про зупинення провадження у справі
Справа № 500/391/21
20 квітня 2021 року м.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючого судді Баранюка А.З.
за участю:
секретаря судового засідання Габрилецької С.Є.
представника позивача: Никитюка Р.І.;
представника відповідачів: Марцун А.А.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження клопотання про зупинення провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним і скасування наказу про звільнення, визнання протиправним і скасування рішення кадрової комісії, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
27 січня 2021 р. до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Тернопільської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Тернопільської обласної прокуратури від 23 грудня 2020 року № 1012 к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Борщівського відділу Чортківської місцевої прокуратури Тернопільської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 31 грудня 2020 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) № 109 від 24 листопада 2020 року «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора»;
- поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора Борщівського відділу Чортківської місцевої прокуратури Тернопільської області або на рівнозначній посаді в Тернопільській обласній прокуратурі з 31 грудня 2020 року;
- стягнути з Тернопільської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, без утримання податків та інших обов'язкових платежів, починаючи з 31 грудня 2020 року по дату прийняття судом рішення про поновлення на роботі.
Ухвалою від 01 лютого 2020 р. вищезазначену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
20 квітня 2021 р. до суду надійшло клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі до вирішення в порядку конституційного провадження справи №1-4/2020 (116/20) за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-ІХ.
В обґрунтування даного клопотання заявник зазначив, що предметом заявленого спору є правомірність прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування та наказу про звільнення позивача з посади за результатами такого тестування. Оскільки суд, відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіряє чи діяв відповідач у порядку і спосіб, що передбачені законами та Конституцією України, а Конституційним Судом України 14.05.2020 у справі №1-4/2020 (116/20) відкрито конституційне провадження за конституційним поданням, представник позивача вбачає наявними підстави для зупинення провадження. Пов'язаність справ представник позивача обґрунтовує тим, що предметом конституційного подання, прийнятого до розгляду Конституційним Судом України, є перевірка відповідності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №113-ІХ від 19.09.2019 р. (зі змінами) положенням Конституції України.
У підготовчому судовому засіданні від 20 квітня 2020 р. представник позивача клопотання підтримав та просив задовольнити.
Представник прокуратури Тернопільської області та Офісу Генерального прокурора проти заявленого клопотання заперечила, оскільки закони, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Розглянувши клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі, суд встановив наступне.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України - суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
Суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України (частина 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України).
Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини (частина 4 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України).
Статтею 51 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014 р. (далі - Закон №1697-VII) визначені загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді.
Пунктом 9 частини 1 статті 51 Закону №1697-VII встановлено, що прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, що також підтверджується висновком Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 815/1554/17.
Статтею 60 Закону №1697-VII визначено порядок та підстави звільнення прокурора з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Відповідно до частини 1 статті 60 Закону №1697-VII прокурор звільняється з посади особою, уповноваженою цим Законом приймати рішення про звільнення прокурора, за поданням відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, якщо: 1) прокурор не подав заяву про переведення до іншого органу прокуратури протягом п'ятнадцяти днів; 2) в органах прокуратури відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення; 3) прокурор неуспішно пройшов конкурс на переведення до органу прокуратури вищого рівня.
Дію статті 60 Закону №1697-VII зупинено до 01.09.2021 р. абзацом 4 пункту 2 розділу II Закону №113-IX.
Пунктом 21 розділу І Закону №113-ІХ внесено зміни до Закону №1697-VII, а пунктом 2 розділу ІІ також зупинено до 01.09.2021 р. дію низки статей та окремих положень Закону №1697-VII.
Пунктами Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ, зокрема, встановлено:
- пункт 6: з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру»;
- пункт 7: прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом;
- пункт 9: атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором;
- пункт 17: кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється;
- пункт 19: перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність, у відпустці чи у відрядженні до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту:
- пункт 22:
- установити, що тимчасово, до 1 вересня 2021 року: порядок проведення добору на зайняття вакантної посади прокурора затверджується Генеральним прокурором; порядок ведення обліку даних про кількість посад прокурорів, у тому числі вакантних та тимчасово вакантних, затверджується Генеральним прокурором;
- звільнення прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури здійснюється у порядку, визначеному Генеральним прокурором.
