Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
06 квітня 2021 року № 520/10867/18
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Рубан В.В.,
за участі
секретаря судового засідання - Кіт С.В.,
представника позивача - Яковлєвої Л.І.,
представника відповідача - Гунтар Г.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства Торговий дім "ЛІГА" (ЄДРПОУ 33002497, вул. Сватівська, буд. 47, м. Куп'янськ, Харківська область, 63702) до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП: 43983495, вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,-
Позивач, Приватне підприємство Торговий дім "ЛІГА" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № 0013081410 від 15.11.2018 про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 257817,90 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № 00013091410 від 15.11.2018 про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 744423,40 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № 00013141410 від 15.11.2018 про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 510,00 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2019 адміністративний позов Приватного підприємства Торговий дім "ЛІГА" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задоволено.
Визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №0013081410 від 15.11.2018 року про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у розмірі 257 817,90 грн.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № 00013091410 від 15.11.2018 року про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у розмірі 744423,40 грн.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № 00013141410 від 15.11.2018 року про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 510,00 грн.
Стягнуто на користь Приватного підприємства Торговий дім "ЛІГА" сплачену суму судового збору в розмірі 15041 (п'ятнадцять тисяч сорок одна) грн. 28 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2019 апеляційну скаргу залишено без задоволення, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2019 залишено без змін.
Постановою Верховного суду від 15.10.2019 касаційну скаргу відповідача задоволено частково, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2019 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2019 адміністративну справу № 520/10867/18 прийнято до провадження та призначено до розгляду.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2020 адміністративний позов ПП ТД "Ліга" залишено без розгляду.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2020 року апеляційну скаргу Приватного підприємства Торговий дім "ЛІГА" задоволено.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2020 року по справі № 520/10867/18 скасовано. Справу № 520/10867/18 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Протоколом автоматичного розподілу Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2020 року справу передано для подальшого розгляду судді Рубан В.В.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.11.2020 адміністративну справу № 520/10867/18 прийнято до провадження та призначено до розгляду.
26.01.2021 ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати замінено відповідача Головне управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПО 43143704) його правонаступником Головним управлінням ДПС у Харківській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП:43983495).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення № 0013081410 від 15.11.2018 року, № 00013091410 від 15.11.2018 року та № 00013141410 від 15.11.2018 року винесені на підставі хибних висновків акту перевірки, внаслідок помилкового застосування норм діючого законодавства та припущень перевіряючих, що не відповідають фактичним обставинам і спростовуються документально.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов в повному обсязі, з підстав, зазначених у ньому та у додаткових поясненнях.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, оскільки спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на законних підставах та скасуванню не підлягають.
Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Головним управлінням Державної фіскальної служби у Луганській області відповідно до наказу № 1097 від 01.10.2018 року, на підставі Податкового кодексу України, Законів України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, “Про ліцензування видів господарської діяльності”, Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” проведено фактичну податкову перевірку АЗС за адресою: Луганська область, Сватівський район, с. Гончарівка, вул. Садова, б. 34 за місцем здійснення діяльності Приватного підприємства Торговий дім “ЛІГА” (код за ЄДРПОУ 33002497) за період з 14.05.2018 року по день звершення перевірки, за результатом чого ГУ ДФС у Луганській області складено акт фактичної перевірки від 12.10.2018 року за № 0228/12/32/14/06/33002497/765.
Так, під час проведеної перевірки встановлено порушення ПП Торговий дім “Ліга”:
пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: не забезпечено щоденне друкування на реєстраторі розрахункових операцій фіскальних звітних чеків у разі здійснення розрахункових операцій;
абзацу 4 пункту 11 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148, а саме: несвоєчасно оприбуткована та облікована готівка в повній сумі її фактичного надходження на підставі даних розрахункових документів шляхом формування та друку фіскальних звітних чеків і їх підклеювання до відповідних сторінок книги обліку розрахункових операцій в загальній сумі 148 884,68 грн.;
пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: не забезпечено ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації у загальній сумі 128 908,95 грн.;
пункту 44.3 статті 44 та пункту 85.2 статті 85 ПК України, а саме: не забезпечено зберігання первинних документів та/або надання платником податків контролюючому органу оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю.
На підставі вищезазначених висновків відповідачем 15 листопада 2018 року прийнято спірні податкові повідомлення рішення, а саме:
№ 00013081410 - про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 257 817,90 грн. за порушення пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (незабезпечення ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації);
№ 00013091410 - про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 744 423,40 грн. на підставі абзацу 3 частини першої статті 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» за порушення пункту 11 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148 (несвоєчасне оприбуткування готівки);
№ 00013141410 - про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 510 грн. за порушення пункту 85.2 статті 85 ПК України (ненадання платником податків контролюючому органу оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю).
