справа № 208/5937/20
№ провадження 1-кс/208/857/21
Іменем України
20 квітня 2021 р. м. Кам'янське
Слідчий суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_3 , діючої в інтересах потерпілої ОСОБА_4 , потерпіла ОСОБА_4 , прокурора Кам'янської окружної прокуратури ОСОБА_5 , дізнавача сектору дізнання Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Кам'янське Дніпропетровської області скаргу адвоката ОСОБА_7 в межах кримінального провадження за № 12020045160000032 від 20.07.2020 року за ознаками ч. 1 ст. 164 КК України, подану в інтересах заявника ОСОБА_4 «на рішення прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих дій, бездіяльність прокурора та дізнавача», -
встановив:
16 квітня 2021 року представник потерпілої ОСОБА_4 , в межах кримінального провадження №12020045160000032 від 20.07.2020 року, адвокат ОСОБА_7 звернулась до Заводського районного суду зі скаргою на рішення прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих дій, бездіяльність прокурора та дізнавача, яким просить:
-Скасувати постанову прокурора про відмову в задоволенні клопотання від 29.03.2021 року;
-Визнати бездіяльність прокурора, яка полягає у навмисному не здійсненні процесуальної слідчої дії, а саме своєчасному повідомленні про підозру особі, яка вчинила кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 164 КК України протиправною;
-Визнати бездіяльність дізнавача, яка полягає у відмові розгляду клопотання представника потерпілого про проведення слідчої дії в порядку ст. 220 КПК України протиправною;
-Зобов'язати прокурора виконати слідчі дії передбачені ст.ст. 276-278 КПК України у кримінальному провадженні № 12020045160000032 від 20.07.2020 року за ознаками ч. 1 ст. 164 КК України.
Ухвалою від 16 квітня 2021 року поновлено представнику потерпілої особи в межах кримінального провадження за № 12020045160000032 від 20.07.2020 року за ознаками ч. 1 ст. 164 КК України, ОСОБА_4 , адвокату ОСОБА_7 строк на звернення зі скаргою, визнав причину пропуску такого строку поважною, та відкрити провадження за скаргою представника потерпілої особи в межах кримінального провадження за № 12020045160000032 від 20.07.2020 року за ознаками ч. 1 ст. 164 КК України ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_7 «на рішення прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих дій,бездіяльність прокурора та дізнавача», призначено скаргу до розгляду.
Як вбачається з матеріалів скарги, адвокатом ОСОБА_7 в обґрунтування скарги зазначено, що на думку потерпілої сторони в межах кримінального провадження слідчі дії проведені в повному обсязі, однак підозра станом на квітень місяць 2021 року жодній особі не пред'явлена. Потерпіла сторона у даному кримінальному провадженні вважає, що доказів, які б підтверджували злісне ухилення ОСОБА_8 від сплати встановлених за рішенням суду коштів на утримання неповнолітньої дитини (аліментів) більш ніж достатньо. 26 березня 2021 року представником потерпілої було заявлено клопотання про проведення слідчих дій, а саме - повідомлення про підозру ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального проступку передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України.
06 квітня 2021 року представником потерпілої засобами поштового зв'язку було одержано відповідь на вказане клопотання, а саме постанову про відмову у задоволенні клопотання. Згідно даної постанови, клопотання представника потерпілої не підлягає задоволенню з тих підстав, що до обсягу прав потерпілого у кримінальному провадженні передбаченого ст.56 К1ІК України не входить право заявляти клопотання про необхідність повідомлення особі про підозру, і зважаючи саме на це. та враховуючи, що про підозру у вчиненні кримінального правопорушення особі повідомляє виключно прокурор або слідчий за погодженням із прокурором, то у потерпілого(його представника) відсутнє право заявляти клопотання щодо необхідності повідомлення особі про підозру(копія вказаної відповіді та поштовий конверт про отримання надається до суду, оригінали зберігаються у представника потерпілого).
Згідно відповіді, наданої дізнавачем ОСОБА_6 , клопотання представника потерпілого було долучено до матеріалів кримінального провадження та залишено взагалі без розгляду.
