14 квітня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/4663/19
Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючої судді: Шевчук О.А.
суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.
при секретарі Жигайлової О.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків ДПС на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року по справі №400/4663/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський спеціалізований порт Ніка-Тера" до Офісу великих платників податків ДПС, Одеського управління офісу великих платників податків ДПС про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),
В грудні 2019 року ТОВ "Морський спеціалізований порт Ніка-Тера" звернулись до суду першої інстанції з позовом в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просили, визнати протиправною та скасувати вимогу Офісу великих платників податків ДПС про сплату боргу (недоїмки) № Ю-25-53 від 05.12.2019 року на суму 657838,52 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначають, що оскаржувана вимога є незаконною, та підлягає скасуванню, оскільки у спірний період платник податків вчасно перерахував на рахунок податкового органу єдиний внесок.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року позов ТОВ "Морський спеціалізований порт Ніка-Тера" задоволено.
Не погоджуючись з таким рішенням, Офіс великих платників податків ДПС надали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення суду першої інстанції у повному обсязі та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову. Доводами апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної вимоги, оскільки з 06.12.2019 року вона є відкликаною.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Морський спеціалізований порт Ніка-Тера" зазначило, що суд першої інстанції вірно встановив усі обставини справи та надав їм належну правову оцінку, у зв'язку з чим просив залишити судове рішення без змін.
Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України, в судове засідання не з'явились, заяв про відкладення розгляду справи суду не надавали.
За таких обставин, а також враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів, у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України, визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
Згідно ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 04.10.2019 року між позивачем та ТОВ “Ліквід Карго Термінал” укладено договір доручення №195/НК-10, відповідно до умов якого Повірений (ТОВ “Ліквід Карго Термінал”) зобов'язується від імені та за рахунок Довірителя (ТОВ “МСП Ніка-Тера”) виконувати грошові зобов'язання, а саме: отримувати від третіх осіб для Довірителя грошові кошти та вчиняти з ними дії, згідно відповідних доручень Довірителя відкриті в АТ “Банк-Альянс”.
За умовами вказаного договору ТОВ “Ліквід Карго Термінал” у період з 07.10.2019 року по 16.10.2019 року сплатило від імені позивача єдиний соціальний внесок на суму 2732499,48 грн.
Проте, сплачена позивачем через Повіреного сума єдиного внеску до особистої картки ТОВ “МСП Ніка-Тера” зарахована не була.
05.12.2019 року Офісом ВПП ДПС виставлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-25-53 на суму 657838,52 грн.
Не погоджуючись із виставленою вимогою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що перерахунок коштів в рахунок погашення податкового зобов'язання з розрахункового рахунку іншого повіреного підприємства, в умовах неможливості використання власних рахунків, не може свідчить про порушення платником податку вимог ч. 9 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а отже оскаржувана вимога є протиправною, та підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Статтею 6 Закону №2464-VI встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.
Згідно з частиною 8, частиною дванадцятою статті 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Статтею 25 Закону № 2464-VI передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Відповідно до частини сьомою статті 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.
За приписами частини десятої статті 9 Закону № 2464-VI днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.
Частиною дванадцятою статті 9 Закону № 2464-VI встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).
Згідно з частиною дев'ятою статті 25 Закону № 2464-VI передача платниками єдиного внеску своїх обов'язків з його сплати третім особам заборонена, крім випадків, передбачених законодавством. Покладення обов'язку зі сплати єдиного внеску на третю особу на підставі договору чинним законодавством не визначено як такий випадок.
Спірним є неврахування відповідачем сплати єдиного внеску замість ТОВ "Морський спеціалізований порт Ніка-Тера" його повіреним - ТОВ “Ліквід Карго Термінал” за жовтень 2019р., що спричинило виникнення у позивача у подальших періодах сум недоїмки зі сплати єдиного внеску.
Колегія суддів зазначає, що Закон № 2464, який є спеціальним, покладає на позивача, як платника єдиного соціального внеску, безумовний, пріоритетний (частина дванадцята статті 9) обов'язок зі сплати єдиного соціального внеску шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів (частина п'ята статті 9) з його банківського рахунку (частина сьома статті 9).
Водночас, колегією суддів встановлено, що через накладення арешту на розрахункові рахунки ТОВ "Морський спеціалізований порт Ніка-Тера" позивач не мав можливості своєчасно виконувати зазначений обов'язок у спосіб, визначений Законом №2464, тобто шляхом перерахування відповідних коштів з рахунку платника на рахунок органу доходів і зборів.