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно ч. 5 ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАСУ) висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
Перевіряючи оскаржувані рішення на відповідність положенням ч. 2 ст. 2 КАС України, суд зазначає наступне.
Щодо податкового повідомлення-рішення № 00013081410, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 257 817,90 грн. та податкового повідомлення-рішення № 00013141410, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 510,00 грн. суд зазначає наступне.
Вказані штрафну санкцію застосовано за порушення ПП ТД “Ліга” положень п. 12 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, відповідно до якого, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку та пункту 44.3 статті 44 та пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України.
Так, відповідно до пункту 12 статті З ЗУ “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів, тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
Відповідно до підпункту 10.1 пункту 10 “Інструкції про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту” затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 03.06.2002 №332, матеріально відповідальні особи ведуть кількісний облік СВГ (скраплений вуглеводневий газ) за формою № 3-ГС.
Приймання СВГ, що надійшов автомобільним транспортом від постачальників, проводиться вантажоодержувачем на підставі видаткових та товаротранспортних накладних (типова форма N 1 - ТН, затверджено наказом Міністерства транспорту та Міністерства статистики України від 29.12.1995 №488/346) та документів про якість (паспортів) на СВГ, оформлених у відповідності до ДСТУ 4047-2001, з обов'язковим складенням акта приймання за кількістю СВГ, що надійшов автомобільним транспортом, за формою № 3-ГС.
Видаткова та товаротранспортна накладні є підставою для оприбуткування СВГ за складським та бухгалтерським обліком підприємства.
Під час внутрішньогосподарських перевезень СВГ приймання і оприбуткування за складським та бухгалтерським обліком проводиться на підставі видаткових та товаротранспортних накладних. У разі виявлення нестачі СВГ приймання проводиться тільки за участю керівника підприємства або його заступника із складанням акта про нестачу СВГ, що виникла під час внутрішньогосподарських переміщень за формою № 4-ГС, у трьох примірниках.
Крім того, паливороздавальні колонки, що встановлені на комерційних АГЗС, мають функціонувати в системі з реєстратором розрахункових операцій, тип якого включено до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, що було забезпечено на час проведення перевірки.
Станом на 03.10.2018 на 11 год. 04 хв. Згідно Х-звіту реєстратора розрахункових операцій на АЗС ПП ТД “ЛІГА” залишок газу скрапленого становив 8829,38 літрів, що відображено у відомості про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів.
У оператора АЗС, на час проведення перевірки були відсутні будь-які документи на газ краплений, який знаходився в реалізації.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України від 16.07.1999 № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової звітності.
Відповідно до приписів частин 1, 2 та 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Підприємство самостійно: визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства, обирає тюрму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених ним Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних.
Відповідно до статті 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони здійснені.
Отже, документами, що є підставою для внесення записів до бухгалтерського обліку, та які відповідно підтверджують оприбуткування товарних запасів, є накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, тощо.
Вказані документи є підставою для внесення запасів до облікових бухгалтерських реєстрів та підтвердження права власності на них.
Крім того, документальне відображення записів в бухгалтерському обліку регламентовано Положенням Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.
Вказаним Положенням передбачено що первинні документи (на паперових і електронних носіях інформації) для надання юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені якої складено документ, назва документа форми), код форми, дата і місце складання, зміст та вимірники господарської операції (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, складення первинного документа.
У разі розташуванням торгівельного об'єкта окремо від бухгалтерії суб'єкта господарювання первинні документи можуть бути пред'явлені на паперових носіях, а у разі знаходження таких документів у бухгалтерії можуть пред'являтися роздруковані документи з відповідного програмного забезпечення (електронного носія інформації). Такі документи приймаються до розгляду за умови, якщо вони мають обов'язкові реквізити, визначені Положенням №88 та завірені печаткою (штампом) суб'єкта господарювання.
Відповідно до підпункту 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Так, на початку перевірки, а саме 03.10.2018, керівнику ПП ТД “ЛІГА” направлено запит про надання первинних бухгалтерських документів, бухгалтерських регістрів, документів, що підтверджують якість, походження та рух товарних запасів, документів, що підтверджують облік товарних запасів за місцем їх реалізації. Враховуючи стислий термін проведення перевірки, документи запропоновано надати у найкоротший термін та не пізніше 09.10.2018.
