Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
20 квітня 2021 р. № 520/66/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Заічко О.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої доньки: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (вул. Римарська, буд. 24, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 37764460), третя особа - ДМСУ ГУДМСУ в Харківській області Холодногірський районний відділ у місті Харкові (вул. Євгена Котляра, 7, м. Харків, 61052) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Харківського окружного адміністративного суду в інтересах неповнолітньої доньки, ОСОБА_2 , з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнанти протиправною відмову, бездіяльність працівників Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області та працівників Державної міграційної служби Холодногірського районного відділу у місті Харкові у видачі ОСОБА_2 , 2003 року народження, у зв'язку із досягненням 16-річного віку, паспорта громадянина України зразка 1994року у формі книжечки відповідно Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної ради України від 26 червня 1992р. №2503-ХІІ;
- зобов'язати працівників Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області та працівників Державної міграційної служби Холодногірського районного відділу у місті Харкові оформити та видати ОСОБА_2 , 2003 року народження, у зв'язку із досягненням 16-річного віку, паспорт громадянина України зразка 1994року у формі книжечки відповідно Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної ради України від 26 червня 1992р. №2503-ХІІбез передачі будь-яких даних про дитину і про батьків до ЄДДР, без формування (присвоєння) унікального номеру запису у Реєстрі (УНЗР), без відцифрованого підпису особи, без відцифрованого образу обличчя особи, без відцифрованихвідбитків пальці рук. Без використання будь-яких засобів ЄДДР та будь-яких інших цифрових реєстрів, про які не відомо;
- поставити відмітку про реєстрацію у паспорті громадянина України за місцем реєстрації, згідно довідки за адресою: АДРЕСА_2 .
В обґрунтування позову позивач зазначив, що вона є уповноваженим представником її дитини, котрій було протиправно відмовлено у видачі паспорту громадянина України раніше встановленого зразка, у вигляді паспортної книжечки, форма якого затверджена постановою ВРУ № 2503 від 26.06.1992 року.
По справі було відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому ст. 257 КАС України та запропоновано відповідачам надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачу та отримана ним.
Відповідач надав відзив на позов, в якому, просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на той факт, що у правовідносинах, з приводу яких подано позов, він діяв в межах законодавства.
Також, від відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.
Позивач надав суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що з доводами відповідача не погоджується, оскільки вони суперечать нормам діючого законодавства України, позовні вимоги просив задовольнити.
Представник третьої особи своїм правом надати пояснення не скористався.
Відповідно дост. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ч. 5ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст.229 КАС України.
Щодо клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду слід зазначити, що ухвалою суду від 05.02.2021 позивачу поновлено строк на звернення до суду з позовною заявою до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, третя особа - ДМСУ ГУДМСУ в Харківській області Холодногірський районний відділ у місті Харкові про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а тому зазначене клопотання задоволенню не підлягає.
Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.
Позивач, ОСОБА_1 є матір'ю неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 , 2003 року народження, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 та відповідно до ч. 1 ст. 242 Цивільного кодексу України є її законним представником.
Після досягнення 16-річного віку ОСОБА_2 звернулась Холодногірського РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області з заявою про оформлення та видачу паспорта громадянина України у вигляді книжечки, зразка затвердженого постановою Верховної Ради України № 2503-XII від 26.06.1992 року.
Листом Холодногірського РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області надано відповідь № 6316-1267/6321-19 від 31.08.2019 року про відсутність підстав для вчинення зазначених дій, оскільки позивачем подано не повний перелік документів, зокрема, не надано рішення суду про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України, зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку.
Заявою від 25.12.2019 за вих. № 60 ОСОБА_2 звернулась до ГУ ДМС України в Харківській області та Холодногірського РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області з заявою про оформлення та видачу паспорта громадянина України у вигляді книжечки, зразка затвердженого постановою Верховної Ради України № 2503-XII від 26.06.1992 року.
Листами від 10.03.2020 № М-504/6/6301-20/6301.6.1/5875-20 та від 21.03.2020 № 6316-657/6316-20ГУ ДМС України в Харківській області та Холодногірський РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області повідомили про відсутність підстав для вчинення зазначених дій та роз'яснено про необхідність отримання рішення суду про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України, зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку.
