, та зобов'язати Галицьку митницю Держмитслужби запропонувати позивачу вакантну посаду та перевести (призначити) позивача на посаду головного державного інспектора митного поста "Львів-аеропорт" Галицької митниці Держмитслужби, а за її відсутності - на іншу рівнозначну посаду у Галицькій митниці Держмитслужби;
6) стягнути з Львівської митниці ДФС на користь позивача моральну шкоду, завдану її протиправними діяннями та рішеннями, у розмірі 25000 грн.;
7) стягнути з Галицької митниці Держмитслужби на користь позивача моральну шкоду, завдану її протиправними діяннями та рішеннями, у розмірі 25000 грн..
Відповідачі у справі Львівська митниця ДФС та Галицька митниця Держмитслужби в суді першої інстанції позовних вимог не визнали, подали свої відзиви на позовну заяву, у яких заперечили щодо обґрунтованості позовних вимог, просили відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх безпідставністю.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.11.2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Львівської митниці ДФС за підписом в.о. начальника Львівської митниці ДФС від 13.04.2020 року №67-о "Про звільнення ОСОБА_1 " (зі змінами згідно з наказом від 15.04.2020 року №168-о та з урахуванням наказу від 24.04.2020 року №249-о"). Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора митного поста "Львів-аеропорт" Львівської митниці ДФС з 22.04.2020 року. Стягнуто з Львівської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 64451,33 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів. В іншій частині у задоволені позову відмовлено. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 8750 грн. з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів допущено до негайного виконання. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 840,80 грн. сплаченого судового збору.
02 грудня 2020 року на адресу Львівського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу по справі №380/3594/20, у якій заявлено вимогу про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Львівської митниці ДФС на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн. (а.с. 83-86 Т.3).
Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.12.2020 року стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу на суму 5000 грн..
З додатковим рішенням суду першої інстанції від 09.12.2020 року не погодився відповідач Галицька митниця Держмитслужби та оскаржив його в апеляційному порядку.
Зазначає апелянт, що дана категорія справи не є складною, а написання позовної заяви не потребувало значного проміжку часу, для такого високого розміру гонорару. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час, а з наданих представником позивача до заяви документів не можна зробити висновок яка кількість годин була затрачена адвокатом на виконання робіт (надання послуг). Підготовка відповіді на відзиви та сума гонорару оплаченої за її написання не є співмірною із категорією даної справи. Так, як правова позиція сторони не змінювалася, у відповіді на відзив представник позивача виклав ту саму позицію, що і в позовній заяві. Окрім того, підготовка відповіді не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, адже, адвокат був обізнаним про позицію позивача; а нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося. Вважає вимогу про відшкодування витрати на професійну правничу у сумі 5000 значно завищеною. Вказує апелянт, що суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати додаткове судове рішення від 09.12.2020 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Позивач ОСОБА_1 подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, у якому висловив незгоду із її доводами. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене додаткове рішення суду першої інстанції від 09.12.2020 року залишити без змін. У відзиві звертає увагу, що Львівська митниця ДФС не оскаржила рішення суду, чим висловила свою згоду з ним.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з урахуванням наступного.
За змістом статті 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Колегія суддів враховує, що оскільки в рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 26.11.2020 рок не вирішувалося питання про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, отриману в суді першої інстанції, тому були підстави для ухвалення додаткового судового рішення з цього питання.
Так, згідно з ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п.1 ч.3 статті 132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1 ст.134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАС України).
Відповідно до ч.3 ст.134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч.4 ст.134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.5 ст.134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відносно відшкодування позивачу ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Львівської митниці ДФС як суб'єкта владних повноважень витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн. колегія суддів на підставі аналізу положень статей 134, 139 КАС України зазначає, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Матеріалами справи підтверджується, що на обґрунтування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в обумовленій сумі гонорару суду надано такі документи: договір про надання правової допомоги від 04.05.2020 року, додатковий договір №1 до вказаного договору, у якому визначено фіксований розмір гонорару за правничу допомогу у справі №380/3594/20 у 5000 грн, вартість усіх послуг, які надані адвокатським об'єднанням позивачу до винесення судом рішення у справі (а.с. 182-183, 184 Т.1), акту передачі/приймання наданих послуг №27/11-04/05/20-1 від 27.11.2020 року (а.с. 89 Т.3), згідно з яким адвокатське об'єднання "ЕМЕЛ ПАРТНЕРС" в особі голови Мельник Лесі Ярославівни , на підставі договору №04/05/20-1 про надання правової допомоги від 04.05.2020 року було здійснено наступне: підготовку і подання до Львівського окружного адміністративного суду позовної заяви (сумарно витрачено 4 години часу); підготовку і подання до Львівського окружного адміністративного суду письмових відповіді на відзиви, заяви про відшкодування витрат на правову допомогу і 4-ох клопотань про доручення додаткових письмових доказів у справі № 380/3594/20 (сумарно витрачено 6 годин часу); представництво інтересів Клієнта у судових засіданнях у Львівському окружному адміністративному суді у справі № 380/3594/20 - на стадії підготовчого провадження та в 1-ому на стадії судового розгляду (сумарно витрачено 4 години часу).
Судом встановлено із зазначеного вище акта, що розрахунок здійснено у відповідності до розміру погодинної ставки за надані послуги, що становить: вартість 1 години - 357 грн. 14 коп., отже 14 год. х 357 грн. 14 коп. = 4999 грн. 96 коп.
Викладене вказує на те, що розмір понесених витрат на правничу допомогу в сумі 5000 грн. по даній справі є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.
До матеріалів справи додано копію платіжного доручення №PS11229251 від 06.05.2020 року (а.с.87 Т.3 ) копію меморіального ордера від 21.08.2020 року №@2PL560263 (а.с.88 Т.3).
На думку суду апеляційної інстанції, покладення на відповідача відшкодування витрат на правничу допомогу слід брати до уваги суму, на яку фактично такі роботи виконано, тобто суму, зазначену у акті виконаних робіт, що підписаний обома сторонами, та підтверджену відповідними рахунком (фактурою) та платіжними документами в межах надання правничих послуг щодо розгляду конкретної справи.
Також слід зазначити, що витрати на правничу допомогу адвоката, включають в себе гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо.
Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справ.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, пункт 268). У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia, заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумний розмір.
Таким чином, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору.
З врахуванням встановленого та наведених правових норм колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що фактична вартість витрат адвокату складає підтверджений розмір у 5000 грн. в суді першої інстанції і такий розмір підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Львівської митниці ДФС.
Доводи апеляційної скарги відповідача Галицької митниці Держмитслужби таких висновків суду не спростовують.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні додаткового рішення у вказаній справі об'єктивно встановлено обставини справи, оскаржене додаткове рішення суду винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для його скасування.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Згідно п.1 ч.6 ст.12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби - залишити без задоволення.
Додаткове судове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року в адміністративній справі №380/3594/20 за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
Р. Й. Коваль
Повний текст постанови складено 19.04.2021 року