Протягом періоду проведення перевірки, а саме з 03.10.2018 по 12.10.2018, запитувані документи до перевірки посадовими особами ПП ТД “ЛІГА” не надані, про що складено акти про ненадання документів під час проведення фактичної перевірки від 11.10.2018 №1370/12-32-14-06/33002497 та від 12.10.2018 №1371/12-32-14-06/33002497.
Таким чином, податковий орган прийшов до висновку, що на час проведення перевірки не забезпечено ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме, газу скрапленого у кількості 8829,38 літрів за ціною реалізації 14 грн. 60 коп. на загальну суму 128 908,95 грн.
Зі змісту наданих позивачем пояснень, обґрунтовуючи відсутність порушень вимог вказаної статті ПП ТД “Ліга” стверджує про надання до перевірки всіх первинних документів на підтвердження ведення обліку товарних запасів, які безпідставно не було взято до уваги податковим органом.
Проте судом встановлено, що позивачем у відповідь на зроблений під час проведення фактичної перевірки запит Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області від 3 жовтня 2018 року не надано всі необхідні документи, що підтверджують оприбуткування товарних запасів та були підставою для внесення записів про такий товар (газ скраплений) до бухгалтерського обліку, зокрема, накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні тощо.
Так, згідно з пакетом документів, доданих Підприємством до листа від 9 жовтня 2018 року, вих №18 (Т. 2 а.с. 137- 140), наданого на запит податкового органу (т.2 а.с. 86) під час проведення фактичної перевірки Підприємства, контролюючому органу направлено реєстраційне посвідчення РРО, довідку про опломбування РРО, накази про встановлення ліміту каси, розрахункові відомості зарплати робітників АЗС; в наданні інших запитуваних документів відмовлено та вказано, що решта запитуваних податковим органом документів не стосується завдань фактичної перевірки.
Під час розгляду справи, доказів надання контролюючому органу під час фактичної перевірки господарської одиниці позивача чи після її закінчення первинних документів, що підтверджують рух та оприбуткування товарних запасів, позивачем суду не надано.
Отже, враховуючи встановлений пунктом 85.2 статті 85 ПК України обов'язок платника податку надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки, та приписи пункту 44.6 статті 44 цього кодексу щодо наслідків ненадання платником податків посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документів, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, суд прийшов до висновку, що в спірних відносинах контролюючий орган зробив правомірний висновок про неналежне ведення позивачем обліку товарних запасів за місцем їх реалізації (газу скрапленого), не дотримання вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Відповідальність за ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю передбачено п. 121.1 ст. 121 ПКУ.
На підставі наведеного, контролюючим органом також застосовано штрафні санкції за ненадання документів у розмірі 510 гривень.
Враховуючи викладене, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності суд вважає, що податкові повідомлення рішення № 0013081410 від 15.11.2018 про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 257817,90 грн. та № 00013141410 від 15.11.2018 про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 510,00 грн. прийнято у відповідності з нормами чинного законодавства, тому за наведених обставин і правових норм вимоги позивача в цій частині є необґрунтовані та відповідно задоволенню не підлягають.
Щодо податкового повідомлення-рішення № 00013091410, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 744 423,40 гривень, на підставі абзацу 3 частини першої статті 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» за порушення пункту 11 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148 (несвоєчасне оприбуткування готівки), суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що до вказаних висновків відповідач прийшов на підставі встановлення в ході проведення перевірки не забезпечення оприбуткування готівкових коштів в повній сумі їх фактичного надходження на підставі даних розрахункових документів шляхом формування та друку фіскальних звітних чеків і їх підклеювання до відповідних сторінок КОРО на АЗС за адресою: Луганська обл., Сватівський р-н, с. Гончарівка, вул. Садова, 34.
Відповідно до акту перевірки, загальна сума несвоєчасно оприбуткованої та облікованої готівки склала 148 884,68 грн., за що на думку відповідача передбачена відповідальність платника на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 1 Указу Президента України № 436 від 12.06.1995 “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки”, згідно з яким, у разі неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - застосовується штрафна санкція у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми. (148 884,68 х 5 = 744 423,4 грн.)
Проте, суд зазначає, що відповідно до статті 25 Конституційного Договору між Верховною Радою України та Президентом України «Про основні засади організації функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України» від 08 червня 1995 року № 1к/95-ВР (далі - Конституційний Договір) Президент України в межах своїх повноважень видає укази і розпорядження, які є обов'язковими для виконання на всій території України, дає їх тлумачення. Президент України видає укази з питань економічної реформи, не врегульованих чинним законодавством України, які діють до прийняття відповідних законів.
