Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
20 квітня 2021 р. № 520/69/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Заічко О.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради (вул. Героїв Небесної Сотні, буд. 23,м. Краматорськ, Донецька область, 84333, код ЄДРПОУ 25953617) про визнання протиправною та скасування постанови ,-
Позивач звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ОМС-ДЦ725/1528/НП/СП-ФС від 24.02.2020 на суму 14169 грн., складену у відношенні фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 .
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на протиправність оскаржуваної постанови з підстав того, що про проведення стосовно неї інспекційного відвідування вона не була повідомлена належним чином, акт про неможливість проведення інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) та вимоги про надання документів їй до моменту прийняття оскаржуваної постанови вручено не було. Також, позивач вважає, що її було позбавлено права на відмову у допуску до проведення інспекційного відвідування, на участь у процесі прийняття рішення та відповідачем порушено процедуру проведення інспекційного відвідування та порядок накладення штрафу за порушення законодавства про працю.
По справі відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому ст. 257 КАС України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачу та отримана ним.
Відповідач не скористався правом на подачу відзиву на позов, є належним чином повідомлений про наслідки неподання відзиву на позов, які визначені ч. 6 ст.162 КАС України.
Відповідно до ч. 6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
ч. 3 ст. 262 КАС України підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст.229 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець, основними видами діяльності є код КВЕД 56.10 - надання послуг мобільного харчування (основний).
23.11.2020 року позивач дізналась про перебування у державного виконавця Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Запорожець Ірини Миколаївни виконавчого провадження № 61978796 відкритого за виконавчим документом Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про стягнення з неї штрафу у справі про адміністративні правопорушення.
У зв'язку з цим, позивач неодноразово зверталась до відповідача з відповідними інформаційними запитами (23.11.2020 року, 30.11.2020 року), на які отримувала відповіді (и за №29-01-14/9724 та за №29-01-14/9724) з повідомленням про накладення на неї штрафу у сумі 14169 грн., без надання будь-яких документів.
10.12.2020 року адвокат позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом про надання копій всіх документів стосовно інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
У відповідь відповідач листом від 16.12.2020 за №29-01-14/10417 повідомив про надсилання всіх документів інспекційного відвідування відносно позивача на адресу згідно єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та зазначив, що повторне надсилання таких документів не передбачено чинним законодавством.
17.12.2020 року адвокат позивача вкотре звернувся до відповідача з відповідною вимогою про надання документів інспекційного відвідування позивача, на яку відповідач листом від 22.12.2020 за №29-01-14/10625 надав завірені копії повідомлення про проведення інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) від 05.11.2019 №01-14/9101, акту про неможливість проведення інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) від 18.12.2019 №ОМС-ДЦ725/1528/НП, повідомлення про дату одержання документів від 03.02.2020 №29-01-14/1010, постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ОМС- ДЦ725/1528/НП/СП-ФС від 24.02.2020, списку рекомендованих листів №60 від 05.12.2019 року.
Того ж дня у відповідь на адвокатський запит Краматорський міський відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) також надав копії матеріалів виконавчого провадження № 61978796 та інформацію про хід виконання.
Судом встановлено, що постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ОМС- ДЦ725/1528/НП/СП-ФС від 24.02.2020 на позивача накладено штраф у розмірі 14169 грн. за недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні: ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
Не погодившись з постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ОМС- ДЦ725/1528/НП/СП-ФС від 24.02.2020, позивач звернулась до суду за її оскарженням.
Суд вважає, що строк звернення до суду з даним позовом позивачем не пропущено, оскільки копію постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ОМС-ДЦ725/1528/НП/СП-ФС від 24.02.2020 та всіх пов'язаних матеріалів позивач отримала 22.12.2020 року, а тому до суду з даним позовом позивач звернулась в строк передбачений ст. 122 КАС України.
По суті позовних вимог, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 259 Кодексу законів про працю України Державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затверджено постановою КМУ від 21.08.2019 року №823, відповідно до п. 2 якого (в редакції чинній на момент проведення спірного інспекційного відвідування) заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів. Заходи контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються інспекторами праці виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, дотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад) у формі, визначеній абзацом першим цього пункту.
Відповідно до п. 3 вказаного Порядку (в редакції чинній на момент проведення спірного інспекційного відвідування) інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов'язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження).
Пунктом 8 вказаного Порядку передбачено, що під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення, перед підписанням акта інспекційного відвідування надати копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та внести запис про його проведення до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об'єкта відвідування (за його наявності).
Відповідно до пунктів 11, 13-16 вказаного Порядку вимога інспектора праці про надання об'єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій або витягів з документів, пояснень, доступу до всіх видів приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов'язковою для виконання.
