19 квітня 2021 року Справа №480/8922/20
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Соп'яненка О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулась в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Сумській області, відповідач), яку обґрунтовує тим, що у квітні 2020 року вона звернулась до ГУ Держгеокадастру у Сумській області в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Колядинецької сільської ради Липоводолинського району Сумської області. Наказом від 23.04.2020 №18-16752/16-20-СГ відповідач відмовив у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Вона звернулась до Сумського окружного адміністративного суду із позовом про скасування вищезазначеного наказу відповідача. На виконання рішення суду ГУ Держгеокадастру у Сумській області Наказом від 09.11.2020 №18-34303/16-20-СГ відмовило ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Позивачка вважає наказ про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України, стверджує, що вичерпний перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою наведений у ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, при цьому в наказі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 09.11.2020 №18-34303/16-20-СГ не наведено жодної з них. Таким чином, на думку позивачки, підстави для відмови в надані дозволу на розроблення проекту землеустрою відсутні.
Просить визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, викладену у наказі № 18-34303/16-20-СГ від 09.11.2020 у наданні дозволу ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Колядинецької сільської ради Липоводолинського району Сумської області та зобов'язати відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою; стягнути з відповідача судові витрати.
Відповідач позов не визнав, у наданому суду відзиві на позовну заяву зазначив, що наказом ГУ Держгеокадастру від 09.11.2020 № 18-34303/16-20-СГ було відмовлено позивачці у задоволенні її заяви, у зв'язку із невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів відповідно до частини 7 статті 118 ЗУ України. При цьому, згідно згоди СВК "Колядинець" від 11.01.2020 на безоплатне вилучення частини земельної ділянки, яка перебуває в користуванні на підставі договору оренди землі від 26.11.2007, не можливо визначити, на яку саме частину земельної ділянки надана згода на вилучення та чи сформована вона як об'єкт цивільних прав в порядку встановленому законодавством. Також відповідач заперечує проти позовних вимог щодо зобов'язання ГУ Держгеокадастру надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, оскільки надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є виключними повноваженнями ГУ Держгеокадастру і суд не може втручатись у здійснення державним органом своїх дискреційних повноважень. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що позивачка звернулася до ГУ Держгеокадастру в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 із заявою від 06.04.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Колядинецької сільської ради Липоводолинського району Сумської області (а.с. 34).
Наказом № 18-16752/16-19-СГ від 23.04.2020 ГУ Держгеокадастру у Сумській області відмовило ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Колядинецької сільської ради Липоводолинського району Сумської області (а.с.12).
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 22.09.2020 по справі № 480/3675/20 визнано протиправним та скасовано наказ ГУ Держеокадастру у Сумській області від 23.04.2020 № 18-16752/16-20-СГ про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Колядинецької сільської ради Липоводолинського району Сумської області; зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від 06.04.2020, подану в інтересах ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства та, за результатами її розгляду, прийняти рішення у формі наказу з урахуванням правової оцінки спірних правовідносин, наданої судом.
На виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22.09.2020 по справі № 480/3675/20 відповідачем повторно розглянуто заяву позивачки та наказом № 18-34303/16-20-СГ від 09.11.2020 ГУ Держгеокадастру відмовлено ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га, що розташована на території Колядинецької сільської ради Липоводолинського району Сумської області, з таких підстав: невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів відповідно до частини 7 статті 118 ЗК України. Статтею 79-1 ЗК України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки, як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до державного земельного кадастру. При цьому, згідно згоди СВК "Колядинець" від 11.01.2020 на безоплатне вилучення частини земельної ділянки, яка перебуває в користуванні на підставі договору оренди землі від 26.11.2007, не можливо визначити, на яку саме частину земельної ділянки надана згода на вилучення та чи сформована вона як об'єкт цивільних прав в порядку встановленому законодавством (а.с. 13).
Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з частинами 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з положеннями частини 7 даної статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави суду дійти висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч. 7 ст. 118 ЗК України).
Тобто, Земельним кодексом України передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
З наказу ГУ Держгеокадастру № 18-34303/16-20-СГ від 09.11.2020, суд вбачає, що підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зазначено те, що не можливо визначити, на яку саме частину земельної ділянки надана згода на вилучення та чи сформована вона як об'єкт цивільних прав в порядку встановленому законодавством.
Частиною 7 ст. 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним.
Разом з тим, суд зазначає, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку вказаного проекту, що свідчить про відсутність у відповідача підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог Земельного кодексу України.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 року у справі № 360/2334/17.
Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що бажане місце розташування земельної ділянки не відповідає вимогам статті 79-1 Земельного кодексу України.
Так, вказаною статтею передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки, як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до державного земельного кадастру.
Відповідно до п. "в" ст. 2 Закону України "Про землеустрій" землеустрій забезпечує встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів.
Документація із землеустрою включає в себе текстові та графічні матеріали і містить обов'язкові положення, встановлені завданням на розробку відповідного виду документації (ч. 1 ст. 29 Закону України "Про землеустрій").
За частиною 3 ст. 50 вищевказаного Закону, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна для об'єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.
Таким чином, остаточні розмір і межі земельної ділянки будуть встановлюватись під час розроблення проектної документації із землеустрою (проекту землеустрою).
Крім того, форма згоди землекористувача на вилучення земельної ділянки не затверджена жодним нормативно-правовим актом.
Відповідно до ч. 10 ст. 118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Суд визнає, що відповідач протиправно відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га, що розташована на території Колядинецької сільської ради Липоводолинського району Сумської області.
Щодо посилання відповідача на те, що позовна вимога про зобов'язання ГУ Держгеокадастру надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою є втручанням в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, суд зазначає наступне.
Згідно до положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
У справі, що розглядається, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивовано відмови у його наданні, регламентовано частиною шостою статті 118 ЗК України.
Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного Суду від 05 березня 2019 року по справі № 2040/6320/18.
Враховуючи наведене вище, а також те, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду 22.09.2020 по справі № 480/3675/20 вже визнавалися протиправними дії ГУ Держгеокадастру щодо відмови ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га, суд визнає, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, а тому на користь позивачки підлягає стягненню 840,80 грн. сплаченого судового збору при зверненні до суду.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Сумській області «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» від 09.11.2020 № 18-34303/16-20-СГ, яким відмовлено ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Колядинецької сільської ради Липоводолинського району Сумської області.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області надати дозвіл ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Колядинецької сільської ради Липоводолинського району Сумської області.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 25, код ЄДРПОУ 39765885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судового збору в розмірі 840,80 грн.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Соп'яненко