Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного провадження у справі
19 квітня 2021 р. Справа № 520/5043/21
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Бадюков Ю.В., розглянувши адміністративний позов Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням під час навчання, -
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Харківський національний університет Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба, з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба суму у розмірі 19676 грн. 50 коп. на відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням під час навчання, а також судові витрати (судовий збір).
Ухвалою від 02 квітня 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано строк - п'ять календарних днів з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви.
На виконання ухвали від 02 квітня 2021 року подано заяву про усунення недоліків.
Відтак, позивач усунув недоліки позовної заяви, що подана 29 березня 2021 року.
Разом з позовною заявою представником позивача заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду.
Щодо заявленого клопотання представника позивача про поновлення строків звернення до суду, у зв'язку з наявністю поважних причин їх недотримання, то суд зазначає наступне.
Приписами ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Приписами ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлений шестимісячний строк, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
У справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" суд послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство закону, що є обов'язком для країн, які підписали Конвенцію. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Суд звертає увагу на те, що позивачем не заперечується порушення строку звернення до суду, проте, в обґрунтування поважності пропущеного строку посилається на те, що Університет, відповідно до вимог законодавця, постійно здійснює позовну роботу та забезпечує відшкодування державних витрат на утримання курсантів під час навчання у випадках, визначених законом.
Вказав на те, що згідно судової практики раніше, Університет звертався до суду виключно в порядку цивільного судочинства та відповідно до загального строку позовної давності - 3 роки.
Проте, Великою Палатою Верховного суду у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 804/285/16 визначено щодо предметної юрисдикції даної категорії спорів в порядку адміністративного судочинства та фактично вплинула на розгляд справ, що до теперішнього часу перебували в провадженнях судів за правилами цивільного судочинства.
Зазначив, що при великій кількості звільнених курсантів, Університет не мав можливості подавати позовні заяви до суду відразу після їх звільнення. Крім того, планування претензійно-позовної роботи в Університеті проводилось виходячи зі строків звернення згідно цивільного судочинства.
Зазначає, що найістотнішим чинником був та залишається фактичний майновий стан позивача, який тривалий час унеможливлював своєчасну оплату судового збору для звернення до суду.
Конституція України гарантує право кожного на судовий захист своїх прав та інтересів, що включає також право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Суд зазначає, що правова визначеність та принцип верховенства права є взаємопов'язаними, оскільки правова визначеність спрямована на чіткість та передбачуваність правового статусу особи, дій органів державної влади, їх посадових та службових осіб, недопущення безпідставного порушення чи обмеження прав і свобод людини і громадянина.
Отже, встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
Поняття “суд, встановлений законом” зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
У пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що "фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".
Європейський суд з прав людини ( далі - ЄСПЛ) встановив порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з тієї причини, що строк на оскарження був продовжений по завершенню значного періоду часу не для усунення серйозних судових помилок, а лише з метою повторного розгляду та ухвалення нового рішення у справі (справа “Пономарьов проти України, п.п.41-42).
При оцінюванні поважності причин пропуску строку звернення до суду та прийнятті рішень про його поновлення ЄСПЛ, як правило, враховує:
1)складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки;
2)поведінку заявника;
3)поведінку державних органів;
4)перевантаження судової системи;
5)значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (справи "Бочан проти України", "Смірнова проти України", "Федіна проти України", "Матіка проти Румунії" та інші).
У рішенні Конституційного Суду України №1-6/2018 від 27.02.2018 року встановлено:
"У Доповіді "Верховенство права", яка схвалена Європейською Комісією "За демократію через право" (Венеціанською Комісією) на 86-му пленарному засіданні (25-26 березня 2011 року), наголошено, що принцип правової визначеності є ключовим у питанні довіри до судової системи і верховенства права; держава зобов'язана дотримуватися та застосовувати у прогнозований і послідовний спосіб ті закони, які вона ввела в дію (пункт 44); правова визначеність передбачає, що норми права повинні бути зрозумілими і точними, а також спрямованими на забезпечення постійної прогнозованості ситуацій і правових відносин (пункт 46); парламентові не може бути дозволено зневажати основоположні права людини внаслідок ухвалення нечітких законів (пункт 47); правова визначеність означає також, що необхідно у цілому дотримуватися зобов'язань або обіцянок, які взяла на себе держава перед людьми (поняття "законних очікувань") (пункт 48).
Крім того, суд вважає необхідним зазначити наступне.
Відповідно до ч. 10 ст. 25 Закону України від 25.03.1992 року N 2232-XII “Про військовий обов'язок і військову службу” курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до підпунктів “д”, “е”, “є”, “з”, “и” пункту 1 частини п'ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
Порядок № 964 визначає механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до пунктів “е”, “є”, “ж”, “и”, “і” частини шостої статті 26 Закону N 2232-XII витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі (п. 1).
Відповідно до п. 2 Порядку № 964, витрати відшкодовуються Міноборони, МВС, Адміністрації Держприкордонслужби, Управлінню державної охорони, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбі.
За визначенням термінів, наведених у п. 8 ч. 1 ст. 4 КАС України, позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України (ч. 4 ст. 5 КАС України).
З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що при вирішенні питання про відкриття провадження необхідно врахувати вищезазначене.
У відповідності до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як встановлено частиною 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку (ч.5 ст.5 КАС України).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає причини пропуску строку звернення до суду із даним позовом, поважними, а тому суд вважає за необхідне поновити позивачу строк звернення до суду із даним позовом.
Поданий адміністративний позов відповідає вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України.
Справа підсудна Харківському окружному адміністративному суду.
Виходячи з положень ст. ст. 171, 257 КАС України, оскільки справа належить до справ незначної складності, позовну заяву належить розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
Керуючись приписами ст. ст. 12, 171, 257 - 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 - задовольнити.
2. Визнати поважними причини пропуску строку звернення Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба до суду з зазначеним адміністративним позовом.
3. Поновити Харківському національному університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба строк звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням під час навчання.
4. Прийняти адміністративний позов до розгляду та відкрити спрощене провадження в адміністративній справі за адміністративним позовом Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням під час навчання.
5. Запропонувати відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання копії ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного провадження у справі подати до суду відзив на адміністративний позов разом з усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які в ньому наведені або заяву про визнання позову та надати до суду докази надіслання (подання) копії відзиву іншим учасникам справи.
6. Запропонувати позивачу подати до суду у п'ятиденний строк з дня отримання копії відзиву - відповідь на відзив та надати також до суду докази її надіслання (подання) іншим учасникам справи.
7. Запропонувати відповідачу подати до суду заперечення на відповідь позивача протягом п'яти днів з дня отримання відповіді позивача на відзив та надати до суду також докази надіслання (подання) їх копії іншим учасникам справи.
8. Визначити відповідачу строк, протягом п'яти днів з дня вручення ухвали, для подання заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
9. Розгляд і вирішення справи здійснювати одноособовим складом суду в порядку спрощеного провадження.
10. Роз'яснити учасникам справи, що справа буде розглянута у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
11. Копії даної ухвали направити учасникам справи.
12. Роз'яснити учасникам справи про наявність у них процесуальних прав і обов'язків, що передбачені ст. ст. 44, 47 Кодексу адміністративного судочинства України.
13. Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.В. Бадюков