Вищезазначені обставини потерпіла ОСОБА_4 вважає злочинною бездіяльністю, та такими, що містять ознаки протиправності, яка полягає у навмисному ухиленню дізнавача та прокурора від проведення слідчих дій, а саме при наявності достатніх законних підстав пред'явленні підозри особі, яка винна у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1ст.164 КК України, та приховуванням органами поліції та прокуратури кримінального проступку.
Під час розгляду скарги, адвокат ОСОБА_7 підтримала скаргу у повному обсязі та зазначила, що з часу внесення даних в ЄРДР пройшло достатньо часу для прийняття процесуального рішення та пред'явлення підозри у скоєнні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 164 КК України ОСОБА_8 , але вважає що прокурор і дізнавач, маючи достатньо доказів, ухиляються від здійснення належного досудового розслідування, що є бездіяльністю і грубим порушенням КПК України. Крім того посилання у своїй постанові прокурора на відсутність права потерпілої сторони заявляти клопотання, є таким що не узгоджується із приписами ст. 56 КПК України, а тому постанова підлягає скасуванню. Просить скаргу задовольнити вцілому.
Потерпіла ОСОБА_4 підтримав скаргу вцілому зазначила, що починаючи з липня 2020 року орган дізнання не може завершити зібрання доказів для повідомлення про підозру ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 164 КК України, що не відповідає дійсності, так як в матеріалах КП зібрані всі необхідні докази для вирішення прокурором та дізнавачем питання про наявність в діях ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення. Просить звернути увагу не те, що ОСОБА_8 через знайомих зазначає що його не буде притягнуто до кримінальної відповідальності. Крім того, він зазначає неправдиві дані щодо відсутності доходу, так як працював неофіційно. ОСОБА_8 має у користуванні автомобіль, будинок, та веде забезпечений спосіб життя. Натомість орган дізнання не зробив нічого для встановлення фактичних обставин. Просить скаргу задовольнити вцілому.
Прокурор ОСОБА_5 зазначила, що скарга є необґрунтованою, так як факту бездіяльності з боку прокурора щодо розгляду поданого клопотання адвокатом ОСОБА_7 не було допущено, так як згідно до ст. 220 КПК України у визначений строк клопотання про проведення слідчої дії від 26.03.2021 року нею як процесуальним керівником розглянуто та винесено постанову, яка була скерована на адресу адвоката ОСОБА_7 , як особи яка звернулася із даним клопотанням. Щодо дій дізнавача при розгляді клопотання, то вважає що дізнавач повинен була виконати приписи ст. 220 КПК України. В іншій частині щодо оцінці доказів та їх збирання, нею як процесуальним керівником від 15.04.2021 року повторно видані вказівки органу дізнання в порядку ст. 36 КПК України, в тому числі щодо збирання доказів та перевірки фактичних даних. Але, на даний час діючи як прокурор не вбачає підстав для прийняття процесуального рішення, яке вимагає потерпіла сторона, без отримання всіх визначених у вказівках доказів. Крім того, потерпіла сторона не має прав згідно до вимог КПК України про зобов'язання прокурора або дізнавача вчинювати будь-які дії, які входять виключано у повноваження прокурора та дізнавача, так як дані особи є процесуально незалежними. Просила у задоволенні скарги відмовити.
Дізнавачсектору дізнання Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 повідомила, що в межах даного кримінального провадження, нею вчинялися дії на встановлення фактичних обставин, зібрання доказів, та інше. В період березня 2021 року коли адвокат ОСОБА_7 звернулася із клопотанням про проведення слідчих дій, вона була у відпустці. Вийшовши з відпустки вважала що строки за клопотанням пройшли, тому долучила клопотання до матеріалів КП про що повідомила адвоката.
Заслухав учасників процесу, дослідив підстави та обґрунтування скарги, слідчий суддя приходить до наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування регулюється § 1 Глави 26 КПК України.
Частиною 1 статті 303 КПК України передбачений вичерпний перелік рішень, дії чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні.
Відповідно до ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені:
-П. 1) бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування;
-п. 7) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником.
