Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
20 квітня 2021 р. № 520/2261/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Заічко О.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022, код ЄДРПОУ14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення №233 від 20.01.2021 головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у призначення пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 );
- зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи з 07.01.1988 по 27.05.1988, з 30.08.1990 по 31.10.1997, період навчання в СПТУ №79 міста Перевальськ Ворошиловградської області з 01.09.1984 по 30.12.1987 та період проходження військової служби в лавах Радянської Армії з 11.06.1988 по 04.06.1990;
- зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 на підставі трудової книги НОМЕР_3 та уточнюючих довідок №608 від 07.09.2020, №609 від 07.09.2020, №610 від 07.09.2020, №547 від 25.09.2020, №611 від 07.09.2020, №612 від 07.09.2020, №613 від 07.09.2020, № 614 від 07.09.2020, №615 від 07.09.2020, №616 від 07.09.2020, №546 від 25.09.2020, №548 від 25.09.2020, №549 без номера та дати, посвідченої копії наказу № 01 від 08.05.2020, історичної довідки №617 від 07.09.2020, посвідченої копії довідки про експертизу умов праці №11/0391-33 від 27.01.2009, посвідченої копії наказу №382 від 30.12.2008, посвідченої копії переліку атестованих робочих місць до наказу №382 від 30.12.2008, посвідченої копії листа Луганської ОДА №69/05-489 від 09.06.1998, посвідченої копію наказу про результати атестації №350 від 18.06.1998, посвідченої копії переліку атестованих робочих місць до наказу №350 від 18.06.1998 з урахуванням висновків викладених у рішенні Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 та виплатити заборгованість, що виникла, починаючи з 18.01.2021;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині виплати заборгованості з виплати пенсії ОСОБА_1 у межах суми стягнення за один місяць.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно відмовлено йому в призначені пенсії на пільгових умовах, оскільки безпідставно не зараховані до пільгового стажу періоди його роботи за списком №1 з 07.01.1988 по 27.05.1988, з 30.08.1990 по 31.10.1997, період навчання в СПТУ №79 міста Перевальськ Ворошиловградської області з 01.09.1984 по 30.12.1987 та період проходження військової служби в лавах Радянської Армії з 11.06.1988 по 04.06.1990.
По справі було відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому ст. 263 КАС України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачу, та отримана ним.
Відповідач надав відзив на позов, в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити, зазначивши, що у правовідносинах, з приводу яких подано позов, він діяв правомірно.
Відповідно дост. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи, зокрема, щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 18.01.2021звернувся до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за списком №1 та надав, серед іншого наступні документи: трудову книжку НОМЕР_3 , військовий квиток НОМЕР_4 , довідки, що уточнюють пільговий характер роботи №608 від 07.09.2020, №609 від 07.09.2020, №610 від 07.09.2020, №547 від 25.09.2020, №611 від 07.09.2020, №612 від 07.09.2020, №613 від 07.09.2020, № 614 від 07.09.2020, №615 від 07.09.2020, №616 від 07.09.2020, №546 від 25.09.2020, №548 від 25.09.2020, диплом №330502, №549 без номера та дати, посвідчену копію наказу № 01 від 08.05.2020, історичну довідку №617 від 07.09.2020, посвідчену копію довідки про експертизу умов праці №11/0391-33 від 27.01.2009, посвідчену копію наказу №382 від 30.12.2008, посвідчену копію переліку атестованих робочих місць, посвідчену копію листа Луганської ОДА №69/05-489 від 09.06.1998, посвідчену копію наказу про результати атестації №350 від 18.06.1998, посвідчену копію переліку атестованих робочих місць, довідку ВПО, свідоцтво про народження, паспорт, ідентифікаційний код.
Рішенням №233 від 20.01.2021 відповідач відмовив позивачу в призначенні пенсії, вказуючи про відсутність пільгового стажу за списком №1. Уточнюючі довідки, посвідчені копії наказів про атестацію та переліків атестованих робочих місць відповідач не врахував, посилаючись на ст.9 Закону України від 15.04.2014 №1207-VІІ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - ЗУ №1207-УІІ), згідно якої будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом, а будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Вирішуючи справу по суті позовних вимог, суд виходить з наступного.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV.
Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (ст.8 Закону №1058).