Під час проведення інспекційного відвідування об'єкт відвідування має право: 1) перевіряти в інспектора праці наявність службового посвідчення; 2) одержувати копію направлення на проведення інспекційного відвідування; 3) не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі: відсутності службового посвідчення; коли на офіційному веб-сайті Держпраці не оприлюднено уніфікованої форми акта інспекційного відвідування; 4) вимагати припинення інспекційного відвідування у разі перевищення визначеного пунктом 9 цього Порядку максимального строку здійснення такого заходу; 5) подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження до акта інспекційного відвідування; 6) вимагати від інспектора праці внесення запису про проведення інспекційного відвідування до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об'єкта відвідування (за його наявності) перед поданням акта інспекційного відвідування для підпису об'єктом відвідування або уповноваженою ним посадовою особою; 7) перед підписанням акта інспекційного відвідування бути поінформованим про свої права та обов'язки; 8) вимагати від інспектора праці додержання вимог законодавства; 9) вимагати нерозголошення комерційної таємниці або конфіденційної інформації об'єкта відвідування; 10) оскаржувати в установленому законодавством порядку неправомірні дії інспектора праці; 11) отримувати консультативну допомогу від інспектора праці з метою запобігання порушенням під час проведення інспекційних відвідувань; 12) фіксувати проведення інспекційного відвідування засобами аудіо-, фото- та відеотехніки; 13) оскаржувати відповідно до пункту 26 цього Порядку припис та/або вимогу інспектора праці.
У разі створення об'єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування, зокрема ненадання на письмову вимогу інспектора праці інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 10 цього Порядку), відсутності об'єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, перевищення строків проведення інспекційного відвідування, визначених пунктом 9 цього Порядку, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування із зазначенням відповідних підстав, який у разі можливості підписується об'єктом відвідування або іншою уповноваженою ним особою.
Копія акта, зазначеного у пункті 14 цього Порядку, надсилається органам, яким підпорядкований об'єкт відвідування (за наявності), для вжиття заходів з усунення перешкод і забезпечення присутності об'єкта відвідування за своїм місцезнаходженням.
За результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.
Відповідно до абз. 6 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.
Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджено постановою КМУ від 17.07.2013 року №509.
Пунктами 2-4 вказаного Порядку передбачено, що штрафи накладаються на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв'язку з невиконанням вимог припису; акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників; акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування; акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.
Справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.
Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб'єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п'ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.
Зі змісту оскаржуваної постанови про накладення штрафу №ОМС- ДЦ725/1528/НП/СП-ФС від 24.02.2020 вбачається, що повідомлення про проведення інспектування направлено позивачу 29.10.2019 телефонограмою.
Проте, в матеріалах справи відсутній текст повідомлення від 29.10.2019 та сама телефонограми.
Відповідачем вказані докази не надано.
Крім того, повідомлення про проведення інспектування від 05.11.2019 згідно змісту постанови №ОМС-ДЦ725/1528/НП/СП-ФС від 24.02.2020 направлено поштовим зв'язком 06.11.2019 та 06.12.2019 повернуто у зв'язку з закінченням строку зберігання.
Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) від 18.12.2019 №ОМС-ДЦ725/1528/НП та вимога про надання документів №12-18/02-1 від 18.12.2019 направлені поштовим зв'язком 19.12.2019 та 28.01.2020 повернуті у зв'язку з закінченням строку зберігання.
Крім того, повідомлення про дату одержання документів від 03.02.2020 №29-01-14/1010, направлено відповідачем телефонограмою на номер телефону НОМЕР_2 , проте до вказаного суд відноситься критично, оскільки позивачем у позовній заяві зазначено, що такий номер телефону ним ніколи не використовувався.
В свою чергу, відповідачем не надано доказів використання вказаного номеру телефону позивачем.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази направлення оскаржуваної постанови на адресу позивача листом з повідомленням про вручення або у інший спосіб.
Жодне відправлення вищевказаних документів відповідача на адресу позивача список рекомендованих листів №60 від 05.12.2019 року не підтверджує.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач не здійснив усі залежні від нього дії спрямовані на повідомлення позивача про проведення стосовно нього інспекційного відвідування, чим грубо порушив вимоги чинного законодавства.
Отже, суд враховує, що позивач не знала про проведення стосовно неї інспекційного відвідування, оскільки жодного документу від відповідача до 22.12.2020 не отримувала, а тому стверджувати, що позивачем вчинено дії спрямовані на ненадання інформації відповідачу та ухилення в отриманні документів від відповідача, у суду не має підстав, а вказані твердження відповідача є необґрунтованими та безпідставними.
