вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua
про повернення позовної заяви в частині позовних вимог
19 квітня 2021 року Справа № 480/2723/21
Cуддя Сумського окружного адміністративного суду Павлічек В.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради, в якій просить:
- визнати протиправними дії Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради, які полягають у зменшенні ОСОБА_1 розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2018, 2019, 2020 року, повний розмір якої, передбачено Законом №3551 в редакції від 25.12.1998 року;
- зобов'язати Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману частину щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2018, 2019, 2020 роки згідно статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, встановленої законом України «Про державний бюджет України» на відповідний рік, з урахуванням фактично виплачених сум.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду позовну заяву залишено без руху, оскільки позивачем було пропущено шестимісячний строк звернення до суду з позовною заявою. При цьому, заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даною позовною заявою та доказів поважності причин пропуску такого строку позивачем суду надано не було.
В даній ухвалі судом було зазначено, що позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, у якій зазначити поважні причини пропуску такого строку та докази поважності причин пропуску такого строку.
На виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху, позивачем надано суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Заява мотивована тим, що про причини невиплати недоотриманої частини щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2018, 2019, 2020 роки згідно статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, позивач дізнався з листа Депертаменту соціального захисту населення Сумської міської ради від 15.03.2021 року, який згідно штампу на конверті я отримав 30.03.2021 року. При цьому в лютому 2020 року, травні 2020 року, вересні 2020 року позивач лікувався стаціонарно в лікарні ДУ «ТМО МВС України по Сумській області». 22 вересня 2020 року відділом кадрів був направлений на медичну військово - лікарську комісію для визначення придатності до військової служби у зв'язку з наявністю вислуги років та погіршенням стану здоров'я. В жовтні 2020 року ВЛК зробила висновок, що позивач непридатний до служби в поліції. Жовтень-листопад 2020 року позивач займався оформленням пенсії. На думку позивача ці всі процеси зайняли багато часу, оскільки припали на час пандемії.
Дослідивши матеріали позовної заяви та заяви про поновлення строку звернення до суду, оцінивши докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 118 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
За приписами ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зі змісту наведених норм слідує, що для звернення до адміністративного суду з позовом встановлено шестимісячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суд зазначає, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Законодавче обмеження строку звернення до суду з позовом, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді.
Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного Суду від 31 березня 2020 року по справі № 807/235/16 (адміністративне провадження № К/9901/49805/18).
Суд зазначає, що в заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду, позивачем фактично було обґрунтовано поважності причин пропуску строку звернення до суду з позовними вимогами щодо визнання протиправними дії Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради, які полягають у зменшенні ОСОБА_1 розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року та зобов'язання Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману частину щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2020 роки у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням фактично виплачених сум.
Крім того відповідно до довідки Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради від 15.03.2021 року № 12.01-27/1719/09, виплата допомоги у 2018 році була проведна в розмірі 1 265,00 грн., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.03.2018 № 170 платіжним дорученням від 10.04.2018 року № 3644, а виплату допомоги у 2019 році в розмірі 1 295,00 грн., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2019 № 237 було здійснено платіжним дорученням від 20.03.2019 року № 237. При цьому суду не було надано доказів того, що позивачем вчинялися будь-які дії, які б свідчили про його бажання дізнатися про правомірність нарахування та виплати щорічної одноразової грошової допомоги до 5-го травня, як учаснику бойових дій у вище зазначених розмірах у 2018 та 2019 роках.
Таким чином суд зазначає, що доводи викладені позивачем в заяві про поновлення строку звернення до суду з позовними вимогами щодо визнання протиправними дії Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради, які полягають у зменшенні ОСОБА_1 розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2018, 2019 року та зобов'язання Департамента соціального захисту населення Сумської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману частину щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2018, 2019 роки згідно статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, встановленої законом України «Про державний бюджет України» на відповідний рік, з урахуванням фактично виплачених сум є безпідставними. В даному випадку позивачем було пропущено шестимісячний строк звернення до суду, при цьому належних доказів поважності причин пропуску такого строку позивачем суду не надано.
За вказаних обставин, суд не знайшов підстав для задоволення заяви позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду з вище зазначеними позовними вимогами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно із п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Оскільки позивач звернувся до суду після закінчення встановленого законом строку та протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху не подав до суду належних доказів поважності пропуску строку звернення до суду з вище зазначеними позовними вимогами, суд визнає неповажними вказані в заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду та вважає за необхідне повернути позовну заяву позивачу в частині позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 169, 248, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду в частині поновлення строку звернення до суду з позовними вимогами про визнання протиправними дії Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради, які полягають у зменшенні ОСОБА_1 розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2018, 2019 року, повний розмір якої, передбачено Законом №3551 в редакції від 25.12.1998 року та зобов'язання Департамента соціального захисту населення Сумської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману частину щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2018, 2019 роки згідно статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, встановленої законом України «Про державний бюджет України» на відповідний рік, з урахуванням фактично виплачених сум - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради в частині позовних вимог про визнання протиправними дії Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради, які полягають у зменшенні ОСОБА_1 розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2018, 2019 року, повний розмір якої, передбачено Законом №3551 в редакції від 25.12.1998 року та зобов'язання Департамента соціального захисту населення Сумської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману частину щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2018, 2019 роки згідно статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, встановленої законом України «Про державний бюджет України» на відповідний рік, з урахуванням фактично виплачених сум - повернути позивачу.
Роз'яснити, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в п'ятнадцятиденний строк з дня складання ухвали. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Суддя В.О. Павлічек