Як встановлено, адвокат ОСОБА_7 в межах кримінального провадження за № 12020045160000032 від 20.07.2020 року за ознаками ч. 1 ст. 164 КК України, подала клопотання про проведення слідчих дій від 26.03.2021 року, заявляючи вимогу до прокурора та дізнавача о повідомлені про підозру ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального проступку передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України.
Процесуальним керівником в межах даного кримінального провадження за № 12020045160000032 від 20.07.2020 року за ознаками ч. 1 ст. 164 КК України, прокурором ОСОБА_5 діючи в згідно до ст. 220 КПК України, за наслідками розгляду заявленого клопотання адвокатом ОСОБА_7 , винесено Постанову про відмову у задоволенні клопотання від 29.03.2021 року.
В той же час, необхідно зазначити, що заявлені вимоги адвокатом ОСОБА_7 про пред'явлення підозри, як слідчої дії, не узгоджуються із приписами КПК України, так як перелік слідчих (розшукових) дій закріплено в главі 20 КПК, який є вичерпним та якою визначено такі види слідчих (розшукових) дій:
?допит, у тому числі: одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб (ст. 224 КПК), допит свідка, потерпілого під час досудового розслідування в судовому засіданні (ст. 225 КПК), допит малолітньої або неповнолітньої особи (ст. 226 КПК), допит у режимі відеоконференції під час досудового розслідування (ст. 232 КПК);
?пред'явлення для впізнання: особи (ст. 228 КПК), речей (ст. 229 КПК), трупа (ст. 230 КПК), у т. ч. пред'явлення для впізнання осіб чи речей у режимі відеоконференції під час досудового розслідування (ст. 232 КПК);
?обшук (статті 233-236 КПК);
?огляд: місцевості, приміщення (в т. ч. житла чи іншого володіння особи), речей та документів (ст. 237 КПК), трупа (ст. 238 КПК), огляд трупа, пов'язаний з ексгумацією (ст. 239 КПК), місця вчинення кримінального правопорушення (п. 2 ч. 2 ст. 520 КПК);
?слідчий експеримент (ст. 240 КПК);
?освідування особи (ст. 241 КПК);
?залучення експерта для проведення експертизи (статті 242- 244 КПК);
?отримання зразків для експертизи (ст. 245 КПК).
Пред'явлення підозри, згідно до вимог КПК віднесено до процесуальної дії, а не слідчої дії.
Згідно до вимог КПК України, стадія притягнення до кримінальної відповідальності починається з повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, в порядку п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК України. Сама процедура здійснення повідомлення про підозру особи характеризується конкретними вимогами до сторони обвинувачення, що мають бути дотримані нею під час вчинення такої процесуальної дії.
Недотримання встановлених законом приписів повідомлення про підозру особи породжує негативні правові наслідки з точки зору дотримання принципів верховенства права та законності у кримінальному провадженні, які мають безпосередній результат, що повинен розглядатися як істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, недійсність процесуальної дії та ненабуття особою процесуального статусу підозрюваного.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.12.2019 у справі №536/2475/14-к провадження №13-34кс19 вказує, що до повідомлення про підозру особі законодавець виокремлює такі термінопоняття: «складення», «вручення» та «здійснення». Що відповідно до ст. 111 КПК повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією. Що повідомлення про підозру є системою процесуальних дій та рішень прокурора або слідчого під час досудового розслідування, спрямованих на формування законної та обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка стала підозрюваною, можливості захищатися усіма дозволеними законом засобами та способами.
Частиною 2 ст. 22, ч. 1 ст. 277 КПК встановлено виключний перелік процесуальних осіб, які уповноважені здійснювати повідомлення про підозру. До таких осіб віднесені прокурор або слідчий за погодженням з прокурором.
Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 3 КПК прокурор - особа, яка обіймає посаду, передбачену статтею 17 Закону України “Про прокуратуру”, та діє у межах своїх повноважень. За ч. 1 ст. 37 КПК прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. Отже, здійсненню повноважень будь-якого прокурора у конкретному кримінальному провадженні має передувати обов'язкове рішення керівника органу прокуратури про покладення на нього відповідних процесуальних повноважень.
Повноваження прокурора у кримінальному провадженні визначені у ст. 36 КПК, яка є спеціальною по відношенню до інших норм Кодексу стосовно умов здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування. Зокрема, чинний КПК участь прокурора у здійсненні досудового розслідування пов'язує з процесуальним керівництвом таким розслідуванням.