В свою чергу, відповідач не надав до суду належних та допустимих доказів повідомлення позивача про проведення стосовно нього інспекційного відвідування; доказів вручення позивачу до моменту прийняття оскаржуваної постанови акту про неможливість проведення інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) від 18.12.2019 №ОМС-ДЦ725/1528/НП та вимоги про надання документів від 18.12.2019 №12-18/02-1, а також доказів письмового повідомлення позивача про дату отримання уповноваженою особою відповідача документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013 року, чим позбавив позивача права на відмову у допуску до проведення інспекційного відвідування, порушив право позивача на участь у процесі прийняття рішення та порушив процедуру проведення інспекційного відвідування та порядок накладення штрафу за порушення законодавства про працю.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ОМС-ДЦ725/1528/НП/СП-ФС від 24.02.2020 на суму 14169 грн. є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Статтею 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно - правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено правомірності оскаржуваної постанови, в свою чергу, позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог.
Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку про задоволення позову.
Щодо розподілу судових витрат та витрат на правничу допомогу адвоката, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до положень ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У відповідності до п.1 ч.3 ст.132 КАСУ до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст.134 КАСУ).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАСУ).
Відповідно до ч.3, ст.134 КАСУ для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4, 5 ст.134 КАСУ).
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (частина 9 статті 139 КАСУ).
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
За правовою позицією Великої палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 27.06.2018 року по справі 826/1216/16 вбачається, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
За положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Вказані висновки також наведені у Постанові Верховного Суду від 17.09.2019 року по справі 810/3806/18.
Також, у постанові Верховного Суду від 01.10.2018 року по справі №569/17904/17 вказано, що в підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Частиною 5 статті 242 КАС України визначається, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Представником позивача в позовні заяві заявлено до стягнення 14826 грн. витрат на правничу допомогу адвоката.
На підтвердження понесених витрат представником позивача надано до суду: договір про надання правничої допомоги від 07.12.2020р. №1, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копію посвідчення №103, копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги, акт (звіт - детальний опис) наданої правової допомоги від 31.12.2021р. та прибутковий касовий ордер від 31.12.2020р. на суму 14826 грн.
Згідно акту (звіт - детальний опис) наданої правової допомоги від 31.12.2021р. розмір витрат на професійну правничу допомогу складає 14826 грн., та складається з наступних правових послуг: консультація клієнту, вивчення наявних у клієнта документів та інформації, складання та направлення 10.12.2020 року адвокатського запиту - 2 години; складання та направлення 17.12.2020 року вимоги про повернення до розгляду адвокатського запиту - 1 година; складання та направлення 18.12.2020 року адвокатського запиту - 1 година; проведення повного аналізу отриманої адвокатом інформації та документів, надання повторної консультації клієнту - 3 години; ретельний аналіз судової практики Верховного Суду зі спірних питань, складання та оформлення адміністративного позову - 7 годин. Розрахунок здійснено у відповідності до розміру погодинної ставки за надані послуги, що становить: 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених на день оплати (2118грн./2=1059грн. - вартість 1 години), всього 14 годин х 1059 грн. = 14826 грн. Сторони домовились, що вартість виконаних робіт згідно умов договору становить 14826 грн.
Щодо таких видів правничої допомоги як "складення та направлення адвокатських запитів, вимоги", суд зазначає, що вони надані до подання позовної заяви, поза виникнення спірних відносин; такі види правничої допомоги як "проведення аналізу, вивчення документів, інформації, судової практики тощо" охоплюють послуги з "складання та оформлення адміністративного позову".
З огляду на викладене та перевіривши наданні до матеріалів справи документи щодо понесених судових витрат на правничу допомогу, враховуючи категорію даної справи, яка розглядалась в спрощеному порядку, суд приходить до висновків, що сума судових витрат з наданих послуг на суму 2000,00 грн. є співмірною, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (враховуючи їх дійсність та необхідності), а також відповідають критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та підтверджуються наданими до справи документами.
Розподіл судових витрат зі сплати судового збору здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України та Закону України "Про судовий збір", поклавши судові витрати з оплати судового збору на відповідача.
Керуючись ст.ст. 263, 255, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради (вул. Героїв Небесної Сотні, буд. 23,м. Краматорськ, Донецька область, 84333, код ЄДРПОУ 25953617) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Скасувати постанову Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ОМС-ДЦ725/1528/НП/СП-ФС від 24.02.2020 на суму 14169 грн., складену відносно фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради (вул. Героїв Небесної Сотні, буд. 23,м. Краматорськ, Донецька область, 84333, код ЄДРПОУ 25953617) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2118,00 грн. (дві тисячі сто вісімнадцять гривень 00 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складено 20 квітня 2021 року.
Суддя Заічко О.В.