Пунктом «а» ст.13 Закону України №1788 «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII визначено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи - працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
За правилами ч.1 ст.100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційне наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.
Частиною 1 ст.44 Закону України №1058 передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846.
Перелік документів, що додаються до заяви про призначення, перерахунку та поновлення пенсії визначений Розділом 2 цього Порядку.
Підпунктом 2.1 п.2 Порядку №22-1 передбачено, що до заяви для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення). За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Згідно п.4.7 Порядку право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Зі змісту заявлених позивачем вимог вбачається, що спір між сторонами виник за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії у зв'язку з неврахуванням довідок №608 від 07.09.2020, №609 від 07.09.2020, №610 від 07.09.2020, №547 від 25.09.2020, №611 від 07.09.2020, №612 від 07.09.2020, №613 від 07.09.2020, № 614 від 07.09.2020, №615 від 07.09.2020, №546 від 25.09.2020, №548 від 25.09.2020, посвідченої копії наказу №382 від 30.12.2008, посвідченої копії переліку атестованих робочих місць до наказу №382 від 30.12.2008, посвідченої копії листа Луганської ОДА №69/05-489 від 09.06.1998, посвідченої копію наказу про результати атестації №350 від 18.06.1998, посвідченої копії переліку атестованих робочих місць до наказу №350 від 18.06.1998.
Також позивач просить зарахувати до страхового стажу період навчання в СПТУ №79 міста Перевальськ Ворошиловградської області з 01.09.1984 по 30.12.1987 та період проходження військової служби в лавах Радянської Армії з 11.06.1988 по 04.06.1990.
Стосовно обґрунтувань позовних вимог, щодо не зарахування відповідачем спірним рішенням до стажу періоду навчання в СПТУ №79 міста Перевальськ Ворошиловградської області з 01.09.1984 по 30.12.1987 та період проходження військової служби в лавах Радянської Армії з 11.06.1988 по 04.06.1990, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки позивачем не доведено порушення його прав спірним рішенням в цій частині.
Також суд відмічає, що зі змісту оскаржуваного рішення не вбачається відмови відповідачем в зарахуванні періоду навчання та служби в армії, а матеріали справи не містять таких доказів.
Щодо вирішення питання правомірності неврахування відповідачем відомостей наведених у довідках суд виходить із наступного.
Так, зі спірного рішення ГУПФУ в Харківській області вбачається, що надані позивачем довідки не приймаються для призначення пенсії позивача на підставі Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», яким передбачено, що будь-які органи, їх посадові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом і будь-який акт, виданий вказаними органами є недійсним та не створює правових наслідків.
У відзиві на позов відповідач зауважив на неможливість прийняти вказані вище довідки, оскільки підприємство, яке видало ці довідки знаходиться на непідконтрольній українській владі території.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року №1085-р м. Зоринськ, Перевальського району відноситься до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Указом Президента №32/2019 від 07.02.2019, яким затверджені межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях, Перевальський район віднесено до тимчасово окупованих.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.9 Закону України від 15.04.2014 №1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому Законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною 2 цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Відповідно ч.1ст.3 Закону України від 15.04.2014 за №1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається:
1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій;
2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;
3) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями.
Тобто, норми даного закону не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані намібійські винятки: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. У рішенні Європейського суду з прав людини Мозер проти Республіки Молдови та Росії від 23.02.2016 ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами....
Європейський суд з прав людини в рішенні від 18 грудня 1996 року по справі Лоізіду проти Туреччини дійшов такого висновку: Суд відмічає, що за наявності фактично існуючих незаконних утворень на території неконтрольованій законною Владою міжнародне право визнає законність деяких юридичних домовленостей та дій, наприклад, реєстрація народження, смерті або шлюбу, наслідки яких можуть бути проігноровані лише на шкоду жителям тієї чи іншої території.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06.10.2015 у справі №816/4505/14 і враховується судом при розгляді даної справи.
Таким чином, з урахуванням практики Європейського суду, Пенсійний фонд повинен взяти до уваги інформацію, зазначену у документах, аби у повному обсязі захистити права позивача, який звернувся до управління за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах.