Виключення з цього правила встановлені лише у частинах 4-5 ст. 36 КПК, які дають право прокурорам вищого рівня приймати процесуальні рішення та вчиняти процесуальні дії не будучи прокурорами, які здійснюють повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні.
Згідно з п. 11 ч. 2 ст. 36 КПК України, повідомляти про підозру у вчиненні кримінального правопорушення уповноважений лише прокурор - процесуальний керівник. Жодних виключень цей припис закону не містить. Таке положення обумовлене особливими вимогами для здійснення повідомлення про підозру особі. За будь-яких умов таке повідомлення може здійснюватися лише за наявності достатніх доказів для підозри особі у вчиненні кримінального правопорушення.
Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 40-1 КПК України, Дізнавач при здійсненні дізнання наділяється повноваженнями слідчого.
В межах повноважень дізнавача, визначених п. 5 ч. 2 ст. 40-1 КПК України, передбачено лише повноваження на повідомляти за погодженням із прокурором особі про підозру у вчиненні кримінального проступку.
Тобто у здійсненні процесуальної дії - повідомлення про підозру, дізнавач діє лише за погодження із прокурором, та не є самостійним при такій дії.
А тому заявлення адвокатом ОСОБА_7 вимога про повідомлення підозри дізнавачем, не узгоджується із приписами ст. 277 КПК України, так як така процесуальна дія не можлива без погодження із прокурором, і в тому числі не віднесена до слідчої дії.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 36 КПК України, Прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
В той же час, права потерпілого перелічені ст. 56 КПК України, які не включають оцінку достатності доказів для вчинення процесуальної дії прокурором, у виді повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
Щодо встановлення бездіяльності у діях прокурора та дізнавача при розгляді клопотання адвоката ОСОБА_7 «про проведення слідчих дій» від 26.03.2021 року, то необхідним є визначення саме поняття бездіяльності.
Так, бездіяльність як предмет оскарження пов'язана не взагалі з будь-якою пасивною поведінкою слідчого чи прокурора, а саме із не вчиненням ними дій, у випадку, коли такі дії ці посадові особи мали вчинити, що з точки зору законності негативно характеризує таку їх поведінку.
Так згідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України передбачено право на оскарження бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.
Як встановлено в ході розгляду скарги, прокурор діючи в межах своїх повноважень розглянув як процесуально самостійний суб'єкт в межах кримінального провадження за № 12020045160000032 від 20.07.2020 року за ознаками ч. 1 ст. 164 КК України заявлене клопотання адвоката ОСОБА_3 згідно до ст. 220 КПК України, виніс Постанову по суті клопотання, а тому підстав заявлених адвокатом як бездіяльність в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України у діях прокурора не встановлено. А не погодження із процесуальним рішенням прокурора, не є підставою для його скасування.
Щодо бездіяльності у діях дізнавача, то як вище наголошувалося, при здійсненні процесуальної дії - повідомленні про підозру, дізнавач може здійснити таку дію лише за погодженням із прокурором, тобто не будучи при здійсненні такої дії самостійним, а тому враховуючи винесену Постанову прокурором щодо клопотання адвоката дізнавач діючи в межах своїх повноважень передбачених ст. 40-1 КПК України, здійснив повідомлення адвоката про приєднання клопотання до матеріалів кримінального провадження, що також не може бути прийнято як бездіяльність дізнавача, враховуючи приписи п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, так як у повноваження дізнавача не віднесено заявлене захистом клопотання, без погодження із прокурором (п. 5 ч. 2 ст. 40-1 КПК України).
В той же час, враховуючи дізнавач не відмовляв у розгляді клопотання, як зазначено у скарзі, а допустив бездіяльність у невиконанні приписів ст. 220 КПК України, а тому в цій частині скарга підлягає частковому задоволенню.
Щодо зобов'язування прокурора виконати слідчі дії передбачені ст.ст. 276-278 КПК України, то слід зазначити наступне.
Так, згідно ч. 2 ст. 84 КПК України, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Згідно ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Згідно ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження.
