07 квітня 2021 року м. Дніпросправа № 280/3425/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),
суддів: Кругового О.О., Прокопчук Т.С.,
за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 р. (суддя Новікова І.В.) в адміністративній справі № 280/3425/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області, про визнання протиправною та скасування вимоги, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-63494-59У, прийняту Головним управлінням ДПС у Запорізькій області 12.02.2020.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказувала на те, що вона була зареєстрована, як фізична особа підприємець, проте, підприємницьку діяльність не здійснює. Запис до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань включено з відміткою про недійсність свідоцтва про державну реєстрацію. Позивач вважає, що вона не має статусу підприємця, а тому не має обов'язку сплачувати єдиний внесок.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 р., ухваленим в порядку спрощеного позовного провадження, позов задоволено.
Рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку відповідачем.
Посилаючись на порушення норм матеріального права, скаржник просить скасувати оскаржене рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, відмовивши у задоволенні позову. Скаржник вказує, що згідно витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ОСОБА_1. обліковується підприємцем та відсутні дані про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності. Позивачка є платником єдиного соціального внеску, нею було подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого внеску за 2020 рік.
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване. Позивач зазначає, що не мала статусу ФОП через недійсність свідоцтва про реєстрацію, що вже було встановлено під час розгляду справи № 280/3425/20. Доводи апеляційної скарги щодо самостійного зазначення суми ЄСВ позивач вважає хибними, оскільки подача звіту є вимогою податкового органу в процесі зняття платника податків з обліку і неподання цього звіту унеможливлює зняття з обліку. Подання звіту або декларування ЄСВ не може стосуватись спірної податкової вимоги від 12.02.2020, оскільки така вимога була протиправною з моменту її винесення. Позивач просить суд врахувати висновки Великої Палати Верховного Суду від 01 липня 2020 р. у справі № 260/81/19.
У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги.
Позивач, повідомлений про день, місце і час розгляду справи, до суду уповноваженого представника не направив, про причини неприбуття не повідомив.
Відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Перевірка оскарженого рішення суду першої інстанції здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судом першої інстанції встановлено, що що 12.02.2020 контролюючим органом складено та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-63494-59-У, якою позивача зобов'язано сплати недоїмку зі сплати єдиного внеску в розмірі 29293,44 грн., яка обліковується станом на 06.04.2020.
Вважаючи протиправною виставлену вимогу, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірної вимоги.
Згідно пункту 2 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" усі діючі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 01.07.2004, відомості про яких не включені до Єдиного державного реєстру, зобов'язані подати державному реєстратору відповідно до вимог статті 19 цього Закону реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру. Державний реєстратор після отримання від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки зобов'язаний включити відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і видати їм виписку з Єдиного державного реєстру". Відповідно до розділу II процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 01.07.2004, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, тобто до 03.02.2012. Свідоцтво про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01.07.2004, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними.
Суд першої інстанції встановив, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 31.01.2014 державним реєстратором проведено реєстраційну дію №20831750000002927 щодо включення відомостей про фізичну особу-підприємця з відміткою про те, що свідоцтво про її державну реєстрацію, вважається недійсним.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутність офіційного підтвердження у позивача статусу ФОП шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом №755-IV, виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного, виключає і можливість формальної та фактичної участі позивача у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування за відповідним статусом.
Суд першої інстанції при прийнятті рішення врахував правовий висновок, сформульований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 01 липня 2020 р. у справі № 260/81/19, відповідно до якого відсутність офіційного підтвердження у позивача статусу ФОП шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" №755-ІУ, виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного, виключає і можливість формальної та фактичної участі позивача у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування за відповідним статусом (п. 86 постанови).
Відтак, рішення суду першої інстанції про визнання протиправною та скасування спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) колегія суддів вважає законним та обґрунтованим.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 р. в адміністративній справі № 280/3425/20 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 07 квітня 2021 р. і касаційному оскарженню не підлягає, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя А.В. Шлай
суддя О.О. Круговий
суддя Т.С. Прокопчук