Справа №932/6286/20
Провадження №2-з/932/62/21
19 квітня 2021 року м. Дніпро
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Лукінової К.С.
за участю секретаря Іванової А.Є.,
розглянувши заяву Дніпровської міської ради про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Петрушенська Інна Романівна, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі, визнання недійсним договорів купівлі-продажу та скасування записів про державну реєстрацію, -
В провадженні Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська перебуває цивільна справа за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Петрушенська Інна Романівна, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі, визнання недійсним договорів купівлі-продажу та скасування записів про державну реєстрацію.
До канцелярії суду надійшла заява Дніпровської міської ради про забезпечення позову. В обґрунтування заяви зазначено, що Дніпровською міською радою до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська подано позовну заяву про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі, визнання недійсним договорів купівлі-продажу та скасування записів про державну реєстрацію. Предметом даного позову є нежитлова будівля загальною площею 19 кв.м., літ С-1, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Спірний об'єкт нерухомого майна був зареєстрований за ОСОБА_1 на підставі рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 02.12.2011 року, яке в подальшому було скасовано. Проте, незважаючи на вищевказане ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу з ОСОБА_2 без наявних на те правових підстав, оскільки в силу закону ОСОБА_1 не міг визнаватися власником, а тому подальші правочини були незаконними. Вважає, що незабезпечення позову може ускладнити виконання рішення суду, оскільки можливе відчуження цього нерухомого майна може в подальшому покласти на позивача тягар його витребування від осіб, які не залучені до участі у цій судовій справ, що спричинить додаткові витрати для відновлення порушених прав. Заборона вчиняти дії відносно спірного об'єкту нерухомого майна на час вирішення справи забезпечать його гарантоване збереження до набрання законної сили судовим рішенням.
Відповідно до ч.1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи, суд вважає наступне.
Згідно ч. 1, 6 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Статтею 150 ЦПК України, визначено види забезпечення позову, де окрім арешту, п. 2 ч. 1 вказаної статті є - забороною вчиняти певні дії.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до пункту 20 постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ» від 7 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» зазначено, що з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду позову про право на це майно суд за клопотанням позивача може вжити заходи забезпечення позову (статті 151, 152 ЦПК), наприклад, накласти арешт на майно, заборонити відповідачеві вчиняти певні дії (розпоряджатися і/або користуватися спірним майном), заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, передати спірне майно на зберігання третій особі відповідно до статті 976 ЦК (судовий секвестр).
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.
Зі змісту заяви та доданих до неї документів вбачається, що предметом даного позову є нежитлова будівля загальною площею 19 кв.м., літ С-1, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Спірний об'єкт нерухомого майна був зареєстрований за ОСОБА_1 на підставі рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 02.12.2011 року, яке в подальшому було скасовано. Після чого ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу з ОСОБА_2 без наявних на те правових підстав.
Так, цивільній процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено виконання рішення при задоволенні позову. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав та законних інтересів. При цьому ухвалою про забезпечення позову не може вирішуватися спір по суті.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд зазначає, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Вивчивши заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд враховуючи розумність, співмірність, обґрунтованість і обсяг вимог позивача, з метою забезпечення збалансованості інтересів сторін, приходить до висновку про часткову обґрунтованість наведених у ній доводів, оскільки вбачаються достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення може ускладнити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду, а відтак суд прийшов до висновку, що заява Дніпровської міської ради про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню, суд вважає за необхідне застосувати такий вид забезпечення позову як заборона вчиняти певні дії, а саме: заборонити ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) вчиняти будь-які дії (купівля-продаж, міна, найм, виділ часток та інше) по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам та переоформленню документів на нежитлову будівлю, загальною площею 19 кв.м., літ. С-1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Задоволення ж заяви про забезпечення позову в частині заборони державному реєстратору вчиняти дії не є співмірними із заявленими позовними вимогами.
Оскільки заборона вчиняти певні дії з нерухомим майном не спричиняє жодних матеріальних збитків відповідачу, суд не вимагає від заявника забезпечення збитків відповідачу, які можуть бути спричинені забороною, належного відповідачу нерухомого майна.
Керуючись ст.ст. 149-154, 260, 353 ЦПК України, суд -
Заяву Дніпровської міської ради про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Петрушенська Інна Романівна, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі, визнання недійсним договорів купівлі-продажу та скасування записів про державну реєстрацію - задовольнити частково.
Заборонити ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) вчиняти будь-які дії (купівля-продаж, міна, найм, виділ часток та інше) по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам та переоформленню документів на нежитлову будівлю, загальною площею 19 кв.м., літ. С-1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в п'ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя К.С. Лукінова