Положеннями абзацу третього статті 1 Указу № 436/95 (який втратив чинність згідно з Указом Президента України від 20 червня 2019 року № 418/2019) визначено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
06 липня 1995 року Верховною Радою України прийнятий Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», у преамбулі якого вказано, що він визначає правові засади застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на всіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі. Встановлення норм щодо незастосування РРО у інших законах, крім ПК, не допускається.
Пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено, що до приведення чинного законодавства у відповідність із цим Законом чинні закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно з пунктом 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.
Пунктом 11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні № 148, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року, установлено, що готівка, що надходить до кас, оприбутковується в день одержання готівки в повній сумі.
Оприбуткуванням готівки в касах установ/підприємств та їх відокремлених підрозділів, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.
Оприбуткуванням готівки в касах відокремлених підрозділів установ/підприємств, а також у касах фізичних осіб-підприємців, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням РРО та/або КОРО без ведення касової книги, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень на підставі даних розрахункових документів шляхом формування та друку фіскальних звітних чеків і їх підклеювання до відповідних сторінок КОРО/занесення даних розрахункових квитанцій до КОРО.
Тобто, як норма пункту 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», так і норма пункту 11 Положення № 148 встановлюють для суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції готівкою із застосуванням РРО, обов'язок забезпечення обліку отриманих готівкових коштів в повній сумі надходжень від розрахункових операцій.
При цьому, як уже було зазначено, абзацом третім статті 1 Указу № 436/95 встановлювалась відповідальність за порушення суб'єктами підприємницької діяльності норм з регулювання обігу готівки у національній валюті у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
Разом з тим прийнятим 06 липня 1995 року Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» також установлена відповідальність за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги). Перелік таких порушень та санкції визначені розділом V «Відповідальність за порушення вимог цього Закону».
Як зазначалось вище, статтею 25 Конституційного Договору визначено, що Президент України видає укази з питань економічної реформи, не врегульованих чинним законодавством України, які діють до прийняття відповідних законів.
Пунктом 3 статті 18 цього Договору також передбачено, що виключно законами визначаються, зокрема, діяння, які є злочинними, адміністративними і дисциплінарними порушеннями, відповідальність за них.
Статтею 1 Указу № 436/95 визначена відповідальність за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки у вигляді фінансової санкції (штрафу).
Пунктом 1 частини першої статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено фінансові санкції за порушення вимог цього закону, а саме: за встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту проведення розрахункових операцій з використанням РРО або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через РРО з фіскальним режимом роботи; невідповідності у юридичних осіб на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання юридичною особою розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання.
Аналіз зазначених положень свідчить про те, що об'єктивна сторона обох порушень, як того, що визначено абзацом третім статті 1 Указу № 436/95, так і того, що визначене пунктом 1 частини першої статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», фактично полягає у одних і тих самих діях.
Як убачається зі змісту статті 25 Конституційного Договору, метою постановлення Указу № 436/95 було врегулювання відносин щодо належного обліку готівкових операцій суб'єктами підприємницької діяльності, які до цього не були належним чином урегульовані іншими законодавчими актами, а термін його дії обмежувався прийняттям відповідного закону.
Оскільки шляхом прийняття Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» ці правовідносини врегулював законодавчий орган, то Указ № 436/95 припинив дію як у частині визначення складу такого правопорушення як неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки, так і в частині встановлених за таке правопорушення санкцій, його положення уже не могло застосовуватися.
Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 року у справі № 1340/3510/18, в якій Велика Палата Верховного суду відступила від правової позиції викладеної Верховним Судом України у постанові від 02.04.2013 року № 2-77а13, та зазначила про незастосовність до спірних правовідносин положення абзацу третього статті 1 Указу № 436/95, та про неможливість їх застосування у правовідносинах, що виникли після набрання чинності Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
При цьому суд, враховуючи положення ч. 5 ст. 353 КАС України, приймає до уваги, що в постанові Верховного Суду від 15.10.2019 року у справі № 520/10867/18, зазначено, про необхідність при новому розгляді справи звернути увагу на результати розгляду Великою палатою Верховного Суду справи № 1340/3510/18.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 00013091410 від 15.11.2018 року за платежем штрафні санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у розмірі 744 423,40 грн. прийнято без врахування всіх обставин, що має значення для його прийняття, отже є необґрунтованим та як наслідок підлягає скасуванню.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судовий збір належить розподілити відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 246, 257-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 00013091410 від 15.11.2018 року за платежем штрафні санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у розмірі 744 423,40 грн.
В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 19.04.2021 року.
Суддя Рубан В.В.