Колегія суддів враховує, що спірні правовідносини, які стосуються збору (справляння) єдиного соціального внеску, за своєю суттю є публічно-правовими. При цьому Законом №2464 не врегульовано випадки наявності обставини, що виключають (унеможливлюють) виконання обов'язку зі сплати єдиного внеску.
Тобто у спеціальному законі, виключно яким визначається порядок сплати єдиного внеску (частина друга статті 2), наявні прогалини щодо порядку виконання встановленого Законом №2464 обов'язку платника єдиного внеску щодо його сплати в умовах, зокрема, неможливості застосування регламентованого цим Законом способу виконання відповідного обов'язку.
Наявність таких прогалин обумовлює безпосереднє застосування регламентованих цим Законом принципів: обов'язковості сплати та захисту прав і законних інтересів застрахований осіб (стаття 3), а також положень інших нормативно-правових актів в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 1).
Відповідно до частин першої, третьої статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (частина перша статті 237). Представництво виникає на підставі зокрема договору (частина третя статті 237).
Частиною першою статті 1000 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Відповідно до статті 1003 Цивільного кодексу України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.
Так, позивачем надано до суду копію доручення на здійснення платежів за договором від 04.10.2019р. № 195/НК-10, за яким ТОВ "Морський спеціалізований порт Ніка-Тера" доручало ТОВ “Ліквід Карго Термінал” здійснити перерахування єдиного внеску із чітким зазначенням призначення таких платежів (том 1, а.с.115-118).
Колегія суддів враховує, що укладаючи з ТОВ “Ліквід Карго Термінал” договір доручення №195/НК-10 від 04.10.2019р. ТОВ "Морський спеціалізований порт Ніка-Тера" мало на меті виконання покладеного на нього безумовного та пріоритетного (частина дванадцята статті 9) обов'язку зі сплати єдиного соціального внеску, а тому здійснювало пошук шляхів виконання цього обов'язку з тим, щоб забезпечити відповідний страховий стаж своїх працівників.
За наведених вище обставин судова колегія дійшла висновку, що перерахунок ТОВ “Ліквід Карго Термінал” коштів в рахунок погашення податкового зобов'язання ТОВ "Морський спеціалізований порт Ніка-Тера" з єдиного внеску, в умовах неможливості використання власних рахунків, не може свідчить про порушення платником податку вимог ч. 9 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а отже суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Надаючи правову оцінку доводам апелянта, з приводу обраного судом першої інстанції способу відновлення порушених прав позивача, судова колегія зазначає.
Відповідно до підпункту 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення.
Пунктом 60.2 статті 60 ПК України визначено, що у випадках, визначених підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 цієї статті, податкова вимога вважається відкликаною у день, протягом якого відбулося погашення суми податкового боргу в повному обсязі.
Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів скасування податковим органом оскаржуваної податкової вимоги з перелічених вище підстав, судова колегія вважає, що суд першої інстанції обрав вірний спосіб відновлення порушеного права ТОВ "Морський спеціалізований порт Ніка-Тера", визнавши протиправною та скасувавши таку вимогу.
Інші доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для їх задоволення та скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягають.
09 лютого 2021 року до суду надійшло клопотання Офісу великих платників податків ДПС про повернення надмірно сплаченої суми судового збору у розмірі 4933,79 грн.
Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів прийшла до висновку про відмову у його задоволенні з наступних підстав.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від від 21 січня 2021 року апеляційна скарга Офісу великих платників податків ДПС була залишена без руху з підстав ненадання до суду доказів сплати судового збору та визначено апелянту сплатити судовий збір у сумі 9867,58 грн.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року виправлено арифметичну помилку, допущену в ухвалі П'ятого апеляційного адміністративного суду від від 21 січня 2021 року та визначено апелянту суму судового збору у розмірі 14801,37 грн.
Відповідно до платіжного доручення, наданого апелянтом на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 21 січня 2021 року, вбачається, що за подачу апеляційної скарги Офісом великих платників податків ДПС сплачено 14801,37 грн., так як визначено ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року про виправлення помилки.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для повернення зайво сплаченої суми судового збору.
Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
У задоволенні клопотання Офісу великих платників податків ДПС про повернення зайво сплаченої суми судового збору - відмовити.
Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року - залишити без змін.
Відповідно до ст. 325-328 КАС України постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Повний текс рішення складено 20.04.2021 року
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: А.Г. Федусик