Позивач, вважаючи протиправною відмову відповідача щодо неоформлення його неповнолітній донці паспорта громадянина України у вигляді книжечки, звернулась з даним позовом до суду.
По суті позову суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом частин першої, другої статті 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частина 2 статті 32 Конституції України).
За змістом частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами України, зокрема, визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; громадянство, правосуб'єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.
Статтею 5 Закону України "Про громадянство України" від 18.01.2001 № 2235-III(далі Закон № 2235-III) визначено, що документом, який підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.
Відповідно до статті 5 Закону № 2235-III,постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XIIзатверджено Положення про паспорт громадянина України та Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Згідно з пунктами 1, 3, 5, 8, 9-11 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. N 2503-XII, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Отже, чинним Положенням про паспорт громадянина України передбачено дві форми паспорта громадянина України: книжечка і картка.
Водночас, Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 № 5492-VI(надалі Закон № 5492-VI) визначені правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Згідно зі статтею 13 Закону № 5492-VI, документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються, зокрема, на паспорт громадянина України.
Відповідно до частин 2, 4, 6статті 14 Закону № 5492-VI, документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклету. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Відцифрований образ обличчя особи в документах у формі книжечки розміщується на сторінці даних і виконується за технологією лазерного гравіювання та дублюється в центрі сторінки даних за технологією лазерної перфорації.
Отже, вказаним Законом також передбачена можливість видачі документа як у формі книжечки, так і у вигляді картки.
Тобто, заявник, звернувшись до уповноваженого суб'єкта з відповідними документами, передбаченими вказаним Законом, має право на отримання документа у формі книжечки, зокрема, паспорта громадянина України.
Відповідно до частини сьомої статті 16 Закону № 5492-VI, уповноважений суб'єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо: 1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа; 2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті); 3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа; 4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником.
У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб'єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа. Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.
Отже, зі змісту вищенаведеної норми вбачається, що законодавець передбачив вичерпний перелік підстав для відмови заявникові у видачі документа.
Згідно наданими Головним управлінням ДМС України в Харківській області в особі Холодногірського районного відділу у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області відповідей на звернення ОСОБА_2 та її законного представника, відповідач фактично зазначає, що на даний час паспорт громадянина України виготовляється у формі книжечки виключно на підставі рішення суду, що свідчить про фактичну відмову у видачі паспорта громадянина України раніше встановленого зразка (1992 року) у формі книжечки.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" також передбачено можливість оформлення паспорта громадянина України з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки. Також цей порядок містить положення п. 35, яким визначаються документи, які подаються до оформлення паспорту, однак рішення суду щодо видачі паспорту книжечки не містить.
Суд зазначає, що відповідач своїми діями щодо неоформлення паспорта громадянина України неповнолітній ОСОБА_2 у формі паспортної книжечки порушує її особисті права, що не відповідає основоположним приписам Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997).
Беручи до уваги суб'єктний склад спірних правовідносин, зміст позовних вимог та підстави позову (зокрема те, що чинне законодавство дозволяє отримати паспорт громадянина України у тому вигляді, як того просить позивач), а також правове регулювання правовідносин, в яких виник цей спір, є достатні підстави вважати, що ця справа відповідає ознакам, викладеним у рішенні Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18).
Зважаючи на положення статті 291 КАС України, правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 19 вересня 2018 року у згаданій зразковій справі, є обов'язковим для судів при ухваленні рішень у типових справах.
Суди повинні враховувати висновки Верховного Суду у зразковій справі під час ухвалення рішення у типовій справі (приписи частини 3статті 291 КАС України).
При цьому суд зазначає, що в рішенні Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №806/3265/17 (Пз/9901/2/18) зазначено право будь-якого громадянина надавати чи не надавати згоду на відповідну обробку персональних даних, тому наявність чи відсутність релігійних переконань, в даній справі, не потребує доведення, оскільки первинною є саме наявність чи відсутність згоди на відповідну обробку персональних даних.