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі Ковач проти України від 07.02.2008, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19.10.2004, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України від 13.01.2011, п.54 рішення у справі Швидка проти України від 30.10.2014 тощо).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
За ст.14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Отже, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Суд вказує, що позивач набув трудовий стаж у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснювали господарську діяльність, перебували під контролем української влади. На теперішній час на законодавчому рівні відсутня така обов'язкова умова як перереєстрація підприємств на територію підконтрольну українській владі.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. theRepublicofMoldovaandRussia, 23.02.2016) визначив що "Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».
Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Тобто в розрізі даної справи за умови підтвердження необхідних для призначення (перерахунку) пенсії обставин, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
Суд також зазначає, що відсутність у пенсійного органу можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території не є безумовною підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення.
Аналогічні висновки викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28 серпня 2018 року (справа №175/4336/16-а), від 23 липня 2019 року (справа №537/53/17), які судом враховано, на виконання приписів ч.5 ст.242 КАС України.
Суд зазначає, що довідки видані на тимчасово непідконтрольній Україні території, проте приймає до уваги наявну в них інформацію.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані намібійські винятки: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
Враховуючи викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача стосовно неврахування довідок № 608 від 07.09.2020, №609 від 07.09.2020, №610 від 07.09.2020, №547 від 25.09.2020, №611 від 07.09.2020, №612 від 07.09.2020, №613 від 07.09.2020, № 614 від 07.09.2020, №615 від 07.09.2020, №546 від 25.09.2020, №548 від 25.09.2020, посвідченої копії наказу №382 від 30.12.2008, посвідченої копії переліку атестованих робочих місць до наказу №382 від 30.12.2008, посвідченої копії листа Луганської ОДА №69/05-489 від 09.06.1998, посвідченої копію наказу про результати атестації №350 від 18.06.1998, посвідченої копії переліку атестованих робочих місць до наказу №350 від 18.06.1998 при призначенні позивачу пенсії.
Крім того, суд зазначає що положеннями ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Наведена норма Закону України "Про пенсійне забезпечення" узгоджується із Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637, п.1 якого визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Як передбачено п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Суд зазначає, що відповідно до п. 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, застосування Списків №1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за №1451/11731, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Відповідно до п. 10 вказаного Порядку для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Українивід12.08.93 N 637.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, а також архівними установами.
Водночас, згідно з п. 4.2 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації та розробленими на виконання постанови №442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі Мінпраці) від 1 вересня 1992 року №41 (далі Методичні рекомендації).
Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.
Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Отже, суд зазначає, що законодавцем покладений обов'язок своєчасного та якісного проведення атестації робочих місць на керівників підприємств, а тому не проведення або не своєчасне та неякісне проведення з вини керівників підприємств атестації не може позбавити позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону №1788-XII.
Записами у трудовій книжці позивача, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи та зібраними по справі доказами підтверджено, що позивач з 07.01.1988 по 27.05.1988 працював електрослюсарем з повним робочим днем під землею на шахті імені Артема В/О «Ворошиловградвугілля», з 30.08.1990 по 31.10.1997 підземним електрослюсарем з повним робочим днем під землею на шахті імені Артема В/О «Ворошиловградвугілля» та з 23.03.2009 по 06.10.2010 підземним електрослюсарем з повним робочим днем під землею на ВП «Шахта імені Артема» ДП «Луганськвугілля».
Жодних зауважень щодо зазначених записів у трудовій книжці позивача пенсійним органом не пред'являлось.
Вказані обставини також підтверджено уточнюючими довідками, а саме:
- №608 та 609 від 07.09.2020, що видана філіалом «Шахта «Ніканор-Новая» ДУП ЛНР «Центрвугілля» підтверджено, що позивач з 09.01.1988 по 08.02.1988 повний робочий день під землею працював в шахті. У довідці зазначено, що вказана професія передбачена Списком №1 виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах, що затверджений постановою РМ СРСР від 22.08.1956 №1173. Відпустками не користувався, прогулів не було. Довідка видана на підстав наказів, картки форми Т-2, розрахункових листів, технології виробництва;
- №611 від 07.09.2020, що видана філіалом «Шахта «Ніканор-Новая» ДУП ЛНР «Центрвугілля» підтверджено, що з 02.09.1990 по 21.08.1992 позивач працював повний робочий день під землею підземним електрослюсарем. Вказана професія передбачена Списком 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених постановою КМУ від 11.03.1994 №162;
- №612-613 від 07.09.2020, що видана філіалом «Шахта «Ніканор-Новая» ДУП ЛНР «Центрвугілля» підтверджено, що з 22.08.1992 по 17.06.1993 та з 18.06.1993 по 31.10.1997 позивач працював повний робочий день під землею підземним електрослюсарем. Вказана професія передбачена Списком 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених постановою КМУ від 11.03.1994 №162. Довідки видані на підставі первинних документів. Також підтверджують, що позивач відпустками не користувався, прогулів не було. Довідка видана на підстав наказів, картки форми Т-2, розрахункових листів, технології виробництва.
