31.07.20
Провадження № 2з/932/90/20 Справа № 932/8799/20
31 липня 2020 року м. Дніпро
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська в складі головуючого судді Яковлева Д.О., розглянувши в письмовому провадженні заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення її позову до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування.
Разом із позовною заявою позивач звернулась із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача (будинок разом з земельною ділянкою під будинком за адресою АДРЕСА_1 , а також заборони відповідачу ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії стосовно нерухомого майна адресою: АДРЕСА_1 на кшталт договорів дарування, продажу, застави, оформлення спадкового договору, договору довічного утримання, оренди тощо.
В обґрунтування заяви зазначила, що предметом позову є визнання права власності в порядку спадкування за законом на нерухоме майно, яке раніше отримав в спадщину рідний дядько позивача, та який на даний час володіє спадковим майном. Іншого нерухомого майна окрім отриманого в спадщину, а саме будинку разом з земельною ділянкою під будинком за адресою АДРЕСА_1 , у відповідача не має. Враховуючи дану обставину, позивач вважає, що в разі відчуження спадкового майна (дарування, продажу чи вчинення іншого правочину) позивач буде позбавлений можливості за рішенням суду стати співвласником спадкового майна, а отримати грошову компенсацію (якщо наприклад буде вчинений відповідачем договір дарування) взагалі буде не можливим для позивача, бо договір дарування передбачає безоплатне відчуження, а відповідач посилаючись на обставину, що він не є власником іншого нерухомого майна, що він є пенсіонером і не має грошових заощаджень, може взагалі легко уникнути від обов'язку виплати позивачу компенсації. Якщо не вжити заходів забезпечення позову, то в подальшому, виконання рішення суду може бути істотно ускладнено або взагалі не можливе, а захист, або поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, може бути безперспективним та не можливим.
Заява розглядається в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 153 Цивільного процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд вважає за необхідне відмовити в її задоволенні з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 статті 150 ЦПК України визначено види забезпечення позову, згідно яких останній забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим вимогам, а також мають бути безпосередньо повзанні з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Позивачем не надано доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження майна, а лише твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення, у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та обґрунтувань не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 922/2163/17.
Як вбачається з матеріалів позову та матеріалів заяви про забезпечення позову, позивач не надала належних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду. Дані обставини свідчать про те, що позивачем не доведено, яким чином невжиття заходів забезпечення позову вплине на права та інтереси позивача, а також, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149, 150, 153, 260 ЦПК України, суд,-
У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення її позову до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування- відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська. Апеляційна скарга подається протягом 15 днів, починаючи з наступного за днем складення ухвали суду.
Ухвала суду складена і підписана 31 липня 2020 року.
Суддя Д.О. Яковлев