Суд зазначає, що вирішуючи спір по суті, Велика Палата Верховного Суду констатувала, що норми Закону № 5492-VI, на відміну від норм Положення про паспорт (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, імені та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій. На думку Великої Палати Верховного Суду, це є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Також такий підхід не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було "встановлене законом"), не було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя у контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція).
При вирішенні спору Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що законодавець, приймаючи Закон України від 14 липня 2016 року №1474-VIII, яким внесено зміни до Закону № 5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими та виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України, та не допускати жодної дискримінації залежно від часу виникнення правовідносин з отримання паспорта громадянина України.
Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.
Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.
Із врахуванням вищенаведеного, суд робить висновок про те, що неоформлення неповнолітній ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки саме через її відмову від збирання персональних даних, що не призводить до негативних наслідків тих чи інших людей та не спрямоване проти цих людей чи держави, обмежує її права, що встановлені законом, і не є необхідними в демократичному суспільстві, а тому Холодногірський районний відділ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області своїми діями прямо порушує права неповнолітньої ОСОБА_2 , передбачені статтею 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року.
Суд критично оцінює дії відповідача щодо розгляду заяви неповнолітньої ОСОБА_2 та застосування до цих правовідносин Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 червня 2019 року N 456, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 червня 2019 р. за N620/33591, оскільки такий порядок регламентує питання подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої вже прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку.
Тобто, оскільки відносно позивача на момент звернення за отриманням паспорту відповідне рішення суду не приймалося, то й відсутні підстави для застосування вказаного Тимчасового порядку.
Крім того, жодних інших зауважень щодо поданої заяви відповіді відповідача не містять.
Щодо способу відновлення прав позивача, суд зазначає, що такий має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Відповідно до ч. 2ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Для належного способу захисту прав позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби у Харківській області викладене у формі листа № М-504/6/6301-20/6301.6.1/5875-20 від 10.03.2020 та рішення Головного управління Державної міграційної служби у Харківській області в особі Холодногірського районного відділу в м. Харкові викладене у формі листа № 6316-657/6316-20 від 21.03.2020 та зобов'язати оформити та видати ОСОБА_2 , 2003 року народження, паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.
Позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача не передавати будь-які дані про позивача до Єдиного державного демографічного реєстру, без формування (присвоєння) унікального номера запису в реєстрі та без використання будь - яких засобів Єдиного державного демографічного реєстру задоволенню не підлягають, оскільки при видачі паспорта у формі згідно з Положенням №2503-ХІІ взагалі не передбачено внесення будь-яких даних особи до Єдиного державного демографічного реєстру.
Щодо вимоги поставити відмітку про реєстрацію у паспорті громадянина України за місцем реєстрації, згідно довідки за адресою: АДРЕСА_2 то суд зазначає, що вона не підлягає задоволенню, оскільки у справі, що розглядається, спору між сторонами щодо зазначеного не виникло.
Відповідно до ч. 1, 2ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не було доведено правомірності своїх дій у правовідносинах, з приводу яких подано позов, а тому, вказаний позов підлягає частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат в порядку ст. 139 КАС України не здійснюється, оскільки позивач є звільненим від сплати судового збору за п. 7 ч. 1ст. 5 ЗУ "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст.257, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої доньки: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області(вул. Римарська, буд. 24, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 37764460), третя особа - ДМСУ ГУДМСУ в Харківській області Холодногірський районний відділ у місті Харкові (вул. Євгена Котляра, 7, м. Харків, 61052) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби у Харківській області викладене у формі листа № М-504/6/6301-20/6301.6.1/5875-20 від 10.03.2020.
Скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби у Харківській області в особі Холодногірського районного відділу в м. Харкові викладене у формі листа № 6316-657/6316-20 від 21.03.2020.
Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби у Харківській області в особі Холодногірського районного відділу в м. Харкові (вул. Римарська, буд. 24, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 37764460) оформити та видати ОСОБА_2 , 2003 року народження, паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складено 20 квітня 2021 року.
Суддя Заічко О.В.