Статус Конституційного Суду України визначено статтею 1 Закону України «Про Конституційний Суд України» №2136-VIII від 13.07.2017 р. (далі - Закон №2136-VIII), відповідно до якої Конституційний Суд України є органом конституційної юрисдикції, який забезпечує верховенство Конституції України, вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених Конституцією України випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до Конституції України.
Відповідно до статі 147 Конституції України, Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до цієї Конституції.
До повноважень Конституційного Суду України належить, зокрема, вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів та інших правових актів Верховної Ради України (стаття 150 Конституції України).
Відповідно до частини 1 статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Частиною 2 статті 152 Конституції України визначено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Надаючи оцінку доводам сторін щодо наявності підстав зупинення провадження у справі, суд виходить із аналізу можливих наслідків ухвалення Конституційним Судом України рішення за результатом розгляду конституційної справи, їх взаємозв'язку із спірними правовідносинам, та підставами позову.
В обґрунтування позову позивачем, зокрема, зазначено, що Законом № 1697-VІІ встановлено виключний перелік підстав для звільнення прокурора, в той час звільнення у зв'язку із неуспішним проходженням атестація Закон не передбачає. При цьому, жодна з прямо визначених статтею 51 Закону №1697-VІІ підстав звільнення не є такою, що відповідає умовам, за якими звільнено позивача. З огляду на викладене, є очевидним, що підстави звільнення позивача не пов'язані із ліквідацією, реорганізацією прокуратури чи скороченням кількості прокурорів. Крім того, у разі регламентації питання звільнення прокурора з посади двома законами одночасно - порушується конституційно визначений принцип правової визначеності. Закону №113-ІХ закон суттєво звузив права позивача. Також позивач вбачає дискримінацію у визначенні переліку посад діючих прокурорів, які не повинні проходити атестацію, оскільки прокурори мають єдиний статус. З моменту набрання чинності Законом №113-ІХ для вузької категорії працівників - прокурорів нівельовано встановлені трудові гарантії та права. Водночас, ані ліквідація, ані реорганізація прокуратури Тернопільської області не проводиться, відповідний розпорядчий акт не приймався, записи у державні реєстри не вносилися.
При вирішенні заявленого спору по суті суду належить надати оцінку відповідності Конституції України норм Закону №113-ІХ, у тому числі чи має місце звуження прав; чи наявні дискримінаційні умови; чи звужено трудові права; чи правомірне імперативне повідомлення про майбутнє звільнення перехідними положеннями закону; чи має місце реорганізація внаслідок прийняття Закону №113-ІХ; чи відповідає Конституції України зупинення дії статті 61 Закону №1697-VІІ.
Оцінка обставин (фактів) у цій справі № 500/391/21, серед іншого, пов'язана із застосуванням норм Конституції України, Закону № 1697-VІІ та Закону № 113-ІХ при оцінці доводів сторін.
Таким чином, суд зазначає про об'єктивну неможливість розгляду цієї справи, з огляду на заявлені підстави позову та заперечення проти нього.
Оскільки Конституційним Судом України відповідне рішення щодо неконституційності Закону №113-ІХ не постановлено, відмова у зупиненні провадження за ініціативою представника позивача та ухвалення рішення суду у цій справі, з огляду на підстави позову, не відповідатиме завданню адміністративного судочинства.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого представником позивача клопотання та його задоволення.
Керуючись статтями 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Клопотання задовольнити.
Зупинити провадження у справі № 500/391/21 до вирішення в порядку конституційного провадження справи №1-4/2020 (116/20) за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 №113-ІХ (зі змінами).
Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Повний текст ухвали складено 20 квітня 2021 року.
Головуючий суддя Баранюк А.З.