Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
20 квітня 2021 р. № 520/4230/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Заічко О.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022, код ЄДРПОУ14099344) про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати незаконним та скасувати рішення відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 24.02.2021 за №1066 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугою років згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 з 18.02.2021 року пенсію за вислугу років виходячи з 90 відсотків від суми заробітної плати згідно довідок Харківської обласної прокуратури про складові заробітної плати від 15.02.2021 року за №21-89 без обмеження максимального розміру заробітної плати для розрахунку пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-XII від 05.11.1991, з доповненнями згідно із Законом №3662-12 від 26.11.1993 р., у редакції Закону від 12.07.2001 № 2663-ІІІ та проводити виплати призначеної пенсії за вислугою років в повному обсязі без обмеження граничного розміру виплати пенсії та без обмежень, встановлених з 01.10.2017 Законами України №2148-VIII від 03.10.2017 та №1058-ІV від 09.07.2003, незалежно від перебування на посадах в органах прокуратури України.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про протиправність відмови відповідача у призначенні йому пенсії за вислугою років.
По справі було відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому ст. 263 КАС України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачу, та отримана ним та відповідач надав відзив на позов, в якому, заперечуючи проти позову, просив у його задоволенні відмовити з тих підстав, що станом на час звернення позивача, він не мав достатнього стажу роботи для призначення йому пенсії відповідно до вимог Закону України "Про прокуратуру".
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи, зокрема щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст.229 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.
Позивач звернувся до відповідача з заявою від 18.02.2021 року про призначення пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру».
Рішенням відповідача від 24.02.2021 за №1066 позивачу відмовлено у призначені пенсії за вислугу років з тих підстав, що стажу роботи позивача недостатньо для призначення пенсії відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII.
Позивач, не погодившись з вказаним рішенням, звернувся до суду за захистом свої прав, оскільки вважав, що в даному випадку підлягають застосуванню саме приписи ч.1 ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-ХІІ, як такого, що був чинним за часів роботи позивача в органах прокуратури, в іншому ж разі, матиме місце звуження прав позивача.
З матеріалів справи вбачається, що позивач працює в органах прокуратури на різних посадах з 21.11.2005 р. Відповідні відомості містяться у трудовій книжці та станом на дату звернення з заявою про призначення пенсії стаж позивача складає понад 20 років, а саме 20 років 23 дня, у який зараховується строк навчання у вищому юридичному навчальному закладі на денному факультеті в Національному університеті внутрішніх справ та робота в органах прокуратури на різних посадах слідчого і прокурора.
Таким чином, як вказував позивач, він має достатньо спеціального стажу в органах прокуратури, що дає право на вислугу років, виходячи з приписів ч.1 ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-ХІІ, за якою, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку.
Крім того, позивачем додано до матеріалів справи довідки про складові заробітної плати, видані Харківською обласною прокуратурою про складові заробітної плати від 15.02.2021 року за №21-89, в яких зазначено складові заробітної плати на 01.02.2021 року, а саме: розмір заробітної плати - 10075,00 грн., посадовий оклад - 7750,00 грн., надбавка за вислугу років 30% - 2325,00 грн.
По суті позову суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-XII, з доповненнями згідно із Законом № 3662-12 від 26.11.1993 р., у редакції Закону від 12.07.2001 № 2663-ІІІ ( в редакції, яка була чинна на момент роботи позивача в органах прокуратури) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку. До 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.
На час звернення позивача за призначенням пенсії набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, ч.1 ст.86 якого визначено, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців.
Статтею 15 Закону № 1697-VII передбачено, що прокурором органу прокуратури є: Генеральний прокурор; перший заступник Генерального прокурора; заступник Генерального прокурора; заступник Генерального прокурора - Головний військовий прокурор; заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; керівник підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі перший заступник та заступник Головного військового прокурора, керівник підрозділу Головної військової прокуратури на правах структурного підрозділу Генеральної прокуратури України); заступник керівника підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України); прокурор Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України); керівник регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); перший заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); керівник підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); заступник керівника підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); прокурор регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); керівник місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); перший заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); керівник підрозділу місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); заступник керівника підрозділу місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); прокурор місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої). Прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що законодавство розрізняє поняття «вислуги років, що дає право на пенсію» і «стажу роботи на прокурорських посадах». При цьому посади, період роботи на яких зараховується до стажу роботи на прокурорських посадах і до вислуги років, що дає право на пенсію, є відмінними. В той же час до вислуги років, що дає право на пенсію, включається весь стаж роботи на прокурорських посадах.
Під час вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для зарахування періодів роботи на таких посадах до прокурорського стажу, належить застосовувати також норми законодавства, чинні на час роботи особи на відповідних посадах.
Під час роботи позивача на цих посадах чинними були положення Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 5 листопада 1991 року, статтею 56 якого було надано роз'яснення поняття «прокурор», а саме: під поняттям "прокурор" у статті 8, частині четвертій статті 9, частинах першій, другій, третій статті 12, частині першій статті 20, статтях 34, 35, 36, 44, 45, частинах першій, третій, п'ятій і сьомій статті 46, статті 46-1, статті 46-2, 46-3, 46-4, частині першій статті 47, статтях 48, 48-1, 49, 50, 50-1 та 55 цього Закону слід розуміти: Генеральний прокурор України, перший заступник, заступники Генерального прокурора України, їх старші помічники та помічники, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, спеціалізованих прокуратур (на правах обласних), їх перші заступники, заступники, міжрайонні прокурори, прокурори міст, районів, районів у містах та прирівняних до них спеціалізованих прокуратур, їх перші заступники і заступники, начальники головних управлінь, управлінь, відділів прокуратур, їх перші заступники, заступники, старші прокурори та прокурори прокуратур усіх рівнів, які діють у межах своєї компетенції.
З матеріалів справи вбачається, що на момент звернення позивача з заявою про призначення пенсії, його стаж роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, на підставі ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру", був достатнім.
Вирішуючи питання про застосування Закону України «Про прокуратуру» в часі, суд виходить із того, що згідно зі ст. 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо ( рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій ).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема, працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
З урахуванням викладеного, суд доходить до висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню правила ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у редакції до внесення змін Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року, а також Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року, оскільки вказаними законами, на порушення ст. 22 Конституції України було звужено зміст та обсяг соціальних гарантій працівників прокуратури.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням наведеного, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється в порядку ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 139, 263, 255, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022, код ЄДРПОУ14099344) про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Скасувати рішення відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 24.02.2021 за №1066 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугою років згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022, код ЄДРПОУ14099344) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) з 18.02.2021 року пенсію за вислугу років виходячи з 90 відсотків від суми заробітної плати згідно довідок Харківської обласної прокуратури про складові заробітної плати від 15.02.2021 року за №21-89 без обмеження максимального розміру заробітної плати для розрахунку пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-XII від 05.11.1991, з доповненнями згідно із Законом №3662-12 від 26.11.1993 р., у редакції Закону від 12.07.2001 № 2663-ІІІ та проводити виплати призначеної пенсії за вислугою років в повному обсязі без обмеження граничного розміру виплати пенсії та без обмежень, встановлених з 01.10.2017 Законами України №2148-VIII від 03.10.2017 та №1058-ІV від 09.07.2003, незалежно від перебування на посадах в органах прокуратури України.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в сумі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складено 20 квітня 2021 року.
Суддя Заічко О.В.