Справа № 500/1025/21
19 квітня 2021 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючої судді Дерех Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (надалі, відповідач), в якому просив визнати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області винним у протиправному та бездіяльному ухиленню від нарахування з 01.09.2019 заборгованої суми пенсії ОСОБА_1 без нарахування сум компенсації згідно Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області перерахувати ОСОБА_1 нараховану суму заборгованої з 01.09.2019 пенсійних виплат з врахуванням вимог Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати".
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.04.2015 №607/19785/14-а відповідач виплачує позивачу пенсію виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження у 1986 році, згідно довідки від 29.12.2006 №13/110 про оплату праці, виданої УДАІ УМВС України в Тернопільській області. Вважає, що з 01.09.2019 відповідач змінив виконання рішення суду шляхом зменшення суми заробітної плати, (припинив брати до уваги оплату за роботу у вихідні та позаурочні часи), вказаної у довідці від 29.12.2006 №13/110 про оплату праці, та вже з меншої суми зарплати перерахував пенсію. Тому, на думку позивача, з 01.09.2019 відповідач щомісяця не доплачував йому певні суми пенсії та штучно створював суму заборгованості по виплаті пенсії. Вказав, що на підставі рішення Тернопільського окружного адміністративного суду у справі №500/231/20 та рішення суду апеляційної інстанції відповідач повернув нарахування пенсії, здійснив нарахування та почав виплачувати повні суми пенсії, але нарахувавши з 01.09.2019 штучно створену суму заборгованості пенсії, знову всупереч рішенню суду відмовився її виплатити. Позивач вважає, що відповідач відмовляється здійснювати компенсаційні нарахування та виплату суми заборгованості, виходячи з вимог Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати", що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 10.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Даною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву.
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.05.2020 у справі №500/231/20 з 01.09.2019 проведено перерахунок пенсії позивача, з врахуванням сум доплати за роботу у понаднормовий час та доплату за роботу у вихідні та святкові дні, які зазначені у довідці, виданій Управлінням Державтоінспекції Управління внутрішніх справ України в Тернопільській області №13/110 від 29.12.2006 та проведено нарахування доплати пенсії за період з 01.09.2019 по 31.01.2021 в сумі 28755,24 грн. Вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області не стягувало кошти з пенсії позивача, тому посилання позивача на пункт 3 статті 107 Закону України "Про загальнообов'язкове, державне пенсійне страхування" є безпідставними. За наведених мотивів, просить відмовити у задоволенні даного позову повністю.
За змістом частини п'ятої ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки клопотань у розмінні вказаної статті до суду не надходило, розгляд даної справи здійснюється за наявними у справі матеріалами.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до статті 24 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.05.2020 у справі №500/231/20 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2019 з виключенням сум доплати за роботу в понаднормовий час та доплати за роботу у вихідні та святкові дні, які зазначені в довідці, виданій Управлінням Державтоінспекції Управління внутрішніх справ України в Тернопільській області від 29.12.2006 №13/110 та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2019 з врахуванням сум доплати за роботу в понаднормовий час та доплати за роботу у вихідні та святкові дні, які зазначені у довідці виданій Управлінням Державтоінспекції Управління внутрішніх справ України в Тернопільській області від 29.12.2006 №13/110.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2020 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишено без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.05.2020 у справі №500/231/20 без змін.
Таким чином зазначене рішення суду набрало законної сили 17.11.2020.
У відповідь на звернення позивача щодо перерахунку пенсії, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області листом від 04.02.2020 №399-273/К-02/8-1900/21 повідомило позивача, що на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.05.2020 у справі №500/231/20 з 01.09.2019 проведено перерахунок пенсії позивача, з врахуванням сум доплати за роботу у понаднормовий час та доплату за роботу у вихідні та святкові дні, які зазначені у довідці, виданій Управлінням Державтоінспекції Управління внутрішніх справ України в Тернопільській області №13/110 від 29.12.2006 та проведено нарахування доплати пенсії за період з 01.09.2019 по 31.01.2021 в сумі 28755,24 грн. Також зазначено, що розмір пенсії позивача становить 16706,43 грн. та зазначено, що нарахована доплата в сумі 28755,24 грн за період з 01.09.2019 по 31.01.2021 внесена до Реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою та що виплата нарахованої згідно рішення суду доплати буде проведена після виділення коштів на ці витрати.
Крім цього, у відповідь на звернення позивача від 15.02.2021 №690/К-1900-21, від 15.02.2021 №691/К-1900-21 та від 16.02.2021 №721/К-1900-21 щодо перерахунку пенсії на виконання рішення суду, Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області листом від 22.02.2021 №702-690/К-02/8-1900/21 повідомлено, що виплата нарахованої згідно рішення суду доплати буде проведена після виділення коштів на ці витрати. Одночасно повідомлено, що рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.05.2020 у справі №500/231/20 не зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області проводити перерахунок із врахуванням положень Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, а також безпідставними вказані відповідачем підстави ненарахування заборгованості на момент проведення розрахунку без врахування вимог Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням троків їх виплати" та Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати", позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За змістом частин першої, шостої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Системний аналіз наведених норм дає підстави вважати, що є наступні види судового контролю за виконанням судового рішення, такі як зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (стаття 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України).
Зазначені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2019 року у справі №806/2143/15.
Крім цього, Верховний Суд зазначив, що наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Згідно статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Таким чином, на думку суду, рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
У протилежному випадку у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за Кодексом адміністративного судочинства України.
Тож, загалом зміст даного спору зводиться до перевірки належності виконання рішення суду у адміністративній справі №500/231/20, яке набрало законної сили, і у випадку встановлення неналежності його виконання повторно зобов'язати відповідача вчинити тотожні дії.
Наведене дає підстави вважати, що в такому випадку позивачу кореспондоване право звертатися до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред'являти новий адміністративний позов.
Таким чином, суд вважає, що у справі, яка розглядається вказані обставини підлягають перевірці в межах вирішення процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень в адміністративних справах.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постановах від 09.07.2019 у справі №826/17587/18, від 15.04.2020 у справі №367/1240/16-а та від 30.12.2020 у справі №520/1744/18.
Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.
Вирішуючи спір по суті, суд враховує роз'яснення, що викладені у пункті 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, відповідно до якого обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Цей же принцип знайшов свій вираз у низці рішень Європейського суду з прав людини, у яких ЄСПЛ неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain); рішення у справі "Серявін та інші проти України").
У відповідності до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою вказаної статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що у задоволенні даного позову слід відмовити повністю.
Підстави для відшкодування витрат по сплаті судового збору, передбачені статтею 139 КАС України, відсутні.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 19 квітня 2021 року.
Реквізити учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження:Майдан Волі, 3,м. Тернопіль,46001 код ЄДРПОУ:14035769).
Головуюча суддя Дерех Н.В.