Згідно ч. 2 ст. 91 КПК України, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Згідно ст. 92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Згідно ст. 93 КПК України, збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
В тому числі для прийняття рішення про вчинення процесуальної дії - повідомлення про підозру, прокурор діючи як процесуально самостійний суб'єкт, оцінюючи докази зібрані на стадії дізнання за своїм внутрішнім переконанням, в порядку ст. 94 КПК України.
Крім того, Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК, підозрюваною є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-278 Кодексу:
?повідомлено про підозру;
?особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення;
?або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Таким чином КПК встановлює три випадки набуття особою статусу підозрюваного у кримінальному провадженні. При цьому підозрюваною особа стає лише у разі здійснення щодо неї усіх передбачених Кодексом процедур з дотриманням встановленого порядку їх вчинення, що обумовлено вимогами ч. 1 ст. 8 та ч. 1 ст. 9 КПК.
Перший випадок - це особисте повідомлення особі про її підозру, тобто здійснення відповідного письмового повідомлення належною процесуальною особою.
Другий випадок пов'язує статус підозрюваного із процесуальним затриманням особи. Тут слід привернути увагу, що у випадку зі спеціальними суб'єктами затримання їх в порядку ст. 208 КПК передбачає особливості, визначені главою 37 Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 208 КПК уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, лише у випадках:
1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення;
2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин;
3) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності НАБУ.
А тому, слід повторити, що згідно до правової позиції викладеної у зазначеній Постанові Великої Палати Верховного Суду, повідомлення про підозру є системою процесуальних дій та рішень прокурора або слідчого під час досудового розслідування, спрямованих на формування законної та обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка стала підозрюваною, можливості захищатися усіма дозволеними законом засобами та способами.
Та що Прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється (ч. 1 ст. 36 КПК України).
Згідно до ч. 4 ст. 22 КПК України, Повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, звернення з обвинувальним актом та підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором. У випадках, передбачених цим Кодексом, повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення може здійснюватися слідчим за погодженням із прокурором, а обвинувачення може підтримуватися потерпілим, його представником.
Таким чином, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин скарги, керуючись законом - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що скарга не підлягає задоволенню, так як згідно до ст.ст. 36-401 КПК України, такі повноваження покладені на прокурора або орган досудового розслідування, дізнання, які є самостійними у своїй процесуальній діяльності, а слідчий суддя наділений правом судового контролю та не може переймати на себе функції слідства (п. 18 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 22 КПК України), тому скарга підлягає частковому задоволенню, в частині визнання бездіяльності дізнавача у невиконанні приписів ст. 220 КПК України.
А тому, виходячи з приписів ст. 307 КПК України, а саме п. 3, 4 ч. 2 ст. 307 КПК України, необхідним є прийняття рішення про зобов'язання дізнавача вчинити певну дію, та в іншій частині скарги, - про відмову у її задоволенні.
Керуючись ч. 2 статті 376 КПК України, слідчий суддя -
постановив:
Скаргу адвоката ОСОБА_7 в межах кримінального провадження за № 12020045160000032 від 20.07.2020 року за ознаками ч. 1 ст. 164 КК України, подану в інтересах заявника ОСОБА_4 «на рішення прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих дій, бездіяльність прокурора та дізнавача» - задовольнити частково.
Зобов'язати дізнавача сектору дізнання Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , здійснити розгляд клопотання адвоката ОСОБА_7 подане в інтересах потерпілої ОСОБА_4 , згідно до приписів ст. 220 КПК України, та про результати розгляду клопотання повідомити особу, яка заявила клопотання, та у разі повної або часткової відмови в задоволенні клопотання винести вмотивовану постанову, копію якої вручити особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надіслати їй.
В іншій частині скаргу адвоката ОСОБА_7 в межах кримінального провадження за № 12020045160000032 від 20.07.2020 року за ознаками ч. 1 ст. 164 КК України, подану в інтересах заявника ОСОБА_4 «на рішення прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих дій, бездіяльність прокурора та дізнавача», залишити без задоволення.
Ухвала слідчого судді, згідно до ч. 3 ст. 309 КПК України, оскарженню не підлягає і заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя ОСОБА_1