Також, довідкою №614 від 07.09.2020, що видана філіалом «Шахта «Ніканор-Новая» ДУП ЛНР «Центрвугілля» підтверджено спуски в шахту. Довідкою №616 від 07.09.2020 2020, що видана філіалом «Шахта «Ніканор-Новая» ДУП ЛНР «Центрвугілля» підтверджено, що позивач з 01.04.2009 по 06.10.2010 працював повний робочий день під землею підземним електрослюсарем, що передбачено Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах №36 від 16.01.2003.
Довідкою №546-548 від 25.09.2020, що видана «Шахта «Ніканор-Новая» ДУП ЛНР «Центрвугілля» підтверджено заробіток позивача з серпня 1990 по серпень 1996 та з вересня 1996 по червень 1997.
З історичної довідки за №617 від 07.09.2020 вбачається, що «Шахта «Ніканор-Новая» ДУП ЛНР «Центрвугілля» являється правонаступником архівних документів філіалу шахти імені Артема ДУП «ЛНР «Центрвугілля» (раніше - шахта імені Артема В/О «Ворошиловградвугілля»),
Листом Луганської ОДА Головного управління праці та соціального захисту населення №27.01.2009 №11/0391-33 підтверджено, що атестація на ВП «Шахта імені Артема» ДП «Луганськвугілля» проведена відповідно до законодавства. Посвідченою копією наказу №382 від 30.12.2008 та переліком атестованих робочих місць підтверджено атестацію робочих місць на шахті імені Артема ДП «Луганськвугілля». Посвідченою копією листа управління праці та зайнятості населення Луганської ОДА №69-05-489 від 09.06.1998 підтверджено, що атестація на шахті імені Артема ГХК «Луганськвугілля» проведена відповідно до вимог законодавства. Посвідченою копією наказу №350 від 18.06.1998 підтверджено атестацію робочих місць та затверджено перелік атестованих робочих місць на шахті імені Артема ДХК «Луганськвугілля».
На підставі викладеного суд зазначає, що рішення відповідача про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах не відповідає вимогам щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх поданих документів, отже є необґрунтованим та протиправним, а тому підлягає скасуванню.
Під час вирішення вимог позивача про зобов'язання головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 на підставі трудової книги та уточнюючих довідок з урахуванням висновків викладених у рішенні Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 та виплатити заборгованість, що виникла, починаючи з 18.01.2021, суд зазначає наступне.
Статтею 58 Закону №1058визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача.
Так, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, якого стосується звернення позивача, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до ч.2ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Виходячи із змісту заявлених позивачем вимог та встановлених в ході розгляду справи обставин, суд дійшов висновку, що в даному випадку слід застосувати положенняст.9 КАС України та обрати інший спосіб захисту, який необхідний для відновлення порушеного права позивача.
З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії або рішення про відмову у її призначенні, суд дійшов до висновку, що в даному випадку слід зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 18.01.2021 із врахуванням висновків суду, викладених в цьому рішенні.
Вимоги позивача про виплату заборгованість, що виникла, починаючи з 18.01.2021 та допущення до негайного виконання рішення суду в частині виплати заборгованості з виплати пенсії ОСОБА_1 у межах суми стягнення за один місяць також не підлягають задоволенню, скільки є передчасними.
Відповідно до ч.1ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється з урахуванням норм ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 255, 263, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії- задовольнити частково.
Скасувати рішення № 233 від 20.01.2021 відділу призначення пенсії управління пенсійного забезпечення головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) зарахувати до пільгового стажу по списку № 1 період роботи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 ) з 07.01.1988 по 27.05.1988, з 30.08.1990 по 31.10.1997.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 ) від 18.01.2021 про призначення пенсії на пільгових умовах за списком № 1 з врахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
У задоволенні решти позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складено 20 квітня 2021 року.
Суддя Заічко О.В.